Розділ 127 — Розділ 127

Па-а-ах!

Оскільки Мікаеліс тримав «Нічний промінь» однією рукою, інша його рука залишалася абсолютно вільною. До того ж, його єдиною зброєю був далеко не лише меч.

Затиснувши в лівій руці піхви, він із силою встромив їх прямо в правий бік Елайджі.

— Кхек!

Елайджа не встиг повністю ухилитися від цього випаду. Захитавшись від удару, він змушений був відступити назад.

— [О-о-о! Після незліченної кількості лютих обмінів ударами нарешті проведено перший результативний випад! Якби цей удар було завдано лезом меча, поєдинок, імовірно, вже завершився б. Яка жалість!]

— ……Жалість? Ха. Та це ж якесь упереджене коментування.

Якраз у той момент, коли Елайджа роздратовано бурчав собі під ніс, Мікаеліс миттєво перейшов до наступної атаки. Направивши «Нічний промінь» по ідеальній горизонтальній лінії, він спробував пробити плече супротивника. Елайджа поспішно підставив кинджал, збиваючи траєкторію цього нищівного випаду.

Проте Мікаеліс навіть не думав повертати меч назад, продовжуючи тиснути всією вагою і прориватися вперед.

Гр-р-р-ик.

Оглушливий скрегіт металу об метал болісно вдарив по вухах глядачів.

Коли приблизно половина клинка Мікаеліса проковзнула по кинджалу супротивника, він різко змінив напрямок руху. «Нічний промінь» знову змахнув у повітрі, намагаючись розсікти Елайджу навпіл.

Стримати таку міць однією рукою, в якій був лише кинджал, виявилося неможливо. Елайджа негайно підкинув угору свій мангош, задіюючи обидві зброї, аби заблокувати смертоносне лезо.

Саме тоді Мікаеліс спокійно зауважив:

— То, значить, справжній магічний камінь вмонтовано саме в мангош.

— …!

Тільки тепер стало зрозуміло, що він навмисно витримував часові паузи під час контакту з кинджалом та мангошем, аби безпомилково визначити природу та ефект ворожого магічного каменя.

— Кинджал, схоже, відповідає за збільшення фізичної сили. Що ж, це цілком логічно: щоб повністю спустошити мої запаси мани, тобі вигідно якомога довше утримувати пряме протистояння клинка до клинка. А я ще здивувався, як це зброя, зовсім не призначена для глухого захисту, так легко стримує мої удари.

— Ах ти ж покидьку, а ти кмітливий.

Елайджа лише уїдливо посміхнувся, зовсім не вважаючи, що ситуація для нього стала програшною.

— Ну і що з того, що ти про це дізнався? Хіба це допоможе тобі щось змінити?

— Це лише твоя думка.

Дзень! Дзи-и-инь!

Прагнучи завершити цей бій якомога швидше, Мікаеліс суттєво збільшив швидкість та потужність своїх випадів. Елайджа, зі свого боку, так само викладався на повну, намагаючись змусити супротивника витратити кожну краплину його мани.

Завдяки цьому для глядачів на трибунах відкрилося видовище неймовірно динамічної, витонченої та блискавичної битви. Піддані імперії безупинно вигукували слова захоплення. Коментатор також не стримував свого збудженого й емоційного голосу:

— [Це неймовірно! За їхніми рухами просто неможливо встежити неозброєним оком! Це виглядає як грандіозна битва між Богом Війни та Богом Бойових Мистецтв!]

— О-о-о-о-о!

Саме в цей момент Елайджа, перехопивши кинджал зворотним хватом, різко змахнув ним по горизонталі. Це була раптова зміна тактики, проте Мікаеліс круговим рухом «Нічного променя» зсередини назовні жорстко відбив цю атаку. Щоправда, через надто широкий замах у його власному захисті на мить з'явилася вразлива зона.

Помітивши цей ідеальний шанс, Елайджа зреагував на рівні чистих інстинктів. Він миттєво виставив уперед мангош, наносячи прямий колючий удар.

Перед гострим кінчиком ворожого леза опинилася ліва рука Мікаеліса. Очікуючи відчути, як сталь легко пробиває м'яку плоть, Елайджа вклав у цей випад усю свою силу.

Проте саме в ту саму мить……

Клац!

— ……!

Супроводжуваний чітким звуком зіткнення металу, мангош зупинився як укопаний. Елайджа шоковано витріщив очі.

«Що за нісенітниця?!»

Його зброю заблокував зовсім не клинок супротивника — мангош буквально застряг всередині порожніх піхов! Мікаеліс із ювелірною точністю зустрів пряму атаку Елайджі, використавши піхви «Нічного променя» як пастку.

Ця секундна розгубленість перетворилася для Елайджі на фатальну помилку.

— Попався.

Ба-бах!

