Розділ 124 — Розділ 124

Мікаеліс та інші головні фаворити на перемогу впевнено йшли вгору по турнірній піраміді.

Минуло вже десять днів, і наразі турнір бойових мистецтв підійшов до п'ятого раунду — чвертьфіналу. Таким чином, у грі залишалося всього вісім бійців, і всі вони мали статус особистих лицарів.

«Учасники, які увійшли до вісімки найкращих, гарантовано отримують посаду командира лицарського ордену. Як і очікувалося, серед них чимало лицарів Бріжіт».

І справді, трохи позаду Бріжіт окинула Ів гордовитим поглядом і зверхньо посміхнулася.

«Що ж, нехай собі посміхається замість мене».

У цей момент хтось знову уїдливо заговорив поруч:

— А ви знаєте, сестро? Останнім часом сестра Бетті щодня надсилає мені в подарунок різноманітні десерти.

Цей голос належав Розеніт, яка сьогодні знову помінялася місцями з Ронделом, щоб сидіти поруч.

Це були надто очевидні хвастощі. Було очевидно, що вона прагне змусити Ів відчути тиск і вчинити так само.

Ів лише лагідно посміхнулася у відповідь:

— Судячи з цих слів, ти все ще промацуєш ґрунт.

— …

— Облиш це. Сестра Бетті — це тобі не наївний молодий панич, який залицяється до тебе.

Уражена в саме серце, Розеніт затихла. Завдяки цьому Ів вдалося зосередитися на поєдинку.

— [Перша група! Поєдинок сера Елайджі Хальштена проти сера Рітбера Бермана! Розпочинаємо!]

Елайджа та Рітбер були політичними союзниками, проте на священному турнірі бойових мистецтв не могло бути й мови про підтасовування результатів.

Дзень! Дзе-ень!

Довгий меч та дворучний меч запеклі зійшлися в бою. Через ауру меча покриття арени роздиралось на шмаття, а захисний бар'єр перед глядацькими трибунами беззупинно здригався.

Гуркіт вибухів, здавалося, розривав вуха, але крики захоплених глядачів були ще гучнішими.

На лаві очікування учасників поруч сиділи Мікаеліс та Сільвестіан. Вони обмінювалися репліками, не зводячи очей з двобою.

— Сер Хальштен вийшов, тримаючи в руках навіть не свою основну зброю.

— Хоче приховати справжню силу. Як на мене, це трохи занадто.

Невдовзі результат поєдинку виявився цілком очікуваним.

— [Перша група! Сер Елайджа Хальштен, перемога! Починаючи з чвертьфіналу дозволено використання магічних каменів, проте він не використав жодного. Трохи шкода, але це все одно був досить видовищний бій!]

Елайджа повернувся в бік імператорської ложі та вклонився, дотримуючись етикету. Напрямок був доволі неоднозначним — чи то в бік Бріжіт, чи то в бік Ів.

У наступному поєдинку другої групи дама Снорет Вінт здолала особистого лицаря першого принца Рубіо.

— Стиль бою дами Вінт досить унікальний. Вона реагує, безпосередньо під час битви блискавично змінюючи магічні камені?

— Саме так. Дама Вінт має глибші пізнання в магії. За допомогою магічних каменів вона прагне перетворити фехтувальний поєдинок на магічну битву.

— Мабуть, їй доводиться несолодко через те, що на турнірі заборонили використання магії.

— Здається, усе це через упередження, ніби лицарський двобій має вестися виключно мечем.

Завершивши фразу, Сільвестіан туго зв'язав своє довге срібне волосся, аби воно не заважало в бою. Тим часом його черга вже була зовсім близько.

Мікаеліс та Сільвестіан злегка зіштовхнули кулаки.

— Бажаю успіху.

— Тобі також.

Суперником Сільвестіана був особистий лицар п'ятого принца Ікаліса*. Зброєю, яку тримав цей гомункул із попелястим коротким волоссям, була рапіра.

*дивно, що раніше казали, що Евклід ще надто юний аби мати особистого лицаря, тому сталась його особиста трагелія в минулій часовій лінії, але в тексті чітко пишеться “Евклід”. Навіть не знаю чи це тут помилка авторки чи в минулих розділах. (ОНОВЛЕНО: п'ятий принц — Ікаліс, восьмий — Евклід; через схожість написання виникла плутатина)

У цей час в імператорській ложі Ікаліс підійшов до Розі та прошепотів:

— Розі, усе підготовлено.

