Розділ 137 — Розділ 137

У вітальні, яку вже покинули гості, Ів невимушено попивала чай.

З огляду на повну перемогу, яка перевершила всі очікування, мешканці покоїв були неабияк здивовані та схвильовані. Проте Седелла стала винятком.

— Це цілком природно, адже цю гру створила й пустила в маси сама Наша Високість.

— Наша принцеса?!

— Так. Це було частиною її бізнес-плану.

— Ого...

Комерційним проєктом із залученням азартних ігор, який вона підготувала через талановиту до малювання юну леді з роду віконта Лаонета, був саме цей задум. Ів заздалегідь доопрацювала та вдосконалила правила настільної гри, яка була популярною в минулому житті, і завчасно впровадила її в моду.

Наразі у продажу були лише базові загальнодоступні колоди, проте надалі вона планувала випускати обмежені серії з додаванням особливих карт, аби розпалити колекціонерський азарт серед аристократії.

— І все ж, Ваша Високосте, жодного разу не піддатися молодшим принцесам — ну ви й даєте.

Коли Седелла з посмішкою озвучила цей м'який докір, Ів відповіла ледь не наспівуючи:

— Вони вимагали віддати їм Мікаеліса, тож я розлютилася.

— ...

Мікаеліс ледь помітно здригнувся. Його принцеса мала звичку ось так буденно перевертати серце інших догори дриґом.

Ів випустила тихе зітхання над порожньою чашкою.

— Користуючись нагодою, треба буде влаштувати їм уроки здорової моралі. Оскільки вони ще діти, якщо їх повчити, вони, можливо, зміняться.

Із Розеніт усе було безнадійно, але щодо молодших сестер вона вирішила зберегти надію.

До того ж, якщо зараз вдало прихилити їх до себе, принцеси-близнючки згодом могли стати для Ів корисною опорою.

Рідна мати Біанки та Алоїзії, восьма імператорська дружина Вільгельміна, походила з роду віконтів Гейліг. З погляду влади та фінансів цей рід можна було назвати скромним, проте його історія була настільки давньою, що розвивалася пліч-о-пліч із самою імператорською родиною Хаделамід.

«Легітимність крові, яку мають Біанка та Аллі, нічим не поступається нікому іншому».

Це було повною протилежністю самій Ів, яку повсякчас атакували через те, що її мати була простолюдинкою.

Оскільки Ів уже обрала своїм супутником Мікаеліса, вона не могла здобути легітимність шляхом шлюбу.

У такому разі найкращим альтернативним кроком було заручитися підтримкою братів чи сестер, які мали бездоганне походження.

«Треба буде гарненько їх задобрити».

На щастя, Мікаеліс мав неабиякий талант до ладнання з дітьми. Схоже, можна було сміливо покластися на нього.

Спустошивши чашку, Ів підвелася з місця. Була справа, яку належало виконати.

— Треба навідатися до батька.

Вона збиралася під час розмови з Десмондом II обережно вивідати інформацію про стан Філософського каменя.

Привід про те, що вона прийшла провідати батька через турботу про його здоров'я під час сильної спеки, цілком підходив.

Для дотримання пристойності вона приготувала в подарунок гарно запаковане чайне листя, яке чудово пасувало для заварювання в охолодженому вигляді.

— Бережіть себе, Ваша Високосте, сере Агніто.

Взявши з собою лише Мікаеліса, Ів попрямувала до головного палацу.

Хоча небо й затягнуло хмарами, це не могло зрівнятися зі справжньою прохолодою в тіні. Навіть якщо доведеться зробити чималий гак, вона вирішила пересуватися, максимально використовуючи затінені алеї саду.

Шлях, прихований густим листям, перетворився на затишну й безлюдну стежку для прогулянки. Наче тільки й чекаючи моменту, коли вони залишаться наодинці, Мікаеліс заговорив:

— Здається, я щойно минув найбільшу кризу у своєму лицарському житті.

Хоча тон його був жартівливим, Ів аж здригнулася від почуття провини:

— Вибач. Я ж казала, що не погоджуся на парі, де ставкою будеш ти, але просто так розлютилася, що... Ти сильно хвилювався?

— Не дуже. У мене було відчуття, що ти згодилася, бо була повністю впевнена у своїй перемозі. До того ж ти розгромила принцес-суперниць, зовсім не піддаючись їм. Чесно кажучи, я трохи зворушений, адже відчув у цьому прагнення принцеси захистити мене.

