Розділ 120 — Розділ 120

— …О, чому?

— Я хочу сісти на це місце.

— Ну, гаразд.

Івієнроуз та Рондел були спантеличені, проте Розеніт залишалася цілком безтурботною. Вона витончено вмостилася в крісло, раз по раз кидаючи погляди в бік Ів. Було цілком очевидно, що вона помінялася місцями саме через Сьому принцесу.

«Що це з нею?»

Ів та Розеніт деякий час мовчки дивилися одна на одну, немов ведучи приховану розвідку. Нарешті першою заговорила Ів. Як раз до ладу вона мала запитання.

— Розі, схоже, ти сильно хворіла минулого тижня.

— Не розумію, про що ви кажете, сестричко. Цього року я ще жодного разу не слабла.

Всупереч очікуванням, Розеніт виявилася цілком здоровою. Що ж тоді означала її відсутність на чаюванні Бріжіт? Ів дещо розгубилася.

Поки Ів мовчала, цього разу слово взяла Розеніт:

— Слова, які ви сказали на минулому бенкеті, вельми вразили мене.

— …

— Хіба не пам'ятаєте? Ви ж бо зауважили, що політику та світське життя неможливо розділити.

Схоже, вона затаїла образу через ту розмову й тепер прийшла зводити порахунки.

«Вона ж із тих людей, що не здатні змиритися з програшем іншим, а надто вже мені».

Невдовзі Розеніт розправила плечі й мовила:

— Поміркувавши над цим, я збагнула, що це щира правда. Тож я прийняла рішення.

— …Яке саме?

— Я присвячу себе світському життю. Настільки грандіозному світському життю, що воно матиме безпосередній вплив на політику.

Ця раптова заява про власні амбіції прозвучала так, ніби вона закликала Ів подивитися, на що здатна. Проте, так чи інакше, саме існування Розеніт у минулому житті ніколи не приносило Івієнроуз жодної користі.

З погляду Ів, це навряд чи можна було назвати новою погрозою. Навпаки, у цьому вбачався навіть позитивний бік.

«Це значно краще, ніж її союз із сестрицею Бетті. Невже це так добре вплинуло те, що я піддражнила її на бенкеті?»

І це було ще не все. Якщо вона обере інший шлях, то й приводів для сутичок у майбутньому поменшає, чи не так? Якщо завдяки цьому знизиться ймовірність того, що вона знову зациклиться на Мікаелісі або спробує отруїти Ів, то це просто чудові новини.

«Будь ласка, тільки не ставай знову беладоною імперії».

Ось і все, чого Івієнроуз чекала від сестри, яка вже мала за собою гріхи у минулому. Відтак Ів охоче вирішила підтримати прагнення Розеніт.

— Я рада, що в тебе з'явилася така гарна мета.

— Так. Будь ласка, спостерігайте за мною.

Закінчивши говорити, Розеніт розпливлася в яскравій усмішці, а в її очах спалахнув зухвалий вогник. Якби на місці Ів, яка після повернення в минуле повністю позбулася будь-яких теплих почуттів до сестри, опинився хтось інший, його серце неодмінно затріпотіло б від цієї усмішки.

У цей час над усією великою ареною пролунав гучний голос, що прикував до себе загальну увагу:

— [Шановні піддані, дякуємо за ваше терпіння! Зараз розпочнеться урочиста церемонія відкриття Літнього фестивалю!]

Великі події завжди потребують оповідача. На піднесеній платформі з магічним гучномовцем у руках постав красномовний віконт, який і оголосив про початок свята.

Запрошені танцівниці з різноманітних театральних труп подарували глядачам дивовижне й величне видовище. Вони виконали танець із мечами, поєднуючи у своїх рухах витонченість та непохитну суворість. Наприкінці виступу вони вишикувалися у фігуру, що нагадувала лавровий вінок, чим поставили символічну крапку у своєму номері.

Звісно, церемонія відкриття не могла обійтися без урочистої пісні. І було цілком очевидно, хто саме є найпопулярнішою співачкою в імператорській столиці на цей час.

«Рімона!»

Дівчина з чорним кучерявим волоссям та засмаглою, наче стигле пшеничне колосся, шкірою затягнула величну пісню.

«Військова пісня перемоги», яку вона виконувала, не лише ідеально відповідала духу турніру, а й завдяки своєму потужному та жвавому мотиву неабияк розпалила публіку.