— Дякую, братику Іка.

Погляд Ів мимоволі звузився. Помітивши цей погляд, Розеніт одразу ж відрізала:

— Хвилюєтеся, що це може бути підтасовування результатів? Це не так, тому заспокойтеся.

Невдовзі поєдинок розпочався. Наче на підтвердження слів Розеніт, обмін ударами, наповненими аурою меча, був неймовірно запеклим.

Обидва лицарі не шкодували ефектів магічних каменів, аби викластися у двобої на повну.

— [О-о, сер Міллард використовує тиск повітря для створення рушійної сили і кидається вперед! Його рухи схожі на політ шуліки… О, ні? Швидкість реакції сера Кітса також надзвичайна. Яка карколомна м'язова сила та спритність! Це безумовно магічний камінь берсерка, який тимчасово підносить фізичні здібності до самої межі!]

— Вау!

Напружене протистояння тривало. Коли жодних ознак наближення фіналу не було видно, сторона, що мала обмеження за часом, неминуче починала нервувати більше.

У поточній ситуації це стосувалося сера Кітса, лицаря з попелястим коротким волоссям, який мав магічний камінь берсерка.

Сер Кітс перехопив рапіру так, ніби збирався вирішити все наступним ударом. Сільвестіан, що перебував на відстані, також прийняв оборонну стійку.

Бу-у-ух!

Атаки обох супротивників, у які було вкладено абсолютно все, зіткнулися. Ударна хвиля, породжена цим зіткненням, відкинула назад усе, окрім тіл двох лицарів.

Під час цього процесу стрічка Сільвестіана розв'язалася, і його довге срібне волосся розсипалося по плечах. Це створило приголомшливе видовище, схоже на широко розгорнуті крила.

— О-о-о-о!

Це була мить, коли очі глядачів спалахнули захопленням. Якраз у цей момент сер Кітс упав на коліна.

— [Сер Сільвестіан Міллард, перемога! Це був величний вигляд, наче зійшов божий посланець! Сподіваємося, що мистецькі кола сьогодні ж увіковічнять цю сцену у своїх полотнах!]

Овації на трибунах не вщухали. Шум, викликаний тим, що глядачі ділилися враженнями від щойно побаченого, навіть не збирався вщухати.

Розеніт задоволено посміхнулася і промовила:

— Адже срібне волосся Сільвестіана має високу цінність. Лицар братика Ікаліса впорався навіть краще, ніж я думала.

Витончена техніка володіння рапірою сера Кітса, схоже, була марно витрачена лише на те, щоб перерізати стрічку для волосся. Високою була ймовірність того, що останній удар не був атакою з використанням усієї сили.

— [А тепер — останній сьогоднішній поєдинок.]

Мікаеліс став у центрі арени. Попри появу найсильнішого претендента на перемогу, реакція трибун була байдужою. Ведучий також, здавалося, втратив запал.

І не дивно, адже від початку бою минуло зовсім трохи часу, як усе миттєво вирішилося.

— [А, так. Переможця вже визначено. Мікаеліс Агніто, перемога. Чи не могли б ви змінити цю звичку із блискавичним відкиданням меча супротивника, щоб завершувати все не так швидко?]

— Це бій, на кону якого стоїть лицарська честь. Я не можу навмисно тягнути час, аби принизити суперника.

— [Ми почули цілком вичерпну й суху відповідь.]

Ось так Мікаеліс здолав особистого лицаря першої принцеси Роксандри та виборов право виходу до півфіналу.

— [Зрештою, залишилося четверо. Сер Елайджа Хальштен, дама Снорет Вінт, сер Сільвестіан Міллард, сер Мікаеліс Агніто! Хто ж стане остаточним переможцем серед цієї четвірки? Будь ласка, очікуйте на наступні два дні змагань!]

***

У коридорі, що безпосередньо з'єднувався з ареною, лунали чіткі, розмірені кроки. Тим, хто заходив, тримаючи спину проти світла, був не хто інший, як Мікаеліс.

