Розділ 68 — Так не мало бути (5)

Великі очі короля китів, Шиклера, зосередилися на Кейлі. Той посміхався.

«Який сильний тиск.»

Шиклер був королем океану. Його постать не могла зрівнятися з появою короля королівства, що контролювало невеликий регіон західного континенту. Ось чому Кейл почав посміхатися ще більше.

Зіниці Шиклера затуманилися, коли він також почав посміхатися. Кейл трохи відступив назад і розвів руки.

- Як щодо того, щоб ми обговорили всі питання на свіжому повітрі?

Водяна пара наповнила простір навколо, коли троє людей тихо наближалися до корабля.

Вони м’яко приземлилися на палубу. І цієї ж миті Кейл почув у своїй голові голос Раона.

- Дракони набагато красивіші та славніші!

Кейл зрозумів почуття Раона та погладив його по голові. Ці три чистокровні кити були надзвичайно гарні.

«Цей зовсім заціпенів.»

Чхве Хан заціпенів після того як побачив людей з племені китів.

Кейл простежив за його поглядом і подивився на кожного з трьох людей перед собою. Майбутня королева китів, Вітіра. Вона була такою ж, як завжди.

Косатка з білим волоссям. Цим чоловіком, ймовірно, був Арчі, найвеличніший воїн племені китів. Він відіграв важливу роль в історії племені китів у романі.

Це він переміг Лака, і був доволі жорстокою людиною з поганим характером. Однак його відданість була сильною.

- Минуло вже чимало часу відтоді, як я востаннє спускався до південного океану.

Цей старий, але холодний голос змусив Чхве Хана повернути голову. На обличчі Шиклера, короля китів, була ніжна усмішка.

Він був найгарнішим чоловіком середнього віку в романі. Здавалося, автор вклав душу в цього персонажа, оскільки в книзі для опису зовнішності Шиклера знадобилося чотири рядки.

«І я повністю розумію автора.»

Але твоя зовнішність тебе не прогодує. Кейлу просто потрібно було сприймати те, що йому потрібно.

- На півдні набагато тепліше, чи не так?

Зіниці Шиклера знову затуманилися.

«Він саме такий, яким його описала Вітіра.»

Його донька, Вітіра, сказала, що Кейл був слабкою, але одночасно з цим і сильною людиною. Як вона зазначила, він був найслабшою людиною навколо, але не мав проблем з впевненістю в собі.

- На півдні також добре. Дякую, що врятували мого сина. Я прийшов з донькою, бо хотів особисто подякувати вам.

- Не треба подяк. Я просто зробив те, що мав зробити.

Кейл ніжно посміхнувся і шанобливо простягнув руку. Який сенс у довгій розмові так пізно вночі?

- Оскільки ми обидва зайняті люди, можливо, одразу перейдемо до суті?

- Звичайно. Але ж розумієш…

Шиклер ледь чутно зітхнув. Кейл зробив те саме, перш ніж простягнути руку.

- Чхве Хан.

Кейл поклав руку на плече Чхве Хана.

Шиклер зробив те саме.

- Арчі.

З якоїсь причини Арчі та Чхве Хан дивилися одне на одного. Яка ж ворожнеча може бути між двома людьми, які зустрілися вперше? Кейл міцно стиснув плече Чхве Хана, і той подивився на нього.

Чхве Хан щойно був загіпнотизований красою племені китів, то що ж могло його так розлютити? Цей корабель потонув би від одного удару його меча, якби Чхве Хан почав тут битися.

- Що сталось?

- … Кейл-нім.

Чхве Хан прикусив губу. У цей момент хтось інший дав Кейлу відповідь. Як завжди, це був чорний дракон, Раон.

- Той кит оглянув тебе з голови до ніг! Як він сміє!

Кейл почув, як Раон пихкає, відвертаючись від Чхве Хана.

