Розділ 89 — Гадаю, це подарунок (2)

Кейл і Альберу просто мовчки дивилися один на одного.

«І що?»

Відповідь принца, що пролунала після цієї тиші, звучала досить впевнено. Його обличчя не здригнулося анітрохи. Кейл знизав плечима.

«Просто те, що я можу вам це дати, але не безкоштовно»

Альберу не міг повірити, що Кейл не мав більше нічого сказати після того, як завдав йому такого сильного удару.

«Ха, ха-ха…»

Альберу почав сміятися. Це змусило Кейла замислитися, що б сталося, якби в кабінеті не було магії звукоізоляції. Або що б сталося, якби він не вислав слуг і своїх підлеглих.

Атмосфера в кімнаті стала холодною.

«Я планував зайняти тебе роботою. Не слід було казати тобі приходити»

Альберу набрид той вираз обличчя Кейла, який був таким же розслабленим, як завжди. Його погляд спрямувався на пляшку з чорною рідиною.

Мати.

Вага цього слова пронизала серце Альберу.

Кейл більше нічого не сказав і просто сидів, спостерігаючи за кронпринцом, який втупився в пляшку.

Темний ельф.

Це були істоти темряви, яких мешканці континенту зневажали через їхню спорідненість із темрявою. Основою їхньої сили була мертва мана, що витікала з померлих.

У минулому темних ельфів зазвичай можна було зустріти поблизу могил або сіл, знищених епідеміями.

Саме тому люди ненавиділи темних ельфів, хоча ті ніколи не завдавали шкоди людям і не оскверняли трупів.

Це змушувало темних ельфів жити в укритті. Вони ховалися навіть краще, ніж звичайні ельфи.

Альберу відвів погляд від скляної пляшки й подивився на Кейла. Той лише посміхнувся йому у відповідь.

«І ти триматимеш язик за зубами?»

«Звісно»

«Але не просто так?»

«Звісно»

Альберу висловив свої щирі почуття.

«Ти хитрий виродок»

«Дякую»

Альберу не подобалося, що Кейл навіть не здригнувся від його слів. Водночас він відчув і полегшення. Кейл прийшов прямо до нього, а не до улюбленого третього принца чи другого принца, які прагнули зайняти його місце.

Це означало, що Кейл хотів укласти з ним угоду.

Ось чому він відчув полегшення. Це було тому, що Кейл був схожий на нього.

Однак у нього все ж було одне запитання.

«Ти справді не один із нас?»

Як Кейл міг знати його справжню ідентичність, якщо він сам не був темним ельфом? Альберу не міг цього збагнути.

Єдиними людьми, які знали про його походження, були брати й сестри його матері. Вони допомогли йому, щоб його батько, король, не дізнався про справжнє походження його матері.

Усі вони були на боці Альберу.

Кейл вказав на скляну пляшку й відповів на запитання Альберу.

«Я помру, якщо вип'ю це»

Мертва мана була для людей наче надзвичайно смертельна отрута.

[«Не хвилюйся, людино. Цей могутній дракон врятує тебе за будь-яких обставин»]

Кейл, як завжди, просто проігнорував Раона й підсунув скляну пляшку до Альберу.

«Вам це не потрібно?»

Альберу відверто зізнався.

«Потрібно, добре, якщо це у мене буде. Це зробить мене сильнішим. До того ж воно чисте. У ньому немає слідів отрути»

«Звісно. Це дуже цінна річ»

Кейл продовжував, ніби те, що він сказав далі, не було нічим дивним.

«Адже це мана мертвого дракона»

«…Що?»

Альберу не зміг приховати свого шоку. Потім, побачивши посмішку на обличчі Кейла, він зітхнув.

«Ти мене доводиш до божевілля»

Альберу говорив не так, як личило б людині його становища, але сьогодні йому й не хотілося цього робити. Натомість він розмовляв так, як розмовляв із братами та сестрами своєї матері.

«Ти справді не маєш наміру нічого сказати про мою особистість?»

У ці дні було важко знайти мертву ману. Але це ще й була мертва мана дракона?

Звісно, кількість мертвої мани у скляній пляшці була мінімальною. Однак той факт, що це була мертва мана дракона, зробив би Альберу принаймні втричі чи вчетверо сильнішим, ніж він був зараз.

Альберу не міг зрозуміти, чому Кейл дав би йому щось настільки цінне, навіть за компенсацію. Він вважав Кейла людиною, схожою на нього, але тепер було важко розібратися в Кейлі.

