Розділ 77 — Хороша Людина (3)

Вони клюнули на приманку.

Усі члени групи Літани мали дивні вирази на обличчях, спостерігаючи за Кейлом, який повільно підійшов до кутка печери й сів.

«Дякую, що надали мені притулок на ніч»

Це був лагідний і шанобливий тон. Звісно, це сказав саме Кейл.

Літана похитала головою, дивлячись на цього непримітного рудоволосого чоловіка.

«Це нормально для мандрівників. Ви, здається, змерзли від дощу, тож, будь ласка, відпочиньте біля вогнища»

Однак її підлеглі й далі ставилися до нього з обережністю. Навіть якщо він і виглядав пошарпаним від дощу, він все одно залишався чужинцем.

[«Який дощ! Він взагалі не намокнув! Я зробив це теплою водою!»]

Раон скаржився на те, що сказала Літана.

Кейл розірвав свій плащ біля печери, а Раон використала теплу воду та магію підтримання температури на ньому, перш ніж він рушив до печери.

Кейл поплескав Он по спині за те, що вона добре зіграла свою роль.

Мяу.

Он здавалася стурбованою, дивлячись на Кейла.

Літана дивилася на них двох потайним, гострим поглядом.

"Він не схожий на звичайну людину"

Літана не відчула цього, коли її підлеглий раніше направив спис на Кейла, але, поглянувши на Кейла ще раз, вона зрозуміла, що людина перед нею не схожа на мандрівника чи шукача пригод.

Він виглядав здоровим, але його постава та хода давали зрозуміти, що він не практикував жодних бойових мистецтв. Однак він також не схожий на мага чи будь-яку іншу сильну особистість.

Її інтуїція не підвела.

[«Ти знову здаєшся таким же сильним, як кінчик мого пазура»]

Зараз тіло Кейла оточувала Аура Домінування.

Поки Літана спостерігала за Кейлом, Кейл також спостерігав за Літаною краєм ока.

Жителі Південних Джунглів, також відомі як Південці, славилися своєю бронзовою шкірою та міцною статурою. Маючи за домівку таке природне місце, як джунглі, вони були дуже близькими до природи.

Близькі до природи.

Ця близькість до природи переросла у дуже різну культуру, якщо порівняти громадян Королівства Віппер та Південців з Джунглів.

Поки Королівство Віппер розвинуло почуття"виживання найсильнішого" та "боротьби", Південці розвинули почуття "він-він" та "лідер і послідовники".

У печері запала незручна тиша. Тишу порушив невимушений голос Кейла.

«Дощ, здається, посилюється. Нам слід завтра вийти з лісу, правда, Он?»

Вираз обличчя чоловіка, коли він лагідно звертався до кошеняти, був теплим, як вогонь. Однак Он дивилася на нього з недовірою.

[«…Чому ти так поводишся?»]

Раон теж був збентежений.

Літана та її підлеглі всі дивилися на Кейла з напруженими обличчями. Літана змогла зробити припущення, виходячи з того, що чоловік щойно сказав.

«Е-е-е, пане…»

«Можеш просто називати мене Кейлом»

«Так, пане Кейле»

Літана бачила, що чоловік мав при собі чарівну сумку, але не мав меча чи чогось іншого, ніби він просто прийшов у ліс прогулятися. Він також, здавалося, добре орієнтувався в околицях.

Навколо нього плавала дивна атмосфера.

Раптом вона про щось згадала.

"…Він Дракон?"

Вона згадала легенду про Дракона, який виконує бажання. У легенді не було сказано нічого про зовнішність Дракона, ані про те, як він з'являється. Літана знала, що її думки, ймовірно, були помилковими, але не могла не сповнитися очікуванням.

Саме в той момент Літана зустрілася поглядом із цим чоловіком на ім'я Кейл і побачила, як він почав посміхатися.

«Я не дракон»

Ах.

Вона здригнулася й здивовано видихнула. Вона бачила, як Кейл відкинув назад своє мокре руде волосся, що впало йому на обличчя.

«Однак я знаю шлях сюди»

«…Як?»

Літана та її підлеглі, які не мали жодних проблем у складних та непередбачуваних Джунглях, заблукали в цьому лісі. Однак цей чоловік перед ними знав, як сюди потрапити?

Побачивши здивування на обличчі Літани, Кейл посміхнувся та відповів.

«Ця дитина з Племені Котів»

Кейл погладив Он, дивлячись на неї лагідним поглядом, що нагадував погляд святого.

