Розділ 73 — Не так, як планувалося (5)

«Звідки ви дізналися?»

«Мені сказала мана»

Почувши відповідь Кейла, на обличчі Гарола з'явилася іронічна посмішка.

"Мені сказала мана". Ця фраза була досить відома як улюблена фраза голови Магічної Вежі.

Гарол Кодіанг. Він народився від мага та громадянки, стійкої до магії, і мав унікальні риси обох сторін. Однак його зовнішність зовсім не була схожою на зовнішність громадян.

«…Ви плануєте використовувати мою кровну лінію як засіб шантажу?»

Кейл подивився вниз з 20-го поверху, замість того, щоб одразу відповісти на запитання.

У [Народженні Героя] було багато пам'ятних другорядних персонажів. Гарол Кодіанг був одним із них.

Його мати померла, народжуючи його сама, а батько навіть не знав про його існування.

Це було початком гніву Гарола.

"Однак було дещо, чого Гарол не знав"

Це було те, про що знали лише автор і читачі. Цього одного речення було достатньо, щоб знецінити гнів Гарола.

< Гарол Кодіанг. Він був плодом справжнього кохання своїх батьків, але, на жаль, він ніколи не дізнається правди. >

У романі про це не йшлося детально. Там було сказано лише, що володар Магічної Вежі зустрів її, коли він навчався на молодого мага, і закохався.

Кейл продовжував дивитися у вікно, перш ніж заговорити до сина голови Магічної Вежі, який зрештою знищив Магічну Вежу.

«Чому я мав би використовувати це, щоб шантажувати тебе? Бути чиїмось родичем – не гріх»

Гарол не мав що відповісти. Кейл повернув голову, щоб подивитися на Гарола.

«До того ж, хіба не ви всі поспішаєте?»

Зараз був перехідний період між весною та літом, а осінній сезон збору врожаю був уже не за горами. Усі вони повстали проти Магічної Вежі, бо більше не могли терпіти її податки.

Гаролу потрібно було задовольнити бажання людей, щоб вони знову повстали.

Насправді Гарол був тим, хто прагнув війни навіть більше, ніж Тунка. Він хотів знищити насіння магів у всьому світі.

«…У вашій команді є маг»

«Так, є»

Гарол міг відчувати ману, як і його батько, але не міг нею користуватися. Він не міг не знати, що Розалін – маг. Звісно, причиною того, що він не відчував присутності Раона, було те, що його навички були занадто слабкими.

Гарол бачив, яким спокійним і впевненим був Кейл, і вирішив запитати.

«Що Королівство Роан планує робити з Магічною Вежею?»

Кейл почав хмуритися, даючи Гаролу чітко зрозуміти.

«Магічна Вежа – моя»

Гарол спостерігав за рудоволосим чоловіком, який впевнено говорив, дивлячись у вікно.

«Я ні з ким не ділюся своїми речами»

Він мав би бути божевільним, щоб віддати це королівству. Кейл згадав про весь час, який він витратив, щоб дістатися сюди. Він нізащо не відмовився б від цього. Магічна Вежа стала б для нього інгредієнтом для створення найміцнішого замку на його території.

Кейл бачив, що очі Гарола були сповнені складнощів і розгубленості.

"Він, мабуть, прокручує в голові всілякі сценарії, бо він досить розумний"

Кінцевою метою цього божевільного виродка було знищити всіх магів у світі. Гарол поважав і сподівався на світ, де всі покладалися лише на свою силу або на такі речі, як Стародавні Сили.

Це було смішно, оскільки світ, який Гарол намагався створити, був би ще гіршим, якщо порівнювати людей, що мали здібності, з тими, хто їх не мав. Ось чому Кейл назвав його божевільним виродком.

«… Молодий пане Кейле, хіба ви не хочете магів Королівства Віппер?»

«Я?»

Кейл презирливо скривився, щоб показати, що він відповідає чесно. У нього вже був Раон Мір, Чорний Дракон.

«Мені не потрібно більше магів навколо себе. Біля мене є ще величніша істота»

[«…Людино, мені подобається вид звідси! Великий Раон тут, людино!»]

Кейл чув голос Раона, але не звертав на нього уваги. На обличчі Гарола був складний вираз. Кейл і так планував відправити магів до кронпринца. Йому було байдуже, чи зрозумів це Гарол, чи ні. Він не брехав, оскільки особисто не брав би тих магів під своє крило.

