Розділ 116 — Розділ 116

Найбільшим інтересом на цей момент, звісно, був турнір з бойових мистецтв. Усі, хто сидів за столом, спрямували очі на Мікаеліса.

— Ще ні, — відповів він.

— О-о, тоді дозволите мені дати пораду? — запитав Алвен.

— Звісно, пане Редмон.

Мікаеліс якраз мучився, намагаючись вигадати якесь бажання, що не було б продиктоване лише особистою вигодою, адже це було б соромно. Йому було дуже цікаво почути думку Алвена, якого навіть Ів визнала людиною, що не має корисливих мотивів.

Алвен заговорив:

— Якщо вже бажати, то краще щось романтичне та захопливе.

— Прошу?

— Як ви знаєте, сенс турніру полягає в тому, щоб продемонструвати підданим військову силу та велич імператорської сім'ї, чи не так?

— Саме так.

— Іншими словами, турнір — це чудова нагода показати підданим щось і отримати відгук. Оскільки це публічний захід, Ваша Високосте, вам необхідно твердо захопити симпатії народу. Питання в тому, як це зробити. Насправді все просто. Наші піддані...

— ...страшенно люблять історії кохання між членами імператорської родини та лицарями.

Алвен підступно посміхнувся. Він був серйозним.

— Це сила музичних і театральних сюжетів, що споживаються в мистецькому світі. Навіть у дитячих казках головний герой — лицар, який рятує члена імператорської родини, захопленого Магічним драконом. Ось чому рання освіта така страшна.

— …

— Отже, сере Агніто, вам потрібно лише влаштувати показовий виступ, який задовольнить очікування підданих. Романтично! І захопливо!

Алвен, жестикулюючи, наче маестро, врешті-решт поклав руку на плече Мікаеліса.

— Це під силу лише вам, сере Агніто. Довіряю це вам.

— ...Я спробую докласти зусиль.

— Хороший настрій. Додам ще одну пораду: не обов’язково бути оригінальним. У таких речах, чим банальніше, тим краще.

— ...

Алвен, який мав би врятувати його від сумнівів, навпаки, занурив Мікаеліса в ще більші роздуми. У той самий час Джулія згадала важливий факт і змінила тему.

— До речі, по дорозі сюди я бачила чайну церемонію на свіжому повітрі, яку організувала Третя принцеса.

— О-о, рідко буває, щоб Третя принцеса сама влаштовувала світські прийоми. Хто був запрошений? — запитала Ів.

Вона подумала, що оскільки Ченслі втрачають позиції, Третя принцеса намагається залучити нових дворян як джерело фінансування. Але припущення Ів виявилося хибним.

— Майже всі принцеси та принци.

— Хм?

Бріжіт не була людиною, яка витрачає час даремно. Якщо вона доклала зусиль, щоб влаштувати світський захід для своїх братів і сестер, на те була вагома причина.

— Мабуть, Ваша Високість не отримали запрошення.

— Так. Я не очікувала, що вони вирішать розділити сімейне тепло без мене. Це навіть якось сумно.

Хоча вона говорила жартома, обличчя її, занурене в роздуми, було досить серйозним. За мить Ів серйозно промовила:

— Варто подякувати Джулії за спостережливість. Схоже, незабаром ситуація в імперії змусить нас будувати власні сили серед членів імператорської родини.

Олівія, яка досі переважно слухала, обережно додала:

— Звісно, формування бази серед імператорської родини — це необхідна річ. Поле битви Вашої Високості — це імператорський палац, і тут легше отримати підтримку від імператорських осіб, ніж від дворян.

— Гм, це правда.

— Відверто кажучи, я дивувалася, чому Ваша Високість, яка так агресивно будувала дворянську фракцію за короткий час, досі не має фракції серед імператорської родини. Чи є якась причина, чому ви не хочете робити їх своїми союзниками?

Це було гостре зауваження. Ів трохи завагалася, а потім відповіла:

— Річ у тім, що в моїй сім’ї немає гідних людей. Усі вони невиховані.

— ...

— ...Насправді у мене просто погані стосунки з родиною.

За столом запала тиша. Усі ледь не забули, що ще кілька місяців тому принцеса перед ними вважалася загальним посміховиськом.

— Панно Олівіє, чому ви атакуєте болючу родинну історію Її Високості?

— Що? А, ні, це...

— Відомо ж, що в імператорській родині немає гідних осіб! Ви не знали, що Її Високість не спілкується з ними, бо вони не відповідають її рівню? Панно, ви на нашому боці?

— В-вибачте! Прошу вибачення! — Олівія, збентежена докором Джулії, хотіла встати і вклонитися, щоб вибачитися. Але Ів підняла руку, зупиняючи її.

— Нічого страшного. Я визнаю свою помилку. Сідайте.

— Д-дякую, Ваша Високосте.

Атмосфера за столом швидко відновилася. Алвен підсумував:

— Ми виберемо тих, хто має потенціал приєднатися до нас, окрім тих членів імператорської родини, які точно на боці Третьої принцеси.

— Займіться цим.

Ів відразу поринула в роздуми. Окрім Евкліда, їй не спадало на думку нікого, кого можна було б «переробити». Раптом у голові промайнула неприємна думка:

— Лихо. Якщо сестра Бетті перетягне на свій бік Розі, буде складно, ні, дуже складно.

Хоча позиції Розеніт у світському товаристві палацу дещо ослабли, вона все ще залишалася людиною, яку палко обожнювали піддані. Вплив «Білої Троянди Імперії» був унікальним, принаймні в тому, що стосувалося завоювання симпатій народу. Навіть Бріжіт докладала всіх зусиль, щоб на публіці створити картинку добрих сестринських стосунків з Розеніт.

