Розділ 16 — Еволюція в ідеальний рівень МеталГреймон

Еволюція в Ідеальний рівень, МеталГреймон

Битва дедалі загострювалася.

Спостерігаючи за ситуацією з-під жовтої плівки, Ямато та інші дедалі більше нервували через те, що не могли придумати жодного плану.

Армія Етемона вже зазнала значних втрат, настільки великих, що ті, хто ще залишився живим, не могли наблизитися до піраміди інакше, як ідучи по трупах.

Тим часом частина плиток обсипалася з поверхні піраміди, а кілька лазерних гармат були знищені.

— Та що, в біса, ми можемо зробити? — вигукнув Ямато, з відчаю вдаривши кулаком по піску.

У такій ситуації навіть Кошіро не наважувався переконувати їх почекати ще трохи. Він був уже майже готовий здатися й визнати, що чекати марно.

Джо та Мімі відчували те саме.

Замкнений у своїй кімнаті в піраміді, Наномон нарешті отримав доступ до системи «Вогняної Стіни».

Він так зрадів, що навіть вигукнув:

— Є!

— Що «є»? Що ти зробив? — запитала Сора, але Наномон навіть не звернув на неї уваги.

А все тому, що отримання доступу до системи було ще не кінцем: тепер йому потрібно було взяти під контроль саме полум'я, з якого складалася «Вогняна Стіна».

«Хе-хе, просто дивіться, йолопи».

Божевільні очі Наномона зблиснули червоним.

— У такому разі, підемо як камікадзе! — підганяв своїх підлеглих Етемон.

Звісно ж, Етемон мав на увазі, що на вірну смерть підуть лише його слуги.

Керовані чорними кабелями й позбавлені власної волі, дігімони виконали наказ і кинулися у свою останню атаку на піраміду.

— Щ-що це?! — закричала Мімі.

Обернувшись на спалах позад себе, вони побачили, як щось — щось величезне — летить просто на них на низькій висоті.

— Це ворог?

— Ні, придивіться!

Із вихору піску вилетів гігантський помаранчевий динозавр, половина тіла якого перетворилася на машину. Величезні крила на його спині розпросталися горизонтально, і він велично мчав повітрям у їхньому напрямку. Він був дуже схожий на Греймона.

— Ц-це... справжній Ідеальний рівень Греймона?

Тієї ж миті невідомий дігімон відкрив люк на грудях і щось звідти випустив. Це були дві ракети, які стрімко пронеслися над головами ошелешених Джо та інших і, залишаючи за собою шлейф білого диму, полетіли прямо в піраміду.

— Ого!

Сидячи на плечі МеталГреймона, Тайчі не міг приховати свого захоплення, побачивши, як руйнівна міць атаки «Гіга Руйнівник» одним ударом пробила величезну діру в стіні піраміди.

— Клас, ми застрибнемо прямо туди!

— Зрозумів. Тайчі, сховайся в моїй руці.

— Добре!

МеталГреймон мав ліву руку, що була механізована від самого плеча, і Тайчі зістрибнув просто йому на долоню.

Притиснувши ліву руку до живота, МеталГреймон, не зменшуючи швидкості, головою вперед увірвався в піраміду.

Коридор у піраміді не був ані достатньо широким, ані достатньо високим, щоб у ньому помістився гігантський МеталГреймон, але його це не обходило. Трощачи стелю та стіни по обидва боки, він цілеспрямовано просувався до кімнати, де перебували Наномон і Сора.

Сигналізація несамовито волала, але Наномон не звертав на це уваги. Система безпеки «Вогняної Стіни» цікавила його набагато більше. Усі його спроби перехитрити її поки що були передбачені й заблоковані. З такими темпами, навіть якби йому вдалося пробити «Вогняну Стіну», це тривало б лише мить.

ШМАТОК ЛАЙНА!

Монстр-машина виплюнув брудну лайку.

ОТРИМУЙ!

Наномон натиснув на вирішальну клавішу, яка мала визначити, пан або пропав.

