Розділ 85 — Ми знову зустрілися? (4)

«Я- як цей виродок!»

З вуст Веніона мимоволі вирвалися грубі слова, не властиві аристократу. Його каптур повільно сповз, відкривши все обличчя. Воно було зовсім блідим.

Чорний Дракон повільно махав крилами, наближаючись до Веніона.

«Чому ти так здивований?»

Спокійний і тихий голос долинув до вух Веніона.

«У чому справа, тобі важко мене впізнати, бо я не весь у крові?»

Раон говорив це з абсолютно байдужим виразом обличчя. Потім він повільно наблизився до Веніона, а його чорна мана коливалася в повітрі навколо нього.

Веніон зробив крок назад.

«Ух!»

Продовжуючи відступати, він наступив на тіло одного зі своїх підлеглих.

«Веніон Стен»

Дракон заговорив. За чотири роки, протягом яких Веніон спостерігав, як його катували, він ніколи не чув, щоб дракон промовляв.

До того ж той називав його ім'я.

Дракон, що стояв перед ним, відрізнявся від тієї істоти, яку раніше били й проливали кров палицями та батогами.

Хоча дракон і досі був такого ж крихітного розміру, та істота, яку раніше катували, стояла перед ним як представник вищої раси.

«Мабуть, ти й не сподівався, що я повернуся?»

Веніон ніколи не очікував такого. Він думав лише про те, що мусить знайти дракона й привести його назад, щоб провчити його. Це була дурна думка. Нога, що робила ще один крок назад, почала тремтіти. Він не міг з цим нічого вдіяти.

«Щ- що… Що, в біса, відбувається?»

Темно-червоний туман наблизився до нього й почав підійматися, починаючи від його ніг і здіймаючись до гомілок. Це було ніби змія обвивалася навколо нього. Однак він не міг втекти.

«Радий знову тебе бачити»

Той дракон, що вітав його, зв'язав його своєю маною. Цей змієподібний туман уже досяг шиї Веніона.

«Угх!»

Один із його підлеглих ще раз хрипнув, а потім замовк.

Хсс-с-с.

Вітер звучав, наче змія шипить йому біля вуха. Веніон зараз виглядав дуже пошарпаним порівняно зі своїм звичним виглядом.

«Н-ні-і-іі!»

Туман тепер сягав аж під його ніс.

Він ніколи раніше не переживав нічого подібного. Він не міг нічого вдіяти, бо його тіло було паралізоване магією дракона.

Темно-червоний туман повільно покривав його ніс і обличчя. Веніон намагався затримати подих, але зрештою туман проник у його ніс.

Він не міг дихати. У ту мить крізь туман він побачив обличчя дракона.

«Я дуже радий бачити тебе, Веніоне Стен»

«…Ух!»

Раон бачив обличчя Веніона крізь туман. Тіло Веніона тремтіло після того, як він вдихнув злегка отруйний туман Он та Хона.

Раон повільно зняв ману, що сковувала Веніона.

Плюх.

Веніон впав на землю. Він уже втратив свідомість ще до того, як Раон зняв з нього ману.

Раон просто мовчки дивився на Веніона, що лежав на землі. У ту мить рука почала гладити його по голові.

Це був Кейл. Кейл скористався Звуком Вітру, щоб м'яко зістрибнути з даху. Він погладив Раона по голові, дивлячись на Веніона.

Він чув голос Раона.

«Слабкий. Він такий жахливо слабкий»

Кейл гірко посміхнувся. Це було тому, що Раон звучав так засмучено. Проте Кейл запитав у нього у відповідь.

«То що, хочеш зупинитися?»

«Ні, я вчиню з ним так само, як він зі мною»

Кейл погладив Раона по круглій голівці, побачивши, що той відповів без жодної секунди вагання. Він озирнувся, а потім знову промовив.

«Починайте»

Тук, тук.

Кошенята Он і Хон, які сиділи на даху сусідньої будівлі, м'яко зістрибнули вниз. Щойно вони це зробили, Он почала керувати туманом, щоб прокласти шлях для Чхве Хана.

«Вони всі чекають біля входу в провулок»

Кейл побачив, як Раон повільно стає невидимим, і віддав наказ.

«Скажи їм, щоб підійшли»

«Так, пане»

Незабаром у провулок в'їхали дві маленькі карети й заповнили його. З однієї з них вийшла людина.

