Розділ 13 — Доступ

Доступ

— Пробач мені, Тайчі... — пригнічено промовив Коромон, опустивши очі.

Коромон цього не усвідомлював, але, хоч у його щирих словах і не було жодного докору, вони лише посилили тягар провини, який важким хрестом ліг на плечі Тайчі. Нехай йому і вдалося змусити Греймона досягти Ідеального рівня, проте ані сам хлопчик, ані СкаллГреймон не могли контролювати дії монстра.

Зрештою, під час свого шаленого буйства СкаллГреймон витратив стільки енергії, що деградував аж до Коромона. Схоже, він настільки виснажився, що сил не залишилося навіть на підтримання форми Агумона.

Коромон плутано пояснив: з того, що він пам’ятав про перебування в подобі СкаллГреймона, це було схоже на прорвану греблю. Його захлеснула жага руйнування, і він не міг нічого вдіяти, лише безпорадно спостерігав за всім із глибин власної свідомості, точнісінько як і сам Тайчі.

— Це все моя провина. Пробачте, — сказав Тайчі, спочатку звернувшись до Коромона, а потім до решти. — Мені справді дуже шкода.

Ніхто не став йому дорікати, і всі легко йому пробачили. Почасти тому, що не хотіли, аби Тайчі картав себе ще більше, але головним чином через те, що кожен відчував і власну провину: адже ніхто з них не втрутився й не зупинив його від того відчайдушного кроку.

Якби друзі звинуватили його, якби відвернулися й змусили на колінах благати прощення, він, можливо, зміг би вилити свій жаль разом зі сльозами. Але зараз, позбавлений такої можливості, він відчував, як ці емоції, мов отрута, накопичуються всередині й повільно роз’їдають його серце.

Відтоді Тайчі майже не розмовляв. Він сам не починав розмову, а коли хтось звертався до нього, лише коротко кидав: «Угу» або «Ясно».

Ця гнітюча відлюдькуватість, немов вірус, передалася й іншим дітям, аж поки кожен не відчув, ніби його душу затягнули важкі хмари, з яких ллє нескінченна злива і за якими ніколи не настане літо.

— Слухай, Кошіро-кун...

Якось уночі, через три дні після того, як вони покинули колізей і розбили табір біля водяного млина (який мав абсолютно безглуздий вигляд посеред пустелі), Сора покликала хлопця, щоб поділитися своїми роздумами.

— Ти міг би зв'язатися з Геннай-саном? Я багато про що хочу з ним поговорити... не лише про еволюцію, а й про те, що нам робити далі.

— Думаю... це не є неможливим, — відповів він.

Це її здивувало. Сора була впевнена, що він скаже, ніби це нездійсненно.

— Якщо не неможливо, значить, ти можеш це зробити?

— Цілком імовірно.

— Але як?

— Якщо я скористаюся чорними кабелями, то, можливо, знайду спосіб...

— Чорними кабелями?

Ось що розповів їй Кошіро.

Усі, включно із Сорою, бачили чорні кабелі, приєднані до ворожого Греймона в колізеї. Але після того шаленства СкаллГреймона, як виявилося, Кошіро повернувся туди, звідки вперше з'явився ворог, щоб дослідити, як усе було влаштовано. Там, на кінці обірваних чорних кабелів, Кошіро виявив ще один чорний дріт, підключений до модульного роз'єму, схованого під кам'яною підлогою.

До того ж, зовсім недавно він помітив ще один такий кабель, прокладений на дні висохлого колодязя неподалік.

— Ці чорні кабелі, ймовірно, прокладені по всьому континенту Сервер, наче павутина, утворюючи єдину мережу. Той модульний роз'єм виявився такого ж стандарту, як і порт у моєму ноутбуці, тож, можливо, я зможу використати свій комп'ютер, щоб зламати їхню мережу.

Округливши очі від подиву, Сора запитала:

— Чому ти раніше нікому не сказав про таку важливу річ?