○

«Вогняна Стіна», яка від самого зародження Всесвіту ні на мить не припиняла вивергати безперервний потік розпеченого полум'я та корональних викидів... зараз на долю секунди перетворилася на чорну діру.

Фву-у-у-у-х.

Голос, який почувся з іншого боку діри, звучав так, ніби гнів, ненависть і образу, що вирували у всьому Всесвіті, зібрали й поклали у велетенський казан, куди легко помістився б цілий Чумацький Шлях, а потім варили мільйони й мільйони років, доки все це не перетворилося на концентровану желеподібну масу. Саме таким був цей голос.

Функція «Вогняної Стіни» відключилася лише на мить, але цього, вочевидь, виявилося більш ніж достатньо.

Ха-ха-ха-ха-ха-ха-ха-ха-ха.

Це був гучний сміх, просякнутий моторошністю та байдужістю.

○

Цей сміх пройшов крізь систему «Вогняної Стіни» й досяг комп'ютера Наномона.

Ха-ха-ха-ха-ха-ха-ха-ха-ха.

Почувши цей голос із монітора, Сора відчула, як по спині пробіг гострий холодок.

— Ч-чий це голос?

І голос був не єдиним, що пішло не так із комп'ютером. Усі процеси, які на ньому виконувалися, були примусово завершені, і монітор став абсолютно чорним. Замість них завантажилася програма, яку Наномон не створював — на екрані з'явився дивний багатогранник, оповитий металевими ланцюгами у формі подвійної спіралі ДНК, який обертався навколо своєї осі, — і почала працювати.

Щ-ЩО ВІДБУВАЄТЬСЯ?

Наномон, схоже, також не знав відповіді на запитання Сори, бо почав гарячково перевіряти комп'ютерні кабелі.

Саме тієї миті з жахливою силою, від якої обвалилася стіна, до кімнати вломилася голова МеталГреймона.

— Ми прийшли врятувати тебе, Соро! — Тайчі вистрибнув із лівої металевої руки МеталГреймона й побіг до неї.

Атаки з піраміди миттєво припинилися.

— Що сталося? — занепокоєно запитала Мімі, але ніхто не міг їй відповісти. Та навіть якби й міг, решта була більше стурбована іншими питаннями: що сталося з новим дігімоном, так схожим на Греймона, після того, як він увірвався в піраміду? Чи ця зупинка функцій сталася тому, що той дігімон здолав Наномона, чи вони якраз були в розпалі битви? Їм кортіло дізнатися стільки всього.

— Ходімо подивимось усередину! — запропонував Гомамон.

Ніби підхопивши цей порив, зазвичай обережний Джо погодився:

— Так. Ходімо!

Він повернувся до піраміди, ніби збираючись бігти туди, але Тентомон перепинив йому шлях.

— Зачекайте! Етемон якраз зараз у піраміді!

Наномон був повністю зосереджений на спробах відновити роботу комп'ютера, який вийшов з-під контролю, тому стояв спиною, коли Тайчі прийшов рятувати Сору.

Побачивши кайдани на зап'ястях Сори, Тайчі перезирнувся з МеталГреймоном. Важко ступаючи, МеталГреймон лише злегка черкнув гострим сталевим кігтем лівої руки по ланцюгах, розрізавши їх навпіл.

— Привіт, — сказав Тайчі, поки Сора розтирала зап'ястя. — Е-е, ну... ми досягли Ідеального рівня. МеталГреймон.

Він відчував, що мав би сказати ще цілу купу речей, але в той момент це були єдині слова, які він зміг із себе вичавити, щоб висловити Сорі свою вдячність.

Утім, часу на зайві слова не було.

— Укі-кі-кі-кі-кі!

Завдяки тому, що система безпеки піраміди вимкнулася, Етемон безперешкодно влетів усередину.

— Діточки тут, і Наномон також. Отже, з кого б мені почати...

