Розділ 119 — Розділ 119. Літній фестиваль

Ів, вдаючи, що нічого особливого не сталося, стисло переповіла події, що відбулися в робочому кабінеті імператора.

— Сестра висунула досить цікаву пропозицію. Вона запропонувала реорганізувати Імператорську гвардію, створити десять підпорядкованих лицарських орденів і обрати для кожного командира. Мабуть, вона хоче номінально призначити командирами своїх особистих лицарів, а насправді — сформувати військову владу зі своїх прибічників серед членів імператорської родини. Батько дав на це дозвіл.

— …!

Для людини, яка слухала це, ситуація була справді серйозною.

Седелла, яка якнайкраще знала становище Ів — фактично цілковиту ізоляцію серед членів імператорської родини — одразу спохмурніла.

— Ви в порядку, Ваша Високосте?

— Так. Я в порядку.

Для Ів, яка знала майбутнє, це була щира відповідь. Проте для її підданих, які не знали справжнього стану речей, це виглядало так, ніби їхня володарка просто вдає мужність.

Як і очікувалося, відповідь Ів справила на Мікаеліса протилежний ефект.

«Моя принцесо!»

У його фіолетових очах спалахнула глибока ніжність. Здавалося, серце крається від вигляду принцеси, яка намагається самотужки впоратися з такою складною ситуацією.

«Треба швидше пробудитися, щоб полегшити тягар моєї принцеси. Це все через мою слабкість».

Оскільки зараз він виглядав як звичайний гомункул, він не міг відкрити правду. Тому йому залишалося лише щиро втішити її.

— Ваша Високосте.

— Так?

— Прошу, не хвилюйтеся. Поки я залишаюся Вашим мечем, жодна проблема не стане на заваді.

Мікаеліс прямо подивився в очі Ів і промовив:

— Прошу, покладайтеся на мене.

— ………

Раптом атмосфера стала надзвичайно серйозною. Погляд, сповнений такої відданості, чомусь змусив Ів зніяковіти.

«Я ж справді в порядку. Але ж я не можу розповісти, що повернулася з минулого і знаю майбутнє».

Зрештою, пояснити все одно не було жодної можливості. Ів прийняла турботу Мікаеліса.

— Так. Я покладатимуся на тебе.

Іноді довіра володарки ставала для лицаря потужним стимулом. Фіолетові очі Мікаеліса потемніли.

«Як смієш ти засмучувати мою принцесу... Третя принцесо, ніякого легіону тобі не бачити».

Гра, в якій Бріжіт не мала жодного шансу на перемогу, розпочалася.

***

В час, коли опускалися сутінки, Елайджа заледве звільнився від кошмару й зустрів світанок.

— Ха, як же паршиво на душі.

Кошмаром було відтворення найжахливішої події, яку він пережив у розпліднику.

У часи, коли він був іще зовсім малим хлопчиськом, йому довелося провалити «іспит для покидьків». У розпліднику під приводом розпалювання суперництва щороку змушували малих гомункулів грати в жорстоку гру на виживання. Якщо в цій нещадній грі хтось посідав останнє місце, цього гомункула знищували або відправляли на каторгу.

Того року екзаменаційною дисципліною була втеча з підземного лабіринту за обмежений час. На відміну від теперішнього часу, тоді слабкий Елайджа потрапив у пастку й зазнав поранення, через що застиг і не міг рухатися прямо перед точкою виходу.

Багато сородичів удавали, ніби не помічають його, коли пробігали повз до виходу, і в міру того, як ліміт часу вичерпувався, Елайджа зі розпачем в очах змушений був спостерігати, як зачиняються двері лабіринту.

— Підводься, якщо не хочеш здохнути.

— Га? А-а-а…?

Але саме в цю мить якийсь рожевоволосий гомункул звалив Елайджу собі на плечі. І, маючи таке ж дитяче тіло, він почав тягти Елайджу за собою, наче мішок зі мотлохом.

Це була поведінка, яку неможливо збагнути. Здавалося, ніби цей гомункул зовсім позбувся розуму, але оскільки йому самому передусім треба було вижити, він щосили вчепився в нього

Вони ледве встигли перетнути точку виходу прямо перед закінченням часу. Проте не можна було спокійно зітхнути з полегшенням лише тому, що вони вижили. Для іспиту обов'язково був потрібен цап-відбувайло. Оскільки до закінчення часу в лабіринті нікого не залишилося, той, хто вибрався останнім, мав стати найгіршим.

Коли Елайджа тремтів від переляку, рожевоволосий гомункул, який допомагав йому, вчинив ще одну дію, що суперечила здоровому глузду. Він власноруч зламала прапорець, який тримав в руці, оголосивши цим про свою дискваліфікацію.

— Чому…?

Причини він так і не почув. Рожевоволосого гомункула невдовзі закували й повели за собою наглядачі розплідника.

Чи то через шок від дивовижного порятунку, але з того дня Елайджа, як не дивно, не міг плекати в серці вірність до імператорської родини.

У ньому почала зріти огида до всього світу, та попри це він зціпив зуби й невпинно вдосконалював себе, аж поки не здобув найвищий ранг. Усе це було заради того, щоб знову зустріти того рожевоволосого гомункула, який, можливо, ще залишився живим на копальні магічних кристалів.

І ось минулої осені Елайджа отримав нагоду вирушити до копані магічних кристалів у статусі особистого лицаря Бріжіт. На жаль, рожевоволосого гомункула, якого він шукав, там не було.

Невже цього гомункула із самого початку знищили, навіть не відправивши на каторгу?

Коли він визнав цю ймовірність, яку так затято намагався заперечувати, усе життя, що він витерпів досі, здалося марним. Елайджа потроху знесилювався.