«Ах, Рімона таки справді найпрекрасніша, коли співає».

Ів, яка вже давно не чула голосу Рімони, розчулилася до глибини душі й міцно стиснула долоні.

У цей момент Розеніт зверхньо кинула своє враження:

— Гарне видовище, та й співає вона непогано.

Як і очікувалося від Розеніт, вона ніколи б нікого не назвала прекрасною, якби це не було її власне відображення в дзеркалі. Проте її оцінка співу виявилася досить схвальною. Оскільки Розеніт мала надзвичайно гострий слух, її смаки в музиці були вельми прискіпливими. Вона вкрай рідко висловлювала бодай таку скупу похвалу.

«Якщо сама не здатна заспівати так само, краще помовчала б», — звісно, для Ів ці слова прозвучали не надто приємно.

— О-о-о-о-о!

Щойно пісня вщухла, трибуни вибухнули шаленими вигуками. Івієнроуз також зааплодувала, не порушуючи при цьому меж імператорського етикету.

Проте саме в цей момент її погляд перехопив підозрілу сцену. Слуга Бріжіт підійшов до оповідача й щось пошепки переказав йому.

І лихо не змусило на себе чекати.

— [Її Високість Третя принцеса має слово до прекрасної співачки. Панно Рімоно Рунд, будь ласка, підійдіть ближче до місць імператорської родини].

«Що?! Навіщо сестра кличе нашу Рімону, якого біса?!»

Ів миттєво пройняло передчуття, що Бріжіт замислила якийсь підступ.

Тим часом Рімону покликали до імператорської ложі, і вона шанобливо схилилася у глибокому уклоні.

— Мене звати Рімона Рунд.

Не здогадуючись про небезпеку, що над нею нависла, дівчина із хвилюванням крадькома заглядала на місця, де сиділи Хаделаміди.

«Десь там має бути Сьома принцеса!»

Ця відважна дівчина зараз перебувала в полоні радости від думки, що нарешті зустріне свою покровительку. Для неї якась там Третя принцеса не мала жодного значення; куди важливішим було відшукати серед усіх Сьому принцесу та дізнатися, як саме та сприйняла її спів.

«Усе гаразд. І ноти, і такт були бездоганними. Але через ці вуалі зовсім не видно облич. Який там ранг престолонаслідування у Сьомої принцеси, тринадцятий? Ану погляньмо. Перша, друга, третя…»

Саме тоді, коли її погляд відраховував тринадцяте крісло, над ареною розлігся голос Бріжіт, підсилений магією:

— [Я чула, що твоєю покровителькою є Сьома принцеса].

— Ох, так, усе саме так.

Схоже, Бріжіт про все дізналася заздалегідь. По трибунах прокотилася хвиля зацікавленого шепоту через цей несподіваний зв'язок.

Члени імператорської родини відреагували так само. Розеніт разом з іншими принцами та принцесами з подивом скосили очі на Ів. Сама ж Івієнроуз із тривогою спостерігала за розвитком подій.

«Не чіпай Рімону, сестро».

На жаль, мовчазне попередження Ів не досягло адресатки. Бріжіт дивилася на Рімону, наче на здобич, і вже розставляла свої тенета:

— [Проте військова пісня перемоги... Твій вибір твору викликає серйозні сумніви щодо твоїх намірів].

— Що?

— [Чи не є ця пісня неприхованим виявом підтримки саме Сьомої принцеси?]

— …

Рімона повністю заціпеніла. Навіть найбезглуздіші причіпки з вуст Бріжіт, коли вона говорила таким суворим тоном, створювали навколо гнітючу атмосферу. До того ж, Хаделаміди були тими, хто міг без зайвих вагань розчавити будь-якого простолюдина.

То була жорстока епоха станової нерівности. Навіть звичайні аристократи навіювали жах на простолюд. Що вже й казати про імператорську родину, яка панувала над самими дворянами. Перед Рімоною стояла головна кандидатка на місце кронпринцеси; ніхто не знав, чим обернеться найменше незадоволення з її боку.

— [Чому ти мовчиш?]

На величезній арені, що вміщувала сто тисяч глядачів, запанувала така тиша, в яку важко було повірити. Напруга сковувала подих кожного присутнього.

«Сестричко Бетті. Ні, Бріжіт. Ти справді жахлива людина».

