Розділ 78 — Хороша Людина (4)
Розділ 78 — Хороша Людина (4)
У печері знову запанувала тиша. Літана відвернулася від Кейла, щоб поглянути на своїх підлеглих.
Вона намагалася з'ясувати, чи правильно вона почула.
На обличчях її підлеглих відбивався той самий вираз, що й на її власному.
«Пане Кейле, чи не могли б ви це пояснити?»
Літана, яка до цього спиралася на стіну печери, випрямилася. Шкіряні обладунки висохли від вогню, підкреслюючи її підтягнуте тіло воїна.
«Я громадянин Королівства Роан»
«Ви з Північного Сходу. Ми – люди, які працюють у джунглях як воїни»
«Розумію. Я з невеликої території в куточку Королівства Роан. Мм»
Кейл почухав щоку, ніби йому було ніяково чути, як Літана називає себе просто "воїном", і обережно продовжив.
«Я походжу з невеликої дворянської родини. Завдяки цьому в мене вистачає коштів на подорожі. У мене також є команда, яка подорожує разом зі мною»
«Команда?»
«Так. Я прийшов у ліс сам з Он, але є люди, які мені довіряють і слідують за мною»
Літана та її підлеглі, які цінували філософію "лідера та послідовників", тепер дивилися на Кейла трохи лагідніше.
«Хай там як, під час подорожей мені пощастило пережити доленосну зустріч»
«Доленосну зустріч?»
На обличчі Кейла з'явилася гірка посмішка, і він почав мружити очі, ніби згадуючи важкі спогади.
«Так. Я потрапив у морський вир і ледь зміг вибратися звідти. Вибравшись, я і зіткнувся з цією "доленосною зустріччю" всередині печери. У той момент я знайшов поранену людину й врятував її. Мені стало легше, коли я зрозумів, що, можливо, саме через це я й потрапив у вир, ах-»
Раптом він посміхнувся, ніби йому стало ніяково.
«Вибачте. Це не та історія, яку я хотів розповісти»
«Схоже, пан Кейл врятував чимало людей»
Літана поглянула на спокійну дитину з Племені Котів, Он, а потім знову повернулася до Кейла. Цей шанобливий і ввічливий аристократ навіть не поводився зарозуміло, хоча й був аристократом.
«Ні, я просто не міг пройти повз, не зробивши нічого»
Він здавався дуже скромним і добрим.
«У всякому разі, тоді мені вдалося здобути одну силу»
«Яку силу?»
Літана зрозуміла, що Кейл перейшов до суті, і запитала.
«Вогнедавна Вода. Вона здатна загасити будь-який вогонь»
Очі Літани та її підлеглих затуманилися. Це, безперечно, звучало інакше, ніж звичайна вода.
І це було правдою. Ця вода відрізнялася від звичайної.
Незалежно від того, який це був вогонь, якщо в його назві було слово "вогонь", вона могла його загасити.
Спочатку Тунка знайшов би цю доленосну знахідку й використав би її як основу для створення тіла, яке не можна спалити. Однак Кейл не боявся обпектися завдяки своїй "Життєздатність Серця". Було б трохи боляче, але Життєздатність Серця дозволила б йому миттєво відновитися. Навіщо йому використовувати щось подібне на додачу до цього?
Натомість Кейл помістив цю воду в "Поглинаюче Намисто", яке приніс Лок.
Кейл обережно додав.
«Однак є обмеження щодо того, скільки я можу її використати, тож я не впевнений, чи цього вистачить»
«Ах»
Літана здивовано ахнула. Вона кілька разів відкрила й закрила рот, перш ніж нарешті запитати.
«Звучить як надзвичайно цінна сила. Чи можна її використовувати заради нас?»
Кейл доклав усіх зусиль, щоб куточки його губ не піднялися.
Кількість, яку він міг використати, безумовно, була обмеженою.
"Вона обмежена гасінням пожежі розміром з увесь Західний континент?"
Доки Кейл не гасив пожежу, що охоплювала весь Західний Континент, йому вистачило б на все життя. Втім, це не означало, що він їй збрехав.
«А як мені до вас звертатися?»
«…Можете називати мене Ліна»
Одна з її підлеглих здригнулася. Кейл вдав, що не помітив цього, і звернувся до Літани під вигаданим ім'ям.