— Не міг, особливо після того, що сталося з Тайчі-саном. Та навіть якби й сказав, боюся, це завдало б лише ще більше клопоту.

— Клопоту? Що ти маєш на увазі?

— Це та сама мережа, якою користується Етемон. Якщо ми проникнемо в неї непоміченими, проблем не буде, але якщо нас засічуть — нам кінець.

Сора мало що тямила в комп'ютерах чи інтернеті, але бачила в теленовинах репортаж про хакера, якого заарештувало ФБР після спроби зламати комп'ютер урядової агенції, щоб переписати їхні дані. Напевно, Кошіро мав на увазі щось подібне?

— А є спосіб зробити так, щоб нас не помітили?

— Оскільки я не знаю, як саме влаштована їхня система, не можу стверджувати напевно, — перестрахувавшись, почав Кошіро, — але підлеглі Етемона, мабуть, також використовують комп'ютерні термінали для роботи в мережі. Якщо ми підключимося, вони можуть не зрозуміти, свої ми чи чужі... хоча, якщо система запитає пароль — ми пропали. Єдине, що дає нам шанс: навряд чи в цьому світі є хтось, хто став би проникати в їхню мережу, а отже, серйозної системи безпеки там може й не бути.

Після цього Кошіро з ентузіазмом почав розповідати про якісь логи доступу та проксі-сервери, але Сора не зрозуміла з того ані слова. Зрештою вона дійшла висновку: зламати мережу Етемона непомітно — можливо, але якщо план провалиться, Кошіро не зможе взяти на себе відповідальність.

Демократичним шляхом було б зібрати всіх, обговорити це і прийняти одностайне рішення... але вона вже уявляла, чим би це закінчилося. Джо, Ямато та Мімі точно сказали б «ні». Такеру, швидше за все, підтримав би брата. Тайчі — єдиний, хто міг би з нею погодитися, але в його нинішньому стані йому було не до того, і він би, без сумніву, просто утримався.

Але Кошіро (принаймні, так здалося Сорі) мав досить упевнений вигляд. Тож у такому разі...

— Спробуй, Кошіро-кун. Я візьму на себе відповідальність за все, що станеться.

Вона розуміла, що не має права приймати такі рішення самостійно, але їм потрібно було якось вириватися з цієї гнітючої й безвихідної ситуації.

Рано чи пізно Етемон усе одно їх знайде і нападе, тож навіть якщо план провалиться, вони лише наблизять неминуче. «Якщо нам судилося померти, значить, так тому й бути, — твердо вирішила вона. — Якщо мене звинуватять у цьому, нехай».

— ...Гаразд. Я спробую, — погодився Кошіро. — Але не варто покладати на це надто великі надії. Я вже звик до того, що не можу його знайти.

Він усміхнувся Сорі, намагаючись пожартувати, щоб хоч трохи її заспокоїти.

○

Зіщулившись на тісному дні порожнього колодязя, Кошіро безупинно стукав по клавіатурі свого ноутбука. Згори, стурбовано насупивши брови, за його роботою спостерігала Сора.

Підключення до мережі пройшло легко й без перешкод. Система навіть не запитала пароль.

Побіжно оглянувши систему, Кошіро з подивом виявив, що створена Етемоном мережа чудово підтримується. Вона не лише охоплювала весь континент Сервер, а й простягалася далеко за його межі (виявляється, крім Сервера існували й інші континенти). Можливо, ця мережа існувала тут початково, а Етемон просто привласнив її для власних потреб.

У ній також була повноцінна система безпеки, але з якоїсь причини саме зараз вона не працювала.

Про всяк випадок Кошіро перезаписав логи доступу та видалив усі сліди своєї присутності, аж раптом отримав електронного листа від дігімона, який знав, де знаходиться Геннай.

В адресі відправника значилося: [email protected] .

Він був від Андромона, якого вони зустріли у Фабричному місті на острові Файл.

