Розділ 71 — Не так, як планувалося (3)

Кейл чув, як Тунка кричав із захопленим виразом обличчя.

«Негайно все підготуйте!»

Раптом у центрі почала формуватися арена для бою. У ній не було нічого особливого. Громадяни, які божеволіли від битви, пересунули деякі намети біля тренувального майданчика, щоб створити більшу площу для бою.

[«Слабка людино, пухка людина дивиться на тебе»]

Кейл повернув погляд, почувши голос Раона. Біллос дивився на Кейла здалеку. Кейл недбало зробив жест, ніби проганяючи Біллоса.

Поруч із Біллосом стояли вожді, але зараз не був час про це турбуватися. Кейл перевів погляд уперед, коли перед ним з'явилася тінь.

«Я проведу вас до передньої частини»

Це була велика жінка, Пелія, ліва рука Тунки та майстриня спису. Вона вказала на передню частину глядацької зони арени. Його вираз обличчя миттєво застиг.

«У цьому немає потреби»

Кейл зовсім не хотів опинитися в найближчому до арени місці. Він загине першим, якщо Тунка полетить у повітря або Чхве Хан випадково випустить свою ауру не туди.

«Ми мусимо надати вам найкраще місце»

Коли Пелія сказала це й подивилася вперед, Кейл побачив, як солдати прокладають шлях до центру арени. Для таких диких людей така злагодженість була справжнім дивом.

Пелія справді заслуговувала на свою посаду заступника генерала.

Кейл зітхнув і пішов проходом до передньої частини арени. Він вже приховав свою Ауру Домінування, але Пелія та солдати не могли відвести погляду від Кейла.

Його повільний крок створював враження, ніби він просто прогулюється, тоді як молодий чоловік і жінка, що йшли за ним, виглядали небезпечно.

[«Чому ти йдеш у небезпечне місце? Ти не можеш цього робити, бо ти слабкий! Не має значення, чи ти став сильним, як кінчик мого пазура!»]

Але Кейл просто йшов повільно, бо не хотів йти. Він нічого не міг вдіяти з набридливими зауваженнями Раона. Розалін і Лок, що йшли за Кейлом, теж виглядали не дуже добре.

«Молодий пане Кейл»

«Що таке?»

Розалін обережно поглянула в бік арени, де Чхве Хан і Тунка мали битися один проти одного.

«А що, якщо це змусить їх нас ненавидіти?»

"Ненавидіти?"

Очі Кейла були сповнені здивування.

Тоді Лок підійшов до Кейла і почав шепотіти.

«Як сказала Нуна, чи не буде погано, якщо Чхве Хан-хьон виграє? А що, якщо вони розлютяться? Хіба ви не думаєте, що Тунка розлютиться і вирішить не торгувати з нами?»

Ні Розалін, ні Лок не сумнівалися в перемозі Чхве Хана. Те саме стосувалося й Кейла. Однак Кейл думав трохи інакше, ніж вони двоє.

Кейл повільно сів на стільці, які були призначені для верхівки. Потім він вказав на місця по обидва боки від себе для двох людей, які все ще стояли.

«Ви тут вічно стояти зібрались?»

Розалін і Лок сіли на стільці, на їхніх обличчях все ще було видно занепокоєння. Тоді до їхніх вух долинув голос Кейла.

«Немає причин для занепокоєння»

Тунка не був таким вже й сильним. Звичайно, він був сильним порівняно з пересічною людиною, але він був надзвичайно слабким порівняно з Китами та Драконами.

Однак Тунка ніколи б не опинився в такому становищі, якби зазнав поразки від сильнішої істоти й поклявся помститися їм усім.

Він був не єдиним, хто так робив.

«Просто озирніться навколо»

Розалін повернула погляд у бік, на який вказав Кейл. І в цю мить –

«Ууу! Ууу! Ууу!»

Голоси лунали у широкому просторі. Крики солдатів навколо арени дзвеніли у вухах Розалін. Але це ще не все.

Гуп! Гуп! Гуп!

Звук тупоту ніг громадян заповнив територію. Лок, який спостерігав за цим, відчував вібрації під ногами. Як тільки громадяни почали тупотіти, солдати та лицарі також почали тупотіти.

«Вуу! Вуу! Вуу!»

Гуп! Гуп! Гуп!

І цей шум поступово ставав гучнішим. Здавалося, ніби сама земля кричала.

«Молодий пане! Що, що відбувається?»

Боязкий Лок дивився на Кейла з блідим обличчям. Він бачив, як Кейл посміхається.

Він відповів і Локу, і Розалін.

«Перемога чи поразка для них не має значення»

У цей час Пелія підійшла до Кейла, щоб сісти за ним. Вона також почула, що сказав Кейл.

«Ритуал Воїнів»

Вона перестала сідати й подивилася на Кейла, який продовжував дивитися вперед, не помічаючи реакції Пелії. Двоє воїнів повільно просувалися до арени.

Чхве Хан і Тунка. Кейл продовжував говорити, дивлячись на них обох.

