Розділ 67 — Так не мало бути (4)

Це дивне відчуття тривало, доки Кейл не підійшов до обіднього столу. Він сказав лише одне речення.

- Я ненадовго відвідаю королівство Вайпер.

Дзинь.

Ложка з руки його молодшої сестри, семирічної Лілі, впала на підлогу. Почувши шум, Кейл обернувся, щоб подивитися на Лілі, але побачив, що її обличчя бліде, а куточки губ тремтять.

- Мій вчитель казав.

Лілі навіть не подумала взяти ложку, продовжуючи бурмотіти.

- У королівстві Вайпер зараз дуже страшно, і люди гинуть щодня. Дворяни мають ховатися, і навіть важко знайти смачну їжу! Навіть спати спокійно не можна! Так сказав мій вчитель!

Здавалося, її емоції посилювалися, поки вона продовжувала говорити. Потім, подивившись на Кейла, вона почала хмуритися.

- Я не дозволяю цього робити.

Граф Дерус перебив Лілі та суворо відповів. Кейл здивовано подивився на Деруса. Кронпринц пообіцяв допомогу під час його подорожі до королівства Вайпер, щоб він міг безпечно та непомітно дістатися туди.

‘ - Ми скажемо твоїй родині, що ти виконуєш мої накази. Немає потреби розповідати їм про магів, Магічну Вежу чи щось подібне, правда ж?

- Звичайно. Таємниці – це найкраще. Я також хочу, щоб про мої подорожі знали лише моя родина та сюзерен території Убарр.

- Звісно. Я все підготую.

Кронпринц Альберу негайно повідомив Дерусу, що це таємна місія, яку він доручив Кейл.’

- Батьку, це наказ його високості, кронпринца.

- Це не має значення.

Добре на вигляд обличчя графа Деруса було надзвичайно скривлене. Кейл озирнувся на Басена, який був заціпенілий, ніби час застиг, а потім на єдину людину, яка виглядала спокійною - Віолан.

Вона невимушено спитала, щойно вони зустрілися поглядами.

- Це твоє власне рішення?

- Так. Я хочу поїхати.

- Кейл.

- Так?

Віолан поклала ложку і продовжила говорити.

- Ти знаєш, що там небезпечно?

- Так.

Кейл легковажно погодився. Однак, з Чхве Ханом, чорним драконом, Розалін та Лаком все буде добре. Навіть Гілсман та 10 дітей вовчого племені палко просили його взяти їх із собою, тому він не думав, що йому загрожує будь-яка небезпека.

- Кейле, пам’ятай лише одне. Я завжди хвилююся за тебе, синку. Ми всі хвилюємося за тебе. Однак.

Погляд Віолан раптом став гострим.

- Нам зовсім байдуже щодо цього королівства.

- Кхм, дружино, нам потрібно, щоб королівство було в безпеці, щоб і наша родина була в безпеці також.

Дерус перестав хмуритися й удавано кашлянув. Однак Віолан проігнорувала це і продовжила розпитувати Кейла.

- Це твоє рішення?

Віолан знову поставила те саме запитання, і Кейл одразу ж відповів.

- Я – золота черепаха.

Граф Дерус згадав те, що він сказав своєму синові нещодавно.

- Ми захищаємо все і всіх нашим дуже міцним панциром. Однак, найважливіше – захистити себе.

Він подивився на сина, який здавався спокійним і розслабленим.

- Для мене найважливіше використовувати свій міцний панцир, щоб захистити себе.

Це була відповідь Кейла.

- З рештою, я Генітюз.

Звісно, Кейл ставив власну безпеку понад усе. Він виходив на поле бою лише тоді, коли здавалося, що вони точно переможуть, і поруч з ним була найсильніша людина.

- Вам не потрібно хвилюватися.

Його голос був сповнений впевненості, а погляд залишався твердим. Графиня Віолан почала посміхатися.

- Добре, я зрозуміла. Але я не думаю, що можу перестати хвилюватися. Ось що означає бути матір’ю.

Насправді не було причин для хвилювання, але Кейл все одно кивнув Віолан. Граф Дерус тримав язика за зубами, поки вони продовжували трапезу. З огляду на те, що він знову не сказав Кейлу, що той не може поїхати, здавалося, що він також погодився.