«Пані Ліно»
«Так?»
«Щодо сил не буває дорогоцінних чи не дорогоцінних. Я вважаю, що важливо те, як їх використовувати»
Літана та її підлеглі бачили, що очі Кейла були яснішими, ніж будь-коли.
«Якщо я зможу використати свою силу, щоб врятувати природу, тварин, рослини, а також людей та їхні засоби до існування, то, на мою думку, я обов'язково маю це зробити»
Літана несвідомо почала стискати кулаки. Її серце також билося прискорено.
«Звісно, тепер, коли вона визнала мене своїм господарем, мені доведеться особисто вирушити туди, щоб скористатися нею. Це може зайняти деякий час і виявитися обтяжливим»
«…Вам доведеться зайти у вогонь, щоб нею скористатися?»
«Гадаю, всередині вогню це може бути складно, але, мабуть, мені доведеться принаймні наблизитися до нього»
Кейл бачив, як Літана почала хмуритися. Її серце наповнювали і вдячність, і смуток. Те саме відчували і її підлеглі. Звісно, двоє з них все ще ставилися до Кейла з обережністю, але навіть вони були йому вдячні.
Тоді Кейл завдав останнього удару.
«Я буду дуже радий, якщо моя сила зможе стати в нагоді. Я хочу врятувати й допомогти всім»
[«Це не та слабка людина, яку я знаю. Ні, ти хороша людина, але все одно це не схоже на тебе. Хай там як, врятувати когось – це великий подвиг!»]
Чотирирічна дитина трохи заплуталася, перш ніж дійти висновку. А Он лише позіхнула і відвернула погляд від Кейла.
«Дуже-дуже дякую»
У відповідь Кейл лагідно посміхнувся. Однак його очі холодно спостерігали за Літаною та її підлеглими.
Літана прийшла до лісу, залишивши позаду джунглі та людей, яких вона мала захищати, з єдиним промінцем надії. Вони були тут уже два тижні, але без жодних результатів.
Для них Кейл нічим не відрізнявся від Дракона з легенд.
«Як ми можемо віддячити вам за вашу доброту?»
«Віддячити? Ні. Я ще нічого не зробив. Просто маю відчуття, що мене привело до лісу саме з цієї причини»
Літана захоплювалася Кейлом, який не виявляв ані краплі жадібності. Він справді здавався хорошою людиною.
Помститися вдесятеро, а віддячити сторицею.
«Пане Кейле, я все одно хочу якось віддячити вам за вашу допомогу. Ви будете нашим провідником і підете до вогнища, щоб використати обмежену силу. Ми не можемо прийняти все це, не давши нічого натомість»
«Ні, мені справді нічого не потрібно»
Кейл прийняв збентежений вираз обличчя. Потім він, здавалося, трохи замислився, а потім плеснув у долоні, ніби щось придумав.
«А!»
Він виглядав збентеженим, коли почав говорити до Літани та її підлеглих.
«Я читав про Секцію 1 у книзі про Джунглі. Там було написано, що поєднання буйної джунглевої рослинності та чистого узбережжя робить це місце надзвичайно мальовничим. Казали, що захід сонця там просто дивовижний. Пам'ятаю, як, читаючи це, я думав, що було б чудово мати віллу в Першій Секції»
Перша Секція – це саме та ділянка, яка зараз палає.
Східне узбережжя Секції 1 багате на рідкісні матеріали, такі як золото.
У романі шаман зі Східного Континенту зрештою загасить пожежу приблизно за місяць. Шаман підходить до берега, щоб набрати трохи морської води, і випадково знаходить золоту руду.
Та золота руда була лише верхівкою пагорба з магічних каменів.
Це була не повноцінна копальня, а просто купа закопаних магічних каменів найвищої якості. Шаман тримає це в таємниці, а потім збирає все і втікає.
«Чи можу я завітати до Першої Секції, щоб подивитися на захід сонця, коли пожежа згасне?»
Літана раптом втратила дар мови. Прекрасне узбережжя Першої Секції. Однак це місце теж палало. Чоловік, що стояв перед нею, мав би знати, що навіть після гасіння пожежі краєвиди там будуть жахливими. Проте те, що він не просив ні землі, ні грошей, а просто попросив дозволу відвідати це місце, здивувало її.
Саме тому вона першою порушила цю тему.
