Розділ 11 — Розділ 11. Володіти королем гомункулів

— Чому ви так розхвилювалися, брате ?

— Хіба можна не хвилюватися! Я чув про чудовиська Повітряної в'язниці. Це той самий негідник, який відмовився від обряду присяги на вірність нашому батькові . Саме тому він не зміг потрапити до імператорської гвардії й був замкнений у в'язниці. Ти кажеш, що збираєшся затаврувати чудовисько, яке не зміг підкорити навіть батько ? Чи це взагалі можливо?

— Брате , ви кажете блюзнірські речі. Як ви можете говорити, що батько зазнав невдачі? Якщо висловлюватися правильно, то це з тим гомункулом, який не зміг легко підкоритися батькові , щось не так.

Закінчивши фразу, Івієнроуз демонстративно повернула голову в бік Десмонда II. Як вона й очікувала, через слова Рубенса про «невдачу» обличчя імператора скривилося, наче він проковтнув гірку траву.

— Це... це справді так! Я обмовився. Вибачте мені, батьку .

Скориставшись авторитетом Десмонда II, Ів вдалося змусити Рубенса замовкнути. За столом знову запанував спокій.

— Ів, ти справді збираєшся затаврувати те чудовисько Повітряної в'язниці?

— Так, батьку .

— Як і сказав Рубенс, цей монстр — небезпечне створіння, яке навіть не пройшло обряд присяги на вірність мені.

«Обряд присяги на вірність» — це процес промивання мізків, який проводить особисто імператор, щоб гарантувати, що гомункул буде вірним імператорській родині й ніколи не завдасть їй шкоди. Тільки після цього ритуалу, схожого на хрещення, гомункул міг нарешті покинути розплідник і побачити світло.

Якби Мікаеліс був звичайним гомункулом, його б визнали «дефектним» і знищили ще тоді, коли обряд присяги пішов не за планом. Однак його здібності були настільки видатними, що страту вирішили відкласти. На той момент Десмонд II, ймовірно, вірив, що якщо повторити обряд, він швидко зможе змусити Мікаеліса підкоритися.

На жаль, Мікаеліс виявився не таким простим, як сподівався імператор. Розгніваний цим Десмонд II не вбив його на місці, але кинув до жахливої Повітряної в'язниці. А з часом просто викинув це з голови. Завдяки такій силі забуття Мікаеліс зміг зберігати своє життя ось уже третій рік.

«У минулому житті Мікаеліс провів в ув'язненні ще два роки, і лише у віці двадцяти трьох років пройшов обряд присяги й вийшов у світ. Напевно, вже тоді він пробудив у собі здатність анулювати підкорення й таврування. Очевидно, він ідеально контролював свої сили, щоб обдурити батька ».

Протягом трьох років, поки він був покинутий без присяги, статус Мікаеліса став неоднозначним. Оскільки промивання мізків все ще не діяло, його варто було б утилізувати, але тепер було вже занадто пізно, щоб просто позбутися його як «бракованого виробу».

Мікаеліс самим своїм існуванням став плямою, що підривала авторитет імператора. І зараз Ів відкрито згадала про цю імператорську помилку.

«Треба говорити обережно».

З погляду алхімії та магії, «обряд присяги на вірність» був нижчим етапом порівняно із «таврування». Те, що звичайна принцеса збирається затаврувати гомункула, якого не зміг приборкати сам імператор, могло бути розцінено як виклик імператорській владі. У гіршому випадку Десмонд II, бажаючи продемонструвати свою могутність, міг наказати негайно вбити Мікаеліса.

Ів ретельно підбирала кожне слово. Зараз настав час використати все своє красномовство і навіть розкрити прихований потенціал переконання.

— Батьку , хіба гомункули не можуть побачити світ лише після того, як отримають обряд від вашої величності? Для них присяга має бути як благословенне хрещення, яке даруєте ви, тому мені дуже шкода того гомункула, який не зміг прийняти його належним чином.

— Гм, так. Якщо вони не присягають, то шкодять лише собі. Цей мерзенний монстр... як він смів відмовитися від благословення, яке я дарую особисто?

Десмонд II люто заскрипів зубами. Ситуація ставала загрозливою. Поки він не розгнівався остаточно, Ів швидко змінила тему.

— Якщо подумати, я сумніваюся, що він справді відмовився. Ваша влада як володаря Філософського каменя величезна. Ви — той, хто може затаврувати всю гвардію, тож не може бути, щоб якийсь гомункул міг протистояти вашій волі за власним бажанням. Для будь-якого гомункула було б природно вже давно схилитися біля ваших ніг.

— Так. Це правда.

— Тому я роздумувала над причиною, чому підкорення не відбулося. Припускаю, що в мана-контурах цього гомункула є якась несправність. Я хочу вирішити цю проблему і призначити його своїм особистим лицарем.

— Гм...

Десмонд II виглядав замисленим. Треба було тиснути далі.

— Досі чудовисько Повітряної в'язниці залишалося поза увагою як виняток — ні провал, ні успіх. Для імперії він — як колючка, що застрягла в долоні й муляє. Настав час витягнути цю колючку. Я доведу, що можу вирішити цю проблему за допомогою таланту, який успадкувала від вас, батьку . Будь ласка, дайте свій дозвіл.