- Вони думають, що ми зробимо все, що вони нам накажуть, бо ми вже деякий час тримаємося в тіні.

Граф Дерус лише бурмотів собі під ніс, час від часу грубо жуючи шматок м’яса. Однак, побачивши, що опору більше не було, Кейл спокійно знову зосередився на своїй їжі.

Він був таким зосередженим, що не помітив, що сталося далі.

Кейл не побачив, що погляд, яким обмінювалися граф Дерус і графиня Віолан, був ненормальним. Він також не знав, що після вечері граф наказав дворецькому таємно зібрати всю інформацію, пов’язану з кронпринцем і королівством Вайпер, незалежно від ціни.

Кейл щойно закінчив чудову трапезу та вийшов з їдальні. Він чув, як хтось поспішав до нього, хоча це суперечило етикету дворян.

- Басен?

Це були Басен і Лілі, які побігли за Кейлом.

- …Хьон-нім, ти справді мусиш їхати?

- Майже так.

Йому не потрібно було їхати, але він просто хотів би 10 років спокійних днів, а не лише один день. Кейл продовжував розмовляти зі своїми двома тихими братом та сестрою.

- Вам обом потрібно зосередитися на навчанні та тренуваннях. Я можу так просто поїхати лише тому, що ви вдвох тут і тримаєте все під контролем.

Кейл завжди був спокійний, знаючи, що Басен стане наступним сюзереном території, а Лілі – командувачем військових сил. Принаймні, у них не було типових драматичних сюжетних ліній про старшого сина та більш талановитого молодшого сина, які борються за спадок, чи щось подібне.

Кейл відвернувся від брата та сестри, які все ще мовчки спостерігали за ним. Йому ще потрібно було багато чого підготувати. Кейл почав відходити, знову розмовляючи зі своїми братом та сестрою.

- Я привезу вам обом сувеніри з королівства Вайпер.

Кейл не бачив, що Басен та Лілі дивилися на нього, перш ніж обмінятися поглядами та кивнути головами. Він абсолютно не мав уявлення, що його молодші брат та сестра вже визначилися зі своєю майбутньою професією.

Через кілька днів Кейл був радий, що зміг потрапити на корабель саме в той час, коли планував.

- Молодий пане Кейл.

Щойно Кейл піднявся на корабель, він подивився в бік джерела голосу.

- Молода пані Аміру.

Аміру тихо спостерігала за Кейлом, який був таким самим розслабленим, як і раніше. Сюзерен території Убарр вже сів у той самий човен, що й кронпринц, тому Аміру наказала їм підготувати найбільший та найміцніший корабель, щойно отримала наказ кронпринца. (Бути в одному човні – метафора, що значить бути на одному боці.)

- Молодий пане Кейл, сподіваюся, що цього разу ви повернетеся цілим і неушкодженим.

- Я теж на це сподіваюся.

Він абсолютно не планував постраждати. Кейл бачив, як Аміру почала хмуритися, ніби не вірила йому.

- Я не розумію, чому його високість послав вас у це небезпечне місце, коли ви щойно одужали. Однак, його високість, ймовірно, відправляє вас, тому що це ви, і він може вам довіряти.

Довіра? Кронпринц не був з тих, хто комусь довіряє. Кейл без проблем чесно сказав про це з напруженим виразом обличчя.

- Справді? Я не зовсім впевнений. Здається, він мені зовсім не довіряє.

Аміру підвищила голос, почувши гірку усмішку Кейла.

- Звичайно! Молодий пане Кейл, якщо це щось означає, я вам довіряю.

- Ах, так, що ж, дуже дякую, молода пані Аміру.

Побачивши таку люту відповідь від Аміру, яка суперечила її спокійній поведінці, Кейл не міг нічого більше сказати. Потім він знову пішов, бо їм необхідно було вчасно вирушити. Кейлу потрібно ще було зустрітися з деякими людьми.

- Молодий пане Ке-

- Я вже піду, молода пані Аміру.

Аміру хотіла ще дещо сказати, але просто закрила рота. Образ Кейла, який відкидав своє руде волосся, що майоріло з океанським бризом, був одночасно освіжаючим і прохолодним.