«Чому ви питаєте про те, що й так очевидно?»

Альберу втратив дар мови, почувши, що Кейл назвав це очевидним.

Однак для Кейла це справді була очевидна відповідь.

"Королівство Роан має стати сильнішим"

Якщо поглянути на нинішню боротьбу за владу між королівствами, то Королівство Брек і Королівство Роан перебували на самому дні. Королівство Віппер під керівництвом Тунки рухалося в пекло, але це вже інша історія.

Водночас Південні Джунглі повільно відновлювали свої сили після того, як загасили пожежу раніше, ніж у романі. Ймовірно, всі вони ще більше поважали Літану після того, як вона привела Кейла до Південних Джунглів, щоб загасити пожежу.

Крім того, Північний Альянс також планував своє вторгнення. Альберу збирав магів Королівства Віппер, щоб посилити власний вплив і підготуватися до вторгнення Північного Альянсу.

Однак цього було недостатньо.

"Є ще Бригада Вівернових Лицарів та Імперія"

Кейл не знав, що сталося після 5-го тому. Однак у людей є такий скарб, як уява.

"Це очевидно"

Бригада Вівернових Лицарів пануватиме в повітрі. Як тільки імператорський принц проявить свою жадібність і простягне руку до Західного Континенту, Королівство Брек і Королівство Роан стануть лише свічками перед вітром.

Саме тому Кейлу потрібно, щоб Королівство Роан стало сильнішим і мало силу захищатися, щоб він міг жити спокійним життям. Для цього їм потрібен сильний лідер, який би ними керував.

"Оскільки це для мене отрута, то я можу з таким же успіхом використати це, щоб закласти міцний фундамент"

Але Кейл також не хотів, щоб вони стали занадто сильними.

Кронпринц уже був сильнішим, ніж він сам у романі. Родина Стен тепер також перебувала під контролем Тейлора, а це означало, що вони стануть на бік наслідного принца.

Ще одне.

Кейл сказав Альберу ще одне.

«Вам знадобилася Магічна Вежа?»

«Мабуть, важко так говорити, коли ти вже про все знаєш»

Кількість магів, що переходили на бік кронпринца, а також швидкість, з якою вони приєднувалися, зросли.

«Пристрій для виклику голови Магічної Вежі. Це було дуже корисно»

Кейл передав Альберу один із предметів, які він знайшов у таємній кімнаті на 21-му поверсі Магічної Вежі. Це був предмет, що належав голові вежі й дозволяв його власникові надсилати численні короткі повідомлення всім магам Королівства Віппер.

Голова Магічної Вежі – це людина, яка піднялася на найвищу сходинку серед магів Королівства Віппер і охороняла Магічну Вежу. Було б безглуздо, якби така людина не могла зв'язатися з магами.

Тунка та його люди так і не знайшли цей предмет, оскільки він був захований на 21-му поверсі.

Кейл передав це Альберу через Біллоса, і Альберу негайно надіслав одне повідомлення всім живим магам Королівства Віппер.

[ Майбутній правитель Королівства Валунів захищатиме вас ]

Альберу, який отримав від цього чималу користь, хотів, щоб Кейл або перемістив Магічну Вежу кудись у Королівство Роан, або відновив її. Однак він уже не був у тому становищі, щоб просити про таке.

«Не думаю, що можу дати тобі наказ чи розпорядження. Можливо, лише прохання»

«У мене немає планів відновлювати Магічну Вежу»

Альберу знав, що саме це скаже Кейл. Саме тому він намагався повільно переконати Кейла, бо розумів, що той не любить, коли його дратують.

«Однак я з часом можу передати вам частину креслень для будівництва Магічної Вежі»

Альберу провів долонями по обличчю.

«Що ти хочеш?»

Альберу розумів, що більше немає сенсу тягнути далі. Зараз він не контролював хід цієї розмови.

«Мені потрібно, щоб дещо сталося за два роки»

Кейл знав, що, окрім грошей, йому потрібен статус, аби жити тим ледачим життям, про яке він мріяв.

Чому ж так чудово бути ледарем? Тому що не треба турбуватися ні про кого, крім своєї родини.

Кейл не хотів жити так, щоб мусити звітувати перед іншими. Йому було байдуже, чи вважатимуть його покидьком – він просто хотів жити так, як йому заманеться. Їсти, спати й нічого не робити. Хіба це не чудово?