Арчі. Він був навіть гірший за Тунку. Знаєте, ті, що на боці добра, але завжди створюють проблеми? Арчі був саме таким персонажем.

Він був людиною, яка присягнула на вірність лише Шиклеру і навіть не дбав про когось іншого, враховуючи інших членів племені китів. Він був ще тією проблемою. Кейл нарешті зустрівся поглядом з Арчі.

«Ммм.»

Кейл стримав стогін. Арчі справді дивився на нього злобними очима. Чому цей виродок так поводиться? Однак відповідь була досить очевидною.

«Мабуть, тому що я змусив Шиклера особисто зустрітися зі мною.»

Арчі не хвилювало ані те, що Кейл врятував сина Шиклера, ані те, що він допоміг китам з русалками. Кейл трохи заціпенів, дивлячись у зловісні очі когось, хто був навіть сильнішим за Вітіру.

Шиклер побачивши, як Кейл заціпенів, пильно подивився на Арчі. Він неодноразово казав йому не робити цього, але той, здавалося, ніколи його не слухав.

- Арчі, досить…

Шиклер замовк і повернув голову.

«Батьку, молодий пан Кейл дуже дивний. Це було лише на мить, але він став справді великим.»

Він згадав слова Вітіри, дивлячись на Кейла. Він бачив, що той знову стояв невимушено, ніби й не ціпенів. Однак атмосфера навколо Кейла була іншою. Він нарешті зрозумів, чому його дочка сказала, що Кейл сильний.

Погляд, який здавався таким глибоким, що вони не могли збагнути всю глибину, був спрямований на Арчі. Чхве Хан, який спостерігав збоку, перестав хмуритися.

- … Кейл-нім.

Він також підсвідомо покликав його, але Кейл не поглянув на нього. Чхве Хан на диво відчував, що це цілком природно. Погляд Кейла був домінуючим і дивився лише вперед. Атмосфера навколо нього привернула увагу всіх.

Це відрізнялося від сильного тиску. Він був ніжним, але водночас твердим, через що до нього було важко підійти. Тому Кейл нахмурився.

«Моє тіло реагує самостійно.»

Живість серця, ця сила відреагувала на тиск Арчі, також вивільнивши частину домінуючої аури.

Завдяки спільній роботі двох сил йому вдалося уникнути сильного тиску від Арчі.

Кейл повільно почав говорити.

- Хто ви?

Оскільки все було ось так, він міг би просто зараз його розчавити.

Кейлу не сподобався погляд Арчі, і він повільно рушив уперед.

Дерев’яні дошки на палубі скрипіли з кожним його кроком.

- Ким ти себе взагалі вважаєш?

Домінуюча аура проявила приблизно половину своєї сили. Рівно півкроку. Кейл зупинився перед Арчі та прямо запитав.

- Чому ти смієш так на мене дивитися?

Арчі не міг говорити. Він точно був трохи вищий за Кейла, але здавалося, що той дивиться на нього згори донизу.

Кейл безперечно виглядав слабким, і йому все ще здавалося, що він зможе вбити його однією рукою, але він не міг поворухнутися.

Арчі побачив, як куточки губ Кейла почали м’яко підніматися. Кейл також помітив, що погляд кита пом’якшав, тому холодно відповів.

- Якщо ти навіть не можеш відповісти на просте питання.

Арчі відчув, що чоловік перед ним, Кейл, дивиться на нього зверхньо.

- Тоді не дай себе впіймати на такому витріщенні.

Вони мовчки дивилися одне на одного кілька секунд, поки Арчі не зробив крок назад. У цей момент Кейл прибрав домінуючу ауру та почав посміхатися, дивлячись на Шиклера.

- Хіба не так, ваша величносте?

Кейл не хотів з ними битися, оскільки вони побачаться ще кілька разів у майбутньому, і їм все ще потрібно було укласти одне з одним деякі угоди. Саме тому він використав лише половину домінантної аури і тепер дивився на Шиклера з найяскравішою посмішкою, на яку був здатний.