«Я випадково зустрів цю дитину в нетрях у такий дощовий день, як сьогодні, у минулому»

Він зазирнув у минуле. Здавалося, він з ностальгією згадував той день, коли вони зустрілися. Он також згадала той день і знала, що це був не такий вже й ностальгічний момент. Однак вона промовчала, а її хвіст почав тремтіти від невпевненості.

«Ця дитина, Он, може керувати туманом»

«Яка рідкісна сила»

Літана подумала про туман, що вкривав Оорім, і висловила своє захоплення.

«Так. Я дізнався про це місце, подорожуючи за межі своєї території. Я прочитав у стародавньому тексті, що це місце контролюється туманом»

Літана відвела погляд від Он і знову подивилася на Кейла. Чим довше вона проводила з ним час, тим більше відчувала елегантність у його вчинках та тоні. Він, безперечно, був щонайменше аристократом.

«Ось чому я вирушив до цього місця разом із цією дитиною»

Очі Кейла засяяли у світлі багаття. Літана та її підлеглі теж це помітили. Спокійний, але пристрасний голос Кейла заповнив печеру.

«Ми прийшли сюди, бо вважали, що зможемо використати свою силу, аби подарувати надію людям, які збилися зі шляху, а також їхнім рідним, які відчайдушно на них чекають»

[«…Це не так»]

Раон бурмотів собі під ніс, а Он лише тихо махала хвостом.

Кейл ледь посміхнувся, побачивши, як погляд Літани почав змінюватися.

«На щастя, я мав рацію. Ми змогли побачити шлях, щойно Он опанувала туман»

Він швидко пояснив таємницю туману. Він розповів, як він може викликати галюцинації та порушувати ману.

«Розумію»

Літана не могла приховати гіркоту у своєму серці.

«Легенда… її, мабуть, не існує»

Якщо це був туман і порушення мани, то легенда про Дракона, який це спричиняв, була, безперечно, брехнею. Розчарування заповнило обличчя Літани та її підлеглих. Однак, водночас, Літана подумала, що, можливо, так навіть краще.

Зараз ситуація була набагато кращою, ніж тоді, коли вона розмірковувала, чи варто підпалити цей ліс.

«Тоді чи можна попросити вас провести нас до виходу, коли ви завтра підете?»

«Звісно. У скрутні часи ми маємо допомагати одне одному»

Погляд Літани на Кейла став лагіднішим і теплішим. Він був такою ж доброю людиною, як і виглядав. Мабуть, вона відчула ту дивну ауру навколо нього саме тому, що він був такою доброю людиною.

Тоді на обличчі Кейла з'явився розчарований вираз, коли він подивився на неї.

«Вибачте. Я впевнена, що у вас теж було відчайдушне бажання»

«Нічого страшного. Я нічого не можу з цим вдіяти. Я просто рада, що мені не доведеться вогнем знищити ліс»

Вогонь. Це слово на мить змусило очі Кейла засяяти, але потім блиск швидко зник.

«Вогонь. Це дуже страшне слово. Я відчуваю, з якими труднощами ви, мабуть, зіткнувся, оскільки ви – мешканець Півдня, який цінує природу»

«Ви знаєте про Південь?»

«Небагато, але я читав про нього в книгах. Я люблю подорожувати й захоплююся красивими краєвидами»

[«Хох, розумію, розумію, слабка людино»]

Кейл відчув холодок, почувши відповідь Раона, але продовжував говорити якомога веселіше.

«Я читав про те, які ж прекрасні гори, озера та все інше в Джунглях. Тепер, коли ми зможемо вибратися з цього Ооріма, я планую відвідати це місце в майбутньому»

«Розумію»

Літана була сповнена розчарування, гіркоти та жалю. Вона не могла брехати чи вдавати, що нічого не знає перед цією людиною, яка з нетерпінням чекала на прекрасні краєвиди Джунглів.

Обличчя її підлеглих також похмурнішали.

«На жаль, Джунглі, які ви побачите, коли вийдете з Ооріма, не будуть красивими»

«…Що ви маєте на увазі?»

Джунглі знаходилися приблизно в одному дні шляху від Ооріма. Вони були досить великими, оскільки займали більшу частину півдня. Однак, чому Літана приїхала саме до Ооріма?

Це було тому, що він знаходився поблизу місця пожежі.

«У джунглях пожежа»

«Що? Тоді хіба не треба її негайно загасити?»

«…Це пожежа, яка не поширюється, але яку ми не можемо загасити»

Побачивши розгублений погляд Кейла, Літана почала розповідати про пожежу в джунглях.

