Розділ 324 — Падіння (3)

Біі-і-і-і-іп– Бі-і-і-і-і-іп–

По всій столиці почали відкриватися вікна.

«Що відбувається?»

Чулися хаотичні крики лицарів, проте ніхто не звертав на них уваги.

Солдати, які стояли на варті біля міських мурів, на їхніх вершинах та навколо столиці, могли лише безтямно дивитися в небо.

[Ааааа-]

[Аааааах!]

Чорні големи, які на відео з'явилися в небі, почали розсипатися.

Разом із чорним димом пролунали пронизливі крики.

«…Це наша Імперія створила щось подібне?»

Руки одного з мешканців, що дивився у вікно, тремтіли. Він згадував, кого бачив ще до того, як з'явилися големи.

Це був імперський принц Адін, який стояв на терасі над купою скелетів і реготав, дивлячись на ємність, наповнену чорною рідиною.

Чому ця купа скелетів і пронизливі крики, що лунали від цих големів, ніби зливалися в його свідомості?

«Коханий, ц-це–»

Руки чоловіка, який простягнув руку, щоб схопити тремтячі руки своєї дружини, тремтіли ще сильніше.

Учень Майстра Дзвіниці Алхіміків.

Хонте, який був символом підйому з бідності до багатства.

Він вибухав.

Він вибухав, наче бомба.

Він вибухав у бік солдатів, своїх співгромадян Імперії.

У той час імперський принц тікав, маючи при собі лише своїх підлеглих.

Саме вороги врятували решту солдатів.

Обличчя людини, яка рятувала солдатів, було знайомим.

Кейл Хенітус.

Він був героєм Королівства Роан, якого добре знали в столиці Імперії за те, що він отримав Медаль за Відвагу.

Хтось із чужої країни проливав кров, рятуючи солдатів Імперії, тоді як імперський принц, так званий стовп Імперії, втікав, сміючись.

«…Що це? Це насправді?»

"Це відео справжнє?"

Камера знову показала Адіна, який посміхався над купою скелетів.

Фокус відео повільно відсувався від Адіна.

Воно віддалялося все далі й далі, аж поки нарешті не зупинилося.

Камера вийшла з таємного проходу й тепер показувала Дзвіницю Алхіміків.

"…Невже?"

Големи, яких викликали алхіміки, а також Хонте, що перетворився на бомбу й розбризкав чорну рідину.

Чорна рідина, що оточувала купу скелетів.

«Мамо, тату?»

Вони бачили, як їхній сонний син, потираючи очі, йшов до них. Вони бачили свою доньку, яка ще напівспала і просто йшла, тримаючись за руку брата.

Погляд батьків, що досі був розгубленим, швидко сфокусувався.

Саме в цю мить.

Бах! Бах, бах!

Вони почули, як хтось стукає у двері.

Чоловік обережно підійшов до дверей. Він почув знайомий голос, що долинав з-за дверей.

«Босе, це я, Сем»

Він відчинив двері, зрозумівши, що це Сем із нетрів, який працював у його ресторані. Це був хлопець, який завжди старанно працював.

Скре-е-е-еп-

Двері відчинилися.

«…Семе»

Він побачив Сема, оточеного щитом, із суворим виразом обличчя. Він також побачив, що відбувалося за плечем Сема.

Бах- бах- бах!

Він побачив, як ще більше людей стукають у двері будинків, мешканці яких ще спали, а також у будинки, де горіло світло. Звідки могли взятися ці люди? Не було потреби питати таке.

Він бачив, як багато людей виходили з темряви в нетрях і розбігалися в різні боки.

«Босе, нам треба тікати»

Сем простягнув чоловікові кулю для відеозапису, коли це сказав.

«…Семе, що…?»

«Босе, моя сестра лежить у тій купі скелетів, на яку Адін дивився зверху вниз і сміявся»

Чоловік бачив, як у Сема почервоніли очі.

Він також чув, як зовні кричало дедалі більше людей. Усі вони бігли провулками, вигукуючи:

«Вам треба тікати!»

«Тікайте за межі столиці!»

«Інакше ми загинемо, як ті солдати на відео!»

«Справжня суть Дзвіниці Алхіміків – це чорна магія!»

Лицарі, які патрулювали, одразу вказали на них і крикнули до солдатів.

