Розділ 118 — Розділ 118

— Хм?

— Коли було виявлено заряджувальні магічні кристали, я також замислилася над проблемою гомогенізації мани. Тому я написала листа Володареві Вежі Слонової Кістки з проханням дослідити технологію очищення мани.

— Охо, невже?

— Володар Вежі Слонової Кістки відповів позитивно, зазначивши, що хоча це й забере багато часу, завдання цілком здійсненне.

Те, що в ущелині Зелькатос вона попросила Наталі написати цього листа, було зроблено саме задля того, щоб сьогодні врятувати країну.

— Це непоганий спосіб. Якщо очищення стане можливим, індивідуальні властивості мани тьмянітимуть, що знизить імовірність виникнення конфлікту мани.

— Так, батьку. Оскільки ми цілком можемо обрати праведний шлях, я не бачу жодних причин обирати нечестивий.

— Так, так. Немає потреби впроваджувати дослідження, які викликають стільки суперечок.

На щастя, Десмонд II мав бодай якийсь глузд.

Завдяки цьому підступний план Бріжіт, яка прагнула перетворити гомункулів на живі джерела мани, прирівняти їх до звичайних магічних інструментів та включити у військове виробництво родини Вельтеору, був остаточно зірваний.

Ів повернулася до Бріжіт і промовила:

— Сподіваюся, сестро, це розвіє Ваші турботи.

— …Звісно. Хіба ж ні?

Бріжіт виказала своє роздратування, проте це тривало лише мить. Вона одразу ж знову надягла маску турботливої сестри і солодко промовила:

— Я щиро рада, що маю таку надійну молодшу сестричку. Сподіваюся, ти й надалі допомагатимеш мені у моїх великих справах?

«Хай там як, а кронпринцесою все одно стану я, тож тобі й надалі доведеться гнути спину під моїм керівництвом».

Ів теж відказала:

— Звісно, сестро. Хіба мій найперший обов'язок — не стежити за тим, щоб ваші справи просувалися бездоганно?

«Зазвичай вищі за рангом опікуються нижчими. Кронпринцесою стану я».

Поки вони розігрували цю сцену палкої сестринської любові, їхні погляди залишалися щирими — очі обох були переповнені ворожістю.

— Завдяки Ів ми зможемо ще більше прискорити розробку магічних інструментів.

— Чудово. Займися цим, Бетті.

Так чи інакше, військове виробництво мало перейти до рук Бріжіт та родини її нареченого. Ів вирішила здійснити бодай мінімальний напад задля контролю:

— Я знаю, батьку, що теперішня криза з наживою на дефіциті завдала Вам глибоких турбот. Аби подібні ганебні випадки не повторилися, нам слід приділити особливу увагу прозорості у сферах використання.

— О, так, безумовно. Ти дуже влучно зауважила.

Десмонд II відреагував надзвичайно прихильно.

«Цілком природна реакція».

Десмонд II знав, що за діями торгового дому Ченслі стояло інформаційне покровительство Бріжіт, проте заплющив на це очі. Адже розголошення провини найімовірнішої кандидатки на престол стало б ганьбою для всієї імператорської родини.

Попри це, Бріжіт зухвало намагалася знову прибрати до рук бізнес, пов'язаний із магічними кристалами. Десмонд II і сам потайки не мав до неї повної довіри.

Тож у цей момент Ів дуже вчасно підштовхнула його, дозволивши здійснити необхідний контроль.

Розмовляючи з Ів, Десмонд II розпорядився залучити кількох нейтральних діячів до військового виробництва Вельтеору.

Кутики очей Бріжіт сіпнулися. Проте вона швидко опанувала себе і кинула на Ів зухвалий погляд.

«Хоч як би ти старалася, успіх у каральній експедиції все одно стане моєю заслугою».

Зустрівшись із цим поглядом, Ів інстинктивно відчула:

«Це ще не кінець».

Бріжіт одразу ж знову начепила фальшиву посмішку і повернулася до Десмонда II:

— Батьку, окрім військового постачання, я маю що сказати і щодо каральної армії.

— Про що саме, Беті?

Оскільки головною силою у війні проти Магічного Дракона були гомункули, під каральною армією, ясна річ, малися на увазі саме вони.

«Якщо сестриця відкрито збирається висловити думку щодо гомункулів, мені варто бути готовою до всього».

