Розділ 76 — Хороша Людина (2)
Розділ 76 — Хороша Людина (2)
«Джунглі?»
Чхве Хан був збентежений несподіваною відповіддю, але Кейл не відреагував. Він просто рушив уперед і пройшов крізь село Хойк.
Окрім надгробків, що оточували село, там майже нічого не було. Це було дуже тихе село.
«Молодий пане, ваша парасолька»
У селі Хоїк, що розташоване поруч з Оорімом – лісом, де дощі йшли майже постійно – також дощило досить часто. Кейл скористався парасолькою, яку йому дав Ганс, і попрямував до кінця села.
Ганс та ще кілька людей йшли за ним.
"Ось воно"
Шлях без Вороття. Єдиний вхід на стежку з'явився перед очима Кейла. Можливо, це було через дощ і похмуре небо, але стежка в ліс виглядала темною і моторошною.
"Шлях без Вороття"
Біля входу стояла велика плита з цими словами.
«Мм»
Чхве Хан застогнав.
Кейл розглядав пейзаж перед плитою.
Навіть у цей дощовий день біля входу на Шлях без Вороття чекали люди, одягнені в дощовики або просто дозволяючи дощу падати на їхню шкіру. Це були люди, які все ще мали надію на повернення своїх коханих.
Кейл зустрівся поглядом з одним зі старих чоловіків, що там стояли. Очі старого раптом широко розширилися.
«…Не йди»
Старий сказав це Кейлу, а потім зупинився, спершись на плиту, і подивився в бік лісу. Кейл просто мовчки спостерігав за старим.
«Молодий пане Кейле»
Розалін підійшла і покликала його. Вона дивилася на старого, а також на решту людей, які чекали біля входу, з сумним поглядом. У той момент Кейл почав рухатися.
«Старий, дощить. Не застудися»
Кейл поставив свою парасольку поруч зі старим, який просто стояв під дощем, і кивнув Гансу.
«Молодий пане?»
«Парасолька»
«А як же я?»
«Поділися з Бікросом»
Бікрос і Ганс обмінялися поглядами, і Бікрос почав хмуритися. Ганс промовчав і простягнув свою парасольку Кейлу. Однак у Кейла не було причини брати цю парасольку у нього.
«Ми можемо поділитися моєю»
Парасолька Розалін почала накривати й Кейла.
«Дуже дякую. Ходімо»
Кейл лише коротко подякував Розалін, перш ніж відвернутися від входу до "Шляху без Вороття". Решта групи Кейла пішла за ним, а селяни біля входу ще трохи спостерігали за групою Кейла, перш ніж знову поглянути в бік лісу.
«Гансе»
«Так, молодий пане»
«Знайди готель. Хоча готелів тут багато, я впевнений, що серед них немає дійсно хороших, тож просто знайди якийсь пристойний»
У селі Хойк було багато готелів та заїжджих дворів, як на його розміри. Однак усі ці готелі були дуже занедбаними, оскільки люди, які приїжджали сюди шукати своїх близьких, не мали багато грошей.
«Чому ж усі заходять у той "Оорім"»?
Кейл сів у ресторані на першому поверсі готелю, який вони обрали, перш ніж відповісти на запитання Чхве Хана.
«Заради надії»
«Надії?»
«Існує легенда про Шлях без Вороття»
Хоча він мав погану славу через те, що ніхто звідти не повертався, люди все одно час від часу туди заходили. Не мало значення, чи намагався старий їх зупинити, як він це робив раніше з групою Кейла.
«Кажуть, що на Шляху без Вороття живе дракон»
[«Про що ти, в біса, говориш, людино? Тут немає драконів. Єдиний Дракон навколо тебе – це я!»]
Раон, який досі мовчав, раптом викрикнув у думках Кейла.
Кейл знав, що тут немає драконів. Адже він прочитав роман.
«Той Дракон виконає бажання людини, яка знайде його лігво. Незалежно від того, чи це бажання стати багатим, вилікувати невиліковну хворобу, чи навіть зробити чиєсь життя щасливим. Він виконає будь-яке бажання»
«Дракон не може цього зробити. Дракони величні й могутні, але ми не боги! Яка нісенітниця!»