- … І справді так.

Шиклер відповів за кілька хвилин і дуже міцно схопив Арчі за плече.

- Вибачься та представся.

Кейл знав, як Шиклер приручив бешкетника Арчі. Він побив його. Він побив так сильно, що, здавалося, весь океан був наповнений пилом від битви. Він справді зробив це, кажучи, що побиття – найкращі ліки для бешкетників.

Потім Арчі прийшов до тями та став вірним підлеглим Шиклера. Саме тому Кейл знав, що Арчі не завдасть йому шкоди, навіть якщо той так пильно дивився на нього.

Кейл бачив, як Арчі схилив голову, не дивлячись на нього.

- … Прошу вибачення.

Це було дуже тихо. Він справді не хотів вибачатися. Принаймні, так подумав Кейл, уважно дивлячись на Арчі. Той лише швидко відвів погляд, коли зустрівся з Кейлом очима.

- Мене звати Арчі.

- Добре. Я Кейл Генітюз.

Потім він почув у своїй голові голос Раона.

- Людино, ти щойно здавався майже таким же сильним, як кінчик мого нігтя. Молодець! Дуже добре!

Кейл стримав зітхання, почувши цей коментар, який промовив чотирирічний хлопчик, перш ніж обережно простягнути руку Шиклеру, який просто вилупився на нього.

- Будь ласка, дайте мені пакунок.

- А, так.

Дивно розгублений Шиклер, здавалося, втратив королівську пошану та перетворився на сусідського дядька. Таким він і був, коли з ним зближувалися. Шиклер подивився на Вітіру.

- Молодий пане Кейл.

- Давно не бачилися. Пакунок?

Вітіра відчула полегшення, що Кейл все такий самий.

«Полегшення? Я?»

На мить вона була шокована, але заспокоїлася, перш ніж передати пакунок. Загалом у руках Кейла було три предмети. Одним з них була маленька пляшечка, в якій знаходилася мертва мана дракона, отруту з якої було видалено.

Мертва мана. Це дуже небезпечно для живої людини, яка не мала спорідненості з темрявою. Ось чому Шиклеру було цікаво.

- Але навіщо тобі ця мертва мана? Не має бути людей, яким вона потрібна. Ну, можливо, некромантам давнини вона й може стати в пригоді, але їх вже не залишилося. Я не можу уявити, що ти плануєш робити з цією невеликою кількістю.

Кейл лукаво посміхнувся.

- Хто знає.

Кейлу потрібна була лише ця невелика кількість мертвої мани. Він поклав усі предмети у свій магічний мішечок та обговорив ще кілька речей з королівською родиною китів, перш ніж попрощатися.

- До наступної зустрічі. Ще раз перепрошую за сьогоднішню поведінку Арчі.

- Все гаразд.

- Ні, я наполягаю. Це тому, що цьому сопляку ще багато чого треба навчитися.

- … Батьку.

Вітіра гукнула батька, щоб заспокоїти його, перш ніж заговорити з Кейлом.

- До зустрічі, молодий пане Кейл.

- Звісно.

Йому потрібно було ще побачитись з ними в майбутньому, оскільки існувало багато варіантів, в яких він ще міг би їх використати. Кейл неквапливо помахав Вітірі та Шиклеру, що пішли, а також метушливому Арчі, який попрощався, перш ніж повернутись до своїх.

- Чхве Хан, що ти робиш?

- … А, нічого.

Він був шокований, поки Кейл не гукнув його та енергійно похитав головою у відповідь. Кейл пройшов повз Чхве Хана, який вже деякий час стояв там з порожнім виразом обличчя, і попрямував у середину корабля.

- Я йду спати.

Чорний дракон Раон, що летів позаду Кейла, різко повернув голову та почав говорити до Чхве Хана.

- Я – Раон Міру, гарна, прекрасна, велика та могутня істота! Запам’ятай це!

