Розділ 69 — Не так, як планувалося (1)

Кейл поплескав Біллоса по плечу. Очі Біллоса засяяли від передчуття, коли Кейл почав говорити.

«Тож працюй старанно, якщо хочеш отримати скарб»

Це була байдужа команда, але Біллос все одно відповів із захопленням.

«Настільки старанно, наскільки ви захочете, хе-хе»

Кейл похитав головою, побачивши, що Біллос явно збуджений. Він знав, що в голові Біллоса вирує багато думок, але той намагається приховати це.

"Оскільки я не пояснив це детально"

Все, що він сказав Біллосу – два слова.

Магічний пристрій. Біллос почув лише ці два слова. Кейл спостерігав, як Біллос пішов працювати, а потім повернувся, щоб поглянути на певну особу.

Він дивився на людину, яка мала бути найобережнішою у Королівстві Віппер.

Розалін.

Магиня мала бути обережною, якщо не хотіла постраждати чи навіть загинути. Кейл побачив її на палубі й підійшов до неї. Він хотів попередити її.

«…Пані Розалін»

Але в цьому не було потреби. Кейл зупинився, щоб подумати, що сказати.

«У чому справа, молодий пане Кейле?»

Кейл мусив запитати, почувши спокій у її голосі.

«Це палиця у вашій руці?»

Палиця в руці Розалін викликала сильні пориви вітру, коли вона нею розмахувала. Схоже, вона до цього звикла. Він також міг бачити легку шкіряну броню під її мантією, коли вона свіжо відповіла на запитання Кейла.

«Це справді палиця. Чи то магічний посох, чи то палиця – все одно, коли ти використовуєш це, щоб щось вдарити»

«Ви дуже мудрі»

Кейл щиро захоплювався нею, піднявши великий палець. Йому не було потреби попереджати її про те, що магу не варто пересуватися по Королівству Віппер.

«Мудра? Я просто хотіла переконатися, що через мене нікому не доведеться зазнавати труднощів. Можливо, я так не виглядаю, але в дитинстві я вивчила різні основи бойових мистецтв»

Тук. Тук.

Розалін легенько постукала палицею по іншій долоні. Як член королівської родини, а особливо як найстарша дитина в черзі на престол, вона вивчила самооборону, а також деякі інші основи бойових мистецтв.

Її погляд раптом став холодним.

«Я також хотіла подивитися на це місце своїми очима»

Кейл почав посміхатися. Розалін, володарка, яка в майбутньому очолить нову Магічну Вежу, була дуже справедливою людиною, як і Чхве Хан. Саме тому вона змогла зростати разом зі своїми товаришами. Однак вона також мала чітку мету, а також холодну раціональність. Королівство Віппер викликало в неї складні почуття, а також давало можливість вчитися.

Кейл прослідкував за поглядом Розалін і подивився в бік порту.

Це був найменш зруйнований порт у Королівстві Віппер, оскільки він був найменшим і звичайні громадяни користувалися ним досить часто. Однак кораблів, що заходили в порт і виходили з нього, було небагато, а обличчя людей, які сходили з тих небагатьох кораблів, що прибували, були дуже похмурими. Проте обличчя людей, які тут жили, були світлими.

"Багато громадян, до яких у Магічній Вежі ставилися як до рабів, живуть тут"

Кейл бачив стовпи чорного диму вдалині. Громадянські війни завжди залишали за собою руйнування.

«Молодий пане, ми можемо рушати. Карета готова»

«Чудово»

Кейл кивнув на слова Біллоса і зійшов з корабля. Він почав говорити, зробивши перший крок на землю Королівства Віппер.

«Не дуже приємно пахне»

Кейл вдихнув мускусний запах спалених і зруйнованих будівель, прямуючи до резиденції, яку Біллос підготував для нього. Він почав розмовляти з Біллосом, щойно зайшов до своєї кімнати.

«Ти все добре підготував»

Кейл похвалив Біллоса, який підготував найтихішу резиденцію біля порту, карету з гербом Торгівельної Гільдії Флінна, а також подбав про всі інші дрібні деталі.

Біллос знизав плечима, коли Кейл запитав ще про одне.