Скарги Раона були правдою. Однак такі легенди мали властивість розхитувати розум зневірених.
«Саме ця легенда приваблює людей»
Кейл помітив рідкісне зморщення на обличчі Чхве Хана. Ймовірно, Чхве Хану це не сподобалося. З огляду на його характер, атмосфера цього села, а також такі люди, як той старий, мабуть, засмутили його.
«Тоді чи не було б добре, якби ми просто знищили цей ліс?»
Саме тому Чхве Хан без вагань вимовив таку жорстоку фразу. Кейл просто вдавав, що не чув його.
Звісно, у цьому лісі спалахне пожежа. Саме тому до кінця 4-го тому 5 Заборонених Регіонів Західного Континенту перетворилися на 4 Заборонені Регіони.
«Чи не було б добре просто підпалити його і спалити вщент?»
Коли пропозиції Чхве Хана стали ще небезпечнішими, він почув голос Кейла.
«Нам просто потрібно показати, що легенда – це брехня. Тоді у них не буде причин заходити в ліс»
У той момент Бікрос зітхнув, увійшовши до корчми.
«Молодий пане, я повернувся»
За Бікросом було багато людей.
«Молодий пане-нім! Я, Гілсман, повернувся!»
«Молодий пане, ми тут!»
Вовченята та Гілсман виглядали пошарпаними, коли увійшли до корчми. Побачивши цю брудну компанію, Бікрос дістав пару білих рукавичок.
«Молодий пане»
Лок увійшов останнім. Він підійшов до Кейла і простягнув йому магічний мішок. Однак Кейл завадив Локу передати йому мішок, а потім звернувся до всіх.
«Ви всі добре попрацювали. Ідіть відпочиньте»
Усі почали посміхатися. Сказавши це, Кейл простягнув руку до Лока. Лок обережно знову передав магічний мішок Кейлу, і той почав говорити.
«Згідно з нашою угодою, предмет, що знаходиться всередині, належить мені»
«Так, пане»
У голосі Лока не було ані краплі вагання. Хоча Лок, ймовірно, знав, що це Стародавня Сила, він не виявляв до неї жодної жадібності.
Кейл відкрив магічний мішечок, щоб подивитися на вміст, перш ніж звернутися до групи.
«Я піду в той ліс»
[«Що?»]
Ня-яв?
«Гм?»
«Що!»
«…Що таке?»
Кейл озирнувся, отримавши таку несподівано бурхливу реакцію від усіх. Чхве Хан ще глибше нахмурився, висловлюючи своє здивування.
«Кейл-нім, ви справді…»
Розалін дивилася на нього з широко розкритими очима, а кошенята почали стукати по столу. Мало того, Раон просто божеволів.
[«Я теж піду. Слабка людино, слухай мене. Не йди без мене. Це попередження. Якщо я розлючуся, мені знадобиться менше п'яти хвилин, щоб знищити цей ліс»]
Слухаючи жорстоке попередження Раона, останньою людиною, яку Кейл побачив, був Гілсман, очі якого тремтіли.
«Е-е-е, молодий пане, ви маєте на увазі "Шлях без Вороття"? Я чув, що звідти ніхто не виходить…»
«Хто це сказав?»
Кейл продовжив дуже тихим голосом, щоб господар готелю за стійкою не почув.
«Для мене це не так»
Його рука простягнулася в бік, де Он і Хон дивно сиділи окремо один від одного. Кейл просунув руку між ними й доторкнувся до згорнутого в клубок і невидимого Раона.
Кейл погладив Раона й Он, перш ніж продовжити.
«З ними я буду в безпеці»
Очі Он розширилися, коли вона подивилася на нього. Кейл зустрівся поглядом з Он, перш ніж почав шепотіти.
«Он, ти знаєш, чому Шлях без Вороття такий небезпечний?»
«Не знаю»
«Туман»
Зіниці Он почали затуманюватися.
Кейл насправді був дещо здивований після того, як вперше зустрів Он і Хона.