«Одного дня в Першій Секції Джунглів– ах, секція джунглів біля Ооріма – це Секція 1, там раптово спалахнула пожежа. Вода, магія, заклинання – ніщо, здавалося, не діяло на неї. Ми дуже хвилювалися, але він просто залишився в Секції 1, не поширюючись в інші місця»

Вона почала бурмотіти з гірким виразом обличчя.

«Я не впевнена, чи це добре, чи погано»

Це була дивна пожежа.

Однак Кейл знав, що це за пожежа.

Пожежа, яку не можна було загасити за допомогою магії чи заклинань.

Відповідь була в алхімії.

Алхімія була більш науковою, ніж магія. Існувала Імперія, яка була дуже розвинена в алхімії й ні в чому іншому.

Імперія Могору.

Імперія з Дзвіницею Алхіміків була тією, хто спричинив цей вогонь.

"Якщо бути точнішим, то це імператорський принц Імперії Могору"

Імператорський принц, який турбувався про Літану, якій вдалося об'єднати п'ятнадцять секторів Джунглів, таємно спричинив цей вогонь.

Однак жодна таємниця не може залишатися таємницею вічно. Наприкінці 4-го тому Літана, яка спричинила пожежу в Оорімі, щоб втекти, дізнається, що імператорський принц відповідальний за пожежу в Джунглях, і об'єднується з Тункою, хоча його філософія "виживання найсильнішого" не збігалася з їхньою, щоб протистояти Імперії Могору.

Королева, яка їздить на Чорній Пантері замість коня, очолила своїх воїнів, щоб захистити Джунглі.

"Але це не моя проблема"

Кейл зовсім не хотів брати в цьому участь. Він просто збирався загасити пожежу й отримати за це гроші, а потім вирішити ще кілька справ і повернутися на територію Хенітус.

Це було тому, що він не хотів бачити імператорського принца Імперії Могору.

"Він не хороша людина"

Кронпринц Альберу та імператорський принц Імперії були схожими людьми. Саме тому Кейл міг вважати його рівним собі, але все ж було дещо інакше.

Кронпринц Альберу дбав про справедливість. Саме тому Кейлу було легко з ним спілкуватися та використовувати його.

Однак імператорський принц був не таким.

Йому було важливо лише власне благо.

Він також був дуже хитрим і підступним.

Він був схожий на Кейла, але водночас відрізнявся від нього. Кейл відігнав думки про імператорського принца, який прагнув взяти під контроль усе в центрі Західного Континенту, і швидко поворушив м'язами обличчя.

Він змусив себе виглядати стурбованим.

«Це велика пожежа?»

«… Я ніколи в житті не бачила такої великої пожежі. Вона здіймається високо в небо, чи то вдень, чи вночі, і здається, ніби щодня відбувається вибух»

«Тоді, мабуть, до неї важко підійти»

«Так. Ні тварини, ні люди не можуть наблизитися. Від самого наближення здається, ніби ми згоримо»

«Жахливо, ха-а, це дуже жахливо»

Літана поглянула на Кейла, який, здавалося, щиро переживав через це, і відчула вдячність. Рідко можна було зустріти мешканця з центру континенту, який так піклувався про Південь чи природу.

«Однак ми зробимо все можливе, щоб загасити пожежу»

«Розумію»

Вона бачила, як Кейл, який кивав головою, раптом занурився в глибокі роздуми. Однак це тривало недовго.

Це було дуже коротко. Однак його очі, здавалося, були сповнені рішучості.

«Я… хаа-а»

Він провів рукою по обличчю, раптово зупинившись і зітхнувши. Однак зрештою він знову подивився на Літану з рішучістю.

«Будь ласка, відведіть мене до пожежі»

«Перепрошую?»

Літана, яку знав Кейл, була людиною, яка була м'якою до слабких і намагалася дати все, що могла, добрим. Вона також повертала будь-яку кривду вдесятеро більшою, намагаючись віддячити за будь-яку ласку в тисячу разів більше, ніж отримала.

Кейл мав дуже щирий вираз обличчя, коли почав говорити навмисно трохи тремтячим голосом.

«Я вірю, що зможу загасити вогонь»

«Що?»

Раон почав кричати в голові Кейла.

[«Слабка людино, що ти робиш? Ти сьогодні дуже дивний! Ти слабкий! Що ти намагаєшся зробити?»]

Кейл не зважав на це, бо на його обличчі все ще був рішучий вираз.

«Я вірю, що зможу його загасити»