Розділ 65 — Так не мало бути (2)

- Але молодий пане-нім, а як же ваша охорона? Я чув, що віце-капітан і діти залишаться в селищі Харріс.

Кейл почав хмуритися від нескінченого шквалу запитань Ганса. Гансу було байдуже, він продовжував, підхоплюючи Он і Хонга на руки.

- Ви казали, що віце-капітан залишився, щоб дослідити Ліс Темряви?

Вибух у Лісі Темряви. Віце-капітан знав про причину вибуху, оскільки Кейл пояснив йому це, але «офіційна» версія полягала в тому, що він залишився для розслідування, оскільки вони тримали в таємниці причетність Кейла.

- Молодий пане-нім, поки що я буду займатися цими крихітними справами, але я не залишуся на цьому місці назавжди.

Кейл швидко викинув із пам’яті коментар Гілсмана до нього. Це все одно були марні балачки.

- Вони мені більше не були потрібні, тому я відпустив їх біля входу.

Брат і сестра кити залишилися біля входу. Звичайно, вони мали з собою пляшку болотної води. Проте половина його вмісту була у Кейла.

Хвіст Хонга тремтів, бо незабаром він мав стати сильнішим. Он також.

- Ганс.

- Так, сер.

- Чи сказав кронпринц, коли я маю з ним зв’язатися?

Неквапливо запитав Кейл. Проте Ганс суворо відповів.

- Негайно. Це те, що він сказав.

Кейл почав усміхатися. Кронпринц, мабуть, дуже хвилювався. Кейл спокійно промовив:

- Тоді ходімо.

***

Кейл сів на диван і схрестив ноги. Маг територіального відеозв’язку поглянув на Кейла.

- Він готовий?

- Ах, так, так!

Маг ковтнув, перш ніж продовжити.

- Можна поговорити з його високістю прямо зараз.

Маг дивився на Кейла, людину, яку зараз шукав наслідний принц. Порівняно з тим, як він сам нервував, Кейл здавався дуже спокійним.

- Тоді ви можете йти.

Маг швидко вклонився й пішов, хоча, виходячи, через цікавість кілька разів обернувся. Кейл розпочав відеозв’язок, щойно маг вийшов, і незабаром на поверхні напівпрозорої кулі з’явилося обличчя.

Кейл почав негайно говорити:

- Для мене велика честь говорити із зіркою нації, чудовим…

- Досить.

Наслідний принц одразу ж обірвав його, ніби від слів Кейла його пройняли мурахи. Кейл хитро посміхнувся, коли замовк.

Альберу спокійно поглянув на Кейла, який неквапливо сів, але все ще робив це шанобливо, а потім перейшов одразу до справи.

- Який безлад вони наробили в королівстві Брек.

Посмішка Кейла стала ширшою. Це було те, на що він чекав. Інакше навіщо б він так поспішав? Йому не подобається дивитися на обличчя кронпринца.

«Інформаційна мережа наслідного принца є найточнішою».

Кейл тихо сидів і посміхався, наче нічого не сталось. Все владнається само собою.

- Зважаючи на те, що ти нічого не говориш, я думаю, ти вже знаєш, що сталося.

Бачите? Усе вирішено без жодних слів.

- Принцеса Розалін, здається, все вирішила. Як інакше вона могла б знищити всю родину великого князя за один день?

Кейл відчув, як серце підскочило від слова «знищити», але він не дозволив цьому відобразитися на його обличчі. Він бачив, що Альберу спостерігав за ним. Прямо зараз Альберу тицяв у Кейла, щоб побачити, про що він може знати.

- Вона також відмовилася від прав на трон.

Розалін дійсно відмовилася від прав на трон. Тепер настав час для неї показати себе як справжнього мага.

- Але, як я чув, з нею було дві дуже сильні особистості. Усі інші можуть не знати, але я знаю.

Наслідний принц дійсно вмів добре пояснювати.

Гострий погляд Альберу впився у Кейла.

- Хіба вони не твої підлеглі?

Чхве Хан і Лак. Кейл відповів правдиво на запитання Альберу.

- Мої підлеглі?

Вони не були підлеглими Кейла. Чхве Хан не мав з ним нічого спільного, а Лак просто був тим, з ким він уклав угоду. Кейл бачив, як куточок губ наслідного принца повільно піднімався. Він також відкинувся на спинку дивану, як Кейл, і недбало промовив:

- Хитра лисиця.