«Не думаю, що просто подивитися на це буде достатньо»
«Перепрошую?»
«Я побудую там для вас віллу. Якщо Перша Секція вас не влаштує, я побудую її для вас де завгодно в Джунглях»
«Н-ні, у цьому немає потреби. Це занадто! Мені справді нічого не потрібно»
Кейлу довелося докласти чималих зусиль, щоб не посміхнутися.
"Ні, я побудую для вас віллу"
"А, ну, якщо ви наполягаєте…"
Кейл відповів, прийнявши вираз обличчя на кшталт "нічого не вдієш".
«Якщо я зможу допомогти вам загасити пожежу, то вілла – це занадто. Чи можу я просто попросити невеличку ділянку землі, де зможу побудувати віллу?»
Літана розуміла, що, хоча Кейл і казав, ніби походить із невеликої дворянської родини, насправді це, можливо, не так. Судячи з матеріалу його одягу, розміру магічного мішка, а також його вишуканості, він, безперечно, був людиною, яка легко могла дозволити собі такі речі, як вілли чи землю.
«Так, звичайно. Я дам вам стільки землі, скільки захочете. Насправді, я наполягаю. Я буду задоволена лише тоді, коли ви це зробите»
"Чудово"
Кейл стримав радість і зітхнув, кивнувши головою.
«Так, я обов'язково це зроблю»
Він вдав, ніби не цікавиться землею в Джунглях, але погодився, оскільки Літана наполягала. Це змусило Літану вирішити, що, якщо все піде добре, вона дасть більше, ніж Кейл захоче прийняти, аби віддячити йому за допомогу.
Кейл дуже добре знав характер Літани. Він подивився в очі Он, продовжуючи гладити її.
"Твоя мета – земля, так?"
Погляд Он ніби ставив саме це запитання, але Кейл вдавав, що не помічає цього, і відкрив свою магічну сумку.
«Хочете щось поїсти? Ви всі виглядаєте трохи зголоднілими»
«А, це–»
Кейл дістав із сумки їжу, яку для нього приготував Бікрос. Він знав найпростіший спосіб переманити когось на свій бік.
"Той, хто тебе годує – хороша людина"
Саме так він і завоював довіру Чхве Хана. Кейл доторкнувся до ковдри, яку йому вручив підлеглий Літани, і продовжив:
«Можете вважати це платою за цю ковдру. Давайте разом поїмо, а завтра рушимо далі»
Атмосфера змінилася з невимушеної на дуже дружню.
«Спочатку ми повернемося до села, де перебуває моя команда, а потім підемо наскрізь лісом до джунглів. Будь ласка, їжте»
Кейл продовжував підлещуватися до Літани та її підлеглих.
«Ви не зможете зберегти джунглі, якщо не поїсте»
Слова Кейла змусили Літану та її підлеглих задуматися про людей, які на них чекають. А на Кейла чекали Магічні Камені.
Літана поглянула на їжу, яка ще була свіжою й теплою, бо лежала в магічному мішку, і взяла виделку, яку їй простягнув Кейл. Потім вона почала бурмотіти.
«Легенда виявилася недалеко від істини»
«Вибачте?»
Кейл почув усе, але вдав, ніби не почув ані слова.
«Ні, нічого. Це дуже смачно, пане Кейле»
«Радий це чути»
Літана та її підлеглі вперше за два тижні змогли провести спокійну й ситу ніч. Он поглянула на Кейла, який із задоволенням спостерігав за ними, а потім зітхнула.
* * *
«Пане Кейле, це неймовірно»
«Правда? Он – неймовірна»
Кейл поглянув на Літану та її підлеглих, які йшли за ним. Дивлячись на цю шістку під сонцем, було легко побачити, що вони – сильні воїни.
На Півдні існували два різні типи воїнів.
Такі, як Тунка, належали до типу "бійців", тоді як Північні Лицарі були скоріше "воїнами". Мешканці Джунглів – це поєднання цих двох типів. Вони однаково добре володіли як бойовими мистецтвами, так і майстерністю володіння зброєю.
«Пані Ліна, ми вже майже в селі Хойк»
Кейл побачив, як Літана та її підлеглі, почувши його слова, щільніше затягнули навколо себе дощовики. Вони раптово перетнули кордон, тож намагалися якомога краще приховати себе під темно-синіми дощовиками.