Етемон виголосив це як погрозу, але Наномон навіть не помітив його появи. Вочевидь, вирішивши, що Наномон із нього насміхається, Етемон заволав:

— Кі-і-і, почну з тебе!

Тієї миті, коли він схопив Наномона зі спини, це й сталося.

Подвійна спіраль ланцюгів вирвалася з екрана комп'ютера, обвилася навколо Наномона та Етемона й затягнула їх обох назад у монітор.

— Щ-що сталося?

І Тайчі, і Сора могли лише широко розплющеними очима дивитися на порожнє місце, де щойно були дігімони, самі не в змозі збагнути, що відбулося.

Раптом монітор почав м'ятися всередину, ніби якась невидима особа з усієї сили лупила по ньому невидимим молотом. Невдовзі ця небачена надлюдська сила повністю зім'яла комп'ютер. А на тому місці, де він щойно стояв, безшумно зависла велика чорна як смола сфера.

— Щ-що це таке? — запитав Тайчі, не очікуючи на відповідь, але губи Сори затремтіли, а на обличчі застиг вираз недовіри.

— Ц-це може бути...

— Це може бути що? — перепитав Тайчі.

— Чорна діра, — кволо закінчила Сора, збліднувши.

— Чорна діра?

Раптом здійнявся вітер. Спочатку тихий, він швидко набирав сили, стаючи дедалі сильнішим і шаленішим. Ба більше, він не дув звідкись, а навпаки — засмоктував усередину. Так само, як він щойно засмоктав комп'ютер, Етемона та Наномона в цю невелику чорну сферу.

— Нам треба забиратися звідси! — вигукнула Сора. Її голос був близький до відчайдушного крику.

○

Уся піраміда виглядала викривленою, ніби крізь опуклу лінзу. Джо часто закліпав, гадаючи, що це марево від спеки. Саме тоді одна зі стін піраміди вибухнула зсередини, і він побачив, як із диму виходить гігантський кіборг-динозавр, який раніше туди застрибнув.

— Це Тайчі! І Сора-кун!

Як і сказав Джо, Тайчі та Сора їхали на плечах кіборга-динозавра. Здавалося, вони щось кричали їм. Позаду них дим від вибуху затягувало назад у піраміду, ніби у витяжний вентилятор. Внутрішня частина піраміди почала провалюватися всередину.

— Щ-що відбувається?!

Паралізовані жахом, Ямато та інші стояли в пустелі і збентежено спостерігали, як піраміда руйнується зсередини. МеталГреймон м'яко приземлився поруч із ними.

— Ми у великій біді! Це чорна діра!

Ямато, здавалося, досі нічого не розумів, бо ошелешено запитав:

— Чорна діра... Що ви там, у біса, накоїли?

Але Кошіро швидко збагнув, що зараз не час для запитань, і сказав:

— Поки що давайте заберемося звідси якомога далі, перш ніж нас теж туди затягне. Я... не певен, як далеко нам треба відбігти, щоб бути в безпеці, але...

— До бункера, — не гаючи часу, скомандував Тайчі. — Такеру зараз із дігімоном на ім'я Пікколомон. Він створить для нас бар'єр, який нас захистить.

Ніхто з решти не зрозумів, що він мав на увазі, але голос і вираз обличчя Тайчі були сповнені такої рішучості, що всі миттєво підкорилися.

— Хай там як, рушаймо!

Жоден із них не наважувався озирнутися. Якби вони це зробили, то могли б через це загинути. Щойно їх засмокче в ту чорну діру, їм кінець.

Через деякий час скрегіт руйнування піраміди повністю стих. Певно, вона була недостатньо великою, щоб наситити бездонний шлунок чорної діри.

Військовий бункер був уже майже поруч. Прибувши туди першими разом із МеталГреймоном, Тайчі та Сора відчайдушно махали руками, підганяючи інших.

Раптом на Ямато та решту впала тінь. На небі не було жодної хмаринки, то звідки ж?

