Розділ 74 — Не так, як планувалося (6)

Кейл поглянув на Он, Хона та Раона.

"Що відбувається?"

Він запитав їх поглядом, але всі троє лише зітхнули й похитали головами.

«Шмии-иг»

Кейл все ще чув, як Мюллер продовжував плакати. Чому він так сильно плакав? Кейл знову повернувся до Мюллера.

І дворфи, і Щури були дуже низькорослими. Отримавши генетику обох видів, Мюллер був меншим за дворфів та Щурів.

Він нагадував дворфа із казок, маючи дуже милі риси обличчя, які викликали у майже кожного дорослого бажання захистити цю маленьку істоту.

Однак це не стосувалося Кейла.

«Мені так його шкода»

Он і Хон помахали хвостами, а потім підійшли до Мюллера з жалем в очах. Мюллер почав тремтіти ще сильніше, коли вони наблизилися. Тепер він плакав ще голосніше.

«…Мені так шкода його»

Кейл подумки пирхнув, почувши слова Он.

Не було потреби шкодувати його. Мюллеру було 30 років, і він панував над іншими як член родини, що допомагала розвивати Магічну Вежу. Він знав про останню лінію оборони Магічної Вежі, але не скористався нею, бо це означало б викрити себе перед Тункою та його командою. Він так злякався, що просто проігнорував останню волю свого батька.

Якби не це, фракція магів нізащо б так розгромно не програла.

Звісно, це насправді було на користь Кейлу.

Хоча зовні він виглядав як молодий і милий хлопчик, всередині того тіла був тридцятирічний чоловік, який знав, як влаштований світ. Він знав, що найважливішим є його власне життя.

Звісно, Кейл віддавав перевагу такій людині.

«Шми-и-иг»

Кейл втомився дивитися, як дорослий чоловік продовжує плакати. Він вирішив припинити грати роль доброго хлопця.

«Гей»

Мюллер здригнувся, почувши голос Кейла. Він знову почав тремтіти, побачивши сталевий патик у руці Кейла. Йому здалося, що це кінець його життя.

Плюх, плюх.

Кейл поклав дещо на руки Мюллера, поки той все ще сидів, притиснувшись до стіни. Це був буханець хліба та пляшка молока. Він дістав їх зі своєї чарівної сумки.

Очі Мюллера почали тремтіти. Він обережно підвів погляд на Кейла, але побачив лише злегка роздратований вираз обличчя.

«Їж»

Мюллер швидко відкусив шматок, почувши те, що звучало як наказ. Кейл відчув дивне почуття, спостерігаючи, як Мюллер їсть хліб, змочений його сльозами.

"… Він, здається, ні на що не здатний"

У нього було погане передчуття. Мюллер виглядав як абсолютно нікчемний дурень.

Він мав володіти технічними навичками дворфів та потайливістю й скрупульозністю Щура. Казали, що ця комбінація дала йому потенціал стати найкращим розробником і будівельником. Але чому…

«Д-дякую вам дуже»

Чому від нього несе відчуттям дурня?

У Кейла в роті залишився гіркий присмак. Однак Он, Хон і Раон з жалем поглянули на Мюллера і підійшли до нього. Вони намагалися стати його щитом, оскільки здавалося, що він боїться Кейла.

Однак, всупереч їхнім намірам, Мюллер не міг навіть відчути смак хліба, який жував. Двоє кошенят з чистою кров'ю Племені Котів та Дракон. У той момент він почув шум, від якого по спині пробігли мурашки.

Дзінь. Дзінь.

Кейл постукав по стіні сталевим стрижнем. У цьому не було ніякої причини, він просто стукав навмання. У нього було погане передчуття щодо Мюллера, але він все одно вирішив взяти його з собою.

На території Хенітус було багато скульпторів, а також вправних майстрів усіх стилів. Особливо багато майстрів займалося будівництвом. Це було тому, що там було багато кар'єрів. Ось чому Мюллер міг би стати в нагоді.

«Ти хочеш жити?»

Низький голос Кейла відлунював по всій сходовій клітці. Він почав дратуватися через Мюллера, який виглядав так, ніби ось-ось знову заплаче.

Дзінь. Дзінь.

Кейл заспокоював себе, стукаючи по стіні сталевим патиком. Він подумав, що, мабуть, йому треба бути лагідним із Мюллером, оскільки той такий боягуз. Кейл надягнув лагідну посмішку, запитуючи Мюллера.

«Я повинен тебе врятувати?»

Мюллер енергійно кивнув. Це було настільки енергійно, що з нього почали сипатися крихти хліба. Кейл був задоволений його енергійною реакцією та почав говорити спокійно.

«Тоді ти повинен мене слухати. Зрозумів?»