Усі чистокровні Коти мали свої особливості. Серед них отрута була дуже рідкісною. Однак туман був ще рідкіснішим.
Якби Кейла попросили вибрати найрідкіснішу істоту в його групі, він би вибрав Он, а не Раона. Кейл поділився таємницями Ооріма з маленькою дівчинкою, яка могла контролювати туман.
«Всередині Ооріма все заповнене туманом»
Потім він почав розмовляти з Раоном.
«У тумані є щось, що збиває з пантелику і людей, і ману. Ось чому там важко використовувати магію. Це сила, набагато сильніша за Інструменти Порушення Мани»
Цей ліс був повністю вкритий цим туманом.
«Ось чому прокласти шлях по землі важко»
Однак Кейлу нічого не загрожувало, доки він мав Он і Раона. Ці надзвичайно рідкісні істоти поруч із ним дозволили йому планувати укласти угоду з Королевою Джунглів.
«Я можу робити там усе, що забажаю, доки маю вас двох»
Он махала хвостом, а крила Раона, здавалося, тріпотіли, і над столом промайнув легкий подув вітру.
Рано-вранці наступного дня Кейл стояв біля входу в Оорім. Звісно, кошеня Он було в його обіймах. Згідно з його наказом, ніхто інший не спостерігав за тим, як він увійшов.
«Ти загинеш, якщо зайдеш… ти не зможеш повернутися»
Старий з минулої ночі, здавалося, провів там ніч, бо він слабко попередив Кейла, стоячи поруч із плитою. Хтось важливий для цього старого, мабуть, пішов у ліс, також відчайдушно прагнучи знайти дракона з легенди.
«Старий, я зруйную легенду і повернуся, тож можеш чекати на мене, якщо хочеш»
Кейл посміхнувся до тремтячих очей старого, перш ніж без вагань увійти в Оорім. Він швидко йшов і незабаром виявив, що не може бачити далеко.
Це був туман. Туман оточив його.
«Мм, схоже, мені доведеться використати силу, рівну моїй передній лапі, щоб застосувати магію. Людино, тобі треба бути принаймні на моєму рівні, щоб використовувати магію в цьому тумані»
«Раоне, ти справді дивовижний»
«Так, я великий і могутній. Але яке бажання у Королеви?»
Раон, який вчора ввечері почув коротке пояснення, попросив у Кейла більше подробиць, і той відповів без жодної затримки.
«Загасити пожежу в джунглях»
«Пожежу?»
Літана, Королева Джунглів.
Вона була правителькою цієї великої південної території, яка була більшою навіть за імперію.
"Вона дуже схожа на Тунку"
Вона ніколи не показувала слабкості перед сильними, тоді як була дуже слабкою перед слабкими.
Причина, через яку така людина таємно перебувала в цьому лісі, полягала в тому, що вона відчайдушно шукала рішення.
Замість того, щоб пояснювати Раону й Он, які здивовано хитали головами, він почав говорити про щось інше. Його вираз обличчя був серйозним.
«Відсьогодні я – хороша людина»
«Чому ти раптом почав представлятися?»
Раон здивовано подивився на Кейла. Он також дивилася на нього поглядом, ніби запитуючи, чому Кейл заявляє про щось настільки очевидне. Це на мить збило Кейла з пантелику, але незабаром він все-таки почав говорити до Он.
«Он, шлях»
«Зрозуміла»
Очі Он засяяли, і її передня лапа почала рухатися. Туман розходився, слідуючи за рухом її лапи.
«Туман тут цікавий. Він не схожий на звичайний туман. Він схожий на отруйний туман»
Слухаючи слова зацікавленої Он, Кейл пішов глибше в туман, хоча перед собою нічого не бачив. Туман не розсіювався навіть під час дощу. Кейл струсив трохи дощової води зі свого плаща.
«Ти бачиш стежку крізь туман?»
«Бачу!»
Кейл пішов за вказівками Он у ліс. Він виглядав дуже спокійним, ніби прийшов просто прогулятися.