Лезо «Нічного променя» із жахливою силою обрушилося прямо на гарду ворожого мангоша.

Дзи-и-инь!

Магічний камінь розлетівся на друзки, перетворившись на сяючий пил, що розвіявся в повітрі.

— [А-а-ах! Таємничий магічний камінь сера Хальштена повністю знищено! Ми не знаємо достеменно його властивостей, проте для сера Хальштена це, безперечно, нищівний удар!]

Обличчя Елайджі, як і слід було очікувати, миттєво налилося шаленим гнівом.

— Ах ти ж виродок!

— Схоже, це була цінна для тебе річ. Мені шкода.

Звісно, в його голосі не було й натяку на бодай якесь справжнє каяття.

Проте не можна було сказати, що ситуація стала беззастережно вигідною для Мікаеліса. Якраз у цей момент Елайджа помітив досить дивне й підозріле явище: аура меча, що огортала «Нічний промінь», почала нестабільно й уривчасто блимати.

— Що це? У тебе що, майже закінчилася мана?

— Помітив-таки. Шкода.

Мікаеліс визнав це абсолютно спокійно. Він навіть відкрито розвіяв залишки аури свого меча, демонструючи, що тепер змушений економити кожну краплину енергії.

Попри те, що його магічний камінь було знищено, він, схоже, повністю виконав своє завдання. Елайджа задоволено й голосно розреготався:

— Ха-ха-ха! Твоєму жалюгідному блефу настав кінець, Мікаелісе Агніто!

Огорнувши себе колосальною золотою аурою меча, Елайджа на прямій швидкості кинувся вперед.

— [Неймовірно, що ж це коїться?! Сер Хальштен абсолютно зненацька йде на пряму лобову атаку!]

Звісно, він не мав наміру вести чесне змагання бойової майстерності. Його метою було просто розчавити Мікаеліса за допомогою своєї абсолютної переваги в кількості мани.

— Як підло.

Замість меча Мікаеліс знову підняв свої піхви, виставляючи захист.

Гу-у-у-ух!

Перед його очима розгорнувся кристалічний щит, що надійно захистив Мікаеліса від удару. Мангош та кинджал Елайджі з розмаху врізалися в бар'єр, проте так і не змогли пробити його.

Лицарі знову опинилися в глухому протистоянні.

— Точно, я й забув, що у тебе досі залишається твоя «Егіда»! Але цікаво, на скільки ще тебе вистачить?

— ……

— Мана, збережена всередині цього магічного каменя, вичерпається за лічені миті. І відтоді тобі доведеться підживлювати цей бар'єр своєю власною енергією.

Говорячи це, Елайджа ще більше роздмухав золоту ауру меча. Кристалічний бар'єр, що утворював захисний щит, почав із тріском руйнуватися із зовнішнього боку. На землі навколо зони дії бар'єра з глухим гуркотом утворювалися глибокі кратери від надлишкового тиску сили.

— Ха-ха! Це твої останні жалюгідні судоми!

Мікаеліс мовчки насупив брови.

— [Сер Агніто! Чому він не завдає жодних ударів у відповідь, продовжуючи утримувати це виснажливе й безперспективне протистояння? Чому він не використовує ту саму контратаку за допомогою «Егіди», яку продемонстрував нам учора? Це так несхоже на звичного сера Агніто!]

— У-у-у-у-у!

Глядачі на трибунах, які не розуміли справжніх причин того, що відбувається, почали невдоволено гудіти й свистіти.

— Чув? Публіка не любить нудних видовищ. Ти все одно програєш, тож продемонструй хоч якісь фінальні судоми.

— ……

— Який сенс просто тягнути час, якщо у тебе немає жодних шансів на перемогу? Якщо хочеш піти з цієї арени під бодай якісь оплески, ти просто зобов'язаний показати нам хоч щось!

Елайджа всіма силами намагався змусити Мікаеліса покрити бар'єр аурою меча, як той робив учора. Це була проста й хитра тактика — змусити його витратити останню краплину мани в один потужний випад.

— Ну ж бо, роби це! Швидше!

Вкрай збуджений Елайджа дико й фанатично блискав своїми лимонними очима. Наче підганяючи супротивника, його золота аура меча спалахнула з новою, ще більш руйнівною силою.

— [Сере Агніто! Просте утримання захисту зараз — це далеко не найкращий вихід!]

Якщо говорити точніше, це був найгірший варіант розвитку подій. Якщо тримати захист і далі, то в момент, коли бар'єр остаточно зникне, вся накопичена міць аури Елайджі повноцінно обрушиться на тіло Мікаеліса. Аби завершити цей поєдинок без важких поранень та травм, йому необхідно було негайно відкинути супротивника подалі від себе.

Мікаеліс глибоко, наче з полегшенням, зітхнув і промовив:

— Що ж, нехай буде по-твоєму.