«Т-так, сер!»

«Спочатку з'їж свій хліб»

Мюллер швидко почав їсти хліб. Кейл був задоволений швидкістю й недбало запитав.

«Ти знаєш, де знаходиться скарбниця володаря Магічної Вежі, так?»

Плюх.

Хліб у руці Мюллера впав на землю. Кейл лагідно додав.

«Ти впустив хліб. Тобі слід його підняти»

Мюллер швидко підняв хліб. Він все ще сидів навпочіпки всередині стіни, а Кейл, Он, Хон і Раон оточували вхід до внутрішньої частини стіни.

«Я знаю, що ти знаєш про таємну кімнату. Справжню кімнату голови Магічної Вежі»

Кімната на 20-му поверсі не була справжньою кімнатою сеньйора. Магічна Вежа ховала в собі набагато більше, ніж здавалося на перший погляд.

Погляд Мюллера став розгубленим. Звідки він знав про цю кімнату? Про неї знали лише голова вежі та члени родини забудовника.

У цю мить Мюллер знову почув голос Кейла.

«Ти ж також знаєш, як потрапити на четвертий підземний поверх, правда?»

Кейл бачив шок на обличчі Мюллера. Магічна Вежа була відома тим, що мала 20 поверхів над землею та три підземні. Кейл почав відчувати дивне почуття, побачивши, що Мюллер дивиться на нього зі страхом, гадаючи, звідки Кейл знає про всі ці таємні місця. Кейл відчував себе ніби злочинцем, який взяв заручника та погрожує йому, вимагаючи інформації. Він не мав наміру цього робити. Насправді його метою було врятувати Мюллера і надати йому безпечне місце для проживання.

Кейл почав посміхатися й заспокоювати тремтячого Щура.

«По-перше, я принаймні залишу тебе живим, якщо ти будеш робити те, що я скажу»

Звісно, він не мав наміру звільняти Мюллера. Йому потрібно було відвести його додому і поставити на роботу. Кейл бачив, що Мюллер швидко реагує.

«Будь-що, я зроблю все, що ти скажеш»

Напівлюдина, суміш щура та карлика, звучав так, ніби був у відчаї.

«Добре»

Кейл відреагував на відчай Мюллера.

Очі Мюллера все ще тремтіли, коли він дивився на чоловіка, який привів із собою страшних котів – котів, які були ще страшнішими, бо були чистокровними – а також Чорного Дракона.

«Тоді з'їж хліб і проведи мене на четвертий підземний поверх»

«Але щоб спуститися, потрібен магічний камінь…»

Кейл дістав мішечок і кинув його Мюллеру, не давши йому навіть закінчити речення. Це був мішечок, наповнений безліччю магічних каменів. Мюллер швидко доїв хліб, який все ще був змочений його сльозами.

Потім йому довелося спуститися на третій підземний поверх в оточенні групи Кейла.

Сходи до третього підземного поверху. Перед ними були лише двері на третій поверх і жодних інших сходів, що вели вниз. Однак Мюллер дістав магічний камінь і підійшов до стіни, зрештою виявивши на ній механізм.

Скрип–

З цим звуком відкрилася печера. Це був шлях до четвертого підземного поверху.

«Ти йди першим»

Мюллер механічно зробив крок вперед після того, як Кейл наказав йому це зробити. Кейл був схвильований, спускаючись по похилому шляху. Печера була сухою, без вологи, а шлях освітлювали світлові камені.

Четвертий підземний поверх.

Це було місце, про яке знали лише володар вежі, маги, які таємно проводили експерименти внизу, та Мюллер із родини забудовника. Кейл пройшов по стежці деякий час, аж поки не знайшов маленькі двері.

«…Тут є магічний пристрій сигналізації»

Раон зробив крок уперед, а Мюллер стояв там, бурмочучи. Щойно Раон легенько махнув лапою, маленькі двері відчинилися. Звісно, сигнал тривоги не спрацював. Мюллер був шокований, але Кейлу було байдуже, і він увійшов у двері.

"Знайшов"

Він знайшов перший скарб.

Що було приховано в Магічній Вежі?

Найбільшими таємницями були два дослідницькі проекти, які Магічна Вежа проводила в найбільшій секретності.

Назви дослідницьких проєктів були простими.

"Пристрій для зберігання мани, що використовує принципи Стародавніх Сил"

"Причина розвитку магічної стійкості"

Дослідження, яке Гарол відчайдушно хотів би отримати, а також дослідження, яке позбавило б громадян їхньої найбільшої переваги – обидва зберігалися тут.

«Чудово»

Кейл бачив файли під шарами охорони всередині двох великих круглих контейнерів.

