Розділ 84 — Ми знову зустрілися? (3)

Розмова, природно, розпочалася з того, кому було найцікавіше. Першим слово взяв Одеус.

«Я й не знав, що ви двоє знайомі»

«Тобі це цікаво?»

Одеус відповів так, ніби це було очевидно.

«Зовсім ні»

Кейл також погодився, ніби ця відповідь була цілком логічною. Такий, як Одеус, обов'язково особисто розібрався б у подібній ситуації. Який же купець збирає інформацію у свого клієнта?

«Одеусе, коли Веніон завітає сюди?»

Протягом останніх п'яти років, працюючи у підпільному світі, Одеус з'ясував, що існує хтось, хто стоїть на заваді його прагненню взяти під контроль усе підпільне середовище. Однак йому так і не вдалося з'ясувати, хто це.

Інформація, яку він дізнався лише нещодавно, лунала з вуст Кейла.

«Ти думаєш про Задню Алею?»

Молодий пан, що стояв перед ним, знав, що Веніон прийде до Задньої Алеї.

Звісно, Кейл лише повторював інформацію про Одеуса, яку прочитав у романі.

Темну сторону території Стен називали "Задньою Алеєю". Азартні ігри, алкоголь, проституція, чорний ринок з незаконними товарами, рабство та насильство. Усі ці брудні речі відбуваються щодня в Задній Алеї.

Тільки Одеус не використовував рабів і не вдавався до насильства. Він завжди висував умови, щоб і клієнт, і він сам могли захищати одне одного під час будь-якої угоди. Саме тому Кейл і прийшов до нього.

До того ж Тейлор Стен, старший син родини маркіза Стена, ймовірно, міркував так само.

Хоча, можливо, трохи інакше.

Тейлор знав, що саме Веніон був відповідальний за параліч його ніг, однак не знав, звідки Веніон брав свої ресурси. Настільки таємничим був Веніон у своїх справах. Це була одна з його сильних сторін.

Проте Тейлор зміг у всьому розібратися завдяки інформації, яку йому передав Кейл.

І він визнав цю інформацію дуже важливою.

Бажання Тейлора було передане через відлучену від церкви жрицю Кейдж.

«Молодий пан Тейлор-нім бажає дізнатися про всі аспекти території Стен та Північного Заходу»

Кейдж та Одеус обмінялися поглядами. Тейлор і Кейдж попросили Кейла зв'язати їх з Одеусом, щойно дізналися про це від Кейла.

«Як аристократ і член родини, що править цим регіоном, молодий пан Тейлор Стен-нім ненавидить підпільний світ»

«Я згоден. Я теж його ненавиджу»

Кейл голосно заявляв, що ненавидить його, але Одеус лише кивнув.

«Так, дворянин, який цінує громадян, повинен так і ставитися. Хіба на території Хенітус немає підпільного світу?»

Він мав рацію. Хоча на території Хенітус були деякі бунтівники та бандити, підпільного світу чи чорного ринку там не існувало. Хоча граф Дерут здавався цілком пересічною людиною, він був відданий дворянському способу життя. Він мав почуття відповідальності та достатньо грошей, щоб ніколи не допустити чогось подібного.

Крім того, їхнє розташування робило так, що на території Хенітус не було великого бажання розвивати такий ринок.

«Тоді молодий пан Тейлор-нім, мабуть, хоче позбутися підпільного світу?»

«Так»

Одеус посміхнувся, почувши коротку відповідь Кейдж. Потім він повернувся й подивився на Кейла.

«Молодий пан Тейлор-нім, здається, справжній аристократ»

Наступне речення було найважливішим.

«Він не хоче втратити своє почуття справедливості»

У романі було багато причин, через які родина Стен зазнала краху. Вони посварилися з Чхве Ханом і опинилися в жахливій ситуації. Також був Чорний Дракон, що збожеволів.

Крім того, Одеус теж зіграв свою роль у їхньому падінні. Він розкрив особистість Веніона у підпільному світі, щоб не дати йому захопити владу над ним, і це зруйнувало репутацію маркіза Стена та всієї його родини.

Родина, яка здавалася найблагороднішою, вчиняла щось ганебне й завдавала шкоди громадянам.

