Розділ 86 — Ми знову зустрілися? (5)

Чоловік у масці, Бікрос, хльоснув батогом.

Хлясь.

Батіг розсік повітря й влучив у Веніона.

«Аааааа!»

Тіло Веніона було важким, але він все ще відчував біль. Батіг продовжував влучати у тіло Веніона. Просте дворянське вбрання під мантією почало рватися, а шкіра під ним – кровити, коли гострі кінчики батога врізалися в неї. Деякі шматочки скла відпали від батога й залишилися встромленими в його шкіру.

Саме так знущалися з Раона, коли він був ще новонародженим.

«Оо, уг, оо-!»

Веніон щось кричав, але слова не виходили з його рота. Він намагався вирватися й поворухнутися, але його тіло все ще було паралізоване.

Так само, як Раон страждав під ланцюгами обмеження мани, Веніон не міг нічого зробити, крім як терпіти. Все, на що він був здатний – це повільно згорнутися калачиком.

Однак, так само як і Раон, Веніон грізно поглянув на Чорного Дракона, що сидів на столі. Це був погляд, який свідчив, що він не здасться.

Хлясь! Лясь!

Батіг розсікав його щоки, а він продовжував грізно дивитися.

«Ааааааа, угх!»

Тіло Веніона здригалося від болю, повільно заливаючись кров'ю. Однак Бікрос не виявляв жодної реакції й продовжував бити батогом у рівному темпі.

Він раз по раз бив по кровоточивих місцях і не виявляв жодних емоцій, навіть коли кров бризкала в повітря.

«Мм»

Кейл обернувся, почувши стогін з боку. Маленькі кошенята Он і Хон були разом з ним у невидимій зоні, згорнувшись клубочком одне біля одного.

Хону, здавалося, було важко на це дивитися: він то підіймав погляд на Веніона, то опускав його на землю.

Раон уже наклав магію приглушення звуку на цю невидиму зону, тож шансів, що Веніон їх викриє, не було. Втім, навіть якби Веніон почув шум, це не мало б особливого значення.

«Угх, оо, оо, ах, ааааа!»

Щоки Веніона були повністю в крові, і він почав викрикувати якісь стогони та незрозумілі слова. Щоразу, коли він це робив, Бікрос лише ще сильніше хльостав батогом.

Мовчи.

Лежи спокійно.

Перестань так дивитися.

Саме це, здавалося, було посланням, коли батіг опускався щоразу, коли Веніон виявляв будь-яку з цих реакцій.

«…Я мушу дивитися, я повинна»

Саме це говорила срібляста кішечка Он, опустивши голову. Кейл розумів, що вони відчували. Он і Хон страждали, дивлячись на це.

Підвал, де руки, ноги та шия Веніона були прикуті ланцюгами, повільно забарвлювався в червоний колір від крові. Але вони не могли на це дивитися не тому, що це було страшно чи тому, що їм було шкода Веніона.

А тому, що вони знали, через що пройшов Раон, і що це був лише початок.

Кейл погладив Он і Хона по головах.

«Не треба дивитися, якщо не можете»

Сказавши це, він повернув голову.

Він побачив Раона, що сидів самотньо на столі.

Раон саме їв. Він їв свою улюблену страву – стейк. Раон продовжував набивати рот їжею.

«Ааа-аа-ах!»

Раон наминав їжу знову й знову, слухаючи крики Веніона.

Раон дуже довго, знову й знову, з нетерпінням чекав на цю мить. Він безліч разів уявляв собі саме цю сцену.

Ось чому він не міг пропустити навіть миті цієї трапези, ні, цього бенкету. Дорогоцінна їжа, про яку він навіть не міг мріяти пів року тому, а також здорове тіло та свобода. Раон продовжував їсти, насолоджуючись усім, що він тепер здобув.

«Пха-кха»

Раон на мить закашлявся, з'ївши надто багато, але не зупинився. Кейл спостерігав за обличчям Раона та його діями.

Раон плакав.

Однак він не зупинився.

«Мм, кха»

Він продовжував набивати себе їжею, спостерігаючи, як Веоніона б'ють батогом. Он і Хон не встигли побачити, як зараз почувався Раон.

Але Кейл пильно стежив за Раоном.