«Захопіть тих виродків, які виголошують ці нісенітниці!»

Це були ті самі солдати, які щойно бачили, як їхніх товаришів по службі ледь не вбило бомбою під назвою "Хонте".

Вони брали участь у патрулюванні та спостереженні, а також допомагали переховувати деяких лідерів у Імперському палаці, як наказали їм їхні капітани.

Однак вони не знали, що імперський принц і лідери втекли, залишивши солдатів на смерть.

«Ви що, не збираєтеся рухатися?!»

Солдати вагалися, і ніхто не рушив з місця. У цей час на дирижаблі відеозапис продовжував повторюватися.

«Ви, дурні виродки!»

Лицар більше не міг стримувати гнів і витягнув меч. Потім він замахнувся мечем на найближчу людину, яка кричала, щоб інші тікали.

«Як ти смієш виголошувати таку нісенітницю!»

У цей момент з'явився рудоволосий лицар у білій броні й підняв щит.

Бах!

Меч лицаря та щит лицаря в білій броні зіткнулися, видавши гучний звук.

«Хто-!»

Імперський лицар побачив обличчя лицаря в білій броні й з подивом вигукнув.

«…Рекс!»

Рудоволосим лицарем був Рекс.

Почувши це ім'я, погляди пересічних громадян перекинулися на Рекса.

Рекс.

Це ім'я було відоме в столиці та по всій Імперії.

Це був той лицар, який зруйнував палац і намагався вбити заступницю Майстра Дзвіниці Алхіміків.

Чутки про Рекса поширилися, як пожежа, щойно імперська родина призначила нагороду за його голову.

Він був лицарем, який міг би прожити успішну історію "з нуля до мільйонера", як Хонте, учень Майстра Дзвіниці. Однак тепер він був лише жахливим терористом.

Саме так люди сприймали Рекса в той момент.

Його поява змусила мешканців міста ще раз згадати про злочин Рекса.

"…Той, хто намагався вбити заступницю Майстра Дзвіниці Алхіміків…"

Проте були й такі, хто ходив і кричав, що Дзвіниця Алхіміків є джерелом чорної магії.

Вони також бачили, як заступниця Майстра Дзвіниці віддавала накази големам.

Мешканці, які складали всі шматочки головоломки воєдино, бачили, як на шиї Рекса набрякли вени, коли він почав кричати.

«Будь ласка, тікайте! Втікайте за межі міста! Столиця буде знищена!»

Лицар Імперії відповів, ніби був шокований.

«Яка нісенітниця! Столиця нізащо не буде знищена!»

Меч і щит і далі зіштовхувалися один з одним. Лицар презирливо посміхнувся Рексу й тихо пробурмотів собі під ніс.

«Не знаю, що ти, чорт забирай, замислив, але ти справді думаєш, що вони зможуть втекти лише тому, що їм так хочеться?»

Тоді лицар помітив губи Рекса.

Куточки губ Рекса почали підійматися.

«…Ти посміхаєшся? Ти наважився-?»

У ту мить.

Баа-а-ах!

Ба-а-ам! Баа-ааам !

Лицар ледь не випустив меч із руки.

Земля почала тремтіти.

Він повернув голову.

"Звідки доноситься цей звук? Куди дивитися?"

Однак в таких турботах не було ніякої потреби.

Золоте й червоне світло вистрілило на північ, південь, схід і захід.

Пантера? Тигр? Вовк?

Промені світла у формі дикої тварини, яку важко було визначити, роззявили пащу в бік стін столиці.

Потім вони проковтнули її.

Баааааах! Бууух!

Було три золоті промені й один червоний.

Розалін стояла в центрі магічного кола, дивлячись на червоного тигра, який руйнував південну стіну, а потім повернула голову. Ерухабен перетворював північну, східну та західну стіни на пил.

Розалін зустрілася поглядом із усміхненим Драконом.

Вона зазирнула в зіниці Дракона й відчула, як по спині пробіг холодок.

Вона це відчувала.

"Можливо, гнів цього Дракона навіть сильніший за мій власний"

Він втратив своїх Драконів-побратимів, а його лігво було зруйновано. Вони навіть намагалися позбавити його життя.

Дивно, що він зміг стримувати це весь цей час.

Дикі тварини, створені з біло-золотої мани Дракона, руйнували міські стіни.