Кейл зійшов на корабель зі спокоєм на серці, побачивши, що Аміру більше не намагається його стримувати. Він вийшов на палубу і побачив, що в селищі зараз дуже гамірно через будівництво.

Крім того, деякі інші вири зникли, створивши безпечний шлях, достатньо широкий для великого корабля.

«Але решта вирів все ще є.»

Кейл знову перевів погляд на корабель і почав зітхати.

Як він опинився серед стількох людей?

Чхве Хан, Лак та Розалін.

Кошенята Он і Хонг, тремтіли, бо були на воді, але також були непохитними в тому, що хочуть поїхати з ним.

Ганс, який був поруч із кошенятами.

Нарешті, віце-капітан Гілсман, який був зовсім блідий, бо перебував на кораблі. Бікрос, який мовчки спостерігав за Гілсманом, та десять дітей вовчого племені поруч із ним.

«Якщо я постраждаю, коли навколо мене будуть усі ці виродки, це буде дуже дивно.»

Хтось міг би навіть подумати, що він намагатиметься зруйнувати королівство.

- Мені подобається запах океану.

Чого б йому боятися, особливо з чорним драконом, що завжди поруч з ним?

Кейл віддав наказ групі, поки всі дивилися на нього.

- Рушаймо.

Ріг сповістив про їхнє відправлення через море Убарр. Корабель був замаскований під торгове судно. Що ж, насправді, це не було маскуванням.

«В решті решт, це дійсно буде торгова поїздка.»

Але це, насправді, не буде чесною угодою. Вона буде дуже вигідною для Кейла, але несправедливою для іншої сторони.

- Людино, не посміхайся так. У тебе такий вигляд, ніби ти знову збираєшся когось обдурити.

Він чув голос чорного дракона, але вирішив ігнорувати його та насолоджуватися освіжаючим океанським бризом. Ось так корабель і рушив до найменшого порту королівства Вайпер.

Пізніше тієї ж ночі.

Кейл не спав, а стояв на палубі. Була майже північ, тож на палубі нікого більше не було, але вона була освітлена, а повний місяць робив її зовсім світлою.

Він планував зустрітись тут сьогодні з деякими гостями.

Кейл сперся на перила, спокійно дивлячись на океан. Саме цієї миті.

- Людино.

Чорний дракон показав себе та підлетів до Кейла. Не було потреби бути невидимим, бо зараз тут більше нікого не було.

- Що?

- Мені просто цікаво…

Здавалося, чорний дракон мав багато думок. Ні, він виглядав дуже підозрілим, порожнім поглядом оглядаючи Кейла з голови до ніг.

- … Чи ім’я, над яким ти думаєш, випадкове слово?

- Про що ти, до біса, говориш?

Чорний дракон здавався дуже стурбованим.

- Мені здається, що ти обереш щось на кшталт Чорний або Дракон.

- А, ти про твоє ім’я?

Чорний дракон говорив про своє ім’я. Кейл зробив дуже серйозний вираз обличчя, коли стурбовано запитав чотирирічного хлопчика.

- … Хіба таке ім’я не дуже гарне?

Вираз обличчя Кейла був дуже серйозним. Чорний дракон давно не бачив його таким. Очі чорного дракона почали тремтіти, коли він негайно відповів.

- Зовсім ні! Я з усім погоджуся! Все гаразд, аби тільки ти дав мені ім’я, людино! Не хвилюйся!

Його крила швидко тріпотіли, а хвіст тремтів, коли він наполегливо благав Кейла. Вираз обличчя Кейла миттєво став нормальним, ніби він і ніколи не був таким серйозним.

- Тоді я радий.

Потім він невимушено продовжив далі.

- Раоне, Он і Хонг були б засмучені, якби почули те, що ти сказав.

Тиша раптом наповнила простір.

- … Людино, що ти щойно сказав?

Кейл насправді багато думав про ім’я чорного дракона, всупереч очікуванням самого дракона. Ім’я це щось особливе, дане комусь. Для Кім Роксу, який мусив жити сам, єдиним, що йому дали батьки, було його ім’я.

- Твоє ім’я – Раон.

Раон. Це означало «радісний» чистою корейською мовою.

- А твоє прізвище – Міру.