Тайчі гукнув МеталГреймона, і той підставив йому плече. Із похмурим, рішучим виразом на морді, МеталГреймон розправив крила і з одним могутнім помахом злетів у повітря, немов винищувач «Гаррієр».

Високо в небі пролунав звук зіткнення.

Саме тоді Ямато та інші почули перше «Укі-і-і-і!» і зрозуміли, що Етемон, дивом уникнувши смерті в чорній дірі, гнався за ними в них над головами.

Хоча Етемон усе ще був живий, його зовнішність змінилася. У нього збереглася верхня половина тіла, але нижня злилася з кулею з матеріалу, утвореного зі шматків металобрухту. Ймовірно, це були уламки зруйнованої піраміди. Можливо, там навіть були замішані шматки Наномона.

— Тризуба Рука!

Металева ліва рука МеталГреймона вистрілила, немов гарпун із китобійного судна. Гострі металеві кігті пробили черевну порожнину Етемона, утворивши таку величезну діру, що крізь неї виднілося блакитне небо.

— Якого біса?! — Етемон витріщився на дірку у своєму животі, ніби не міг повірити в її існування. — Я суперзірка! Я не можу просто так тут померти!

Пікколомон чекав на Ямато та інших біля бункера. Читаючи заклинання, він лише раз змахнув своїм списом «Казка», коли вони прибули. Тієї ж миті навколо дітей виріс бар'єр, хоча жодних видимих змін у навколишньому середовищі не відбулося. Просто туди більше не долинав жадібний всмоктувальний подих чорної діри.

— Тайчі! Досить, повертайся!

— Якщо залишишся там, тебе засмокче!

Дітям і всім дігімонам було байдуже, що Тайчі та МеталГреймон влаштували в повітрі таку вражаючу битву. Кожен із них вірив, що їхні голоси досягнуть адресатів.

— Справи кепські, пі.

Побачивши, як викривлення чорної діри стає дедалі більшим, Пікколомон спохмурнів. Він теж хвилювався за МеталГреймона, але йому було не по собі й від того, що його бар'єр може не витримати цієї неймовірної сили тяжіння. Він уперше в житті зіткнувся з чорною дірою, тож не був упевнений, чим усе обернеться.

— Будь ласка, вщухни і зникни скоріше, пі.

Усе, що йому залишалося, це молитися.

— МеталГреймоне! Досить, забираймося звідси! — крикнув Тайчі, побачивши, що викривлення простору навколо чорної діри за спиною Етемона збільшується.

— Зрозумів!

МеталГреймон уже збирався виконати наказ Тайчі, коли Етемон обома руками вчепився в його ліву ногу і міцно стиснув її зубами. Здавалося, незважаючи на обставини, він усе ще прагнув битися.

— Відпусти!

МеталГреймон спробував змахнути Етемона хвостом, але той був готовий не розтискати щелеп ніколи, навіть якщо це коштуватиме йому життя.

«Навіть якщо мене теж засмокче в цю чорну діру», — прошепотів Етемон у своєму серці зі злиденною рішучістю.

— А-а... — одночасно вирвалося у всіх.

МеталГреймон випустив свій «Гіга Руйнівник» впритул по Етемону, який усе ще тримався зубами за його ліву ногу.

Етемона відкинуло вибуховою хвилею, і він разом із вибухом затягнувся у викривлення чорної діри.

Але це мало й зворотний ефект.

Енергія від вибуху ракети розпалила апетит чорної діри, і куля викривлення простору миттєво роздулася, повністю поглинувши МеталГреймона.

Ніхто не міг вимовити ні слова. Вони боялися це сказати. Якби вони вимовили це вголос, це означало б, що їм доведеться це прийняти. А вони не хотіли цього приймати. Їм хотілося вірити, що це лише обман зору.

Ніби втамувавши свій голод останньою проковтнутою здобиччю, чорна діра стрімко стиснула

ся й зникла. Але на тлі блакитного неба, до якого повернувся спокій, ніде не було видно ані Тайчі, ані МеталГреймона.