Бууу-бух! Бааааа-дух!

Навіть після таких гучних вибухів з мурів не впало жодного уламка.

Усе перетворилося на пил.

Тоді Дракон почав розмовляти з Розалін.

«Нам треба добити останнього, що залишився, правда?»

У цю мить Розалін підняла обидві руки до неба.

Червона мана в магічному колі злетіла. Біло-золота мана переплелася з цим стовпом червоної мани.

Стовп, що тепер мав колір рожевого золота, перетворився на велику змію.

Палець Ерухабена вказав у певному напрямку.

Це була найвища будівля, розташована в центрі столиці Імперії.

Це була Дзвіниця Алхіміків – найвища будівля на всьому Західному Континенті, що височіла над усім.

«Іди»

Рожево-золота змія, яка отримала наказ від древнього Дракона, попрямувала до Дзвіниці Алхіміків. Вона була створена з вогню та пилу. Голова тієї змії роздвоїлася на десятки голів.

Потім вони перетворилися на стріли й розлетілися.

У цю мить Розалін викрикнула:

«Знищте всі аварійні виходи!»

Рожево-золоті стріли, що втілювали її волю, почали руйнувати аварійні виходи з Дзвіниці Алхіміків, які група Кейла виявила протягом останніх двох днів.

Лише головний вхід та чотири таємні проходи за межами столиці, куди проникли Кейл і Темні Ельфи, залишилися неушкодженими, коли атаки Стародавнього Дракона та майбутнього Майстра Магічної Вежі зіткнулися з Дзвіницею Алхіміків.

Баааааах! Бах! Баааааах!

Дзвіниця Алхіміків почала тремтіти.

«Аааа! Дзвіниця тремтить! Що відбувається?»

«Не знаю! Звідки раптом ці атаки?!»

Люди всередині Дзвіниці були охоплені хаосом і розгубленістю. Найбільше їх вразив дирижабль, що з'явився в повітрі.

Дирижабль, створений Дзвіницею Алхіміків, який, як кажуть, вибухнув у Джунглях, з'явився цілим і неушкодженим.

Не дивно, що алхіміки опинилися в стані хаосу.

«Я… я мушу йому про це повідомити!»

Один із алхіміків швидко помчав крізь Дзвіницю. Йому було байдуже, чи зіткнеться він із людьми, коли почав спускатися сходами.

Потягнувши двері, він увірвався всередину, щойно дістався таємного підземного приміщення.

«Ваша Високосте!»

Алхімік вбіг до кімнати імперського принца Адіна.

Заступниця Майстра Дзвіниці зараз була у полоні. Майстер Дзвіниці ще не повернувся зі Східного Континенту. Імперський принц був найвищим за рангом чиновником після них.

Він побачив імперського принца, що сидів у інвалідному візку зі стоїчним виразом обличчя.

«…Наш дирижабль з'явився в столиці?»

Алхімік побачив лицаря, який, судячи з усього, прибув сюди раніше за нього, і який енергійно кивав головою.

«Саме так, Ваша Високосте!»

Бу-у-у-у-у-ум.

У ту мить вони відчули, як тремтить Дзвіниця.

«І…»

Лицар не встиг закінчити речення. Раптова атака ворога. А також відеозапис.

Усе сталося в одну мить.

«Швидше, розкажи мені»

Лицар підвів погляд і побачив імперського принца Адіна, який не виявляв жодних емоцій.

«Я пригадую, що казав вам з'ясувати, що там, нагорі, відбувається»

«Так, швидше повідом Його Високість! Що там відбувається?!»

Адін та його підлеглі не мали інформації, оскільки перебували в цьому підземному приміщенні. Лицар не дивився на них, заплющивши очі, і вигукнув:

«Там показують відеозапис!»

«…Відеозапис?»

Лицар продовжував кричати, а Адін ще міцніше стиснув у руці келих.

«Це підземелля, Ваша Високосте, ця підземна зона була виявлена!»

«…Що?»

Дзень.

Келих у руці Адіна розбився й впав на підлогу.

Його розум був у повній плутанині від усіх цих раптових подій, проте він зміг швидко дійти висновку.

Було виявлено і повітряний корабель, і цю підземну ділянку.

Відповідь була лише одна.

Їх усіх викрили.

Він був упевнений, що це зробив Кейл Хенітус.