Міру. «Дракон» чистою корейською. (Під «чистими» маються на увазі слова, що не мають китайського походження, або будь-якого натяку на китайську та інші мови. Таких слів обмежена кількість, і автор вирішив використовувати це слово для імені дракона.)

Радісний дракон. Це було кумедне ім’я, але Кейл придумав його цілком щиро. Він хвилювався, що Чхве Хан може запідозрити чисто корейське ім’я, але й для цього знайшов виправдання.

Спокійний голос досяг вух чорного дракона. Однак він ніколи раніше не бачив такого виразу на обличчі Кейла. Зараз на ньому була спокійна усмішка.

- Я придумав це ім’я в надії, що ти будеш щасливий і проживеш радісне життя.

- … Що воно значить?

Чорний дракон запитав Кейла про значення імені. Кейл показав на нього вказівний пальцем.

- Ти.

Раон і Міру. Жодного з цих слів не існувало в цьому світі. Тут ці два слова означали лише одне.

- Це ти. Ці слова лише для тебе і тільки для тебе.

- … Тільки для мене?

- Так.

Кейл почав посміхатися, погладжуючи дракона по голові.

- Оскільки ти великий і могутній дракон.

- … Тільки для мене…

Чорний дракон щось бурмотів собі під ніс, перш ніж прибрати руку Кейла зі своєї голови та розправити крила. Його крила швидко тріпотіли, коли він фиркнув.

- Гадаю, це непогано. Я зроблю тобі особливу послугу і скористаюся цим ім’ям.

- Звичайно, Раоне.

Дракон почав морщити носа. Куточки його губ сіпалися, коли він злетів у повітря.

- Я – великий і могутній Раон Міру.

- Саме так, Раоне.

- Добре, я Раон.

Чорний дракон отримав ім’я та прізвище після чотирьох років життя. Тепер у нього було щось окрім тіла, що належало лише йому. Дракон підняв голову.

Він бачив темряву нічного неба, яка відрізнялася від темряви всередині печери. Саме в таку ніч його врятували звідти. Чорний дракон, Раон, ніколи не забуде ту мить. Він також відчував, що назавжди запам’ятає і цей момент, коли нарешті отримав своє ім’я.

Кейл підняв голову, так само як і чорний дракон. Нічне небо було однаковим, куди б він не пішов. Він чув голос Раона, який продовжував байдуже дивитися на небо.

- Дякую, Кейле.

- … Що?

Кейл здивовано подивився на Раона. Однак чорний дракон вже повернувся до свого звичайного стану.

- Людино, як це так, що ти не можеш почути з першого разу?

- Чому б тобі не сказати це ще раз?

Кейл почав усміхатись, намагаючись погладити Раона по голові. Раон вдарив його головою по долоні та рішуче заперечив.

- Ні. Я справді, справді, не буду! Слабка людино, йди всередину та спи! Ти застудишся.

Однак, всупереч його діям, крила Раона тріпотіли, а хвіст виляв, як в Он і Хонга. Кейл тихо засміявся з поведінки Раона. Його було добре видно, хоча була ніч, і вони були в океані.

- Я гадаю, що повернутися в каюту буде важко.

- Чому це ти так різ-?

Раон раптом замовк, перш ніж подивитися в океан. Він дивився кудись далеко від корабля.

Вода розступилася, коли повільно з’явилася велика істота.

Це був кит.

Цієї ж миті.

- Кейл-нім!

Хтось раптом вискочив з каюти корабля та дуже швидко мчав до Кейла. Це був Чхве Хан. Чхве Хан стурбовано оглядав істоту, яка повільно наближалась. Потім він повернувся до Кейла та підійшов до нього.

- Хм?

Саме тоді Чхве Хан зміг це побачити.

Кейл роздратовано махав йому рукою, щоб він ішов геть. А дракон глузував з Чхве Хана і почав говорити.

- Вони не вороги.

- Що?

Чхве Хан повернувся, щоб подивитися на океан. Водночас Кейл перестав спиратися на перила та схилив голову в бік океану.

Це був не один кит. До них прямували три кити.

Гості вже прибули.

Одним китом була Вітіра, горбатий кит. Другим був кит-убивця. І нарешті.

- Вітаю короля китів.

Кейл привітав найбільшого з трьох, короля китів.