Ів уже навіть шкодувала, що колись називала її сестрою. Вона прикусила губу під своєю вуаллю. То була надто важка ноша для простої дівчини. Івієнроуз уже збиралася підняти руку, щоб втрутитися, навіть попри можливі наслідки. Проте саме в ту мить пролунало:

— Ох, чи дозволите ви, такі дурепі як я, говорити…

— [Говори].

— Якщо... якщо проблема полягає в моїй покровительці... Так, я отримую допомогу від Її Високості Сьомої принцеси, проте Сьома принцеса також перебуває під опікою та благословенням Його Величності Імператора. Тому прошу вас вважати, що в цій пісні я оспівувала славу та перемогу самого Його Величності.

Хоча її промова була дещо плутаною, суть залишалася абсолютно зрозумілою. Вона хитро закликала на допомогу вищу владу, і такий аргумент з погляду логіки виявився бездоганним.

«О, та це ж саме ті слова, які збиралася сказати я».

Поки Ів приголомшено спостерігала за тим, як Рімона власноруч знайшла вихід із пастки, Бріжіт скривила губи в уїдливій усмішці й кинула:

— Схоже, ти добре опанувала красномовство.

Ці слова призначалися вже не Рімоні, а самій Івієнроуз.

Почувши це, члени імператорської родини знову, наче за згодою, повернули голови в бік Ів. Напрямок їхніх поглядів підказав Рімоні, де саме сидить Сьома принцеса.

«То ось ви де!»

Рімона підвела очі на Ів. Вона щойно вирвалася з тенет Бріжіт, проте на її обличчі вже не лишилося й сліду від страху — воно знову випромінювало палке захоплення.

«Сьома принцесо! Ну як, я добре впоралася?!»

Дивлячись на таку Рімону, Ів мимоволі тихо засміялася.

Такий перебіг подій неабияк роздратував Бріжіт. Вона пирхнула, сперлася підборіддям на руку й зарозуміло промовила:

— Що ж, ледь усе свято не зіпсували.

«Це все через тебе, взагалі-то».

Коли ситуація врешті владналася, збоку пролунало:

— Дурна сестричка Бетті.

— …?

Знайшовся хтось, хто озвучив думки Ів і вилаяв Бріжіт замість неї. На подив, це була Розеніт. Вона заговорила стишеним голосом, наче навмисно прагнучи, аби Ів її почула:

— Саме через такі вчинки вона й утрачає прихильність народу. До мене їй, звісно, як до неба рачки, проте Рімона Рунд зараз має неймовірну популярність серед підданих. Якщо отак відкрито її притискати, пліткарські газети з радістю за це вхопляться. Завтрашні заголовки будуть варті уваги.

— …

Чи то через те, що було приємно чути кпини в бік Бріжіт, але ці слова Розеніт здалися Ів чи не найрозумнішими з усього, що та коли-небудь говорила в її присутності.

«Проте варто їй було обрати інший шлях, як вона одразу показала своє справжнє обличчя».

Поки Ів дещо дивувалася, Розеніт вела далі:

— Ви отримали в руки справді чудову карту, сестричко Ів.

— Га?

— Я про Рімону Рунд. Невже не розумієте?

Прагнучи довести, що титул Білої Троянди Імперії дістався їй не за красиві очі, Розеніт продовжувала демонструвати неабияку кмітливість.

— Бажаєте, я підкажу, як саме вам варто використати цю карту?

«Використати?»

— Так. На вашому місці я б пустила такі чутки...

— …?

— Буцімто ви з Рімоною Рунд насправді подруги, і ви таємно надавали їй фінансову допомогу. Дружба між простолюдинкою та членкинею імператорської родини — це ж така прекрасна історія, майже як кохання між гомункулом та принцесою, чи не так? Піддані будуть просто в захваті. Звісно, брехня це чи правда — немає жодного значення.

— …

Схоже, вона судила не стільки розумом, скільки інтуїцією. Проте у сферах, що стосувалися здобуття любови та загальної уваги, Розеніт мала вроджений хист. Подив Ів швидко змінився ніяковістю.

«Але ж усе це щира правда».

Через такий несподіваний поворот Сьома принцеса опинилася в дещо скрутному становищі.

— Навіть якщо я дала вам цю пораду, ви все одно не наважитеся втілити її в життя. Власне, саме тому я й поділилася цим.

Розеніт із виразом повної впевненості у власній правоті повернулася обличчям до арени й додала:

— Просто дивіться. Я покажу вам, як саме треба завойовувати серця підданих.

— …