«Якраз те, чого найбільше бракує сестрі Бетті — це симпатії народу. Якщо вони об'єднаються...»

Хоча популярність Ів останнім часом зросла, протистояти двом об'єднаним особам було важко. Особливо, якщо справа дійде до інформаційної війни, вона опиниться в дуже невигідному становищі. Коли обличчя Ів потемніло, Джулія додала важливу інформацію.

— До речі, на тій чайній церемонії не було Восьмої принцеси.

— Е...?

Це було несподівано.

«Невже Розі відмовилася від пропозиції сестри Бетті?».

Проте Ів відразу відкинула це припущення.

— Напевно, вона не змогла прийти через особисті причини. Великого значення це не має.

Навряд чи Розеніт мала достатньо проникливості та відчуття, щоб розгадати наміри Бріжіт і заздалегідь їм запобігти. Коли Розеніт згадали, Седелла повідомила про неї нову інформацію:

— Останнім часом Восьма принцеса активно бере участь у світських заходах дворян поза межами імператорського палацу.

— Отже, вона розширила сферу діяльності.

Це означало, що вона ще більше віддалася світському життю. Розеніт, роздратована минулим бенкетом, здавалося, намагалася з усіх сил стати вершиною світського товариства.

На цьому обговорення Розеніт на нараді щодо протидії Бріжіт можна було вважати достатнім. Після обміну ще кількома думками нараду було завершено.

***

Того дня офіційно було підтверджено покарання для тих, хто займався маніпуляціями з магічними кристалами. Коли виявили тих, чиї обсяги накопичення перевищили ліміт, результати виявилися цікавими.

Більшість із близько 30 виявлених сімей належали до Ченслі та пов'язаних із ними дворянських родів. Здавалося, Бріжіт не передбачала, що Ченслі наважаться поширювати інформацію, яку вона дала їм потайки, своїм підручним.

Покарання передбачало штраф, що стартував від 10-кратної суми, а залежно від обсягу накопиченого товару він лише зростав, тож це була не дрібниця.

Враховуючи величезні суми штрафів, термін повного погашення дали до початку сезону зимових дощів. Мабуть, до кінця року багато сімей будуть змушені продати своє майно, включаючи міські маєтки, і повернутися в сільські маєтки. Деякі сім'ї збанкрутують, продавши навіть титули та землі, і опиняться на вулиці. А ще хтось, навіть використавши всі ці засоби, не зможе сплатити штраф і потрапить до в'язниці.

«Є ефект очищення від корумпованих дворян, це добре».

Це не були нещасні випадки з новачками. Це були люди, які роками займалися корупцією і нарешті отримали удар від закону, тому Ів думала про це спокійно.

Сім'єю, яка посіла перше місце за обсягами накопичення, безперечно, була Ченслі. Штраф, накладений на Ченслі, був у 100 разів більшим. За логікою, уникнути банкрутства та тюремного ув'язнення було неможливо.

«У них є джерела чорних грошей, тому вони будуть боротися до останнього. Хоча я теж не збираюся сидіти склавши руки».

Долю графа Санчеса також було вирішено на розсуд Алвена. В обмін на надання доказів маніпуляцій Ченслі, він уникнув смертної кари для всієї родини. Однак титули, маєтки та майно було конфісковано, а сам Хосен Санчес був довічно ув'язнений у в'язниці Дебонеа. Злочини, пов'язані з наміром завдати шкоди гомункулам, які є активом імператора, та замах на вбивство члена імператорської родини були тяжкими. Попри те, що Ів наполягала на поблажливості щодо останнього пункту, вирок був суворим.

«Ти даремно чіпав Алвена, Санчес, і через це поплатився».

Звісно, співчуття вони не заслуговували. Думаючи про імперію, яка стала трохи чистішою з відходом корумпованих дворян, Ів пила прохолодний чай.

Саме тоді, коли вона спокійно насолоджувалася післяобіднім чаюванням, із поспішним стуком у двері увійшла Седелла.

— Ваша Високосте.

— У чому справа?

Седелла зі серйозним обличчям повідомила новину:

— Третя принцеса щойно увійшла до робочого кабінету Імператора.

— Справді?

Ів опустила чашку і встала. Подол її сукні, що нагадувала зелень червня, замайорів від її рухів.

— Ох, раптом я не можу стримати бажання побачити батька. Маю негайно взяти подарунок для виявлення дочірньої шани і йти.

У дзеркалі на стіні відобразилася Ів, яка вже була повністю готова з ніг до голови.

«Сестро Бетті, ви раніше так не робили, а тепер намагаєтеся діяти ось так потайки».

Це був перший помітний рух Бріжіт після того, як вона викликала віконта Фріца до імператорського палацу. Бріжіт, безперечно, намагалася нашвидкуруч протягнути проєкт, вигідний їй і невигідний Ів.

«Цього не буде».

Що саме збиралася пропонувати Бріжіт, було наполовину зрозуміло з попередньої наради. І Бріжіт навіть зараз давала Ів інформацію.

«Я думаю, у тому, що вона вирішила діяти саме на порозі турніру, є якийсь підступ».

Поки що це було не зовсім зрозуміло. Ів лише сподівалася, що Бріжіт знову не нашепоче Десмонду II чергову політику, яка погубить країну.

— Ходімо, Седелло, Мікаелісе.

У супроводі інших мешканців покоїв, Ів рішуче вийшла за двері.