Якщо це так, то що ж зробить той виродок?

"Він – людина, схожа на мене, але водночас відмінна. Він – той, хто знає, як задушити людину до смерті!"

Тоді Адін почав говорити.

«Негайно забарикадуйте входи до чотирьох таємних ходів!»

Саме в той момент як він віддав цей наказ.

Баа-а-а-а-а-а-а-ах! Ба-а-а-а-ам!

За межами тераси. Вони почули гучний шум за межами тераси. Адін та його підлеглі виглянули у вікно.

Чотири таємні ходи були просто темними. Але з тих шляхів крізь темряву проривалися особи.

Вони побачили першу персону, яка прибула до підземного залу.

«Ха-ха-ха-ха!»

Темна ельфійка Таша. Її гучний сміх заповнив зал. Однак її очі були сповнені гніву.

Вона кинулася вперед, оточена вітровими стрілами, створеними за допомогою її Елементаля.

«Зметіть їх усіх!»

Темні ельфи почали атакувати, щойно Таша віддала наказ.

Їхні атаки були спрямовані не на купу скелетів, а на ємності, наповнені чорною рідиною.

Бааааах! Бааааах! Бааааах!

Ці ємності почали вибухати.

З них почала виливатися мертва мана.

Усі люди, що перебували в кімнаті на терасі, почали кричати.

«Н-ні!»

«Треба тікати!»

Мертва мана злетіла. Імперський лікар закричав, коли чорна рідина завадила їм щось бачити.

«Т-там!»

Хтось наближався.

Вони бачили, як хтось розсікає мертву ману й мчить до тераси, наче стріла.

Вітер закручувався навколо ніг Кейла.

Погляд Кейла був зосереджений лише на терасі.

Йому знадобилося лише кілька секунд, щоб опинитися перед Адіном.

[«Людино, я зроблю це разом із тобою!»]

Чорна мана невидимого Раона пронеслася по терасі.

Бааааах!

Скло, що відокремлювало Адіна від залу, розбилося.

Уламки скла посипалися на терасу.

«Аааааа!»

«Ухиляйтеся!»

Дехто згорнувся, щоб ухилитися від скла, а інші кинулися захищати принца. Однак від шоку їхні рухи були повільними.

«Н-ні!»

Кейл, який був набагато швидшим за них, особливо завдяки вітру біля ніг, вистрілив на терасу.

Кейл, який дивився лише в одну точку, простягнув руку.

Потім він почав посміхатися.

«Ух!»

"Піймав"

Він подивився на Адіна, що нахмурився, і прошепотів йому на вухо.

«Ти ж не звичайний чорний маг, правда?»

Звичайні чорні маги стають чорними магами середнього рівня в ту мить, коли поглинають мертву ману.

Однак Раон сказав, що Адін перебуває на початковому рівні.

«Ух, ти, укх!»

Адін намагався щось сказати, але було вже запізно.

Кейл, все ще тримаючи Адіна за горло, махнув рукою у бік зовнішньої сторони тераси. Раон підтримав Кейла своєю магією.

«Ваша Високосте!»

Адіна викинули у вікно.

«В- Ваша Високосте!»

"Ні, зловіть його!"

Адін почав падати.

«Кху, укх!»

Адін, який намагався віддихатися, відчував, як його тіло падає.

Воно падало вниз і все нижче.

Ніщо не торкалося його спини.

Під час падіння він підняв погляд і побачив терасу.

У цей момент хтось випав з тераси.

Ця людина знову схопила Адіна за шию.

Ця людина, Кейл Хенітус, широко посміхалася, шепочучи Адіну на вухо.

«Як довго ти збирався сидіти там нагорі й дивитися вниз?»

Кейл відпустив шию Адіна.

Натомість у його руці з'явився срібний щит. Кейл згадав, що сказав Адін минулого разу.

"Він казав, що дивитися вниз – це весело, так?

Бісів вишкребок. Яка маячня"

Срібний щит з силою врізався в Адіна, що падав.

«Ух!»

Кейл пробурмотів собі під ніс, коли Адін застогнав.

«Ах, як приємно»

Адін і Кейл.

Вони обоє падали, маючи на обличчях різні вирази.

Чхве Хан зі своєю чорною аурою та Таша, оточена мертвою маною, кинулися на них.