Кейл не міг з цим не погодитися. Альберу помітив відсутність реакції Кейла і похитав головою, перш ніж додати:

- Навіщо тобі потрібна Магічна Вежа?

Наслідний принц більше не намагався ходити навколо чи бути легковажим з Кейлом. Кейл серйозно подивився на кронпринца.

- Ваша високосте.

Кейл підвівся зі свого місця, що змусило кронпринца також сісти прямо з цікавістю. Тоді Кейл продовжив.

- Часто я думаю, що ми з вами дуже схожі.

Наслідний принц почав хмуритися.

- Яка жахлива думка.

- Згоден.

Кейл просто відкинув той факт, що наслідний принц виявив таку зневагу до того факту, що вони обидва можуть бути схожими, і продовжив далі.

- Королівство Роан – це королівство без нічого.

Тиша раптом наповнила кімнату. Якщо маг поза кімнатою почув те, що щойно сказав Кейл, можливо, він знепритомнів. Однак наслідний принц Альберу посміхався, як і очікував Кейл.

Здавалося, кронпринц зачепився за вудку.

- Ти не збираєшся стежити за тим, що ти кажеш?

- Ваша Високосте, ви зараз посміхаєтесь, чи не так?

- Що ж, це правда.

Кронпринц не заперечував.

Королівство Роан було королівством, де ані лицарі, ані маги не були дуже сильними. Хоча воно мало довгу історію, воно було просто посереднім у всіх аспектах.

Однак, кронпринц Альберу знав, що, хоча це було б добре в мирні часи, не можна бути такими посередніми в усіх аспектах в часи хаосу або війни. Він знав, що їм потрібно бути кращими хоча б в одній галузі.

Однак це не було чимось, чого можна було досягти так легко за короткий проміжок часу.

Вирішення такої масштабної проблеми зайняло б десятки років, якщо пощастить, але в гіршому випадку це можуть бути і сотні років. Саме тому він і прийняв таке рішення.

Заберіть це у когось іншого.

Заберіть особливість іншого королівства та зробіть її своєю.

І перед його очима з’явилася гарна здобич.

Королівство Вайпер, яке колись було королівством магів.

Коли Альберу відповів, вони зустрілись очима.

- Ти хитрий покидьок.

На обличчях у них обох були схожі посмішки. Цього разу настала черга говорити Кейла.

- Чарівна вежа для мене. А для вас, ваша високосте…

Кейл та Альберу відповіли одночасно.

- Маги.

- Маги.

Кімнату наповнила коротка тиша, перш ніж Альберу закрив очі рукою та почав сміятися.

- Ха-ха. Цікаво. Спочатку я подумав, що це жахливо, що є ще хтось такий, як я.

Кронпринц трохи посміявся, перш ніж прибрати руку та відповісти.

- Я дам тобі все, що тобі потрібно.

Альберу чекав на відповідь Кейла.

- Щиро дякую.

Тільки це речення і нічого більше. Однак і воно вразило Альберу. Його зацікавила ця впевнена поведінка Кейла, тому спитав.

- Але навіщо тобі саме Магічна Вежа?

Кейл помітив, що кронпринц, здавалося, знову уважно спостерігає за ним. З ним справді було важко впоратися, але не було причин хвилюватися.

«Я впевнений, що він хоче знати, чи знаю я щось про північ.»

У романі існувало дещо, що викликало занепокоєння у королівства Роан – Північне Королівство Лицарів. Наслідний принц Альберу побоювався цього королівства, готуючись до їхнього вторгнення.

Війна – це час хаосу, а хаос може дати певні можливості підготовленим. Однією з таких можливостей була втеча магів з королівства Вайпер.

Кронпринц, який не мав великого впливу в королівстві, використовував їх для зміцнення своєї влади та збільшення впливу всередині королівства.

Якби Кім Роксу прочитав далі п’ятого тому «Народження героя», він би, мабуть, знав ще дві людини, що стали новими героями. Один з героїв – лицар з півночі.

«А другим, ймовірно, був би кронпринц, який зараз стоїть перед ним».

Особливо тому, що чорний дракон сказав йому, що кронпринц не був людиною. Кейл почав посміхатися. Кронпринц намагався з’ясувати, чи знає Кейл про переміщення на півночі і чи хоче він отримати Магічну Вежу саме тому.