«Мм, доброго ранку, молодий пане»

«Ось вони»

Божевільна жриця Кейдж ковтнула слину, дивлячись на непритомних лакеїв на землі, а також на Веніона Стена, якого підняв Чхве Хан.

Вона не бачила, що сталося в цьому провулку. Туман зіграв свою роль, але головним чином це сталося тому, що Чхве Хан стояв біля входу в провулок, охороняючи його.

Вона бачила, що двоє лакеїв навіть у непритомному стані хмурилися, а Веніон був дуже блідий від страху.

«У нас немає часу»

«Гм? А, так!»

Вона отямилася, почувши серйозний тон Кейла, і швидко наказала двом людям, які прийшли з нею, прибрати посіпак Веніона.

Поки вони це робили, вона підійшла до Кейла, який збирався поїхати з Веніоном в іншій кареті.

«Пам'ятайте, через чотири дні»

«Так, цього часу цілком вистачить»

Кейл, який упевнено заявляв, що чотирьох днів достатньо, а також Чхве Хан, який штовхав Веніона в кут, обидва здавалися спокійними. Від цього у Кейдж пробігли мурашки по шкірі.

Він здавався інакшим, ніж той Кейл Хенітус, який виступив на захист усіх мешканців замку, і не таким, як той самий молодий пан, що допоміг їй та Тейлору. Проте Кейл незабаром почав посміхатися. Заради свого плану він мав поводитися належним чином.

«Так, я довірятиму вам. Оскільки ви визначили дату, будь ласка, запам'ятайте її, молодий пане-нім»

Чотири дні. Кейл розмірковував над тим, що відбудеться протягом цих чотирьох днів, даючи чітку відповідь цій сповненій тривоги жриці.

«Так. Я нізащо цього не забуду, тож, будь ласка, перестань хвилюватися. Обов'язково»

Кейл поглянув на Веніона, продовжуючи говорити.

«Кожен день здаватиметься роком, тож він точно не зможе цього забути»

Потім він повернувся до Кейдж і попрощався.

«Тоді ми вже підемо»

«Ах- так»

Вона ніколи не забуде, як Кейл дивився на Веніона. Це було страшно. Вона продовжувала дивитися на карету, доки та не зникла з провулку.

"…Має бути все гаразд, адже він пообіцяв не вбивати його…"

Кейл пообіцяв передати Веніона, не вбиваючи його. Кейдж і Тейлор довіряли йому, оскільки він не був людиною, яка порушує обіцянки, і саме завдяки йому вони взагалі змогли розробити такий план.

«Ми повинні довіряти йому, адже ми так і пообіцяли»

Кейдж зміцнила свою рішучість. Їй потрібно було почати діяти швидко вже сьогодні.

«Усі в кареті?»

«Так, пані»

«Тоді рушаймо»

Її карета також виїхала з провулку. Вона прямувала в протилежному напрямку від карети Кейла.

Карета Кейла рухалася в бік, протилежний замку лорда території Стен. Вона прямувала до досить розкішного району, де мешкали багатії, дворяни та лицарі.

Вулиці були чистими, а всі будівлі виглядали вишукано.

Клац. Клац.

Карета, що рухалася крізь ранковий туман, зупинилася перед окремим будинком. Ворота повільно відчинилися.

Скрип, гуп.

Щойно міцні залізні ворота відчинилися, карета попрямувала до задньої частини будинку.

У цьому непримітному на вигляд будинку були двері, що вели під землю.

«Гарний будинок» – зауважив Кейл, виходячи з карети й поглянувши на кучера. Кучер глибоко сховав голову під капюшоном.

У відповідь на слова Кейла капюшон мантії трохи піднявся.

«Можеш йти»

Одеус, чоловік під капюшоном, злегка вклонився, а потім тихо й непомітно вийшов через задні ворота будинку.

Він хотів обернутися й ще раз поглянути на Кейла, але стримався.

"Я помилявся щодо нього"

Він особисто взявся за цю справу, бо Кейл сказав йому, що це те, що не можна доручити жодному з його підлеглих. Тепер він зрозумів, чому Кейл наказав йому служити йому. Те, чим вони займалися, не могло стати відомо нікому іншому.

"Камера тортур"

Він був упевнений, що Кейл мав репутацію доброї людини. Він також був тим, хто готовий пожертвувати собою заради інших. Однак це був не справжній Кейл. Навіть Чхве Хан, який був доброю людиною, виконував накази Кейла.