«Битва»

Для народу Тунки перемога чи поразка не мали значення. Важливим було лише сама битва. Зокрема, якщо супротивник не був ворогом, бій між воїнами вважався чимось священним.

«Важливо лише це»

Кейл закінчив говорити і нахилився назад на спинку стільця, наскільки це було можливо. Він боявся отримати травму, побачивши, як Тунка і Чхве Хан виходять на арену.

У цей момент він почув голос Раона.

[«Не хвилюйся, слабка людино. Я сильніший за них обох! Тобі нічого не загрожує»]

Це був голос, сповнений жалю. Кейлу не сподобався тон голосу Раона, тож він ще трохи відхилився назад, а потім обернувся.

«Що таке?»

«Нічого»

Кейл побачив, що Пелія сидить, і перевів погляд уперед. Потім він також випрямився. Він не хотів, щоб Пелія, яка була віддана Тунці, розлютилася через його недбалу поведінку.

[«Так. Не сиди, як боягуз, а сиди гордо! Людино, ти добре справляєшся!»]

Кейл проігнорував балаканину Раона, спостерігаючи, як Хота, ще один підлеглий Тунки, виходить вперед у ролі рефері.

"Не те щоб їм це було справді потрібно"

Доки твій супротивник не знепритомніє або не здасться. Такими були правила цих людей. Знепритомніти в такій битві було для них ганьбою.

«Молодий пане, мені не треба хвилюватися?»

«Так, ви можете просто розслабитися, пані Розалін»

Кейл відповів на запитання Розалін і спостерігав, як Хота почав кричати, щоб привернути увагу людей. Потім він дмухнув у маленьку флейту.

Ві-і-і-і-і–!

Битва розпочалася.

Було б непогано, якби вони одразу кинулися один на одного, але Чхве Хан і Тунка продовжували нерухомо дивитися один на одного. Кейл спостерігав за цим, не надаючи цьому особливого значення.

У той момент він почув голос Тунки. Арена була великою, але оскільки вони стояли попереду, почути їхні голоси не було складно. Допомогло й те, що у Тунки був дуже гучний голос.

«Чому тебе хвилює, що думає той слабак?»

"Слабак?"

Кейл відчув, що це стосувалося його.

"Чхве Хана хвилюю я? Чому?"

У Кейла виникло запитання, але він не міг більше над ним замислюватися. Це було тому, що Розалін і Лок постійно поглядали в його бік. Тунка, безсумнівно, мав на увазі саме його, коли сказав "слабак".

У цей момент пролунав голос Чхве Хана.

«…Що ти щойно сказав?»

Його голос був дуже тихим. Кейл бачив глузливу посмішку на обличчі Тунки.

«Я сказав, чому тебе хвилює, що думає слабак! Слабаки першими гинуть на будь-якому полі бою! Я впевнений, що ти це знаєш!»

Розалін і Лок почали хмуритися. У той момент вони обоє почули щось у своїх вухах.

«Хаа–»

Зітхання Кейла змусило Лока замовкнути. Кігті Лока ставали гострішими й повільно подовжувалися. Розалін провела пальцями по обличчю. Однак вони обоє незабаром перестали рухатися.

«Бідолашний виродок»

…Бідолашний виродок? На обличчях обох з'явилося здивування, коли вони поглянули на Кейла. Кейл мав байдужий вираз обличчя, ніби він і не зітхав, дивлячись на арену.

Чхве Хан, якого знав Кейл, був перенесений до пекла, відомого як Ліс Темряви, коли він був лише другокурсником середньої школи. Він був найслабшою істотою в тому лісі протягом найдовшого часу. Кейл відчував жаль до Тунки, який говорив такій людині, що найслабші помруть першими.

«Молодий пане Кейл, кого ви називаєте бідолашним…»

«…Просто погляньте самі»

Замість того щоб відповідати Розалін, Кейл вказав на арену.

У той момент Чхве Хан зняв ремінь меча зі свого пояса. Меч вилетів з кута арени, щойно Чхве Хан кинув його в повітря.

Плюх.

Кейл чув, як меч впав на землю, але він лише кивнув, почавши бурмотіти.

«Безумовно, краще бити когось голими руками»

Лок і Розалін здригнулися й спостерігали, як слова Кейла стали реальністю.

Бах!

«Ух!»

Тепер Розалін могла зрозуміти, кого Кейл назвав бідолашним виродком.

Бах! Бах!

Бум!

Бууум!

На арені запала тиша.

Ніхто не міг вимовити ні слова. Однак у голові Кейла лунав голос Раона.

[«Його б'ють до півсмерті!»]

Раон мав рацію. Чхве Хан бив Тунку, не стримуючи себе.

«Ух, ти, виродку!»

Тунка рухався дуже швидко як для людини його розмірів, кинувшись на Чхве Хана і завдавши удару.

Паа.

Пролунав милий звук, коли Чхве Хан заблокував удар долонею. Потім Чхве Хан стиснув кулак навколо руки Тунки, кинувшись на нього. Все це сталося в одну мить.