Літана особливо ретельно прикривала своє чорне волосся. Члени королівської родини мали вугільно-чорне волосся. Оскільки для мешканки Півдня вона була досить мініатюрною і докладала чималих зусиль, щоб приховати свою особу, кому завгодно було б важко здогадатися, що Літана – сильна войовниця.
Однак Кейл знав правду.
"На один рівень нижче за Чхве Хана"
Вона була набагато сильнішою за Тунку. "На один рівень нижче за Чхве Хана" означало, що вона була дуже сильною. Як тільки вона сідала на свою Чорну Пантеру й використовувала свої списи, ніхто не міг її наздогнати. Вона була для своїх ворогів немов Вісник Смерті, навіть серед білого дня, коли рухалася джунглями, зануреними в темряву тіней рослин. Ось так вона й стала Королевою, яка об'єднала Джунглі.
Лідер Джунглів мав бути і чуйним, і сильним. Він мав захищати своє плем'я.
«Ми майже на місці»
Кейл відчував, що група Літани йде за ним, коли він знову рушив уперед. Он керувала туманом, щоб прокласти для них шлях.
Туман почав розходитися.
«Ах»
Підлеглі Літани вигукнули з полегшенням. Вони відчували, що нарешті вибираються з цієї "Дороги без Вороття". Кейл просто продовжував йти мовчки.
Літана та її підлеглі ще більше довіряли Кейлу, спостерігаючи, як він неквапливо йде стежкою.
Кап. Кап.
Дощ падав на новий дощовик, який Кейл отримав від Літани.
[«Ми на місці»]
Нарешті туман розвіявся, і вони побачили вхід до села Хойк. Він повернувся.
«Ха~х»
З вуст Кейла вирвався сміх, схожий на зітхання.
Мяу!
Он вистрибнула з рук Кейла й почала бігти.
Мяу!
Хон теж побіг до неї. Брат і сестра зіткнулися й почали тертися щоками один об одного. Кейл, схрестивши руки, спостерігав за двома кошенятами, а потім нахмурився, побачивши людей, що стояли біля плити.
«Чому ви всі тут, під дощем?»
Ганс, Чхве Хан і Розалін усі чекали на нього. Жоден із них не відповів, натомість усі просто вдавали, ніби не чують його.
«Молодий пане, як заступник дворецького, я не міг заснути»
«Кейле-нім, холодно. Хто ці люди за вами?»
«Молодий пане Кейле, як пройшла подорож?»
Кейл розвів руки й підійшов до них. Він став перед ними й почав говорити.
«Я повернувся»
Кейл не хотів бачити посмішки на їхніх обличчях, тож відвернувся. Тоді його погляд впав на людей, які дивилися на нього. Це були родичі тих, хто зайшов у ліс і так і не повернувся.
Кейл підійшов до старого, що сидів поруч із надгробною плитою. Це був той самий чоловік, який попереджав його не йти до лісу. Потім він присів поруч зі старим. Очі старого тремтіли від невіри.
Кейл упевнено звернувся до старого.
«Старий»
Кейл– ні, Кім Рок Су, знав, як це – чекати на те, що ніколи не повернеться. Він знав, що його батьки померли, але колись він сподівався, що вони повернуться, якщо він буде чекати достатньо довго. Кейл подивився прямо в очі старому.
«Дракона немає»
Легенда зникла.
Очі старого повільно наповнилися сльозами. Він тихо опустив погляд на землю, а потім кілька разів кивнув головою. Кейл пройшов повз старого та інших, а потім ненав'язливо додав – «Я бачив у лісі якийсь одяг і скелети. Якщо хочете, я можу принести їх вам»
Це було єдине, що Кейл міг для них зробити.
Він повернувся до своєї команди й почав розмовляти з Чхве Ханом та рештою, які поглядали то на нього, то на групу Літани, одягнену в іншому стилі.
«Збирайте наші речі»
Він вказав на ліс.
«Ми вирушаємо до Джунглів»
Пожежа, що охопила весь Перший Сектор Джунглів. Настав час Кейлу самотужки загасити цю пожежу.
[Примітка перекладача на англійську: У корейській мові існують два різних слова, що позначають воїна: "Муса" та "Джунса", але обидва вони перекладаються як "воїн", тому я вирішив замість цього використовувати два різних типи воїнів.]