Одеус згадав про свого племінника Біллоса, який сказав, що піде за Кейлом.

Потім Одеус почав швидко рухатися, оскільки йому потрібно було приховати сліди Кейла протягом наступних чотирьох днів.

«Проблема в тому, що я слідую за ним, ніби це нормально»

Одеус тихо пробурмотів, а потім зник у тумані.

Як тільки Одеус зник, Кейл відчинив двері, що вели під землю.

Скрип.

Коли двері повільно відчинилися, пролунав моторошний звук.

«А, ви прийшли»

Він побачив Бікроса прямо біля дверей. Бікрос прибув сюди вчора ввечері. Син вбивці, Рона, мечник і кухар. Бікрос мав багато титулів. Однак єдиний титул, який використовувався зараз – це титул фахівця з тортур.

«Так. Давай перенесемо його»

Чхве Хан підняв Веніона й рушив вниз. Бікрос йшов за ним, поглядаючи на Чорного Дракона, що летів поруч із Кейлом.

Кейл вдавав, що не бачить, як Бікрос поглядає на Раона. Вчора Кейл розповів йому про існування Раона.

Той легко це сприйняв.

« Я так і знав »

Бікрос змирився з цим, щойно Кейл сказав йому, що саме Раон приніс їм їжу, коли вони подорожували до столиці. Однак у Бікроса були певні застереження щодо того, що вони роблять, оскільки Кейл нічого не пояснив щодо Веніона.

"Але принаймні він добре виконує накази"

Бікрос дуже ретельно виконував доручення.

Кейл ще більше переконався в цьому, щойно спустився до підземної кімнати.

Кімната була досить просторою.

«Ти все добре підготував»

З одного боку кімнати стояло багато різного обладнання. Усе це підготував Бікрос. Кейл ахнув, поглянувши на ці жорстокі знаряддя, а потім повернувся до Раона.

«Все так само»

Раон спокійно оглянув кімнату. Ця підземна камера тортур була облаштована так, щоб максимально нагадувати печеру, в якій Раон мусив страждати перші чотири роки свого життя.

Чхве Хан посадив Веніона на стілець. Бікрос поглянув на Кейла й почав говорити.

«Мені просто треба попрацювати над ним?»

«Так»

«Що мені з ним робити?»

На це запитання відповів Раон. Бікрос мусив поговорити з драконом, що летів перед ним.

«Я відплачу за все, що мені довелося пережити»

«…Пережити?»

Бікрос не знав історії Раона.

«Так, наді мною знущалися чотири роки: я щодня зазнавав тортур і побоїв. Мене також утримували в печері. Я хочу відплатити за свої чотири роки страждань протягом наступних чотирьох днів»

Спокійний голос чотирирічного хлопчика лунав у кімнаті. Чхве Хан потер обличчя, а Он і Хон не знали, що робити.

Кейл схрестив руки й подивився на Раона. Раон справді був величним і могутнім. На думку Кейла, важко було так спокійно розповідати про свої страждання, як це робив Раон.

«Я коротко розповім тобі, як я страждав. По-перше, мене били батогом, аж поки моя могутня драконяча шкіра не стала вкрита ранами»

Раон коротко, але детально розповів про все, що йому довелося пережити за ці чотири роки. Раон дуже захоплено пояснював усе Бікросу, який уважно слухав. Він хотів відплатити Веніону за все.

«А продовжувати бити саме по тому місцю, яке вже вкрите кров'ю й поранено – це найважливіше базове знання»

Бах!

Раон замовк і поглянув у бік джерела шуму.

Кейл штовхнув ногою стілець, на якому сидів непритомний Веніон. Веніон впав на підлогу, але все ще залишався непритомним. Це змусило Кейла замислитися, наскільки сильне снодійне використав Хон, щоб отруїти Веніона.

Кейл поправив сорочку, ніби нічого не сталося, і лише тоді почав говорити.

«Вибач, що перебив. Продовжуй»

«…Розумію, людино»

Раон повернувся до розповіді про своє минуле. Він описав лише суть, оскільки часу було небагато. Коли він закінчив, у кімнаті запала тиша.

Кейл поглянув на Бікроса, а потім почав посміхатися.

Бікрос дістав із кишені пару білих рукавичок. Він завжди одягав ці рукавички, щоб не забруднитися.