Існувала велика ймовірність, що зараз пролунає якась нечувано шокуюча заява. Ів подумки почала тихо читати заклинання стабілізаційної магії.

Бріжіт заговорила:

— Дотепер в історії відбулися три каральні експедиції проти Магічного Дракона, і щоразу безліч гомункулів билися заради нашого Хаделаміду. Це були славетні битви, проте вони коштували нам занадто багато крові. Як членкиня імператорської родини, я відчувала глибокий і болісний тягар відповідальності за їхні жертви.

До її лицемірної манери розмовляти було неможливо звикнути. Від цього Ів мало не забула слова свого заклинання.

— Продовжуй, Бетті.

— Так, батьку. Тож я прагнула знайти спосіб зменшити втрати серед гомункулів. Вивчивши стародавні літописи, я виявила, що порівняно з неймовірною могутністю гомункулів, їхні жертви були невиправдано великими. І я змогла відшукати причину. Вона полягала у тому, що…

Бріжіт подивилася на Ів із посмішкою, яка зазвичай з'являється перед вирішальним переможним ходом:

— У них не було чіткої системи командування.

Ів здригнулася.

«Невже її мета — це…»

Через хвилювання заклинання вмить розвіялося. Ів тремтячим поглядом вставилася в Бріжіт.

Така реакція, звісно ж, лише додала Бріжіт упевненості. Вона гордо проголосила:

— Користуючись нагодою, я прошу Вас. Задля підготовки до війни проти Магічного Дракона, проведіть масштабну реорганізацію військових підрозділів гомункулів.

Поки Ів заціпеніла від подиву, Бріжіт вела далі:

— Нумо почнемо експериментальну реорганізацію з найближчої до нас Імператорської гвардії, а згодом поширимо це на всіх гомункулів. Зараз лицарі об'єднані в один великий загін із трьохсот осіб; ми розділимо їх на десять підпорядкованих лицарських орденів і призначимо в кожен по командиру ордену, сформувавши належну структуру.

— Гм.

— Поміркуйте, батьку. З давніх-давен надзвичайна бойова міць гомункулів символізувала імператорську владу. Каральна експедиція проти Магічного Дракона — це саме та сцена, де вони мають продемонструвати свою справжню силу. Хіба організована й чітка структура замість некерованого натовпу не піднесе Вашу велич, батьку, на значно вищий рівень?

— Якщо послухати, це звучить цілком непогано.

Десмонд II, який завжди палко прагнув слави, миттєво піддався на ці слова.

— Тоді як ти плануєш обирати десять командирів орденів?

— Хіба зараз не час Літнього фестивалю?

Холодні очі Бріжіт знову звернулися до Ів.

— Даруйте титули командирів орденів відповідно до результатів змагань — з першого по десяте місце.

— Ах.

З вуст Ів мимоволі зірвалося тихе зітхання. Побачивши це, Бріжіт переможнo й тріумфально посміхнулася.

«Саме так, Ів. Ти почуваєшся приголомшеною. Результати минулих турнірів бойових мистецтв чітко доводять, що перші місця завжди посідають особисті лицарі. Навіть якщо вони стануть командирами орденів, особисті лицарі все одно залишаються таврованими та підвладними членам імператорської родини. Тож зрештою ці ордени належатимуть самим принцам та принцесам».

Що більше прибічників серед імператорської родини ти маєш, то більше лицарів-гомункулів зможеш узяти під свій контроль. Чаювання, яке Бріжіт влаштовувала для приваблення навіть тих членів родини, яких раніше ігнорувала та зневажала, було підготовкою саме до цього.

«Це гра, в якій ти, жалюгідна невдахо, ніколи не зможеш перемогти. Ну що, Ів?»

Коли Бріжіт озирнулася, Ів міцно стискала губи.

Проте це почуття було максимально далеким від образи чи гніву.

«О ні, сестро! Якщо ти створиш таку офіційну структуру, це ж неймовірно полегшить життя майбутньому Королю гомункулів!»

Їй до рук припливли настільки вигідні умови, що стримувати вираз обличчя ставало дедалі важче.

«Усе одно незабаром Мікаеліс встановить свою одноосібну владу, тож яка різниця, у кого з членів імператорської родини зараз є якісь частки впливу?»