«Ти подбав про те, щоб зробити це тихо, щоб інші про це не дізналися?»

«Хіба це не природно?»

Кейл посміхнувся й відповів, побачивши жадібний погляд в очах Біллоса.

«Я знав, що ти мені подобатимешся»

«Ви теж, молодий пане»

Кейл сперся на диван і недбало запитав.

«Перемога?»

Біллос повільно кивнув зі щирим виразом обличчя.

«Так. Все було так, як ви пояснювали, молодий пане»

«Розумію»

Зрештою, ні, як і очікувалося, фракція не-магів здобула перемогу. Кейл прибув якраз вчасно до кінця Громадянської війни.

Була лише одна річ, яка сигналізувала про кінець Громадянської війни.

Зруйнована Магічна Вежа.

Падіння останньої фортеці магів ознаменувало кінець Громадянської війни. Звісно, після війни ще залишалися справи, якими треба було зайнятися.

«Та фракція не-магів виявилася дикішою, ніж я очікував»

Біллос почав хмуритися, описуючи громадянську війну.

«Схоже, вони не бояться смерті та зосереджені лише на вбивстві магів»

Плечі Біллоса злегка здригнулися, коли він намагався пригадати, як все виглядало до Громадянської війни порівняно з нинішньою ситуацією. Ці два періоди були для нього найкращим часом, щоб заробити трохи грошей.

Однак він бачив набагато більше, ніж це.

«Вони були особливо страшними, коли громадяни з магічною стійкістю з'являлися великими групами або виходили в авангард»

Найбільший вплив на битву між фракцією магів та фракцією не-магів мала саме ця "магічна стійкість".

Ці громадяни з магічною стійкістю поступово народжувалися з покоління в покоління, і той факт, що їх було лише декілька, а також те, що вони не могли навчитися жодній магії, ускладнював їхнє життя у Королівстві Віппер.

Однак у цьому поколінні таких громадян з магічною стійкістю народилося багато, що в підсумку стало перевагою для фракції не-магів.

Громадяни вважали це знаком від природи, що вони мають вбити тих зарозумілих магів, які вірили, що можуть панувати над природою за допомогою своєї мани.

«Особливо це стосується людини на ім'я Тунка, яка очолює фракцію не-магів»

Кейл просто мовчки слухав.

«Той чоловік і його безпосередні підлеглі, здавалося, дійсно діяли інстинктивно. Я бачив його лише раз здалеку, і він голими руками зривав магу шию. Ви навіть не уявляєте, як це було жахливо бачити»

Ха-а.

Біллос зітхнув і похитав головою.

«Тієї ночі я навіть нормально спати не міг. Сама думка про Тунку та його безпосередніх підлеглих досі викликає у мене нудоту»

Біллос вирішив за будь-якої ціни уникати цих людей. Йому здавалося, що з ними неможливо спілкуватися. На щастя, оточення Тунки складалося з розумних людей, з якими легко було порозумітися.

«Це, мабуть, було дуже жорстоко»

Біллос енергійно кивнув у відповідь на коротку репліку Кейла.

«Так, це було дуже жорстоко. Тіла тих магів, яких розірвали на шматки, поки вони ще були живі, висять зовні всіх замків»

Однак Біллос не сказав, що це погано.

«Ну, я впевнений, що навіть цього замало з точки зору жителів Віппера»

Біллос розумів, що вони відчувають. Мало того, як людина, яка заробляла гроші на Громадянській війні, він не мав права говорити, що одна сторона хороша, а інша – погана.

«Але, молодий пане…»

«Що таке?»

Біллос почав посміхатися, питаючи Кейла. Відповідь Кейла здалася холодною, але Біллос не відступив.

«Куди ми тепер прямуємо?»

Біллос дуже цікавився їхнім пунктом призначення, а також тим, що це за скарб. Він побачив, як Кейл, який тихо слухав усе, що він говорив, почав посміхатися.

Ця посмішка наповнила Біллоса передчуттям. Тоді Кейл почав говорити.

«Зустрітися з Тункою»

«…Вибачте? З ким?»

Біллос подумав, що він неправильно почув. Можливо, на його слух вплинуло те, що він вже деякий час не міг нормально спати.