Він зібрав залишки мани, що ще зберігалися в його тілі. Покритий сріблясто-сірою аурою меча бар'єр «Егіди» потужним поштовхом відкинув золоту енергію Елайджі геть.

Ба-бах!

Відлуння цього колосального вибуху підняло справжній ураганний вітер, який пронісся по всій території великої арени.

— [О-о-о! Ось воно! Вчорашня коронна атака! Через те, що обидва лицарі вклали в це протистояння просто монструозну кількість сили, фінальний вибух виявився неймовірно масштабним!]

Оскільки цей прийом уже був продемонстрований раніше, Елайджа не збирався повторювати помилку Сільвестіана. Він надзвичайно спритно й легко приземлився на безпечній відстані, після чого гордо підняв голову. Його лимонні очі, що вдивлялися в густу хмару пилу, хижо й тріумфально блищали.

— Чудові судоми. А тепер настав час тобі залишити цю арену в статусі невдахи!

Завдяки активації магії очищення повітря, пилова завіса почала стрімко розсіюватися. У центрі величезного кратера знову почали чітко проступати контури людської постаті. Елайджа з упевненою посмішкою на обличчі почав наповнювати свій мангош новою порцією аури меча, як раптом……

— ……!

Його очі шоковано округлилися. Тіло, яке вже було готове зробити стрімкий ривок уперед, миттєво заціпеніло, наче закам'яніле.

Погляд, сповнений безмежного жаху й подиву, зустрів Мікаеліса, який спокійно поправляв свій чубчик.

— Зрештою, воно знову змінилося.

У цей самий час на трибунах піднявся неймовірний, просто божевільний галас.

— [Перед нами знову з'являється сер Агніто! Схоже, він абсолютно неушкоджений…… З-зачекайте, що це взагалі таке?!]

— Е-ей, подивіться на волосся сера Агніто!

— Воно…… рожеве?!

— Що? Рожеве?! Де, покажи, де саме?!

Глядачі на трибунах миттєво піддалися справжньому масовому психозу. Якраз у цей момент хмари, що закривали сонце, розійшлися, і яскраве світло потужним потоком залило центр арени.

Побачивши, як у променях цього природного софіта виблискує новий відтінок волосся лицаря, коментатор від подиву навіть прикрив рот рукою:

— [О Боже мій! Сер Агніто щойно трансформувався! Його волосся набуло яскраво-рожевого, ніжного квіткового відтінку!]

— О-о-о-о-о! Це просто найкраще! Рожевий — це абсолютний хіт!

— Справжній лицар має носити рожевий! Відсьогодні я вболіваю лише за сера Агніто!

— Рожевий колір принесе нам перемогу-у-у!

Попри таку палку й бурхливу реакцію натовпу, обличчя Мікаеліса стало холоднішим за лід.

— Ха.

Він терпіти не міг цей колір волосся. У нього було величезне бажання, аби цей вигляд бачила виключно його принцеса, проте тепер це видовище відкрилося перед усіма членами імператорської родини, аристократами та стотисячним натовпом підданих.

І хіба справа була лише в цьому? Судячи з атмосфери, що панувала навколо, цей рожевий колір тепер, так само як і срібне волосся Сільвестіана, приречений був стати темою для постійних обговорень та пліток по всій території імперії.

На цьому етапі від усього тіла Мікаеліса почала виходити настільки потужна й концентрована жага вбивства, що вона скидалася на ауру злісного духа. Головним об'єктом цього гніву, безумовно, був Елайджа — першопричина всього цього сорому.

— Зрештою, ти змусив мене показати цей колір волосся…

Голос Мікаеліса звучав неймовірно тихо, похмуро й гнітюче, наче він піднімався з найтемніших глибин підземного світу.

— Це надзвичайно дратує, тому нумо закінчувати якомога швидше, Елайджо Хальштен.

— ……

— Чого ти там завмер як бовдур? Нападай.

— ……

— Якщо ти не збираєшся йти сюди, тоді я йду до тебе.

Попри те, що його власна мана була повністю вичерпана, Мікаеліс не демонстрував і краплі слабкості чи невпевненості. Навпаки, його рухи стали швидшими, жорсткішими та агресивнішими, ніж будь-коли протягом усього цього турніру. Це виглядало так, наче він щойно активував магічний камінь режиму берсерка.

— Кха.

Елайджа судомно перехопив подих. Мікаеліс за якусь частку секунди опинився прямо перед його носом.

Це було настільки блискавичне зближення, що навіть якби Елайджа перебував у стані повної бойової готовності, він усе одно не встиг би зреагувати на цей випад.

— Я заберу трохи твоєї мани.

— ……!

Замість того, щоб завдати удару мечем, Мікаеліс мертвою хваткою вчепився в ліве плече Елайджі й миттєво активував техніку поглинання мани.