«Було б чудово, якби ми змогли зустріти її сьогодні»
Кейл сподівався зустріти Літану, Королеву Джунглів, сьогодні.
* * *
Незабаром настала ніч.
Літана, жінка, яка заслужила титул Королеви Джунглів, дивилася з печери.
Було темно. Вона чула лише шум дощу.
«Вибачте»
«Ваша Високосте, вам не потрібно вибачатися!»
«Лідере, не потрібно!»
Всі п'ятеро її підлеглих наполягали, кажучи, що їй не потрібно вибачатися, але Літана не могла стримати гіркої посмішки, поглянувши на їхній стан.
Вони вже два тижні застрягли на цьому "Шляху без Вороття". Хоча тут не було ні монстрів, ні ворогів, у цьому затуманеному лісі вони нічого не бачили, а запаси їжі танули.
Вони не наважувалися їсти жодних невідомих лісових рослин, тож останній тиждень виживали, харчуючись лише один раз на день.
Літана знала, що лякає її підлеглих.
"Ми можемо тут просто так загинути"
Для таких воїнів, як вони, не було нічого гіршого, ніж померти, так нічого не зробивши.
"Чому я…"
Літана вперше розлютилася на себе.
Цей клятий вогонь. Вона мусила приїхати сюди, бо частина джунглів горіла від пожежі, яка не поширювалася, а просто продовжувала палати в конкретній ділянці джунглів.
Вона доторкнулася до скляної пляшки в кишені на грудях. Частина того вогню була всередині пляшки.
"Якщо нічого іншого не допоможе, мені доведеться просто прокласти собі шлях звідси вогнем"
Хоча вона не повинна була шкодити лісу, це не мало коштувати життя її підлеглих і тих, хто чекав на неї вдома. Вона оглянула печеру, яку вони випадково знайшли. Сьогодні вночі їм доведеться провести ніч у цій печері.
Літана заспокоїлася, вирішивши, що їй доведеться незабаром прийняти рішення.
Саме в цей момент–
Шурх.
«Гм?»
Літана схопила спис.
Вона відчула, що хтось є за межами печери.
Шурх, шурх.
Кап-кап-кап.
Кап-кап-кап-кап.
Вона чула звук дощу та кроки.
Хтось прямував у їхній бік.
Погляди на обличчях підлеглих Літани, які сиділи біля багаття, почали змінюватися.
Шурхіт.
Звук наближався.
Незабаром біля багаття з'явилася тінь.
Ма-ах–
«Хто ти?»
Спис одного з її підлеглих націлився на горло цієї людини.
«Ну, бачте–»
Вони почули мову, поширену на континенті. Вогонь повільно почав освітлювати обличчя чоловіка.
«Я побачив світло і з радістю попрямував сюди»
Рудоволосий чоловік дивився на вістря спису і вимучено посміхався.
Елегантний, але лагідний на вигляд чоловік ковтнув слину, дивлячись на вістря спису, і обережно запитав.
«Якщо можна, чи можу я сьогодні вночі посидіти біля вашого багаття?»
Мя-яав.
У його руках сиділо мокре кошеня, і вони обоє тремтіли.
«Мій дощовик порвався, і нам дуже холодно після того, як нас намочило дощем»
Пошарпаний чоловік з порваним дощовиком і кошеня.
Літана була обережною, але незабаром почала говорити.
«Принесіть йому ковдру»
Вона не могла впоратися зі своєю ментальністю Королеви, яку вчили, що вона повинна захищати слабких.
Рудоволосий чоловік, Кейл, тремтів, наближаючись до групи Літани.
[«Слабка людино, стережися застуди. Але чому твій вираз обличчя інший, ніж зазвичай? Ти дуже хворий?»]
Голос Раона, який вимагав від нього сили, рівної силі лапи, досяг свідомості Кейла. Однак Кейл приховував свої плани від Раона, просто взяв ковдру й відповів лагідною посмішкою та шанобливою поведінкою.
«Дуже дякую»
Він не виглядав як той самий покидьок, а як чесний дворянин.
Кошеня Он дивилося на Кейла з недовірою.
Кейл повільно розставляв приманку.