«Оо, уууу, ооо, аа»

Тіло Веніона почало сіпатися. Бікрос продовжував хльостати батогом по тих місцях, де, як він знав, буде боляче. Веніон уже навіть не міг підняти погляд на Чорного Дракона, що сидів на столі.

Він просто мав порожній вираз обличчя, повільно втрачаючи свідомість, оточений власною кров'ю.

Всс-ст!

З гучним звуком батіг влучив у голову Веніона, змусивши його остаточно втратити свідомість.

Раон засунув у рот ще один стейк. Очі Раона були розплющені, але він не бачив Веніона. Він бачив себе в минулому. Ось чому не міг зупинитися.

Саме в цю мить.

«Ти зараз задихнешся»

Гладь. Гладь.

Він відчував на спині міцну, але теплу руку. Тепер вона була йому знайома. Раон повернув голову.

«Тц, в тебе обличчя замурзане»

Голос був таким же байдужим, як завжди. Раон бачив, як рукав витирає йому рот, а також обличчя Кейла.

Раон повільно повернув голову.

Веніон лежав на землі. Раон подивився на непритомного Веніона й почав говорити.

«Я продовжу спостерігати»

«Звісно. Давай спостерігатимемо разом»

Почувши ці слова, Раон опустив голову на стіл. Кейл продовжував погладжувати Раона по спині, дивлячись на Бікроса. Бікрос помітив, що Кейл нахмурився.

«У чому справа, молодий пане?»

«Чому ти використовуєш зілля саме зараз?»

Кейл підборіддям вказав на зілля в руці Бікроса. Бікрос здивовано перепитав.

«Хіба нам не треба його вилікувати?»

«Використовуй його, коли він буде виглядати так, ніби ось-ось відкине дух»

Хоча Веніон знепритомнів, він все ще стогнав. Усе його тіло було вкрите кров'ю, і здавалося, ніби його шкіра почервоніла.

Почувши слова Кейла, Бікрос поглянув на Веніона й кивнув.

«Він ще не помре. Ваша вказівка правильна й дивовижна»

Він поставив зілля назад.

Кейл зітхнув, а потім підняв Раона на руки. Після цього він почав хмуритися.

Раон був важким.

Раон був дуже важким.

Хоча за останні кілька місяців Раон не виріс у розмірах, його вага, здавалося, зросла в геометричній прогресії. Кейл відчував, як його руки злегка тремтять, але продовжував тримати Раона. Він не міг просто залишити його тут.

Кейл відчував, як його плечі починають пітніти, дивлячись на Он та Хона. Вони тривожно ходили колами навколо Кейла та Раона. Кейл відчув, що його руки швидко заніміли, і поспішно заговорив.

«Давайте трохи перепочинемо»

Ніхто не заперечив. Однак у Бікроса виникло запитання.

«Що мені робити, коли він прокинеться?»

«Хіба це не очевидно?»

Після цього відповів Раон.

«Ми продовжимо»

«Як він і сказав»

«Я розумію»

Кейл натиснув на двері, і вони з легким скрипом відчинилися. Там стояв Чхве Хан із виразом обличчя, що виказував і гнів, і смуток. Кейл віддав наказ Чхве Хану, який поглядав то на Раона, то на нього.

«Там є нерозкрита пляшка вина. Принеси її разом із келихом»

Кейл вирішив, що сьогодні ввечері йому треба випити. Кейл попрямував до помешкання нагорі, запитавши Раона – «Ти виріс? Ти важчий, ніж минулого разу»

«Ти слабкий, просто в тебе немає сили в руках»

«Заперечувати не буду»

Раон, який з самого ранку набивав собі шлунок, підвів голову. З вікна резиденції відкривався краєвид. Туман розвіявся, і ранок швидко наближався.

«Ну, добре, що ти ростеш. Молодець, що став більшим»

Почувши це, Раон притулив обличчя до плеча Кейла. Руки Кейла тремтіла, але Раон вдавав, що не помічає цього. А Кейл дозволив Раону так робити.

Йому було лише чотири роки. Він мав повне право поводитися саме так.

* * *

Зараз була пізня ніч, минуло три дні. Раон злетів зі столу й приземлився перед Веніоном.