— О, справді?

Від цих слів, якими він звичайним голосом озвучив розуміння її почуттів, їй стало ніяково й водночас лоскотно на душі. Кінчики її вух трохи почервоніли.

Саме тоді Мікаеліс зізнався у своїй маленькій хитрості:

— Насправді під час першої партії я дещо погрався із твоїми картами, принцесо.

— Що?

— Я склав нагору хороші карти, які могли утворити сильну комбінацію. Розраховував так, щоб ти могла відкрити їх, починаючи з п'ятого ходу, але принцеса здобула нищівну перемогу із зовсім неочікуваною комбінацією вже на третьому ході, тож це виявилося непотрібним.

Вона взагалі нічого не помітила. Ів тільки сьогодні вперше збагнула, що якщо використати видатну рухову координацію для спритності рук, то можна відкрити в собі справжній талант професійного шулера.

Сповідь Мікаеліса тривала:

— Це було застереження на випадок непередбачуваних обставин, проте для принцеси такий вчинок міг здатися неприємним. Я пішов на це лише тому, що не бажаю служити нікому іншому, окрім моєї принцеси, тож прошу зважити на це.

Мікаеліс на мить зупинився, поклав руку на груди й схилив голову.

Само собою, Ів не розлютилася. Навпаки, її настрій покращився, і вона всміхнулася:

— Чудова робота. Ти справді мій лицар.

Рука Ів грайливо скуйовдила волосся Мікаеліса. Мікаеліс слухняно, наче покірний звір, застиг під цим дотиком.

Обидва знову рушили затіненою алеєю. Проте з певного моменту з-за меж живого навісу почали без упину долинати голоси людей, які про щось гомоніли.

— У саду людей значно більше, ніж зазвичай.

Оскільки їхню затишну прогулянку вдвох порушили, Мікаеліс заговорив невдоволеним тоном.

— Мабуть, вони вийшли сюди, бо надворі прохолодніше, ніж у приміщеннях.

— Департамент церемоній досі не видав магічні кристали?

— Дивно, що вони так затягують. Хм, можливо, третя принцеса та четверта імператорська дружина навмисно гальмують процес. Зараз такий час, коли володіння охолоджувальними кристалами прирівнюється до влади.

— Зрештою, третя принцеса й зараз сповна користується цією вигодою, демонструючи всім свою пиху.

— З боку палацу імператорських дружин ситуація, мабуть, така сама. Там теж точиться жорстока боротьба за вплив.

Серед імператорських дружин мати Бріжіт, четверта дружина Леміє, самотужки каламутила воду.

Навіть у минулому житті, коли призначення Бріжіт на місце майбутньої спадкоємиці престолу було майже вирішеною справою, четверта дружина все одно не була задоволена своїм становищем.

Тому, коли перша дружина Елена та друга дружина Міонна одна за одною померли від хронічних хвороб, Леміє доклала неймовірних зусиль, аби отримати статус першої імператорської дружини.

«Головним об'єктом її заздрощів та ворожнечі є третя імператорська дружина Філінеллі».

Філінеллі була тією самою дружиною, яка за наказом Десмонда II відправила до Ів Ліан, Піону та Х'ю.

Вона не мала дітей, дотримувалася політичного нейтралітету і була жінкою непохитного характеру, яка пишалася своїм походженням із роду герцога Гіленіона. Само собою, вона не мала жодного інтересу до міжусобиць із Леміє.

Проте, хай як одна сторона прагнула спокою, нічого не вдієш, якщо інша сторона через власне почуття суперництва повсякчас допікає та створює проблеми. У палаці імператорських дружин через зіткнення між третьою та четвертою дружинами ніколи не було затишшю.

Ів якраз переповідала Мікаелісу ситуацію в палаці дружин, прискорюючи крок.

Затінена алея, яка слугувала природною парасолькою від сонця, раптово обірвалася. До наступного затіненого сховища потрібно було перетнути відкриту частину саду.

Зібравшись на духом, вона зробила крок на залиту яскравим сонцем галявину, як раптом відчула штучний потік прохолодного вітру.

Повернувши голову, вона помітила в павільйоні групу шляхетних дам, які влаштували чайну зустріч.

Жінка, яка сиділа в самому центрі, побачила Ів і виявила бажання заговорити.

— Ой, і хто ж це у нас тут?

Щойно вона побачила це елегантне та красиве обличчя з довгим сріблястим волоссям, що було недбало заплетене на один бік, в очах Ів майнуло почуття розчарування.