"Звісно, я надам деяку допомогу кронпринцу"

Під "деякою" він мав на увазі значну допомогу, щоб переконатися, що маги опиняться в кронпринца.

«Гаразд, вождю Гароле Кодіангу»

Гарол бачив, що Кейл, здавалося, не мав жодних турбот. Він вказав на двері. Саме в той момент.

«Кейле-нім, минуло 5 хвилин»

Їхній час наодинці закінчився.

Чхве Хан зазирнув крізь відчинені двері й оголосив про закінчення часу, а потім додав – «І інші люди також прибули»

Інші люди? Поки Гарол виглядав збентеженим, Кейл почав говорити.

«Ви можете дізнатися подробиці від моїх людей»

Тільки-но він це сказав, як у відкриті двері увійшли двоє людей. Це були Біллос і заступник дворецького Ганс. Ганс тримав у руках великий пакет з документами.

Чому ж Кейл покликав Біллоса та Ганса, щоб вони пішли з ним? Звісно ж, щоб вони йому допомогли.

Гарол відчув руку Кейла на своєму плечі.

Тук. Тук.

Кейл легенько постукав Гаролу по плечу, а потім продовжив:

«Приємної розмови»

Гарол засміявся, почувши спокійний голос Кейла, а потім знову набув звичного лагідного виразу обличчя.

«Обов'язково»

Гарол дав цю коротку відповідь, а потім швидко підійшов до Біллоса та Ганса. Біллос підійшов до Кейла, поки Ганс і Гарол розмовляли. Потім він обережно почав шепотіти.

«Молодий пане»

«Що?»

«Чи варто мені поки що укласти угоду на своє ім'я?»

Переказ коштів відбувався за посередництва Біллоса. Біллос мав забрати гроші у Кейла та передати їх фракції не-магів. Це було пов'язано з різницею у валютах тощо.

Звісно, Біллос брав би гроші королівства, а не Кейла, але фракція не-магів не мала змоги про це дізнатися.

«Так»

«Тоді я залишу завдаток, а решту грошей передам протягом місяця»

«Потурбуйся про це»

«Але в мене є питання»

Кейл бачив, як Біллос облизує губи. Це виглядало настільки огидно, що Кейл підборіддям дав Біллосу знак поквапитися й говорити.

«Розумієте, скільки плануєте витратити?»

Велика Магічна Вежа зберігала у своїх стінах багато історії. Усі інші вірили, що всі пристрої, крім ліфта, були повністю знищені. Громадяни Королівства Віппер також ненавиділи цю будівлю.

Кейл підняв один палець перед Біллосом. Біллос здавався збентеженим, подивившись на палець, перш ніж обережно запитати.

«…100 мільйонів?»

«Ні»

«Один мільярд?»

Кейл не відповів.

«…Десять мільярдів?»

Кейл кивнув на обережне запитання.

«Потурбуйся про це в межах цієї суми»

Це здавалося незначною сумою порівняно з десятками мільярдів галонів, які щомісяця витрачалися на прожиток армії, але фракція не-магів терміново потребувала грошей, щоб задовольнити потреби громадян. Одна й та сама сума грошей могла мати різну цінність залежно від потреб людей.

До того ж це були гроші кронпринца, а не Кейла.

Біллос почав хмуритися, тихо, але швидко шепочучи.

«Але ж усе зруйновано? Ну, на придбання оригінальної Магічної вежі знадобилося б навіть більше ста мільярдів галонів, але зараз жоден із магічних пристроїв навіть не працює»

«Саме тому це максимум десять мільярдів галонів. Знизь вартість, використовуючи той факт, що це лише каркас того, чим вона була раніше. О, і ти можеш витратити більше грошей, тож купи також значну частину прилеглої землі»

«…Вибачте?»

«Є дещо, що ми можемо продати, і це вартує стільки, скільки коштує ця Магічна Вежа»

На короткий час запала тиша.

«Хаа-а»

Біллос глибоко зітхнув.

«Я не маю уявлення, що ви плануєте, але, мабуть, ми завжди повинні прагнути отримати найбільший прибуток?»

«Звісно»

«Тоді я зроблю все, що зможу»

Кейл почав посміхатися, почувши таку задовільну відповідь. Біллос, здавалося, не знав, що сказати, але все ж ледь зумів посміхнутися у відповідь.

