Розділ 6 — Розділ 6

Коли Ів поставила порожню чашку і промила рот чистою водою, Седелла промовила дещо пригнічено:

— А чи знаєте Ви, принцесо , що є чимало гомункулів, які мріють присягнути на вірність саме Вам, Івієнроуз ?

— Хочуть стати особистим лицарем такої безперспективної принцеси, як я? Ой, навряд чи. Плітки в «Хаделун Таймс» треба ділити навпіл, мати певну долю скептицизму.

— Та ні! Це не з газети, я кажу те, що сама бачу й чую. У нашої принцеси серед гомункулів дуже добра репутація.

— Ох, ти ж моя вірна служниця , Седелло . Тільки ти так добре про мене думаєш.

— Але це правда... —

Обіцяю, що коли я досягну успіху, я віддячу тобі за все. Куплю тобі будинок у місті, підберу високу посаду в палаці та знайду найкращого чоловіка. Вір мені, почекай ще трохи.

— Принцесо , послухайте мене серйозно. Це не жарти, це справді так!

— Та і я цілком серйозно.

Чомусь вони не могли почути щирість одна одної. Седеллі було так прикро й несила терпіти, що вона нарешті вигукнула те, що таїла на серці:

— Якби ж тільки і Ви, панно , обрали собі особистого лицаря!

— ...

— Ой! Вибачте, Ваша Високосте . Я знову за своє, хоч і знаю, що Вам неприємні ці розмови.

— Усе гаразд.

Ів спокійно похитала головою. Не лише тому, що вирішила бути гнучкішою. Навіть до повернення у часі вона б не розгнівалася на Седеллу .

— Я знаю, що ти завжди хвилюєшся за мене. Вибач, що через мою впертість тобі доводиться так важко.

— Принцесо ...

Для Ів Седелла була особливою. Вона була єдиною людиною, яка стійко залишалася поруч, попри всі знущання та труднощі в палаці.

Становище Ів у сім’ї було жахливим.

По-перше, через її походження.

Мати Ів була простою алхімікинею , яка не належала до офіційної асоціації, а самотньо вдосконалювала свою майстерність у лісах. Якби вона залишилася там, то неодмінно стала б мудрицею, але, на лихо, вона потрапила на очі Десмонду II під час його інспекції та стала шостою імператорською дружиною. Аристократи з презирством дивилися на жінку, яка не мала ні знатного роду, ні зв’язків. Зрештою, мати Ів не витримала задушливої атмосфери палацу і померла, коли доньці не було й семи років. Втративши єдину опору, Ів змалечку стала для всіх «черствою окрайкою».

Але проблема була не лише в походженні. Мати Ів створювала големів і цінувала все живе, що має свідомість. Під її впливом Ів виросла з переконанням, що гомункули — такі ж люди. Проте в імператорській родині її доброта вважалася слабкістю або дивацтвом. Ів, яка за кожної нагоди вимагала покращення умов для гомункулів і відмовлялася від традиції мати особистого лицаря-раба, стала для всіх «білою вороною». Її зневажали не лише родичі, а й палацові чиновники. Їй виділяли мінімальне утримання, тож вона мусила жити скромніше, ніж деякі доньки дрібних дворян.

“Ох, тепер я бачу, як сильно змусила тебе страждати!” — подумала Ів.

Навіть Седеллі було боляче дивитися, як її панна сама руйнує своє життя власною непохитністю. Адже якби Ів просто підкорилася традиціям і обрала лицаря, вона б заслужила прихильність Десмонда II та отримала б належні права. Багато інших членів родини намагалися переманити талановиту Седеллу до себе, але та до останнього не залишала Ів. Лише завдяки цій відданості Ів змогла вистояти в палаці.

«Звісно, я не збираюся повторювати помилок», — вирішила вона.

