Розділ 109 — Розділ 109

— …

Це було раптово, проте імператор абсолютно точно збирався обговорити питання її відповідності престолу.

«Усе-таки вирішив ударити в лоб».

На відміну від попередніх розмов, це запитання було прямим, і з-під нього не було можливості викрутитися. Ів напружилася, щосили намагаючись підібрати правильну відповідь.

«Моє походження... чи не так?»

Найпершою і найочевиднішою слабкістю Ів, яка кожному відразу спадала на думку, був той факт, що її матір походила з простолюду. А найкращим способом компенсувати таке уразливе походження був шлюб із представником якогось стародавнього шляхетного роду. Зрештою, від самого вчорашнього вечора, коли відбувся бенкет на честь її повернення, питання заміжжя Ів перетворилося на головну тему для розмов у вищому світі.

Для Десмонда II це був найзручніший момент, аби порушити тему майбутнього шлюбу. Однак Ів у жодному разі не хотіла визнавати походження своєї матері як якусь власну «ваду» чи «недолік». Вона розуміла, що задля демонстрації своєї політичної кмітливості перед Десмондом II їй слід було б підійти до цього питання прагматично й розважливо. Проте в кожної людини є межа, яку вона нізащо не переступить.

«Принцесо...»

Поки Ів занурилася у тяжку мовчанку, Мікаеліс, який стояв віддалік, із глибоким співчуттям та тривогою спостерігав за своєю володаркою. Аж раптом Десмонд II сам оголосив правильну відповідь:

— Тю на тебе. Навіть над таким простим запитанням так довго мізкуєш. Ів, те, чого тобі наразі бракує — це...

— ....

— ...фізична витривалість.

— Прошу?

Почувши відповідь, яка геть не збігалася з її похмурими очікуваннями, Ів лише здивовано кліпнула своїми бурштиновими очима.

— І чого ти так дивуєшся? Я лише вказав на очевидне. Ти ж безвилазно сидиш у своїх покоях, повністю занурившись у дослідження алхімії, і навіть на звичайну прогулянку зайвий раз не вийдеш. Думаєш, я про це не знаю?

— ...Ох. Т-так. Прошу вибачення.

Їй раптом стало так ніяково через те, що вона сама себе накрутила й поринула в абсолютно непотрібні душевні муки. Ів поспіхом схилила голову. Тим часом Десмонд II, наче звичайний турботливий батько, продовжував бурчати:

— Оскільки і алхімія, і магія є суто ментальними досягненнями, в нашій імперії зазвичай схильні ігнорувати важливість фізичного тіла. Проте, аби належним чином керувати державними справами, ти повинна мати міцне здоров'я та витривалість. Ів, із твоїм теперішнім кволим тілом тобі буде занадто важко витримати той тягар, який я збираюся на тебе покласти.

— Мені невимовно соромно, що я проявила таку недбалість щодо власного здоров'я і змусила Вас хвилюватися, батьку.

— Добре, що ти це нарешті збагнула. Віднині почни займатися верховою їздою, або ж підтягни мистецтво фехтування — словом, обери собі бодай одне-два корисних занять для тіла, як і належить освіченій панні.

— Я обов'язково виконаю Вашу волю, батьку.

Ів мимоволі кинула погляд на Десмонда II, який своєю кремезною та могутньою статурою скидався радше на загартованого в боях лицаря, ніж на кабінетного вченого. Усвідомивши, що така бездоганна форма є результатом постійної й суворої роботи над собою, вона вперше за довгий час відчула щиру повагу до батька.

«Усе-таки бути імператором — це неабияка праця».

Для Ів, яка завжди трималася від спорту якнайдалі, це було вельми непростим випробуванням, проте вона вирішила знайти в цьому позитивні сторони.

«Сестра Беті свого часу теж вивчала фехтування як частину обов'язкової програми. Пам'ятаю, вона виглядала неймовірно ефектно та шляхетно, коли оголювала меч. Мабуть, мені теж варто освоїти цю справу».