«Хух, хуу»

Веніон важко дихав. За останні кілька днів його обличчя перетворилося на жалюгідну картину, і той зарозумілий аристократ тепер плакав і благав змилуватись над ним.

Спочатку він грізно поглядав, сподіваючись, що хтось прийде його врятувати, але з часом втомився й знесилів, бо не знав, скільки часу минуло. Він знав лише те, що Раон продовжував їсти, спостерігаючи, як він страждає.

«Веніон Стен»

Раон спокійно дивився на Веніона, який лежав обличчям до землі й не наважувався підняти погляд.

Раон згадав і про інших, хто також знущався з нього. Кейл уже мав план, як покарати й тих людей. У тому числі й маркіза. Хоча маркіз особисто не знущався з нього, саме він був головним винуватцем усього цього. Навіть він незабаром поплатиться за це.

«Я маю намір залишити тебе в живих»

Ось чому Раон збирався залишити Веніона в живих.

Раон відчував, що навіть слово "людина" було занадто великим для Веніона, побачивши цього слабкого, дурного й огидного створіння, яке тремтіло, не наважуючись навіть поглянути на нього.

Раон згадав, що Веніон казав йому раніше.

« Коли я роздратований, дійсно найкраще побачити кров цього драконячого виродка. Це завжди підіймає мені настрій »

До вух Веніона долинув спокійний голос.

«І я приходитиму до тебе щоразу, коли у мене не буде апетиту»

Раон мав намір вчинити так само, як колись вчинив Веніон.

Почувши слова Раона, тіло Веніона почало тремтіти. Темно-червоний туман знову огорнув його. Веніон продовжував тремтіти від страху. Він дивився на темно-червоний туман, що оточував його, і намагався не втратити свідомість.

«Схоже, він знепритомнів»

Зрештою, він знепритомнів. Бікрос переконався, що Веніон знепритомнів, а потім поглянув на Кейла. Кейл, дивлячись на Бікроса, був дещо здивований.

Протягом трьох днів Бікрос вселяв страх у свідомість того зарозумілого Веніона. Цілком природно, що все тіло Веніона було поранено, але Бікрос час від часу вселяв у нього стільки страху, що той втратив волю до життя.

"Немає потреби в психічних тортурах Кейдж"

Їм не потрібно було кликати Кейдж.

Звісно, було чимало випадків, коли навіть Кейлу було важко дивитися, як Бікрос катує Веніона, бо це було надто жорстоко. Проте він мусив дивитися, бо пообіцяв це зробити.

Чхве Хан підійшов до них і став поруч із Кейлом, дивлячись зверху вниз на Веніона.

«Схоже, він сподівався, що маркіз прийде його врятувати. Шкода»

Єдине, що давало Веніону сили триматися – це надія на те, що маркіз прийде його врятувати. Навіть якщо він і не був законним спадкоємцем, один із його потенційних наступників зник. Їм доведеться його знайти, хоча б заради збереження репутації.

«Ти це серйозно?»

«Ні»

Чхве Хан похитав головою у відповідь на запитання Кейла.

«Мені здається, що треба його ще більше катувати, але це справа Раона, тож я стримуюся»

«Добре»

«Хоча те, що Раон сказав йому, що не вб'є його, мабуть, вселило в його серце трохи надії»

Чхве Хан дивився на Веніона з дивним виразом обличчя.

Як і припускав Веніон, маркіз у цей момент відчайдушно розшукував його.

Двох прислужників Веніона затримала подруга Тейлора, Кейдж, і вони зізналися, що Веніон співпрацював із кримінальними колами території Стен, здійснюючи всілякі незаконні діяння.

Це відкриття шокувало громадян. Хоча маркіз і його родина поводилися тиранічно, люди вважали їх принаймні чесними аристократами.

Маркіз саме шукав Веніона Стена, який залишив своїх поранених прислужників і втік, коли Кейдж та її команда їх спіймали.

Звісно, людиною, яка мала докази всього цього, був старший син – Тейлор Стен.

Кейл віддав наказ Бікросу та Чхве Хану.

«Підготуйте все»

Бікрос надів нову пару білих рукавичок. У руці він тримав зілля. Веніон Стен зрештою буде спійманий у своїй таємній базі в Задній Алеї без жодної подряпини на тілі.

Настав час, щоб він відчув відчай, залишаючись при цьому живим.