Розділ 35 — Пролог 3

Пролог

Поняття «сходу, заходу, півдня та півночі» існували й у Цифровому світі. Якщо людство на Землі послуговувалося чотирма сторонами світу для власної зручності, то тут вони, либонь, правили за вихідну координатну сітку ще від самого моменту запуску цієї реальності.

На найдальшому східному краї прокотився оглушливий гуркіт.

Останніми роками в чотирьох куточках Цифрового світу коїлося щось незбагненне. Що далі хтось прямував від центру до окраїн, то менше живих істот траплялося на шляху, а небо дедалі дужче затягували непроглядні чорні хмари. Довкола не відчувалося й натяку на життя.

Ось чому майже нікому було почути той моторошний гуркіт.

У цьому закутку землі всяке дихання життя згасало. Оку відкривалися хіба що безкраї кам'янисті пасма, що нагромаджувалися одне на одне, та мертвотна тиша без жодного повіву вітру. Звук скидався на падіння чогось колосального, що з розмаху врізалося в скелясті урвища й розтрощило їх на друзки. Ввижалося, ніби то був передсмертний стогін велетенського дракона. Розкришена порода здійняла в повітря велетенську хмару куряви, затуливши все східне небо. Минуло кілька діб, перш ніж цей порох нарешті осів назад на землю.

На поверхні лишилася тільки глибока борозна — метрів зо сто завширшки та зо тридцять завглибшки. Її довжина сягала майже трьох кілометрів. Цей слід залишив по собі Цінлонмон — дигімон Абсолютного рівня, який споконвіку охороняв східний край Цифрового світу.

Цінлонмон зник. Сили темряви закували його в непорушну печать.

Невдовзі дигімонів, які стояли на варті півдня, заходу та півночі, спіткала та сама доля: їх запечатали, і вони розтанули в небутті.

У самісінькому центрі цих чотирьох сторін світу серед безкрайнього океану самотньо лежав крихітний острів — Острів Файлів. Простір за ним уже поглинула непроглядна чорна мла.

— Печаті нарешті накладено на всіх.

— Нарешті.

— Годі зволікати, почнімо вже!

— Не метушіться. Зараз нам більше ніхто не здатен стати на заваді.

Дигімон зростом із дорослу людину єхидно вишкірився. То був Піємон — той самий, що здолав і ув'язнив Цінлонмона.

— Почнімо злиття.

Чорною мережею, розкинутою по всьому Цифровому світу, пробігли імпульси. Сигнали долинули до Острова Файлів, континенту Сервер, океанських безодень, дісталися решти материків та дрібних острівців.

Під усіма цими землями лежали закопані чорні шестерні. Вони різнилися за величиною — від розміру з кулак до велетнів заввишки з триповерховий будинок. Упіймавши команду, всі механізми повільно рушили з місця.

Земля розверзлася, розпадаючись на незліченні уламки, і ці колосальні шматки суші посунули в невідомому напрямку.