Візуальний ефект у політиці має величезне значення, тож якщо вона вивчить кілька красивих та величних рухів зі зброєю, це неодмінно стане їй у пригоді в майбутньому. У цей час Десмонд II знову потягнувся до державних паперів на столі. Збагнувши цей натяк, Ів вирішила, що їй пора йти, і вже збиралася відкланятися. Аж раптом пролунав голос імператора:

— Мікаелісе Агніто.

Ні з того ні з сього Десмонд II покликав її лицаря.

— Слухаю, Ваша Величносте.

Мікаеліс миттєво опустився на одне коліно і шанобливо схилив голову. Сіро-блакитні очі Десмонда II ледь помітно примружилися, вивчаючи цю покірну й бездоганну поставу. Ів не на жарт перелякалася.

«Ой, лишенько, батьку... Навіщо Ви кличете Мікаеліса? Невже знову збираєтеся якось зачепити чи образити його?»

Десмонд II кинув на Мікаеліса багатозначний, ледь помітний усміх:

— Палацом уже досить давно повзуть вельми цікаві чутки.

— Слуга імператорської родини позбавлений очей та вух, Ваша Величносте. Прошу Вашого прощення за те, що не можу збагнути суті Ваших слів.

— Ех, який же ти некмітливий. Оскільки ця тема є занадто незручною для обговорення між батьком та донькою, я змушений звертатися безпосередньо до тебе.

— …

Імператор невдоволено скривився і продовжив, підбираючи слова, які хоч і були завуальованими, проте містили в собі цілком чіткий натяк:

— Усім чудово відомо, що рівень фізичної витривалості моєї сьомої доньки нижчий за будь-яку критику. Тому чутки про те, ніби вона досі тримає тебе як свого фаворита для нічних утіх, виглядають просто абсурдно.

— ...!

Тієї ж миті в Ів аж голова пішла обертом, а земля ледь не вислизнула з-під ніг.

«О ні! Коли він заговорив про незручну тему, мені відразу слід було здогадатися, куди вітер віє!»

Це була максимально жахлива тема. Навіть гірше — імператор щойно розкусив їхній із Мікаелісом план і зрозумів, що весь цей образ «палких коханців» був звичайною вигадкою.

Ів занепокоєно зиркнула на свого лицаря. Попри те, що завдяки суворому вишколу його обличчя залишалося абсолютною маскою, принцеса помітила, як ледь помітно напружувалися кутики його очей. На щастя, Десмонд II не став чіплятися до інтимних подробиць їхнього життя, як це зазвичай полюбляли робити старші принцеси. Він просто висловив лицарю коротке й суворе застереження, завершуючи цю ніякову розмову:

— Дошлюбна освіта членів імператорської родини є прямим обов'язком їхнього особистого лицаря. Хоча до офіційного обговорення шлюбу Сьомої принцеси ще є певний час, ти в жодному разі не повинен нехтувати своєю роллю.

— ...Я свято пам'ятатиму Ваші слова, Ваша Величносте.

Звісно, сам зміст цього застереження навряд чи міг хоч когось порадувати. Наостанок Десмонд II ще раз суворо повчально глянув на Ів:

— Пам'ятай, що основою для продовження міцного роду є та сама фізична витривалість. Сумлінно тренуй своє тіло, аби твій генетичний код не став соромом для славетної крові Хаделамідів.

— Так, батьку. Я обов'язково візьму це до уваги.

Коли імператор говорив про питання продовження роду та збереження міцності крові, його тон був максимально серйозним. Зрештою, цей культ сили та витривалості, породжений обов'язком народжувати обдарованих нащадків, уже дуже давно перетворився на непорушну сімейну традицію імператорського дому.

«Ох... Хоч це і моя родина, але це якийсь повний абсурд».

Після цього Ів поспіхом відкланялася і буквально вибігла з кабінету імператора. Залишивши головний палац, вони вийшли до розкішного, потопаючого в зелені саду. Щойно навколо стало безлюдно і тихо, Мікаеліс порушив мовчанку:

— Схоже, абсолютно всі навколо вже почали готуватися до Вашого майбутнього шлюбу, принцесо.

— І не кажи.