— Хороша робота, Мікаелю. Цього разу знову блискавична перемога.

— Дякую, Сільві.

Мікаеліс узяв лише воду з-поміж запропонованих Сільвестіаном води та рушника. Це означало, що він навіть не спітнів.

Мікаеліс промовив:

— Сільві, у півфіналі мій суперник — ти. Мене не цікавить перерізання твоєї стрічки для волосся, тож можеш не хвилюватися. Я викладуся у двобої на повну.

— Це радісна новина, Мікаелю. Для тебе сьогоднішні суперники теж, мабуть, були суцільною нудьгою. Можеш чекати на завтрашній день.

Якраз у той момент, коли одна сторона обіцяла чесний бій, а інша — поєдинок відповідного рівня, втрутився непроханий гість.

— Оце так, яка зворушлива сцена. Проходьте вище, зберігаючи сили. Я чекатиму на вас у фіналі.

— Елайджа Хальштен.

Мікаеліс повернувся до Елайджі, який кидав цей виклик. Елайджа відповів так, ніби тільки на це й чекав:

— Що? Хочеш битися просто зараз?

— Моя принцеса веліла переказати тобі дещо.

— Ого? І що ж?

Його лимонні очі заблищали від інтересу. Уявивши, як цей погляд може бути спрямований безпосередньо на Ів, Мікаеліс відчув безпричинне й глибоке роздратування.

Мікаеліс міцно стиснув кулаки заради самовладання і розтулив вуста:

— Третя принцеса збирається позбутися тебе.

— ……Що?

— Нехай ти лише виконував наказ, але зрештою все виглядає так, ніби ти прагнеш служити іншому члену імператорської родини замість третьої принцеси. Для третьої принцеси це чудовий привід позбутися тебе в будь-який момент.

Ці слова без жодних прикрас тверезо змальовували реальність, у якій опинився Елайджа.

Зараз Бріжіт, звісно, потрібен особистий лицар із посадою командира ордену, тому він зможе зберегти своє місце.

Проте обов'язково настане час, коли вона залучить на свій бік достатньо членів імператорської родини, і кількість голів перестане бути важливою.

Тоді Бріжіт, яка й без того має специфічну історію стосунків зі своїми особистими лицарями, ні за що не залишить Елайджу в спокої.

— Тебе виженуть із палацу, позбавивши і статусу особистого лицаря, і посади командира ордену. Можливо, твій наступник отримає і те, і інше.

Кінець гомункула, якого залишив член імператорської родини, неймовірно жалюгідний. Йому доведеться повторити шлях Сільвестіана з минулого життя або попередніх особистих лицарів Бріжіт.

Елайджа скривив губи.

— Думаєш, я сам цього не знаю? Саме тому я збираюся змінити сторону до того, як мене викинуть.

— Змінити сторону?

— Так. Послухай, сере Агніто. Ти, здається, щось неправильно розуміє. Думаєш, я загадав таке бажання без жодних думок, лише тому, що це був наказ третьої принцеси?

Куточки вуст Елайджі вигнулися у звичну химерну лінію. Проте його погляд був серйознішим, ніж будь-коли.

— Мікаелісе Агніто. Цього разу я обов'язково маю намір перемогти. Я переможу, усуну тебе з дороги і здобуду прихильність Її Високості Сьомої принцеси.

— …Ти плекаєш марні надії. Думаєш, я дозволю такому, як ти, наближатися до принцеси з нечистими намірами?

— Що ж, твоя впевненість у власній перемозі — це одне, але називати мої наміри нечистими — це занадто. З якого дива ти вирішив, що в цьому бажанні немає моєї щирості?

— Щирості?

Мікаеліс насупився так, ніби почув жахливу фальшиву ноту.

Така роздратована реакція, схоже, лише додала сил Елайджі. Повернувши собі колишню невимушеність, він зблиснув очима.

— Так. Сьома принцеса зараз є впливовою особою, яка протистоїть третій принцесі. Вона надзвичайно приваблива. Немає нічого дивного в тому, що підданий щиро бажає служити їй? До того ж, суто особисто...

— ……

— Вона мені подобається.

Елайджа торкнувся своїх вуст із мрійливим поглядом.