Розділ 105 — Розділ 105

Івієнроуз ніяково зиркнула на Мікаеліса. Однак на його обличчі, що було приховане мереживною пов’язкою, так що виднілися лише губи, важко було щось прочитати.

«Губи...».

Ів швидко відігнала думки, що ледь не заполонили її розум.

Саме тоді, коли вона вже почала втомлюватися від вивчення теорії створення «квіткових тавр», нарешті зав’язалася більш змістовна розмова.

— До речі, сер Агніто, що це у вас за прикраса на вусі? На сережку не схоже.

— Мені теж від самого початку було цікаво. Вона така незвична та прекрасна, що очі мимоволі зупиняються на ній.

З’явилася можливість природно розрекламувати каффи Мікаеліса.

— Це прикраса під назвою «каффи», виготовлена за спеціальним замовленням у домі маркіза Амелоса. Я замовила їх, бо хотіла прикрасити вуха сера Агніто.

— Ой, лишенько, як це чарівно! Впевнена, моєму чоловікові таке б сподобалося.

— Кхм, я теж якраз відчував, що моїм вухам чогось бракує. Ви сказали, це дім маркіза Амелоса?

Саме в цей час до Зали великих бенкетів Гіацинт увійшла Джулія разом із Алвеном. Завдяки влучній рекламі Ів, аристократи миттєво оточили Джулію. Скориставшись хвилиною спокою, Ів підійшла до фуршетного столу, щоб втамувати спрагу напоєм і трохи перепочити. Проте відпочинок тривав недовго. До неї наблизився незнайомий молодий пан.

— Вітаю Вас, Ваша Високосте.

— Добридень. Перепрошую, як ім'я пана...?.

— Я — Карло, третій син родини віконта Банче. Маю честь вітати Сьому принцесу.

— Ой, то ви юний пан із дому віконта Банче. Даруйте мою необачність.

— Ха-ха, що Ви, не варто.

Здавалося, він не мав якоїсь конкретної справи. Поки Ів дивувалася, навіщо він підійшов, її оточили інші молоді дворяни.

— Вітаю Сьому принцесу. Я — Ізак, другий син родини графа Сорота.

— Мої вітання прекрасній та мудрій Сьомій принцесі. Вас вітає Анатоль із дому графа Густеса.

— Для мене честь бачити Вашу Високість. Я з родини Брозіо....

Таким чином близько п’ятнадцяти молодих дворян, більшості з яких Ів не знала навіть в обличчя, підійшли, щоб привітатися. Щобільше, вони активно заводили розмову та з надзвичайною уважністю реагували на кожну її відповідь.

Навколо Ів лунали лише солодкі хвалебні оди, а варто було її келиху спорожніти, як юнаки навперебій підносили їй добірні безалкогольні напої. Хоча Івієнроуз вони посміхалися надзвичайно чарівно, варто було її погляду хоч трохи зміститися вбік на іншого юнака, як їхні очі ставали лютими. Ці пани явно змагалися за прихильність Ів.

«Що... що коїться? Чому ці пани раптом так поводяться зі мною?».

Ів уперше в житті отримувала таку увагу. Мікаеліс, помітивши її розгубленість, вправно відтіснив наполегливих залицяльників.

— Її Високість уже випила достатньо. Припиніть пропонувати.

— А, так, звісно....

У цей момент Ів помітила Алвена, який наближався здалеку.

— Мені потрібно обговорити важливу справу зі своїм підлеглим, тож маю йти. Поспілкуємося пізніше, панове.

Використавши Алвена як привід, Ів вислизнула з-поміж юнаків. Алвен чекав на неї біля столу з вином.

— Ха-ха-ха, Ваша Високосте. Схоже, Вам добряче дісталося.

— І не кажи. Спершу, Алвене, вип’ємо за твою відданість.

— Ох... Дякую Вам.

Ів подала Алвену келих білого вина, і вони цокнулися. Тієї ж миті юнаки, що щойно оточували принцесу, кинули на Алвена сповнені заздрощів погляди.

«Як він сміє приймати келих вина з рук самої Сьомої принцеси!».

Їхні очі промовляли саме це. Ів знову зніяковіла від цієї незрозумілої ворожості, але Алвен, наче очікував на це, спокійно насолоджувався вином.

— Така поведінка молодих панів цілком природна. Після Вашого останнього подвигу Ваше становище кардинально змінилося. Я щойно бачив сьогоднішній випуск «Хаделун Таймс» — Ваш поточний рейтинг у черзі на престол піднявся до 5-го місця.

— Аж до п’ятого? П’яте місце — це вже вагома позиція.

Це означало, що вона офіційно увійшла до кола претендентів, які мають реальну владу і можуть претендувати на трон.

— І хіба справа лише у владі? Ви ще й володієте багатством, маєте неперевершену вроду, а Ваша вдача настільки чудова, що навіть невеликі вади здаються милим бонусом. Тепер молоді пани будуть полювати на Вас із ще більшим завзяттям. Ха! Наша принцеса — просто ідеальна наречена.

Ів здалося, що це надмірні лестощі, і вона зніяковіла. Проте Алвен, наче підтверджуючи щирість своїх слів, підступно посміхнувся.

— Хе-хе, це ідеальний момент, щоб зміцнити сили за допомогою політичного шлюбу. Цього року притримаємо коней, а з наступного світського сезону почнемо шукати по-справжньому. Хе-хе....

— ....