«Схоже, буде багато крові»

Потім він дістав ще одну пару білих рукавичок і надів їх поверх першої пари. Кейл ніколи не бачив і не читав про те, щоб Бікрос одягав дві пари рукавичок.

«Бікросе»

«Так, пане»

Бікрос поглянув на Кейла, коли той його покликав.

«Приготуй щось поїсти, перш ніж ми почнемо»

«…Їжу?»

Бікрос подивився на Кейла так, ніби той збожеволів. Однак Кейл вказав на Раона. Раон розправив крила, ніби погоджуючись із Кейлом.

«Раону треба щось поїсти»

«Той виродок бив мене, коли їв, сказавши, що, дивлячись на мою кров, йому легше їсти»

«…Цей божевільний сучий син…»

Чхве Хан почав лаятися. Бікрос дістав ще одну пару рукавичок, а потім звернувся до Раона та Кейла.

«Схоже, мені доведеться приготувати бенкет»

Це змусило Кейла подумати, що Бікрос справді не впорається з проявами ніжності. Він був фахівцем з тортур, але чи то з Вовченятами, чи то з Раоном, Бікрос, здавалося, був дуже вразливий до дітей і ніжності.

Бікрос поставив запитання, прямуючи готувати їжу.

«Мені його покалічити?»

«Не треба цього робити» – відповів Раон.

«Гаразд. Молодий пане, ви теж будете тут?»

Мм-м.

Кейл тихо застогнав і, почувши запитання Бікроса, почав хмуритися.

"Я насправді не хочу це бачити, але…"

Він хотів жити в спокої, бо ненавидів бачити кров і війни. Однак це був особливий випадок.

У кутку вони встановили магічний пристрій невидимості. Було б складно, якби особистість Кейла розкрилася, тож він міг спостерігати лише таємно.

"Не думаю, що зможу насолоджуватися бенкетом, дивлячись на тортури. Краще просто обмежуся вином"

Кейл знав, що це буде жорстоко. Ймовірно, йому захочеться блювати й він розлютиться на Веніона. У такій ситуації алкоголь був кращим варіантом. Кейл спробував відкрити рота, щоб попросити вина, проте Раон випередив його.

«Я розумію, слабка людино. Не треба про це думати. Тобі не треба дивитися»

«Це правда. Мені здається, вам це може бути важко, молодий пане»

Чхве Хан продовжив говорити після Раона, і навіть Он та Хон кивнули головами. Кейл почав говорити з враженим виразом обличчя.

«Про що ви говорите?»

Кейл погладив Раона по голові, а потім пройшов повз нього.

«Якщо я не дивитимуся, ти будеш дивитися сам?»

Були речі, які треба було бачити, хай як би важко було на це дивитися. Потім він дістав зі своєї магічної сумки зілля й простягнув його Бікросу.

«Використовуй зілля, якщо здаватиметься, що він ось-ось помре. Тоді він зможе протриматися всі 4 дні»

«Звісно»

Бікрос легко прийняв це, ніби це було цілком природно. Насправді саме реакції Чхве Хана та Чорного Дракона були для Бікроса незрозумілими.

«Тоді дозвольте піти все підготувати»

Бікрос влаштував під землею найкращий бенкет, який тільки міг. Це був бенкет виключно для Раона.

«Ооо… ух…….»

Веніон застогнав і спробував поворухнутися. Тіло здавалося важким. Хоча він відчував кожну частину свого тіла, здавалося, ніби йому бракує кисню.

Незабаром він прийшов до тями й спробував з'ясувати, що сталося.

«-кхии!»

Веніон з подивом розплющив очі. Перед ним розкинувся бенкет.

Перед його очима, на не менш розкішному столі, розкинувся пишний бенкет, який зазвичай не бачили навіть дворяни. Чорний Дракон дивився на Веніона зверху зі столу.

Дзень!

Веніон повернув голову, почувши дзенькіт ланцюгів на своїх кінцівках і шиї.

«М, мм-»

Він хотів щось сказати, але не міг вимовити ні слова. Магічні ланцюги на шиї заважали йому говорити.

Він не міг нічого сказати, так само, як колись страждав Раон.

Пссш, лясь!

Батіг ковзав по підлозі. Це був великий батіг, у який вплетені металеві та скляні вставки.

Він був дуже схожий на той батіг, яким катували Раона.

Чоловік у масці, що тримав цей батіг, повільно наближався до Веніона.

«Починай»

Раон віддав наказ.