Андромон був наглядачем того міста — заводу з нескінченним циклом, де постійно виготовляли, а потім розбирали на деталі різні вироби. Після того, як діти витягли з нього чорну шестірню, він розповів їм про каналізаційну систему, що вела до Міста Іграшок. А ще залишив Кошіро свою електронну адресу на випадок, якщо щось станеться.

Звісно, оскільки сам Кошіро не мав електронної пошти в цьому світі, йому довелося її створити. Він підключився до випадкового сервера в системі й нелегально зареєстрував собі скриньку. Відповідь Андромона з'явилася просто під його листом, немов у чаті.

«Я повідомив про це Генная. Він не виходив на зв'язок раніше, бо його блокував Етемон, але завдяки тобі мережа зависла, і тепер він зможе зв'язатися з вами напряму», — йшлося в повідомленні.

Щойно Кошіро вибрався з колодязя, як за ним і Сорою прибіг Такеру. З'явився Геннай у вигляді голограми, щоб передати їм повідомлення.

— Це було швидко, — здивовано промовила Сора, але Кошіро турбувало зовсім інше.

Андромон у своєму листі написав: «завдяки тобі мережа зависла». Але все, що зробив Кошіро — це проник у неї. Він не робив нічого такого, що могло б її паралізувати чи вивести з ладу. Чи, може, це створення тієї нової поштової скриньки викликало якийсь збій у системі?

За водяним млином ріс величезний кактус, біля якого й зібралися всі діти та їхні дігімони.

Коли Кошіро разом із Сорою і Такеру дісталися туди, то почули, як Тайчі мало не кричить на Генная. Кошіро вловив лише кінець його фрази:

— ...Чому?!

Голографічний Геннай заклав руки за спину і спокійно відповів:

— Отже, ви еволюціонували. Гм. Річ у тім, що існує багато можливих шляхів еволюції. Серед них немає правильних чи неправильних, але причина, чому ти не досяг тієї форми, якої хотів, полягає в тому, що тобі ще бракує досвіду.

— Бракує досвіду...

— Саме так. Ваші дігімони еволюціонують, відображаючи ваше власне особистісне зростання.

— Тоді що я маю зробити, щоб зрости?

— Я надішлю вам тренера. Його звати...

Раптом зображення пішло перешкодами.

— ...мон... слухайте, що він ка...

Голограма різко згасла.

— Ох, — зітхнув Кошіро. Він хотів поставити мільйон запитань: як узагалі виник Цифровий Світ, як працює механізм еволюції, і зрештою, що ж насправді сталося з мережею, але йому так і не випало такої нагоди.

— Він сказав, що надішле тренера, так? — запитала Мімі в Пальмона, шукаючи підтвердження.

— Так, сказав.

— То, може, це означає, що в нас з'явиться охоронець.

— Якщо пощастить, — прошепотів Джо.

Проте ніхто з них не виглядав надто обнадіяним. Схоже, вони все ще мали певні сумніви щодо того, чи варто довіряти Геннаю.

○

«ТЕХНІЧНЕ ОБСЛУГОВУВАННЯ ЗАВЕРШЕНО».

Певний, що Етемон на цей час уже добряче оскаженів через неможливість підключитися до мережі, Наномон надіслав йому повідомлення, щоб підтвердити відновлення роботи одразу після того, як вивів систему безпеки з режиму очікування.

Наномон одразу помітив нелегальний доступ Кошіро. Проте замість того, щоб заблокувати його, він призупинив роботу системи безпеки й відрізав від мережі самого Етемона. Звісно, він не збирався доповідати Етемону про те, що сталося. Врешті-решт, у нього не було перед ним жодних зобов'язань.

Він вирішив не чіпати поштову скриньку, яку Кошіро нелегально створив у мережі. Останні слова Генная його зацікавили, і

цілком можливо, що він зміг би якось використати цю інформацію у своїх цілях.