- Я просто хочу мати Магічну Вежу.

- …Мені не слід було питати.

Альберу побачив лукаву посмішку на обличчі Кейла, коли той похитав головою.

- Тоді навіщо Вашій Високості потрібні маги?

Альберу почав посміхатися так само.

- Я просто хочу дати їм дім.

Обидві відповіді були жахливими виправданнями, але вони не були проти. Дві людини, які невимушено сиділи склавши руки, ніби були частиною картини, просто продовжували розмовляти один з одним.

- Коли ви плануєте вирушати?

- Я планую поїхати приблизно через місяць.

Через місяць. Кейл мав закінчити свої приготування та вирушити до королівства Вайпер. Громадянська війна мала б вже добігати кінця, коли він прибуде до туди. Дурне обличчя Тунки, здавалося, сяяло золотом у свідомості Кейла.

- Як ви туди потрапите?

- Кораблем.

- А ваші вартові?

Вартові. Це слово змусило Кейла посміхнутися, і Альберу зрозумів свою помилку.

- Гадаю, це було дурне запитання. Кейле, будь обережним, бо твоє тіло ще слабке. Ти ж знаєш, що робити, правда ж?

- Я повернуся з хорошими речами.

- Іноді ми справді на одній хвилі без жодної на те причини.

Кейл та Альберу, хоча вони були дуже різними людьми, посмішки на їх обличчях зараз виглядали дуже схожими.

***

Три тижні по тому.

Кейл повільно розплющив очі та почав перевертатися. Він прокотився по своєму великому ліжку та почав позіхати.

Була 3-тя година дня. Він щойно прокинувся, почав терти очі та дивитися на стелю.

- Я переміг! Він прокинувся сьогодні на годину пізніше!

- Наш молодшенький знову перемагає. Я справді не розумію, чому він прокидається все пізніше та пізніше.

Чорний дракон і Хонг, розмовляючи один з одним, дивилися то на Кейла, то на годинник. Кейл потер живіт правою рукою. Він прокинувся лише тому, що був голодний.

«…Ах, життя багатої людини, якій не потрібно працювати.»

Це було визначення щастя.

Кейл нічого не робив протягом останніх трьох тижнів.

Він придумав ім’я для дракона, але попросив ще місяць на роздуми та наказав іншим подбати про підготовку всього, що йому потрібно було для подорожі. Він лягав спати рано і прокидався пізно щодня, просто б’ючи байдики та лежачи удома на ліжку. Було чудово, що його родина постійно радила йому відпочивати, щоб відновитися. Тож він слухався їх і абсолютно нічого не робив.

Але щастя Кейла було не довгим.

- Людино, схоже, Чхве Хан повернувся.

Чорний дракон прошепотів на вухо Кейлу, посміхаючись.

- Це чудово. Мені так нудно останнім часом.

Кейл сів на ліжку із впевненим виразом обличчя.

Група Чхве Хана мала прибути сьогодні. Оскільки була третя година дня, вони, мабуть, вже були тут і чекали на нього.

Кейл потягнувся, перш ніж піднятися з ліжка. Ці три тижні байдикування ще більше розвіяли його думки.

«Заробляти гроші, щоб я міг нічого не робити вічно.»

Погляд Кейла був дуже рішучим. Він вирішив, що негайно подбає про королівство Вайпер та королеву джунглів, щоб знову сидіти склавши руки і нічого не робити. Кейл попрямував до ванної кімнати, а чорний дракон підійшов до Хонга, побачивши, як двері зачинилися.

- Погляд слабкої людини здається сповнений рішучості лише тоді, коли він кудись збирається.

- Ти маєш рацію. Але я радий, що тепер я сильніший. Я можу бути впевнений, що він не постраждає.

Срібне кошенятко Он, яка підслуховувала розмову чорного дракона з Хонгом, мала дивний вираз мордочки. Вона подумала про посмішку на обличчі Кейла, коли він крутився на ліжку та бурмотів собі під ніс.

- Ти впевнений, що погляд сповнений саме рішучості?

- Так. Я впевнений.

- Нуно, це точно так.

- Ммм, ну мабуть так і є.

Он нарешті погодилася і почесала своє хутро. Хутро Он і Хонга тепер було набагато яскравішим. Вони втрьох сиділи і чекали, поки вийде Кейл, та з нетерпінням очікували, коли знову вийдуть з дому після тривалого часу.