Кейл помітив, як вираз обличчя Альберу змінився, коли той прочитав зміст документа. Альберу дивився на нього з подивом, потім його обличчя спохмурніло, а коли він знову підвів погляд на Кейла, на обличчі відбився шок.

«…Що це, в біса, таке?»

Кейл мав для Альберу коротку відповідь.

«Гадаю, це вам і належить вирішити, Ваша Високосте»

Ха-а-а .

Альберу не міг не зітхнути.

Проте Кейл зміг покинути кабінет із контрактом, підписаним Альберу.

«Я ще ніколи не відчував такого сумніву після підписання чогось, що було вигідним для мене»

«Гадаю, вам просто треба насолоджуватися цим, адже це виграш для нас обох, Ваша Високосте»

Для кронпринца це, безперечно, був виграш. Кейл збереже свою особистість у таємниці, передасть йому пляшку з маною мертвого дракона, а також частину креслень Магічної Вежі через кілька років.

Він відчував себе непевно, хоча й отримав цей величезний прибуток, вартість якого майже неможливо оцінити в грошовому еквіваленті. Це було тому, що Кейл занадто багато посміхався.

Наче він був сам-один на квітковому полі.

«Тоді я піду, Ваша Високосте»

«Поспішай і йди»

Альберу казав Кейлу йти, але насправді він зовсім не хотів його відпускати. Він хотів утримати Кейла тут і вибити з нього інформацію. Однак він не міг цього зробити.

"Ліс Темряви, північно-західний маршрут і море"

Альберу не міг збагнути наміри Кейла, який просив щось, що не було ані грошима, ані матеріальними благами.

З іншого боку, Кейлу було байдуже, знає про це кронпринц чи ні. Швидко повернувшись до своєї карети після того, як виконав мету свого приїзду до столиці, він не мав жодних причин залишатися тут далі.

«Ми повертаємося на територію Хенітус, пане?»

«Так»

Бікрос зачинив двері карети й одразу ж рушив додому.

«Людино, ми їдемо додому, щоб відпочити?»

«Так. Цього разу я планую відпочити досить довго»

Кейл відповів на запитання Раона й відкинувся на спинку крісла. Він мав змогу валятися й нічого не робити щонайменше 6 місяців, а то й до року.

Тож, якщо він вдало переживе війну, на нього чекає приємне й спокійне життя ледаря.

Однак щойно вони повернулися додому, Кейл помітив, що щось не так.

«Що відбувається?»

«Ось у чому справа, молодий пане-нім–»

Звісно ж, зустрічати Кейла вийшов заступник дворецького Ганс.

Але щось було не так.

Ганс виглядав стурбованим.

«Швидше, розказуй»

Кейл не дивився на Чхве Хана, Бікроса, Он та Хона, які стояли за його спиною, а дивився лише на Ганса. У нього було погане передчуття. Його розум заполонило зловісне відчуття.

"Невже я не зможу відпочити?"

Мабуть, щось сталося, адже інші слуги та лицарі навколо Ганса мали такий самий вираз обличчя.

За ці короткі п'ять секунд у голові Кейла закрутилися думки.

«Молодий пане, пан Рон повернувся»

«Рон?»

«Батько?»

І Кейл, і син Рона, Бікрос, з подивом поглянули на Ганса. Рон мав повернутися лише через кілька місяців.

Тоді Ганс міцно заплющив очі. Це викликало в Кейла ще гірше передчуття.

Ганс знову розплющив очі, але не міг дивитися на Бікроса, продовжуючи говорити.

«Пан Рон повернувся пораненим»

«Проведи мене туди»

Ганс, побачивши напружене обличчя Кейла, швидко розвернувся й повів їх у резиденцію. Кейл йшов за ним, а Бікрос – поруч із ним.

Ганс повів Кейла якнайшвидше й зупинився перед однією з кімнат. Це була не кімната Рона, а розкішна спальня, призначена для високопоставлених гостей.

«Відчини двері»

«Так, пане»

Ганс відкрив двері, почувши сувору команду Кейла.

Скрип.

Двері відчинилися, і жахливий запах гнилі заповнив ніс Кейла.

«Молодий пане»

Кейл застиг уперше з того часу, як потрапив у цей світ.

«…Рон»

На ліжку лежав вбивця Рон, той хитрий старий.

«Б-батьку!»

Бікрос промчав повз Кейла у спальню.

Кейл подивився Рону в очі й запитав:

«…Рон, що з твоєю рукою?»

Рон повернувся раніше, ніж очікувалося, і одна з його рук була відрубана.