Звісно, Одеус мусив розкрити себе, щоб винести цю новину на світло. Це поставило його у велику небезпеку. Хоча Чхве Хан знав його завдяки ситуації з Племенем Блакитних Вовків, він не міг нічого зробити, щоб допомогти.

Однак цього разу не було б жодної причини це робити.

Кейл чітко поклав край їхній розмові.

«Ви двоє можете побитися пізніше. Спочатку нам треба позбутися нашого спільного ворога»

Одеус і Кейдж здивувалися.

Яку причину мав Кейл Хенітус, щоб ненавидіти Веніона? У них обох виникло одне й те саме запитання.

«Вибачте, але що ви плануєте зробити з Веніоном…?»

Одеус зупинився на півслові й поглянув на Кейла. У Кейла була проста відповідь для Одеуса.

«Вбити його»

«Це ж…!»

Божевільна жриця Кейдж з шокованим виразом обличчя перебила Кейла. Однак Кейл продовжив говорити.

«Це неможливо, але чи є щось гірше за смерть?»

«…Перепрошую?»

Кейдж застигла з порожнім поглядом, обдумуючи те, що щойно сказав Кейл.

Щось гірше, ніж вбити його?

Вона здригнулася та озирнулася на Кейла. Він, як і раніше, виглядав спокійним. Однак вона знала, що саме Кейл позичив їм гроші й таємно провіз їх до столиці, змусивши при цьому скласти присягу смерті, щоб зберегти таємницю.

Він був людиною, яка дотримувалася свого слова.

«Ха, ха-ха-»

Одеус почав сміятися й кивнув.

«Звісно, є багато речей, гірших за смерть»

«Мм»

Кейдж видала звук, а потім почала говорити.

«Тоді як ви плануєте це зробити?»

Вона побачила, що Кейл, замість того щоб відповісти, повернув голову. Він дивився на Одеуса. Цей погляд дав Одеусу зрозуміти, що він мав зробити для Кейла.

«Я подбаю про все за молодого пана-німа, тож вам не треба турбуватися»

Одеус був щасливий і готовий служити Кейлу заради цього. У нього не було вибору.

«Тоді я подбаю про це за допомогою Одеуса»

Це було тому, що Кейл сказав, що Одеусу не доведеться особисто нічого робити з Веніоном.

"Ну, це буду не я, а дракон"

З точки зору Кейла, він нічого не робитиме. Все, що йому потрібно було зробити – це підготувати все. Саме Раон мав про все подбати.

«Айгу, схоже, я вперше за довгий час буду зайнятий»

60-річний Одеус вдавав із себе слабкого. Однак на його обличчі був радісний вираз. Він виглядав так, ніби готувався до свята.

«Тоді поспішай. Я залишуся в цій корчмі»

«О, звичайно»

Одеус, який був десь між середнім і похилим віком, легко підвівся з дивана й попрямував до дверей. Тоді він почув за спиною голос Кейла.

«Одеус, знайди будинок»

«Будинок?»

Одеус обернувся, щоб подивитися на Кейла.

«Так. І тобі доведеться добре виконувати свої обов'язки, служачи мені. Мені подобаються лише розкішні речі»

Одеус спокійно сприйняв те, що Кейл фактично попросив його служити собі.

«За 60 років життя я ніколи не отримував такого прохання, але вважатиму це за честь»

«Ти й отримаєш за це достатню винагороду. Я позбавляю тебе перешкоди»

«Цього цілком достатньо»

Одеус відчинив двері. Чхве Хан лагідно посміхнувся йому. Тепер Одеус зрозумів, чому Чхве Хан охороняв двері. Такій розмові потрібна була охорона.

«До наступного разу, Чхве Хан»

«Звісно, купце-нім»

Чхве Хан знову зачинив двері після того, як Одеус пішов. Тепер у кімнаті залишилися лише Кейл і Кейдж. Як тільки вони залишилися вдвох, у Кейла до неї виникло запитання.

«Кейдж»

«Так, молодий пане-нім»

«Чому я не можу вбити Веніона?»

Кейдж швидко відповіла, ніби очікувала на це запитання.

«Через два дні Тейлор зробить оголошення перед своїми братами та сестрами»

Кейл мав відчуття, ніби вже знає, про що йтиметься.

«Що він нікого з них не вб'є?»