— ....

— …

На відміну від їхніх звичних розмов, цього разу бесіда між ними ніяк не клеїлася. Аби розвіяти цю незручну й гнітючу мовчанку, Ів вирішила першою взяти ситуацію в свої руки:

— Мікаелісе, тобі зовсім не обов'язково брати до голови всі ці слова про «обов'язки» особистого лицаря.

— То у Вас уже є якийсь план?

— Ну... щодо інтимної освіти, хіба я не можу просто вивчити все сама за книжками?

Мабуть, ці слова прозвучали надто непереконливо, бо Мікаеліс лише злегка примружив очі, пильно дивлячись на неї. Ів ніяково забігала своїми бурштиновими очима, відводячи погляд убік. Тоді Мікаеліс тихо промовив:

— Ще від учорашнього дня я помітив, що ви ставитеся до власного заміжжя так, наче це стосується когось іншого, а не вас самих, принцесо.

— Ой, невже це так помітно?

— Так.

— Ех, мабуть, я просто досі не усвідомлюю цього до кінця. Звісно, оскільки я зобов'язана продовжити імператорську лінію крові, рано чи пізно мені доведеться вийти заміж, проте я ніколи не замислювалася про це конкретно.

І це було цілковитою правдою — адже у своєму минулому житті вона взагалі не мала жодного романтичного досвіду.

— Хіба можна залишати це питання напризволяще? Особливо тепер, коли йдеться про вибір супутника життя, який повинен стати вашою надійною опорою...

Вимовляючи цілком логічні й правильні слова, Мікаеліс повільно опустив погляд. Він і сам не помітив, як його голос став на кілька тонів нижчим та глухішим. За якусь мить, зауваживши, що принцеса нічого не відповідає, він підвів голову. Ів стояла прямо перед ним, абсолютно ошелешено й замріяно дивлячись на свого лицаря.

— Принцесо? Чому ви так на мене дивитеся?

— Та просто... чути подібні слова саме від тебе, Мікаелісе, це якось вельми незвично.

— …

— Ти дійсно інший.

— …

Що саме було незвичним? І що саме в ньому було іншим?

Ці загадкові слова Ів остаточно збили Мікаеліса з пантелику. Щобільше, у його душі раптом прокинулося дивне почуття провини, наче він мимоволі припустився якоїсь жахливої помилки перед своєю володаркою. Особливо зараз, коли погляд Ів став таким щемливим, глибоким та сповненим гіркоти, його серце в грудях зрадливо й болісно стислося. Проте наступної миті Ів раптом чарівно посміхнулася, миттєво розвіявши важку атмосферу:

— Проте ти абсолютно правий. Мені дійсно варто почати серйозно міркувати над цим питанням. Навіть якщо після сходження на престол у статусі імператриці я зможу мати кількох чоловіків, то доти, поки я залишатимусь у статусі кронпринцеси, у мене може бути лише один офіційний чоловік. Оскільки це вибір важливого партнера, мені слід підійти до цього з усією обачністю.

Хоча її лицар сам дав їй цю пораду, почувши з її вуст слово «чоловік», він відчув, як його настрій стрімко впав ще нижче. Це слово кольнуло його душу, наче гостра скалка. Але відступати тепер було пізно. Намагаючись приборкати власні емоції та переконати самого себе, Мікаеліс стримано підтримав розмову:

— Це розумне рішення. Надійний політичний союзник є життєво необхідним для вас, принцесо.

— Саме так. Мені потрібна людина, яка забезпечить мені потужну політичну та стратегічну підтримку.

Ще хвилину тому Ів запевняла, що ніколи не думала про заміжжя, проте тепер вона з дивовижним запалом почала перераховувати свої вимоги до майбутнього обранця:

— По-перше, я б не хотіла обирати когось із політичних чи фінансових кіл. Буде значно краще, якщо мій майбутній чоловік володітиме реальною військовою силою. Попереду на нас чекає масштабна кампанія з підкорення Магічного Дракона, і цей турнір стане вирішальним переломом, до якого слід готуватися заздалегідь.

— Розумно.