«Моє серце тремтить, почувши про такі великі суми грошей, шановний молодий пане»

«Я впевнений, що воно б'ється від радості»

Біллос не відповів на зауваження Кейла. Він шанобливо вклонився, а потім неквапливо попрямував назад до Гарола.

Фракція не-магів не мала потреби в Магічній Вежі, натомість їм потрібно було зробити щось велике, на кшталт руйнування Магічної Вежі, щоб задовольнити громадян. Оскільки вона все одно стане марною, то чому б не заробити на ній трохи грошей.

«Кейл-нім»

Чхве Хан і Бікрос підійшли до Кейла. Бікрос оглянув кімнату, перш ніж запитати.

«Ви збираєтеся прибрати тут, коли купите її?»

Кейл лагідно відповів на запитання Бікроса.

«Я збираюся позбутися всього»

У той момент, коли Бікрос зітхнув з полегшенням, Кейл перестав спиратися на підвіконня й почав відходити. Зараз не було потреби дивитися на що-небудь ще.

Він все одно повернеться вночі.

* * *

На обличчі Кейла було глибоке зморщення. Він чув, як Тунка відповідає йому.

«Ти погано почуваєшся?»

«Так»

Тунка почав хмуритися, почувши байдужу відповідь Кейла. Навколо було дуже гамірно. Мешканці міста насолоджувалися святкуванням на честь нового Воїна.

Тунка знав про їхнє поточне фінансове становище, але для нього це було важливіше. Йому потрібно було використати ім'я Воїна, щоб привернути до них увагу людей. Саме тому вожді погодилися на цей святковий обід.

«…Ти, слабак»

Тунка, здавалося, був обурений, але це ховалося за його набряклим обличчям. Кейл просто вказав на Чхве Хана.

«Головний герой свята все ще вільний, тож це не має бути проблемою. Мені потрібно відпочити, бо я слабак»

Хоча Чхве Хану це, здавалося, не сподобалося, Кейл легенько підштовхнув його в бік Тунки та його команди. Звісно, Гілсман також був поруч із Чхве Ханом.

«Ха-ха-ха! Я відчуваю волю воїнів Королівства Віппер! Святкування! Це чудово!»

Заступник капітана справді вмів спілкуватися з людьми.

«Тоді до побачення»

Кейл без жодного жалю покинув місце святкування. Бікрос супроводжував його як охоронець. Бікрос поставив питання, оскільки вони прямували до наметів команди Кейла, які знаходилися досить далеко від місця святкування.

«Мені просто потрібно стояти на варті біля намету?»

«Так, я буду спати»

«Це буде офіційна версія»

З Бікросом дійсно було легко спілкуватися. Йому не потрібно було давати ніяких зайвих пояснень.

Ось чому Кейл зібрав інших трьох у своєму наметі. Звісно, йому довелося присісти, щоб подивитися на них трьох.

Он, Хон і Раон сиділи на підлозі.

«Ви його знайшли?»

Он і Хон почали посміхатися.

«У нас є хороше передчуття щодо того, де він може бути!»

«Ми приблизно знаємо, де він!»

Вони були дуже схвильовані.

Кейл уже переодягнувся в інший одяг. Потім він подивився на Раона і почав говорити.

«Прошу до кімнати голови»

Раон накрив Кейла, Он та Хона магією невидимості та польоту, а потім, уникнувши поглядів інших людей, прибув на 20-й поверх Магічної Вежі, до кімнати голови. Оскільки всі магічні пристрої сигналізації вже були зламані, а біля входу в Магічну Вежу залишився лише один охоронець, це не було дуже складно. Тунка наполягав, щоб у святкуванні взяло участь якомога більше людей. У такі моменти він був дивно корисним.

Вааааа~

Хахахахаха~

Сміх та оплески, і навіть спів лунали луною всю ніч. Кейл бачив, як солдати та громадяни зібралися біля багаття й танцювали навколо нього. Вони здавалися радісними, святкуючи вперше за довгий час.

Кейл прив'язав свою магічну сумку до пояса, а потім поглянув на кошенят. Кошенята повільно почали вести Кейла крізь Магічну Вежу. Вони рухалися непомітно, виправдовуючи свою репутацію членів потайливого Племені Котів, а Кейл йшов за ними сходами вниз. Він не міг використовувати жодних магічних пристроїв, оскільки вони залишали б сліди використання.