Тепер стало зрозуміло, що він просто радіє можливості «вигідно продати» Ів.

— Тому, навіть якщо ці юнаки намагатимуться спокусити Вас будь-якими методами, в жодному разі не піддавайтеся. Хоча, звісно, сер Агніто чудово відганятиме цих набридливих мух.

Оскільки згадали Мікаеліса, Ів мимоволі подивилася на нього. Однак він стояв нерухомо, наче забув відповісти на слова Алвена.

— Сере Агніто?

— ...Так. Звісно.

Його відповідь прозвучала так, наче він силоміць виштовхнув її з себе. Ів здивовано глянула на Мікаеліса. Хоча його обличчя приховувала пов’язка, він злегка відвернув голову, ніби намагаючись приховати щось ще глибше. У такому стані він промовив:

— Третя принцеса наближається з боку «десятої години».

Бріжіт йшла прямо до них разом зі своїм нареченим, сином маркіза Белтеора. Ів не стала уникати зустрічі й привітати сестру посмішкою. Їй було цікаво, яке саме «добре слово» та приготувала.

— З поверненням, Ів.

— Вітаю сестру Бетті.

— Кажуть, сьогодні батько збирається щедро нагородити тебе за подвиг. Бенкет, нагороди... Мабуть, це надзвичайно радісний день.

— А оскільки я отримала ще й твої вітання, сестро, він став просто бездоганним.

— Вітання ти сьогодні чутимеш звідусіль. Було б сумно дарувати любій сестрі лише банальні слова. У зв'язку з цим, як старша сестра, дам тобі одну пораду....

Бріжіт підійшла впритул. З боку вони здавалися ніжними сестрами, що ось-ось обіймуться. Бріжіт, ще ширше посміхнувшись, прошепотіла:

— Не задирай носа.

Слухаючи цей спокійний голос, Ів подумала: «Це справді порада у стилі Бріжіт». На відміну від Ів, яка тільки-но ступила на політичну арену, Бріжіт уже давно демонструвала свій вплив. Звісно, вона вже неодноразово отримувала нагороди від Десмонда II. Хоча Ів і здійснила великий подвиг, це було лише першим кроком, щоб наздогнати сестру.

— Дякую, сестро Бетті. Ти така добра.

Ів посмішкою показала, що ця порада була надзвичайно «корисною».

— Насолоджуйся роллю головної героїні, яка тобі так рідко випадає.

Залишивши ці зарозумілі слова, від яких складалося враження, ніби вона сама є господаркою вечора, Бріжіт пішла. До Ів знову підійшов Алвен.

— Третя принцеса обрала своїм партнером не особистого лицаря, а нареченого.

— А, ти теж це помітив. Родина маркіза Белтеора має вплив у всій імперії через військовий бізнес, але вони не належать до центральної аристократії. До того ж їхні володіння дуже далеко від столиці.

— Тож була причина, чому вони прислали сина, який проходив навчання для майбутнього чоловіка принцеси.

Після цих слів обоє обмінялися посмішками, розуміючи політичну ситуацію без зайвих пояснень.

— Про політику поговоримо пізніше. Сьогодні ж бенкет, тож насолоджуйся.

— Слухаюся, Ваша Високосте. Дозвольте пригостити Вас вином?

— Звісно.

Алвен дуже ретельно обирав напій. Через Мікаеліса, який випивав будь-який келих, якщо в ньому був хоч градус алкоголю, Алвену вдалося піднести напій Івієнроуз лише з шостої спроби.

Після цього Ів провела час, спілкуючись із Джулією, Анаїс та Олівією. На відміну від попередніх бенкетів, тепер її оточували її власні люди. Раптом атмосфера в залі змінилася.

— Його Величність Імператор входить!.

— Благословення та слава Сонцю Хаделаміда!

Володар імперії з’явився, приголомшуючи всіх своєю величчю.

«Нарешті він прийшов».

Ів також схилила голову у глибокому поклоні. Десмонд II, помітивши Ів здалеку, задоволено посміхнувся. Це було обличчя батька, який пишається своєю дитиною. Хоча йому явно хотілося негайно покликати її до себе, він стримався. Адже цей бенкет був офіційним заходом, де монарх мав публічно нагородити піддану за її заслуги.

— Сьома принцеса, Івієнроуз Клоель Хаделамід, вийди вперед!

Суворий голос імператора пролунав під склепінням зали. Ів залишила Мікаеліса і сама перетнула залу.

— Благословення та слава Сонцю Хаделаміда. Вітаю Вас, батьку.

— Підійми голову.

Поміст, де стояв Десмонд II, був на висоті другого поверху, тож Ів довелося сильно закинути голову, аж поки не заболіла шия. Аристократи затамували подих, спостерігаючи за цією сценою. Залу наповнило напружене очікування.

— Оскільки всі чекають, перейдемо відразу до справи. Управителю!

Управитель розгорнув сувій з імператорською печаткою і почав читати:

— Сьома принцеса, Івієнроуз Клоель Хаделамід, не лише довела існування магічної руди, а й виконала надважливе завдання з її пошуку. Враховуючи проблему виснаження магічних кристалів, перед якою постала Імперія, це можна назвати подвигом із порятунку держави. Тому, визнаючи ці заслуги, від імені імператора надається велика нагорода....

У залі почулося, як присутні від хвилювання ковтають слину.

— Сьомій принцесі даруються землі Селеніта та титул графині!