Ів знову підвелася зі свого місця. Поки вона чекала у ввічливому поклоні, її губи пересохли від напруги. За мить по залі розлетівся голос Десмонда II.

— Добре, Ів.

Ів підняла голову й подивилася на батька. Вираз його обличчя пом’якшав.

— Ів, ти справді не лише принцеса, а й справжня алхімікиня. Тобі подобаються складні виклики, чи не так? Що ж, непогано. Роби, як знаєш.

— Дякую вам, батьку . Я вірила, що ви, як великий король алхіміків, зрозумієте мене.

Ів не могла приховати своєї радості, але Десмонд II ще не закінчив. Він суворо додав:

— Але в мене є умова, Ів.

— Слухаю вас.

— Ти, як моя представниця та імператорська принцеса, мусиш обов'язково затаврувати це чудовисько Повітряної в'язниці. Якщо ж тобі не вдасться це зробити, ти особисто візьмеш на себе відповідальність і знищиш його.

— Буде виконано, батьку .

Це була очікувана умова. Ів прийняла її. Переконавшись, що ранкова аудієнція закінчена, вона витончено підхопила поділ сукні й вклонилася.

— Я піду першою, щоб дотриматися традицій та підняти авторитет вашої величності. Батьку , сестро , брати , Розі , бажаю всім вам мирного дня.

Настав час офіційно оголосити про вступ у війну за престолонаслідування.

***

— Ваша Високосте ! Я була так вражена! Мені здалося, що сьогодні ви були надзвичайно рішучі, ви, мабуть, прийняли велике рішення за ніч! — щойно вони зійшли з підйомника, Седелла защебетала до Ів, наче випускаючи повітря, яке стримувала весь цей час.

Здавалося, Седелла покладала великі надії на вибір особистого лицаря для Івієнроуз, адже вона так само важко переживала часи, коли принцеса була в немилості через відмову слідувати імператорським традиціям.

— Я хочу якнайшвидше показати всьому палацу, як мою панну супроводжує особистий лицар!

Хоча тон Седелли був бадьорим, її погляд залишався серйозним. Зокрема, вона так сильно стиснула кулаки, ніби уявляла когось, кого хотіла б добряче вдарити. Слухаючи захоплені слова Седелли, Ів перетнула головний хол.

Коли вони майже дісталися виходу, Івієнроуз зустрілася поглядом із Сільвестіаном, який чекав неподалік, щоб супроводити Розеніт. Він рішуче підійшов і вклонився.

— Знову вітаю вас, сьома принцесо .

— Розі скоро вийде. Тож прощавайте, сере Мілларде .

Ів збиралася пройти повз, але Сільвестіан квапливо додав:

— Можливо, ви зачекаєте на восьму принцесу і повернетеся до палацу разом? Я супроводжуватиму і вас, сьома принцесо .

— У цьому немає потреби. Я прямую не до палацу.

— Куди ж ви прямуєте?

Ів не встигла відповісти на запитання Сільвестіана. Розеніт, яка щойно спустилася на летючій платформі, знову зухвало гукнула її з-за спини:

— Сестро Ів !

— ...Ха.

Вигляд Розеніт, яка наближалася з доброзичливим обличчям, викликав у Ів огиду. Хіба вона не намагалася щойно підставити Ів перед Десмондом II, згадавши питання про особистого лицаря? А тепер удає, ніби рада зустрічі. Навіть Седелла, яка була присутня під час ранкової аудієнції, помітно напружилася.

Підійшовши ближче, Розеніт промовила:

— Сестро , ви ж зараз ідете проводити обряд? Я молитимуся, щоб удача супроводжувала вас під час ритуалу.

— Так. Дякую тобі, Розі .

— Чесно кажучи, я трохи розхвилювалася, коли ви раптом вирішили провести обряд обрання перед моїм днем народження. Я боялася, що ви, можливо, захочете перехопити того лицаря-гомункула, якого я пригледіла для себе.

Хоча Ів була вражена таким нахабством, вона спокійно відповіла:

— Це справді безглузде непорозуміння.

— Ви ж самі знаєте, сестро , що Сільвестіан дуже відомий, та й час збігся. У будь-якому разі, я рада, що непорозуміння зникло. Тепер, бачачи вашу реакцію, я спокійна, адже ви зовсім про нього не думаєте. Прошу вас, зрозумійте і мене.

Вона сама вигадала проблему, сама її вирішила, а тепер ще й просила Ів про розуміння. Поки Івієнроуз підбирала слова, Розеніт зухвало додала:

— І батько , і я дуже чекаємо на результат. Це ж гомункул, якого сама обрала сестра , яка досі відкидала імператорські традиції. Мені дуже цікаво, хто це буде. Сподіваюся, ви проведете його таврування успішно.

У словах Розеніт чітко відчувалася зверхність. Вона була впевнена, що кого б не привела Ів, він не зрівняється з її Сільвестіаном.

«Вона справді не може заспокоїтися, якщо те, чим володіє вона, не є найкращим».

Це було настільки очевидним, що Ів ледь не розсміялася.