«Чи варто здатися?»

Від цієї слабкої думки, що зненацька виринула в голові, Елайджа сам здригнувся. Про це не могло бути й мови. Він зціпив зуби й підвівся з ліжка.

***

Бум! Ба-бах!

Магічні феєрверки заквітчали ясне літнє небо. Нарешті розпочався турнір гомункулів — «Літній фестиваль».

З усіх куточків континенту до імператорської столиці Хаделун з'їжджалися туристи, щоб на власні очі побачити змагання. Квитки на турнір були повністю розпродані, а заклади проживання заповнені вщент.

«У цей період щільність населення в Хаделуні можна назвати справжнім лихом. Через посилення охорони правопорядку гвардії доводиться найважче».

Серед туристів було чимало й тих, кому не вдалося дістати квитки на поєдинки. Аби дати й їм можливість розважитися, навколо великої арени протягом п'ятнадцяти днів і ночей тривало свято.

Вінки з лаврового листя, що були символом турніру, прикрашали кожне місце, куди тільки падало око; сувеніри та особливі меню, пов'язані зі змаганнями, набули шаленої популярності, а митці з найвідоміших театральних труп кожного району вихвалялися своєю майстерністю.

«У Рімони сьогодні з пополудня теж щільний графік виступів».

Більшість вистав, які театральні трупи представляли в часи турніру, брали за основу лицарські дуелі. Звісно, якби вони просто оспівували славу перемоги, це було б нудно. Тому сюди домішували вічне кліше — кохання з членами імператорської родини, а також додавали пікантні теми відповідно до мінливих віянь часу.

Відтак, тогорічна мода виглядала ось як:

Принцеса, яка вже має особистого лицаря. І гомункул, який викликає того на дуель, щоб вона обрала його. Історія забороненого кохання, що розгортається між цими двома!

Тобто це був жанр подружньої зради за участю особистих лицарів.

«Ах, це знову змушує мене згадати минуле життя».

У пам'яті самі собою виринули злодіяння Мікаеліса, який вигнав Сільвестіана за межі імператорського палацу, щоб загарбати місце особистого лицаря Розеніт.

Якраз перед очима з'явився Мікаеліс, який чистив «Нічний промінь».

— Мікаелісе.

— Так, Ваша Високосте.

— Стався до сера Мілларда добре.

— …Я так і збираюся робити.

Це була несподівана вимога, але Мікаеліс чомусь одразу її прийняв.

Місце, де зараз перебували Ів та Мікаеліс, було загальною кімнатою відпочинку для членів імператорської родини. Якщо вийти звідси й один раз повернути за коридор, то можна було одразу потрапити до глядацьких трибун. Уже звідти разом із гамором долітала палка атмосфера.

Седелла захоплено промовила:

— Місткість великої арени становить 100 тисяч людей, і просто неймовірно, що квитки розкуповують щороку.

— Це й не дивно. Адже це нагода побачити військову доблесть гомункулів.

Могутні й прекрасні витвори алхімії. Звісно, піддані відчували до цього величезну цікавість. Та річ була не лише в цьому.

— До того ж можна побачити членів імператорської родини.

Нехай усередині імператорського палацу їхня рідкість нівелювалася, та за його межами ставлення було зовсім іншим.

Особливо простолюдини мали тенденцію сакралізувати особливу кров Хаделамідів, яка здатна панувати над філософським каменем.

«І наразі найпопулярнішою серед підданих є Розі, ця дитина».

Загалом люди — це істоти, які легко йдуть за більшістю. Вона й так була принцесою, що народилася з кров'ю, яку належало шанувати, а тут ще й пліткарські газети разом із діячами мистецтва ледь не промивали мізки, вихваляючи її красу та чарівність. Через це навіть ті піддані, які жодного разу не бачили її портрета, в один голос прославляли Розеніт.

«Усе це тому, що сестриця Бетті не змогла прихилити до себе серця народу. Якби кандидатка в кронпринцеси виконувала свої обов'язки належним чином, хіба піддані віддали б свої серця лише за таку перевагу, як врода?»

Ів подумки звинуватила Бріжіт і повернулася, щоб поглянути на неї. Якраз у цей момент Бріжіт пошепки давала якісь вказівки Елайджі. Одразу виникло чітке відчуття, що вони замислили якесь лихо.

Тієї ж миті слуга великої арени сповістив усіх:

— Ваші Високості принцеси та принци, настав час для виходу.

Мікаеліс засвідчив свою повагу легким уклоном і разом з іншими гомункулами вирушив до арени. Ів також попрямувала до трибун, призначених виключно для імператорської родини.

— Хай живе Хаделамід!

Піддані вибухнули вигуками, вітаючи появу членів імператорської родини. Вони наводили свої театральні біноклі, прагнучи розгледіти обличчя принців та принцес, а надто обличчя Розеніт, але все було марно. За законами імперії, коли члени імператорської родини офіційно з'являються перед простолюдинами, вони не повинні відкривати свого обличчя. Тому кожен із них ховав обличчя за маскою або головним убором із вуаллю.

Члени імператорської родини посідали свої місця один за одним. Розсаджування визначалося суворо за офіційним порядком престолонаслідування (за порядком народження). Місце Ів, яка посідала тринадцяте місце в черзі на престол, було між шостим принцом Дереком та сьомим принцом Ронделом. До слова, Рондел був рідним старшим братом Розеніт.

Однак якраз перед тим, як Рондел умостився на своє місце, розташування змінилося.

— Братику Ронделе.

— О? Що таке, Розі?

— Будь ласка, поміняйтеся зі мною місцями.