У минулому житті вона гірко засвоїла, що бути правою і бути мудрою — це різні речі. Тоді все закінчилося трагічно: після падіння імперії та ув’язнення Ів вона більше не бачила Седелли . Охоронець казав, що служницю просто вигнали з палацу. Хоча вона залишилася живою, думка про те, що Седеллі довелося блукати світом без жодної підтримки, ятрила серце принцеси.

Спогади принесли гіркий жаль. Щоб відігнати їх, Ів схопила Седеллу за руку:

— Я обіцяю, ти будеш жити в розкошах.

— Принцесо ?

— Справді. Клянуся.

— Гм, дякую. Але...

— Так, Седелло ?

— Я хочу, щоб Ви знали: Ваш добробут — це і мій добробут.

— ...

Ів хотіла розчулити служницю , але натомість розчулилася сама. Вона ледь не розплакалася, проте широко посміхнулася:

— Твоя правда! Будемо розкошувати разом, Седелло !

— Так, Ваша Високосте !

Почалися ранкові приготування. Оскільки в покоях Ів не було окремої гардеробної, вона вмилася прямо на місці. Перед тим як обирати сукню, вона вирішила уточнити:

— Хто сьогодні йде на ранкову аудієнцію до батька ?

В Імперії Хаделамід дозволялася полігамія. У вельми енергійного Десмонда II на той момент було 18 дітей: 10 доньок та 8 синів. Оскільки зібрати всіх одночасно було неможливо, їх ділили на групи по 4-5 осіб для щотижневих візитів. Ів сьогодні мала прохання до імператора, і кращої нагоди, ніж ранковий візит, годі було й шукати.

— Третя принцеса, сьома, восьма, четвертий та п’ятий принци. Ви також у списку, Ваша Високосте .

— Добре... Стривай, третя і восьма?

— Так.

На близнюків-принців було байдуже, але решта складу була жахливою. Третя принцеса — це Бріжіт, яка, ставши кронпринцесою, зруйнувала країну своїми гаремами, а восьма — Розеніт, «беладона імперії», яка отруїла Ів. Обидві були вкрай неприємними суперницями.

«Ці двоє рідко збираються разом... О, точно. Здається, я згадала цей день».

Той ранок за тиждень до вісімнадцятиріччя Розі залишився в пам’яті Ів як одна з найгірших подій. Бріжіт щосили намагалася заслужити прихильність Десмонда II, щоб стати офіційною спадкоємицею. Того дня вона заманила Ів у пастку, щоб виставити себе в кращому світлі. Імператор тоді страждав від мігрені через зменшення видобутку магічних кристалів. Бріжіт запропонувала «геніальне» рішення: ще суворіше контролювати норми видобутку для робітників. На копальнях працювали гомункули найнижчого рангу, яких називали «бракованими». Ів не змогла промовчати, коли почула, що їх збираються витискати до останньої краплі сили. Вона почала палко доводити, що умови праці гомункулів потребують негайного покращення.

Бріжіт навмисне перекрутила її слова, виставивши Ів як таку, що зневажає імперські традиції. А Розеніт підлила масла у вогонь: почала схлипувати, мовляв:

«То виходить, сестро , і я погана, бо збираюся обрати собі лицаря-гомункула?».

Розгніваний Десмонд II не захотів слухати суперечок і просто вигнав Ів геть, а до того ж перлиноподібних сліз, які пролила Біла троянда імперії вистачило, щоб її миттєво охрестили лиходійкою століття. Це стало початком її остаточної опали. А неправильна політика імператора, прийнята того дня, стала одним із факторів краху держави.

«Що ж, було б дивно, якби день, у який я повернулася, не був таким вирішальним роздоріжжям».

Це була не просто аудієнція — на кону стояло все її життя. Обличчя Ів стало серйозним, наче вона виходила на поле битви.

— Хух, і що ж мені робити?

— Як це «що», принцесо ? — Седелла весело посміхнулася і дістала найрозкішнішу сукню. — Треба вбратися так, щоб усі заніміли!