Однак Кейл раптом почав хмуритися.

Він зупинився саме на сходах 15-го поверху й запитав.

«…Де він?»

Ось так у романі описували Мюллера.

< Мюллер використовував своє маленьке тіло, щоб сховатися у таємній стіні вздовж сходів Магічної Вежі. Це було місце, про яке знали лише його родина та володар Магічної Вежі. Боягуз сховався саме там. Він застряг там, надто боячись охоронців, щоб вийти. >

Яка це буде стіна? Де може бути Мюллер?

Хон помахав своїм червоним хвостом, відповідаючи.

«На першому підземному рівні!»

Дідько. Кейл вибрав неправильне місце для входу. Кейл стримав зітхання, а потім тихо використав Звук Вітру і підняв кошенят на руки. Потім він звернувся до Раона.

«Йди за мною»

Кейл дуже швидко спустився сходами.

Тук. Тук.

Було дуже тихо, так що охоронці зовні не змогли б цього почути.

Планування Магічної Вежі складалося з 20 поверхів над землею та трьох підземних.

«Н-неймовірно!»

«Ми спустилися сюди за мить!»

[«Ти слабкий, але швидкий, як мій пазур, людино!»]

Кейл слухав компліменти трійці, середній вік якої становив лише 7 років, стоячи біля сходів, що вели до підземних рівнів.

«Десь тут?»

«Так!»

Кошенята казали, що відчувають запах Щура. Однак навіть вони не могли знати точного місця. Кейл прочитав роман, тож міг відкрити таємні двері, якщо знав їхнє розташування.

"Там справді було описано багато непотрібних речей"

У [Народженні героя] витрачався час на те, щоб описати всіх другорядних і епізодичних персонажів хоча б одним рядком. Тільки завдяки цьому Кейл знав місце розташування.

Кейл дістав зі своєї магічної сумки маленький сталевий стрижень. Он і Хон здригнулися й поглянули на нього, але він не звернув на це уваги, почавши постукувати по стіні й спускатися по сходах по одній сходинці.

Дзень.

Дзень.

«Де ж це може бути?»

Дзень.

Дзень.

Рудоволосий чоловік почав бурмотіти, спускаючись по сходах, які освітлювали світлові камені, один за одним.

Кейл відчував задоволення від того, що зможе врятувати Мюллера, якого в романі спіймали, коли він майже помер від голоду, і який мусив дивитися, як фракція не-магів знищила тіла його родини, перш ніж вбити його.

Дзень.

Дзень.

Однак кошенята та дракон, що йшли за ним, виглядали не так добре.

У той момент Кейл зробив ще один крок вниз і вдарив по стіні.

Дунь.

«Знайшов»

Зовні вона виглядала так само, як і решта стін, але всередині ця стіна мала відрізнятися від інших. Кейл почав посміхатися. Він дістав з сумки магічний камінь і доторкнувся до стіни.

Кейл був дуже зосереджений, оскільки це вимагало уваги до багатьох деталей.

"На стіні є місце з п'ятьма отворами у формі зірки"

Кейлу вдалося знайти п'ять отворів у формі зірки. Потім він поклав магічний камінь у центр цих п'яти отворів. Саме в цей момент–

Скри-ип.

Пролунав тихий звук, коли стіна зрушилася й поглинула магічний камінь. Кейл зробив крок назад.

Зскри-и-иип.

Пролунав дивний звук, коли стіна повільно почала відкриватися. Всередині було видно дуже маленьку людину. Кейл спробував привітно привітатися, коли з'явився Мюллер.

«…Гм?»

Але щось було не так.

«Вааааа»

Цей крихітний боягуз сильно тремтів, а його обличчя було блідим. Схоже, він побачив привида, ні, маніяка-вбивцю.

Це було не те, чого Кейл очікував, коли вирішив стати героєм, який врятує Мюллера.

«Вааа, гик!»

Мюллер навіть гикав. Кейл спробував посміхнутися якомога лагідніше й привітався з ним.

«Привіт?»

Однак це лише змусило Мюллера тремтіти ще сильніше. Он, Хон і Раон усі дивилися на Мюллера з жалем.

Кейл був збентежений.

"Чому цей хлоп такий?"