Кейл не міг бачити, що відбувалося далі. Однак він міг це чути.

Буум!

Тіло Тунки відлетіло на землю. Арена заповнилася пилом від удару.

«Ух!»

Тунка важко дихав. Однак Кейл бачив, що Тунка все ще посміхався.

«Чудово! Ця сила! Битва си- ух!»

«Ти забагато говориш»

Однак Чхве Хан не дозволив Тунці продовжувати посміхатися.

Кейл бачив, як Тунка підняв руки, намагаючись заблокувати атаку Чхве Хана, але удар Чхве Хана все одно відкинув Тунку в повітря.

«Ух! Ха-ха-ха!»

Тунка сміявся навіть тоді, коли його відкинуло. Потім він скрутив тіло і спробував атакувати знову. Однак результат був тим самим. Він знову і знову отримував побої.

Все, що Кейл бачив – це закривавлені штани Тунки, його обличчя, яке повільно набрякало до такої міри, що навіть не можна було впізнати, що це Тунка, та пил, який постійно здіймався в повітря.

«Хе-хе… хе-хе, я не впаду!»

Тунка підвівся, хитаючись убік. У цю мить Кейл почув серйозний голос Раона.

[«…Чому він сміється після удару? Йому подобається, коли його б'ють?»]

Кейл підвів погляд до неба. Проте він і далі чув звуки, схожі на удари по боксерському мішку.

Не могло бути, щоб Чхве Хан, той, хто міг битися проти Китів, не зміг легко побити Тунку. Тільки Чхве Хан мав силу битися проти Раона та Короля Китів, Шиклера. Він справді заслуговував на звання головного героя.

Бах! Бах!

Кейл продовжував дивитися в небо з цікавістю.

Коли ж Чхве Хан закінчить бити Тунку?

Хіба не настав час, щоб у Тунки вичерпалися сили?

Однак Тунка був просто надто сильним.

«Молодий пане Кейл, чи не варто нам зупинити Чхве Хана?»

Кейл коротко відповів на обережне запитання Розалін.

«Ми не можемо втручатися в Ритуал Воїнів. Він може закінчитися лише за волею одного з воїнів. Все, що ми можемо зробити – це спостерігати за цим священним ритуалом з боку»

Кейл не знав, що всі високопоставлені воїни дивилися на нього, коли він це говорив. Він просто знову опустив погляд, почувши ще один звук удару, за яким пролунав гучний вибух.

«Хе-хе-хе, ти справді сильний виродок. Тьху!»

Тунка виплюнув трохи крові й продовжував сміятися. Чхве Хан подивився на нього з огидою. Схоже, Чхве Хан усвідомив, наскільки божевільним був Тунка.

Він продовжував посміхатися, скільки б його не били. Він підводився навіть після того, як його неодноразово били до півсмерті. Він ніколи не здавався. Він був схожим на персонажа з дитячого мультфільму.

"Ось чому він такий божевільний виродок"

Кейл бачив, як моральний дух Тунки почав падати. Він навіть не міг сказати, чи очі Тунки взагалі були відкриті.

Тунка виглядав жахливо, коли видав крик і знову кинувся вперед.

«Ааааааааааа!»

Потім Тунка почав відлітати.

«…Схоже, він злітає»

Тунка злетів високо в небо. Напівпрозора чорна аура Чхве Хана відкинула Тунку в повітря.

«Гм, гм?»

«У-ухиляйтеся!»

«Всі вбік!»

Солдати кинулися назад, щоб ухилитися від тіла Тунки, коли той летів у їхній бік.

Бум!

Утворилася велика яма, ніби метеорит впав і спричинив вибух. Тунка знепритомнів у цій ямі. Знепритомніти було для Тунки найсоромнішим.

Чхве Хан підійшов до Кейла, ніби йому навіть не потрібно було перевіряти, як там Тунка. Кейл швидко підвівся, ніби це був той момент, на який він чекав протягом усього бою.

Розалін і Лок, які також підвелися в той момент, почали здригатися. Те саме стосувалося і підлеглих Тунки, які прямували до нього.

Те саме відчуття, яке вони мали раніше. Це ніжне, але таке, що викликало тривогу, відчуття. Кейл простягнув руку до Чхве Хана, який підійшов до нього.

«Добре попрацював»

«Так, Кейле-нім»

Чхве Хан схопив Кейла за руку і почав посміхатися. Кейл оточив своє тіло Аурою Домінування, а потім озирнувся. Погляд, яким супутники Тунки дивилися на Чхве Хана і на нього самого, кардинально відрізнявся від того погляду, яким група Тунки дивилася на них, коли вони прибули.

На обличчі Кейла була посмішка.

Тепер все було влаштовано як слід. Все було влаштовано саме так, як хотів Кейл.

Хлоп. Хлоп.

Тунка прокинувся від того, що хтось постукував йому по щоках. Пелія будила його. Однак Тунка дивився на Кейла, який стояв за нею.

Кейл подивився на Тунку і почав говорити.

«Відведи мене до Магічної Вежі»