«…Я знала, що ви здогадаєтеся»

Вона стримала своє захоплення Кейлом і продовжила:

«Хоча це, здається, суперечить способу життя родини Стен, це не повністю суперечить йому, оскільки спадкоємцю потрібно лише зробити так, щоб інші брати та сестри не могли спробувати відібрати у нього цю посаду»

Інші люди можуть запитати, як можна переконатися, що ніхто інший не буде спокушений повалити спадкоємця, окрім як вбивши його. Саме тому вона планувала пояснити це Кейлу. Однак Кейл уже знав відповідь.

«Можна скористатися присягою смерті»

«…Правильно. Мабуть, мені не потрібно нічого вам пояснювати, молодий пане Кейле»

«Схоже, Бог Смерті справді не відсунув вас убік, пані Кейдж»

Хоча Храм Бога Смерті відлучив її від церкви, сам Бог Смерті цього не зробив. Кейдж посміхнулася й відповіла Кейлу.

«Ну, я була б справді щаслива, якби він перестав мене турбувати»

Розмова стала легшою, щойно Одеус пішов, і Кейдж без проблем могла говорити все, що забажає. Інші жриці, мабуть, зомліли б від шоку, якби почули її слова.

«Ми не завжди можемо отримати те, чого хочемо, правда?»

Однак Кейл ніяк на це не відреагував.

«Тоді поговоримо іншим разом. Сьогодні я втомилася»

Кейл оголосив про закінчення розмови. Він переконався, що Кейдж покинула приміщення, перш ніж звернутися до Чхве Хана та невидимого Раона.

«Давайте просто сидітимемо й чекатимемо»

Однак чекати довго не довелося.

* * *

Кейл стояв на даху й оглядав околиці.

«Погода ідеальна»

Був туманний і спекотний день, тому повітря було дуже вологим.

«Час теж ідеальний»

Був ранній ранок, сонце ще навіть не зійшло. Хон стояв поруч із Кейлом, дрімаючи, бо все ще був напівсонний. Але він щосили намагався не заснути.

«Навколо також небагато людей»

Оскільки було туманно, волого й рано, це були ідеальні умови, щоб люди не виходили на вулицю. Особливо тому, що це була затишна вуличка, де люди цілу ніч розважалися своїми пороками й тільки-но лягали спати.

Кейл знову подивився вниз, на землю.

"Я чув, що маршрутів багато. Шанс, що він сьогодні скористається цим маршрутом, перевищує 70%"

Кейл згадав звіт Одеуса й поглянув убік. Раон спокійно сидів там, дивлячись у землю.

Кейл погладив Раона по голові.

«Людино, не роби цього!»

Всупереч своїм словам, Раон сидів на місці й дозволяв Кейлу гладити себе. Однак він грізно дивився на Кейла.

«Слабка людино, сьогодні ти нічого не зробиш»

«Гаразд, гаразд. Я просто буду дивитися»

«Будь обережним, коли дивитимешся!»

«Добре»

Раон, здавалося, залишився задоволений відповіддю Кейла, бо розкинув лапи. Чорні крила почали рухатися, і Раон піднявся в повітря. Рух Раона змусив Чхве Хана, Он і Хона також рушити з місця.

«Он, я довіряю це тобі»

«Це найкраще середовище для мене!»

Он помахала хвостом і зникла в тумані. Хон подивився на Кейла.

«Час для отрути?»

«Так»

Хон кивнув у відповідь на слова Кейла й підійшов до Раона, який спускався вниз. Хон погладив Раона по тілу, посміхнувся й зник у тумані.

«Я теж піду»

Чхве Хан також тихо перейшов на інший дах.

Раон підлетів до Кейла й зачекав у повітрі.

«Раоне»

«Що таке?»

«Роби, що хочеш»

Раон посміхнувся, відповідаючи.

«Не кажи таких очевидних речей»

Раон зник у тумані. Кейл неквапливо схрестив руки, дивлячись вниз на землю.

70-відсоткова ймовірність виявилася правильною.

Троє людей, що ховалися під плащами, увійшли в провулок. Веніон мав бути одним із цих трьох. Кейл сперся на поручні й подивився вниз на трійцю.

Веніон Стен не знав, що Кейл спостерігає за ним, і почав швидко йти.