Громадяни, які поважали Стародавню Силу, та Гарол, який ненавидів магію, але також хотів мати змогу нею користуватися. Як би вони раділи, якби знайшли ці дослідницькі документи?

"Але такого тепер не станеться"

Тепер це належало Кейлу.

Кейл підійшов до великої кулі, розташованої посередині між двома круглими контейнерами.

Усередині цієї прозорої кулі, що виглядала як гігантське яйце, він бачив насіння, яке лежало у рідині.

«Людино, це виглядає цікаво!»

Раон підійшов до яйця й притиснув обличчя до скла, щоб розглянути насіння всередині рідини.

Кейл підійшов до Раона і поплескав його по спині, запитуючи – «Хочеш спробувати виростити його?»

«А можна, людино?»

«Так. Але коли воно виросте, воно стане моїм»

«Домовилися!»

Чотирирічний малюк із радістю погодився на угоду, за якою він виконуватиме всю роботу, а користь від цього отримає хтось інший. Кейл мав задоволену посмішку на обличчі, продовжуючи розмовляти з Раоном.

«Давай спакуємо все, що тут є»

«Звісно! Мені все цікаво!»

Схоже, Кейлу слід буде створити лабораторію для Раона в майбутньому. Кейл почав посміхатися, розуміючи, скільки коштують це насіння та дослідницький матеріал.

«Мюллер»

«Ой, ви навіть знаєте, м-моє ім'я»

Кейл підійшов до Мюллера, який ховався біля входу, не наважуючись зайти. Мюллер поглядав то на дракона, який змусив документи та велике яйце зникнути в іншому вимірі, то на Кейла, що наближався до нього. Він не міг стримати тремтіння.

«Давай зараз підемо до кімнати голови»

«Т-так, пане!»

«Раоне»

«Що таке, людино?»

«Встанови тут сигналізацію та кілька магічних пасток»

Четвертий поверх підвалу відкриється, щойно Магічна Вежа буде зруйнована. Тунка та фракція не-магів стануть ще сильнішими, якщо знайдуть предмети, що знаходяться тут. Звісно, Кейл насправді не хотів, щоб вони стали сильнішими.

"Хоча так вони загинуть швидше"

Але це не було проблемою Кейла.

Кейл просто байдуже спостерігав, як Раон радісно створював магічні пастки.

«Інші люди не можуть забрати всі цікаві речі, що тут є. Я мушу зробити так, щоб вони загинули в ту ж мить, як тільки ступлять сюди!»

Кейл із задоволенням спостерігав за збудженим чотирирічним хлопчиком, але обличчя Мюллера продовжувало бліднути. Кейл не переймався поточним психічним станом Мюллера, натомість він зачекав, поки Мюллер знову запечатав кімнату, яка тепер була заповнена магічними пастками Раона, а потім схопив Мюллера за потилицю.

«Кімната голови»

Ця фраза змусила Мюллера відреагувати, хоча він і далі залишався згорнутим.

«Спочатку нам треба піднятися на 20-й поверх»

Он і Хон стрибнули в обійми Кейла. Мюллер, Он і Хон усі разом розмістилися в обіймах Кейла. Мюллер відчував передню лапу Хона на своїй спині та відчував, ніби ось-ось помре. Це додало йому сміливості, щоб сказати наступне.

«Я, я можу йти… ааа!»

Але не встиг він договорити, як мусив закрити рота, бо вони рухалися дуже швидко. Кейл використав Звук Вітру, щоб швидко піднятися на 20-й поверх.

Мюллер похитнувся, перш ніж спробувати встати, коли вони повернулися на 20-й поверх. Йому потрібна була підтримка, бо в нього, здавалося, закрутилася голова, тож Он підтримала його.

«Д-дякую вам дуже»

Няя-яв.

Он посміхнулася йому, але Мюллер почав тремтіти, уникаючи зорового контакту з Он. Потім він почав говорити, побачивши погляд Кейла, який, здавалося, наказував йому пояснити, як дістатися до таємної кімнати.

«Насправді у Магічній Вежі є ще один поверх»

«То 21-й поверх – це справжня кімната голови?»

«Ні, ми не називаємо його 21-м поверхом»

«То як ви його називаєте?»

Кімната голови Магічної Вежі. Це була кімната, яку фракція не-магів так і не змогла знайти. Кейл знав про неї лише завдяки тому, що про неї було написано в романі.

<Хоча фракція не-магів зрештою знайшла 4-й підземний поверх, вони ніколи не дізнаються про справжню кімнату голови. Якби вони її виявили, сила Королівства Віппер зросла б ще на один щабель.>

Кейл почув голос Мюллера у своєму вусі.