— А найголовніше — цей чоловік повинен повністю поділяти мої прагнення, розуміти мої цілі та залишатися на моєму боці до самого кінця. Так, погляньмо... Хто б міг підійти на роль такого нареченого?..

Вона миттєво перейшла до етапу сортування конкретних кандидатів. Мікаеліс напружився настільки, що аж важко ковтнув слину, очікуючи, чиє саме ім'я зараз зірветься з її вуст. Проте минали хвилини, а Ів так і не називала жодного імені. Вона просто застигла на місці, невідривно, наче заворожена, дивлячись в обличчя Мікаеліса, повільно кліпаючи. Не витримавши цього нестерпного, катувального очікування, Мікаеліс зрештою сам поквапив її:

— Принцесо? Чому ви замовкли?

— Га?.. Ох... Ні, я просто...

Почувши його голос, Ів наче прокинулася від трансу і миттєво зніяковіла. Насправді в цю саму секунду в її голові спалахнуло приголомшливе, грандіозне усвідомлення.

«Зачекайте-но... Мікаеліс — це майбутній Король Гомункулів, а отже, у його руках опиниться наймогутніша у світі непереможна армія. До того ж наші погляди абсолютно збігаються, і він гарантовано захищатиме мене до самого кінця. Щобільше, наш із ним офіційний союз стане неймовірно потужним політичним символом для всіх гомункулів імперії».

Це було воно. Що більше Ів міркувала про це, то чіткіше розуміла: саме Мікаеліс був бездоганним та ідеальним кандидатом на роль її чоловіка.

«Відповіддю від самого початку був Мікаеліс!»

Ціль була чітко визначена. А отже, тепер належало розробити детальний план та знайти правильні важелі для її реалізації. Мозок Ів запрацював із неймовірною, шаленою швидкістю. Заглибившись у ці бурхливі стратегічні розрахунки, вона навіть не помітила, як почала міркувати вголос:

— Хм... Питання його статусу та походження, звісно, буде вельми проблематичним, проте якщо я просто перепишу закони імперії так, аби гомункули могли отримувати особисті шляхетні титули, це можна владнати ... А щодо питання продовження роду та народження дітей — це також непросто, але якщо я вкладу всі сили в алхімічні дослідження репродуктивної системи та лікування безпліддя, то ми обов'язково щось вигадаємо...

— Принцесо? Що це за дивні роздуми вголос?

— Ой, Мікаелісе!

Вона ж якраз у цей момент детально прораховувала, як вони будуть робити спільних дітей!

Ів підскочила на місці, наче злочиниця, яку щойно спіймали на гарячому під час підготовки найпідступнішого пограбування. Якщо він зараз почне розпитувати її про деталі, це буде повна катастрофа. Ів вирішила негайно ізолювати об'єкт своїх гріховних думок:

— Ой, точно! Мікаелісе, ти сьогодні виглядаєш таким виснаженим. Можеш бути абсолютно вільним і негайно йти відпочивати.

— ....

— О, дивись, ми якраз підійшли до мого палацу! Ну, я пішла. Бувай!

Будь-який сторонній спостерігач безпомилково розгледів би в її поведінці панічну втечу. Ів блискавкою зникла за дверима, залишаючи лицаря на самоті посеред саду. Мікаеліс ще дуже довго стояв нерухомо, наче прикутий до землі. А потім тихо, ледь чутно повторив одну з її фраз:

— Військова сила... Якщо справа лише в цьому...

У наступну ж мить він аж здригнувся від звуку власного голосу. З якого це дива він почав приміряти на себе ті самі критерії ідеального чоловіка, які щойно озвучила принцеса? Навіть якщо це була абсолютно підсвідома думка, вона все одно залишалася нечуваною зухвалістю та святотатством. У повному замішанні він підняв долоню і прикрив обличчя.

«Я що, остаточно втратив здоровий глузд останнім часом?»

Навколо шелестів свіжий, напоєний ароматами літніх трав червневий вітер. Проте цього прохолодного подиху було замало, аби остудити його обличчя, що пашіло гарячим рум'янцем.