Кейл продовжував говорити, дивлячись на здивований вираз, який він вперше побачив на обличчі Біллоса.

«Ми їдемо до Магічної Вежі»

«Що?»

Було багато причин, чому Кейл вибрав саме цей маленький порт. Це був найближчий до Магічної Вежі порт, розташований поза зонами бойових дій, де досі мешкало багато громадян.

Кейл неквапливо продовжував говорити до Біллоса, який мав порожній вираз обличчя, але, здавалося, зараз обмірковував багато речей.

«Просто довірся мені»

Біллос кілька разів відкрив і закрив рота, а потім підхопився й підійшов до шафи, щоб дістати пляшку алкоголю. Потім він почав пити великими ковтками й зупинився лише після того, як вилив у рот приблизно половину пляшки.

«Я довірюся своїм інстинктам»

«І що кажуть твої інстинкти?»

Біллос дістав нову пляшку і простягнув її Кейлу.

«Мої інстинкти кажуть мені йти за вами, молодий пане»

Кейл зробив ковток прямо з пляшки.

«У тебе досить хороші інстинкти. Це ідеально для купця»

Кейл виглядав дуже розслабленим. Біллос міцно стиснув пляшку в руці, дивлячись повз плечі Кейла у вікно.

Хоча офіційна Громадянська війна закінчилася, по всьому Королівству Віппер все ще лунали крики, оскільки не всіх магів ще встигли спіймати. Божевілля, відчай, горе – все це все ще переповнювало повітря.

«Це смакує чудово»

Біллос вирішив ще більше довіряти своїм інстинктам, побачивши, наскільки спокійний Кейл.

* * *

Кілька днів по тому Кейл вийшов із карети з гербом Торгівельної Гільдії Флінна. За ним їхали ще три карети.

«Молодий пане, це найближче, куди ми можемо під'їхати до Магічної Вежі на кареті»

Кейл бачив зруйновану Магічну Вежу вдалині, але вона була набагато менше зруйнована, ніж він очікував.

«Він справді дотримав обіцянки не руйнувати її надто сильно»

Тунка послухав те, що сказав Кейл.

«Це прекрасна Магічна Вежа»

Біллос стояв поруч із Кейлом, ніби заціпенілий. У цю мить Кейл дістав щось із кишені й показав Біллосу невеличкий куточок цього предмета.

«Ххк!»

Біллос здивовано ахнув.

Золота табличка.

Він побачив лише її частину, але це, безсумнівно, була золота табличка. Погляд Біллоса миттєво змінився.

«Шановний Молодий Пане, я дуже поважаю вас»

Кейл просто проігнорував Біллоса, коли до нього підійшов Ганс.

«Молодий пане, що ви плануєте робити далі?»

Ганс запитав, що Кейл збирається робити, оглядаючись навколо. Вони зараз перебували біля входу до бази, створеної перед Магічною Вежею.

Вони бачили безліч хатин і будинків. Насправді, судячи з розмірів, це більше нагадувало село, ніж базу. Вони також бачили людей з унікальним забарвленням. Це були мешканці Королівства Віппер.

Були й інші дивні люди. Це змусило очі Ганса затремтіти.

«Ммф!»

Тоді він несвідомо прикрив рот рукою. Були люди, схожі на воїнів, але вони були вкриті кров'ю і розрубували якісь трупи. Можна було розпізнати, що трупи були одягнені в мантії. Це були трупи магів.

За трупами на землі котилися відрубані голови магів.

Запах крові та гнилого м'яса задушив Ганса, коли він почав чути звук горіння трупів за спиною.

«Відпочинь, якщо це занадто»

Ганс обернувся, щоб поглянути на спокійного Кейла, і зрозумів, що всі навколо нього були спокійні. Навіть Мес і діти, про яких він нещодавно дізнався, що вони – Вовки, спокійно спостерігали за ситуацією перед ними.

«Гансе»

«…Так, молодий пане-нім»

«Це поле бою»

Ганс відчував вагу цих слів. Водночас він чітко дивився в очі Кейлу, які холодно спостерігали за всім полем бою.

[Підтримуйте донатом наших військових, які тримають фронт та знищують росіян на полі бою]