Чхве Хан дивився на надзвичайно схвильованого дракона, перш ніж поглянути на Кейла, який був, як завжди, розслабленим.

- … Мені теж потрібно стати сильнішим.

Голос Чхве Хана зник в океані, поки він стояв на палубі сам. Звісно, якби Кейл почув це, він би здригнувся від жаху, подумавши, що ще сильніший Чхве Хан легко знищить увесь цей континент.

***

Наступного ранку Кейл побачив, що Хонг бурчить поруч із чорним драконом, якого тепер зватимуть Раон.

- Мені подобається ім’я Раон, воно класне. Але я думаю, що Ра-Хонг теж було б непоганим.

А ось зазвичай тиха Он, здавалося, була схвильована, радісно ходила кругами навколо Раона.

- Раон Міру! Ім’я нашого молодшенького таке гарне! Воно найкраще!

Кейл, який спостерігав за цим, лежачи на своєму ліжку на кораблі, відвернувся, коли Раон продовжив кричати.

- Гей, вовчку! Я - Раон Міру! Гей, маг! Я – Раон Міру! Чхве Хан!

- Я вже знаю твоє ім’я.

Це було настільки занадто, що навіть зазвичай ввічливий Чхве Хан різко відповів.

Наразі Раон, кошенята, Чхве Хан, Лак та Розалін були в кімнаті Кейла. Раон підлетів до Чхве Хана.

- Якщо ти знаєш, то скажи.

- Звичайно, Раоне.

Раон почав посміхатися. Саме тоді Чхве Хан повернувся до Кейла.

- Міру. Як ви придумали це прізвище?

У Чхве Хана був дивний вираз обличчя. Кейл зрозумів його реакцію. Очевидно, той не знав чистого корейського слова «Раон», але знав «Міру».

- Це те, що я вигадав.

- Вигадали?

- Так. Я раптом подумав про це слово, коли дивився на Раона. Воно просто спало мені на думку. Це був дуже цікавий досвід.

Кейл невимушено відповів, продовжуючи лежачи їсти виноград. Потім він якомога спокійніше запитав Чхве Хана.

- А чому ти питаєш?

- Нічого. Було просто цікаво.

Погляд Чхве Хана був сповнений ностальгії. Це було тому, що прізвище було чисто корейським. Він кивнув головою та почав розмовляти з Раоном.

- Раон Міру. Це круте ім’я.

Раон удав, що не чує, що сказав Чхве Хан, хоча його крила радісно тріпотіли. Кейл помітив це, перш ніж подивитися у вікно на океан. Він сподівався незабаром прибути до королівства Вайпер.

За кілька днів вони прибули до найменшого порту королівства Вайпер, як і хотів Кейл. Там їх зустрів хтось, хто буде найважливішим гравцем у майбутній угоді.

- Молодий пане!

Ще пухкенькіший Білос тепер ще більше нагадував скарбничку. Він стрибнув на борт, щоб зустріти Кейла на палубі. Білос здавався набагато легшим за свою справжню вагу, бо він доволі спритно стрибнув на борт, щойно корабель зупинився.

- Молодий пане-ннім, сподіваюся, вас не захитало?

- Схоже, він намагається підлабузничати тобі.

Але Кейлу насправді дуже сподобалось, як грав Білос. Він поплескав його по плечу і прошепотів йому на вухо.

- Час зловити велику рибу?

Білос почав посміхатися так широко, що його очі майже зникли.

- Я просто довірятиму вам, молодий пане-нім.

Магічна вежа буде зруйнована, а її сюзерен буде розірваний на шматки Тункою. Всі маги всередині Магічної вежі будуть убиті, через те, що сюзерен був жадібною людиною.

Кейл подивився на порт, який дуже відрізнявся від портів королівства Роан, і невимушено промовив уголос.

- Пошук скарбів – це так весело.

Головне, щоб ви знайшли той скарб, звісно.