«Четверта імператорська дружина».

Це була не хто інша, як рідна мати Бріжіт — Леміє.

Ів, не виказуючи своїх емоцій, виявила повагу згідно з палацовим етикетом:

— Вітаю Вашу Високість четверту імператорську дружину Леміє.

Під час вітання вона швидко оцінила оточення Леміє. Як і очікувалося, тут була ще одна особа, якій належало вклонитися.

— Вітаю Вашу Високість дев'яту імператорську дружину Аріадну.

Аріадна була рідною матір'ю восьмого принца Евкліда; вона увійшла до палацу як служниця Леміє, проте згодом отримала милість імператора і стала дружиною.

Навіть отримавши статус дружини, вона продовжувала поводитися так, наче залишалася служницею Леміє. Її відданість була не просто сліпою, а навіть принизливою.

«Маючи такий характер, вона й рідного сина Евкліда... Ха-а».

У цьому світі справді бувають батьки, без яких було б значно краще.

— Не стійте отак осторонь, підходьте сюди й трохи освіжіться, сьома принцесо.

— Дякую за вашу люб'язність. Тоді я дозволю собі ненадовго приєднатися.

Оскільки їй потрібно було дещо з'ясувати, Ів не стала відмовлятися від цієї некомфортної пропозиції.

За столом, окрім двох імператорських дружин, сиділи ще двоє людей. Одною була дружина маркіза Реймкала, а іншою — жінка років двадцяти п'яти, яку Ів бачила вперше.

«Я не знаю аристократку, яка має настільки близькі стосунки з четвертою дружиною, що відвідує її в палаці?»

Задля повернення у світське товариство Ів досконально вивчила імена та обличчя всіх аристократів, які могли отримати запрошення на палацові бенкети. Це викликало підозру.

Ів звернулася до незнайомки:

— Хто ви?

— Вітаю Вашу Високість сьому принцесу. Я баронеса Камілла Анче.

Почувши назву віддалених земель, вона одразу збагнула її походження. Це безперечно була вискочка, яка нещодавно просто купила собі титул.

Закони імперії дозволяли доволі легко купувати та продавати титули. Не було потреби вдаватися до шлюбних союзів у трьох поколіннях, достатньо було провернути схему зі шлюбом, розлученням та передачею спадку в межах одного покоління.

«Зачекайте, багата вискочка, яка стала аристократкою через розлучення та спадок, сидить разом із двома імператорськими дружинами?»

Ів поглянула на Аріадну. На сьогоднішньому чаюванні вона, можливо, виконувала роль, яка виходила далеко за межі звичайної служниці.

Якщо так, то те, чого вона побоювалася, могло статися значно раніше, ніж очікувалося.

Наче на підтвердження цього припущення, Леміє, яка сама першою покликала Ів, виказала невдоволення, щойно Ів виявила інтерес до баронеси Анче.

— Рід баронеси Анче займається торгівлею. Мені доводилося чути докори, що через постійне перебування в палаці мій кругозір є надто вузьким, а це не личить статусу імператорської дружини. Тому я запросила баронесу, вважаючи, що розповіді про великий світ допоможуть мені краще піклуватися про підданих.

Вона справді була матір'ю Бріжіт — її вміння прикриватися правильними й благородними аргументами було бездоганним.

Через це прагнення прикрасити зустріч із баронесою Анче Ів остаточно переконалася, що метою цього зібрання була шлюбна торгівля.

Згадка про минуле життя, коли через підступи Бріжіт та мовчазну згоду Десмонда II її ледь не продали старому королю сусідньої держави, викликала гіркоту в шлунку.

З почуття ввічливості Ів спустошила одну чашку чаю і одразу підвелася:

— Завдяки великодушності Вашої Високості я змогла трохи ковтнути прохолодного повітря. Дозвольте мені піти.

— Нехай щастить, сьома принцесо, сере Агніто.

Без жодних спроб завдати шкоди обидві дружини відпустили Ів та Мікаеліса. Вони ввічливо вклонилися й повернулися під затінений навіс алеї.

Щойно вони залишилися наодинці, Мікаеліс стурбовано заговорив:

— На тобі лиця немає, принцесо.

— Ситуація зараз якраз відповідна.

— Сторона третьої принцеси щось замислила?

— Так. Якщо не бути обережною, швидко все зведеться до шлюбу.

Ці слова, в яких було пропущено підмет, могли легко призвести до хибного розуміння.