«Нульовий поверх. Ми називаємо його Нульовим поверхом»

«Підготуй його»

«Так, пане»

Кейл із задоволенням спостерігав за Мюллером, який тепер рухався швидко і вже не плакав. У мить, коли на його обличчі з'явилася посмішка, рухи Мюллера стали ще швидшими. Хоча він виглядав так, ніби трохи тремтів, він був швидким, отримавши унікальні риси як дворфів, так і Щурів.

«О»

Кейл випустив невеликий вигук захоплення.

Ооооонг–

«Я не очікував, що це буде тут»

Мюллер перемістив деякі речі на підлозі кімнати голови. З'явилися всілякі пристрої, і Кейл міг чути звуки обертання шестерень.

Нарешті, коли Мюллер використав магічний камінь, у кімнаті голови пролунав досить гучний шум.

Бум.

Однак гучний шум святкування дозволив Кейлу не турбуватися. Проте незабаром він був сповнений здивування.

«…Мюллере, поясни»

«Так, пане»

Нічого не змінилося. Мюллер почав вказувати не на кімнату, яка виглядала так само, як і раніше, а кудись інде.

«Це там»

«…Там?»

Кейл подивився у бік, куди вказував Мюллер.

Це було вікно.

Це було те велике вікно, з якого Кейл дивився раніше того дня.

«Вам просто треба вистрибнути»

«З вікна?»

«Так, сер. Тоді ви опинитеся на Нульовому поверсі»

Мюллер підвів голову, щоб подивитися на власника тіні, що накривала його. Він міг бачити очі Кейла.

«…Ти знаєш, що буде, якщо ти збрехав, так?»

Сталевий стрижень блищав у світлі. Кейл подивився на тремтячого Мюллера, який кивнув і почав посміхатися. Потім він підняв Мюллера.

«Айґу, що ви робите, пане? Ви ж сказали, що зали– залишите мене живим!»

Кейл проігнорував крики Мюллера, натомість подивився на Раона та кошенят, а потім – у вікно. Кейл зітхнув, дивлячись на три пари очей, що дивилися на нього.

«Ти перший»

«Що!»

Мюллера викинули у вікно. Однак вони не побачили, як Мюллер впав на землю. Кейл швидко пішов за Мюллером.

Кейлу не довелося переживати падіння з двадцятого поверху.

Туп.

Прямо під його ногами була платформа.

«Мабуть, це магія»

Поки Кейл роздивлявся, перед ним з'явилася справжня кімната голови. Водночас він почув дитячі голоси з-за спини.

«Сестро, я не можу зрозуміти, на що я зараз дивлюся»

«Хоне, з моїми очима все гаразд, але це дивно»

«Ох»

Раон вимовив лише одне слово захоплення.

Кейл почав посміхатися.

< Голова Магічної Вежі був жадібною людиною. Через те, що сталося в його минулому, він був сповнений жадібності. >

Золото. Коштовності. Магічні пристрої. Гроші заповнювали дуже просторий 0-й поверх.

Вся кімната сяяла та була заповнена речами, які коштували б величезних грошей.

< Його жадібність була майже на рівні середнього дорослого дракона. >

«Це справді нагадує лігво дракона»

Кейл попрямував до купи магічних пристроїв. Жоден предмет у цій кімнаті не був дешевим. Усі магічні пристрої були прикрашені коштовностями, що свідчило про те, що їх виготовляли для аристократів або королівської родини.

Уся кімната була заповнена подібними предметами.

Володар вежі не скористався цими пристроями, навіть коли йому загрожувала смерть. Це було тому, що використання їх у такий спосіб було б не для нього самого, а для всіх мешканців Магічної Вежі.

Кейл прикрив обличчя обома руками. Крізь пальці він бачив життя цього ледаря.

«Ха-ха-ха-ха!»

Кейл не стримував сміху. Мюллер деякий час спостерігав за Кейлом, а потім оглянув кімнату володаря, про яку знав вже давно, але бачив вперше. Потім він обережно простягнув руку і схопив золоту брошку, що лежала найближче до нього.

Мя-яу.

Але щойно він її схопив, як почув моторошний звук.

Он і Хон махали хвостами, дивлячись на нього. Чорний Дракон також зробив крок у його бік. Мюллер швидко відпустив золоту брошку в руці.

Тридцятирічний Щур не міг нічого вдіяти.

З іншого боку, Кейл мав широку посмішку на обличчі, дивлячись на дітей.

«Ми багаті»

Почувши спокійний голос Кейла, який дуже відрізнявся від його поточного виразу обличчя, Он, Хон і Раон почали посміхатися. Кімната наповнилася веселою атмосферою, схожою на ту, що панувала внизу під час святкування.

Щур спостерігав за цим усім зі страхом в очах.