Розділ 9 — Обрані діти

Обрані діти

— Цей апарат — священний пристрій. Його часто називають «Дігівайсом», — промовив Кошіро, простягаючи синій пристрій у руці.

Група сиділа навколо Леомона на лузі. Їхні Дігімони також повернулися до своїх звичайних розмірів.

— Ми заблукали в підземному лабіринті й виявили там настінні малюнки, які розповідали легенду, що передавалася з давніх-давен. У самісінькій його глибині був великий барельєф, який зображував саме цей пристріц. Очевидно, це дуже важливий предмет на цьому острові. Дігімон, який охороняв той лабіринт, Центарумон, розповів нам про нього.

Правда полягала в тому, що Центарумоном керувала чорна шестерня, і повернути його до тями, щоб здобути цю інформацію, було нелегко. Але Кошіро поки що не став про це згадувати. Він не мав жодних сумнівів, що Тайчі та інші зіткнулися з подібними труднощами.

— Центарумон. З ним усе гаразд?

Звичайний голос Леомона був глибоким, спокійним і врівноваженим. Не те щоб вони були схожі, але чомусь, почувши цей голос, Такеру згадав свого батька. З іншого боку, Ямато, який насправді жив із батьком, теж не міг сказати, що це враження було цілком хибним.

Кошіро продовжив:

— Так. Він сказав нам, що цей Дігівайс — це річ, яку мають «Обрані діти».

Саме ці слова сказав Леомон, коли вперше напав на них.

— Цей світ... Центарумон назвав його «Цифровим світом». І, очевидно, якщо він опиниться в небезпеці, з якою самі Дігімони не зможуть упоратися, «Обрані діти», які мають ці Дігівайси, врятують його.

— Так... Саме так ідеться в легенді, — підхопив розповідь Леомон. — Сили темряви зростають. Останнім часом серед Дігімонів почали ширитися чутки, що сили, які захищають цей світ, слабшають, і що «Обрані діти» нарешті прийдуть, аби врятувати його.

Сім днів тому з'явилася нова чутка про те, що хтось бачив, як із небес падало щось яскраве, і що це були Обрані діти. Однак саме тоді почали літати чорні шестерні. Шестерні зводили Дігімонів з розуму, в'їдалися в землю і випромінювали злу енергію. Коли я виявив, що вони летять із Нескінченної гори, то вирушив туди, щоб покласти цьому край.

Вираз обличчя Леомона став суворішим.

— Дорогою я зустрів Огремона. Це той зелений Дігімон.

Діти вперше почули ім'я зеленого демона.

— З невідомих мені причин він вважає мене своїм заклятим ворогом. Він перервав мій підйом на гору і викликав на фінальний бій. Я б ніколи не програв комусь на кшталт нього, але на той момент він уже був поглинутий силами темряви. Поки Огремон відволікав мою увагу, несподівано з'явився Девімон.

Так звали Дігімона, схожого на демона.

— Він вживив у мене чорну шестерню і зробив своєю маріонеткою. Коли він наказав мені напасти на вас на Нескінченній горі, це було для того, щоб перевірити, наскільки сильними стали ваші Дігімони. Решту цієї історії ви знаєте.

Девімон використав свої злі сили, щоб розставити пастки навколо руїн маєтку, і чекав, поки діти заснуть. Якби Агумону тоді не прикортіло в туалет, вони могли б заснути вічним сном. Від цієї думки по спинах дітей пробіг колективний холодок.

Якби Дігівайс Тайчі не випустив своє світло на Леомона і не вигнав із нього чорну шестерню, їх би, безсумнівно, спіткала подібна доля.

Атака Леомона, до якого повернувся розум, на Девімона змусила злого Дігімона втратити контроль над ліжками. Ставши живим щитом для дітей, щоб вони могли безпечно втекти, він у підсумку отримав у своє тіло ще одну шестерню.

— Дякуємо тобі, Леомоне. Ми всі врятувалися завдяки тобі.

Тайчі відчув, що не може згаяти цієї нагоди, щоб нарешті висловити свою вдячність. Ямато та інші не могли почути його, поки летіли в повітрі, але того разу... жбурнувши Тайчі з Агумоном на ліжко, Леомон подивився на них, поки вони падали з невеликої висоти, і сказав:

— Якщо доля дозволить, зустрінемося знову!

Безперечно, тоді Леомон був готовий померти.

— Ви — наша надія, Обрані діти, — продовжив Леомон. — Тільки ви здатні здолати сили темряви.

— Обрані діти... — пробурмотів Тайчі. Він бачив, що решта дітей були так само стурбовані, як і він, навіть після слів Леомона.

— Дігівайси, які ви тримаєте, — більш ніж достатній доказ того, що ви і є ті самі Діти. Те саме стосується і ваших партнерів-Дігімонів.

Далі Леомон пояснив, що коли звичайні Дігімони еволюціонують, вони не повертаються на свій попередній рівень. Агумон та інші ж еволюціонували, щоб захистити своїх партнерів, і потім поверталися до свого звичайного розміру. Це було особливою рисою.

— Обрані діти мають силу, яка змушує їхніх Дігімонів еволюціонувати.

— Але чи обов'язково нам ризикувати собою, щоб перемогти того Девімона? — запитала Мімі. — Хіба немає іншого виходу?

— Така ваша місія... місія Обраних дітей, — відповів Леомон, і в його очах майнув важкий погляд. — Але якщо ви виконаєте її, можливо, ви зможете повернутися до свого світу.

— Саме так! — вигукнув Кошіро, коли його осяяв спогад. — У гравюрах на стіні в тій печері згадувалося, що коли Обрані діти проженуть темряву, вони більше не будуть потрібні в цьому світі.

— Гадаю, тоді в нас немає іншого вибору, — сказав Ямато, схиливши голову в роздумах. — Але спершу нам треба знайти Джо і Сору. У будь-якому разі, щоб здолати цього монстра, нам знадобляться всі.

— Я розумію ваше хвилювання за товаришів, але, схоже, у нас обмаль часу, — сказав Леомон, вказуючи вгору.

У небі, що вже хилилося до сутінків, зі свистом літали чорні шестерні. Їх була не одна, а безліч, ціла хмара, і всі вони прямували до Нескінченної гори.

— Він, мабуть, збирає злі сили. Ці шестерні висмоктують енергію з земель і перетворюють її на силу для темряви.

Тоді чому Девімон розставив стільки хитромудрих пасток, щоб убити дітей? Навіщо йому було використовувати Леомона та Огремона?

Відповідь, мабуть, полягала в тому, що він боявся сили шести Дігімонів дітей, коли ті еволюціонували. Сам Девімон, можливо, і не мав надто сильної атаки; але якщо він збирав сили темряви, це могло означати лише одне...

— Він намагається здобути більше сили.

Якщо вони не здолають його зараз, перш ніж він устигне це зробити, то, можливо, вже ніколи не зможуть його зупинити.

— Зробімо це, друзі, — сказав Тайчі, підводячись. Він рішуче обернувся обличчям до Нескінченної гори. — Ми не зможемо повернутися додому, поки не переможемо його. Навіть якщо ми залишимося тут, подалі від

небезпеки, зрештою нас однаково вистежать.