"Божевільний виродок"

Веніон проклинав у думках, що не личило аристократу. Вчора його брат, який раніше був паралізований, виголосив якусь божевільну нісенітницю—

« Я не вб'ю своїх братів і сестер. Я лише планую панувати над ними »

Слова Тейлора викликали бурхливу реакцію, через що в родині зараз панував справжній хаос. Завдяки цьому Веніон зміг прийти сюди рано-вранці.

Тейлор зараз набирав занадто багато влади. Його потрібно було приборкати. Зазвичай він би не поїхав туди сам, однак, за словами його лакея з Задньої Алеї, найвпливовіший торговець на чорному ринку останнім часом постійно ставав їм на заваді, ускладнюючи будь-які їхні дії.

"Усі ці нікчемні дурні постійно стають мені на заваді"

Веніон клацнув язиком, швидко крокуючи крізь туман. Він був вдячний, що стояв туман, адже це заважало багатьом людям його побачити.

"Принаймні погода мені допомагає"

Веніон радів, що туман ставав густішим. Двоє його посіпак йшли за ним. Проходячи крізь туман, вони щось пропустили з виду. Це сталося тому, що їхні каптури були насунуті дуже низько, аби люди не впізнали їх.

Туман над їхніми головами повільно чорнів.

Мяааау.

«Тц»

Веніон клацнув язиком, чуючи цих котів, які нявкали навіть так рано вранці. У цій затишній алеї було багато нікчемних людей і безпритульних тварин. Їх треба було або зібрати й провчити, або всіх убити.

Ня-яав.

Пролунало ще одне моторошне нявкання. Це змусило Веніона згадати про когось. Саме ця істота була винна у всіх його бідах.

"Треба було його вбити"

Веніон почав хмуритися.

Треба було вбити того клятого Чорного Дракона. Якби він це зробив, нічого з цього б не сталося. Він влаштував скандал з приборкання того дракона, і це призвело до його краху.

Він був надзвичайно роздратований. У цю мить він знову почув котяче нявкання.

Ня-я-ав–

«Так дратує»

Саме в цей момент Веніон пробурмотів у роздратуванні.

Угх.

За спиною Веніона пролунав звук, ніби хтось намагався дихати.

Гуп.

Потім він почув, як щось впало на землю.

«М-молодий пане-ні-»

Потім він почув голос свого лакея. Веніон швидко обернувся.

«Що?!»

Один із його лакеїв лежав на землі, тримаючись за шию. Лакей, який покликав Веніона, хитався, повільно падаючи.

«Н-не можу дихати, кхек!»

Обличчя лакея посиніло, перш ніж він впав. Каптур того лакея торкнувся кінчика черевика Веніона. Цей раптовий поворот подій змусив Веніона нахмуритися й занепокоїтися.

Він ніколи не очікував чогось подібного.

Ня-яа-ав.

У ту мить він знову почув котяче нявкання. Веніон також усвідомив ще щось.

Котяче нявкання повільно наближалося.

Мяу.

Зверху!

Воно доноситься зверху!

Веніон підвів голову. Саме тоді він це побачив.

«Гм?»

На відміну від білого туману навколо них, туман над ними був забарвлений у чорний і червоний кольори. Той туман виглядав небезпечно. Веніон підсвідомо зробив крок назад, але в той момент–

Мац.

Щось торкнулося спини Веніона.

Веніон на мить завмер, а потім схопився за руків'я меча й швидко обернувся.

Однак усе, що він бачив – це туман.

«Що, що це?»

Він мимоволі почав говорити. За його спиною стогнали його підлеглі.

«Оооооо-»

«Ке, угх-х-хн!»

Він також чув ледь чутний вітер.

Вшужх-

Це сталося в той момент, коли Веніон мав щойно рефлекторно повернути голову.

«Привіт?»

Веніон почув голос. Він знову обернувся, але нічого не побачив.

Ні. Просто він не міг цього побачити.

Перед Веніоном повільно з'явилася чорна постать.

Ця постать не поспішала, повільно відкриваючи себе.

«Е-е, ух…»

Веніон почав відступати.

Туп.

Однак йому заступив дорогу один із його полеглих прибічників. І тоді та чорна постать повністю відкрилася його погляду.

Ті очі, що випромінювали шалену ненависть до Веніона.

Він дуже давно не бачив цю постать.

«Ми знову зустрілися?»

Чорний Дракон з'явився перед ним.

Дракон, Раон, посміхався.