Її серце краялося від думки про те, як доведеться розбиратися з нікчемними та позбавленими будь-яких чеснот принцами та принцесами, а тепер не було жодної потреби ламати над цим голову. На душі в Ів запанував цілковитий спокій.

І це було ще не все.

«Зі здібностями Мікаеліса він без жодних зусиль здобуде найкращий результат на турнірі й буде призначений командиром ордену. Я якраз міркувала, як надати Мікаелісу офіційний титул, а посада командира ордену стане просто ідеальним трампліном! Наше майбутнє стає значно легшим».

У цей момент здавалося, ніби Бріжіт власноруч вистилає шлях Ів та Мікаеліса пелюстками квітів.

Ів ледве спромоглася повернути обличчю належний вираз і висловила Бріжіт свою вдячність:

— Почути від Вас таку глибоку й гідну поваги думку — справжня честь; я маю щиро подякувати Вам, сестро, за цей урок.

— Не варто дякувати. Останнім часом мене трохи бентежило те, що я кілька разів отримувала повчання від тебе. Я надзвичайно пишаюся тим, що нарешті змогла дати тобі урок.

— Сподіваюся, й надалі все буде так, як сьогодні.

— Яка зухвалість. Не хвилюйся, мені є ще багато чому тебе навчити.

Бріжіт, абсолютно викрививши для себе сенс її слів, тріумфувала.

«Що ж, нехай поки що залишається у полоні своїх ілюзій».

Ів, виправдовуючи очікування Бріжіт, зобразила стривоженість і зробила вигляд, ніби намагається заперечити її думці:

— Проте є один момент, який викликає у мене занепокоєння. Імператорська гвардія належить виключно батькові. Якщо особисті лицарі отримають право командування і ставитимуть накази членів імператорської родини, які їх таврували, вище за будь-що, хіба це не означатиме свавільне керування армією батька?

Звісно, Бріжіт мала готову відповідь:

— Навряд чи хтось посміє виплекати такі зрадницькі помисли, проте твоє занепокоєння, Ів, також не варто ігнорувати. У такому разі обмежмо дію права командування виключно простором поза межами імператорського палацу. Якщо ж хтось із членів імператорської родини спробує використати військову силу лицарських орденів усередині палацу, карайте це суворо як державну зраду.

Оскільки для каральної експедиції їй у будь-якому разі потрібне було боєздатне військо, Бріжіт сама наклала ці суворі обмеження.

Завдяки цьому імператор, який перебував під захистом палацу, залишався у цілковитій безпеці за будь-яких обставин.

— Добре. Я дозволяю реорганізацію двохсот гомункулів з-поміж тих, хто перебуває в палаці, у десять лицарських орденів.

Десмонд II залишив під своїм безпосереднім командуванням сто лицарів Імператорської гвардії, створивши для себе додаткову подушку безпеки, і лише після цього дав згоду.

— Дякую Вам, батьку.

— Тепер можете йти.

— Слухаємось, батьку.

Клац .

Ів та Бріжіт разом вийшли з робочого кабінету.

У коридорі на них чекали їхні особисті служниці та охоронці.

Побачивши Ів та Бріжіт, вони рушили назустріч, проте миттєво спинилися, відчувши важку й напружену атмосферу.

За межами кабінету більше не було потреби приховувати свої емоції за масками.

Бріжіт у всій красі продемонструвала зарозуміле обличчя переможниці:

— Тобі ніколи не перемогти мене, Ів.

— …

— Чому б тобі просто не схилити переді мною голову? Якщо поводитимешся слухняно, я ж бува, можу виявити ласку і прийняти тебе під своє крило.

— …Я відмовляюся.

— Що ж. Тоді готуйся гірко шкодувати про це.

Бріжіт задоволено й улесливо розсміялася і першою пішла геть.

Сер Елайджа кинув на Ів швидкий погляд, стримано вклонився і поспішив услід за своєю господаркою.

Ів стояла мов укопана, опустивши очі додолу. Седелла та Мікаеліс стрімко підійшли до неї.

— Ваша Високосте, Ви в порядку?

— …

— Що сталося всередині?

Через те, що Ів ніяк не реагувала, в очах Седелли та Мікаеліса відбилося глибоке й болісне занепокоєння. І саме в цей момент:

— ……Сестра вже пішла?

— Що? Ах, так…

Ів рвучко підняла голову. Від її нещодавнього пригніченого вигляду не залишилося й сліду.