Розділ 16 — Розділ 16

Навіть після тривалого очікування Ів не відчула жодного удару, тому вона обережно підняла повіки. Прямо перед собою вона зустрілася з фіолетовими очима Мікаеліса.

На її подив, він міцно тримав її однією рукою, підтримуючи за талію. Іншою ж рукою він вхопився за ґрати в'язниці, що гойдалася, аби втриматися.

«Ой? Його руки?».

Обидві руки Мікаеліса, які ще мить тому були скуті ланцюгами та кайданками, тепер були вільними. Схоже, кайданки, які водночас слугували обмежувачами магічних ланцюгів мани, розлетілися на друзки внаслідок віддачі від ритуалу таврування. Завдяки цьому мана, що раніше була заблокована, почала вільно циркулювати, і волосся Мікаеліса швидко набуло чорного кольору.

Рип... .

Клітка, яка досі була нахилена в один бік, почала гойдатися в інший, наче гойдалка. Мікаеліс, дбаючи про безпеку Ів, притулився спиною до залізних ґрат і обійняв її, наче захищаючи. Під захистом Мікаеліса, який діяв так природно, ніби це було само собою зрозумілим, Ів мимоволі відчула, як кінчики її вух почервоніли.

«У мене таке вперше!».

Тільки коли повітряна в'язниця повністю зупинилася і повернулася в початкове положення, Мікаеліс послабив обійми. Ів поспіхом вислизнула з його рук. Сам же Мікаеліс, здавалося, не надав цьому жодного значення. Тепер уже повністю чорноволосий, він промовив байдужим і спокійним голосом:

— Схоже, все пройшло успішно.

— Справді?...

Спогад про нещодавній бентежний контакт миттєво вилетів з голови Ів. Її очі засяяли, дивлячись на Мікаеліса, а він спокійно пояснив причини свого висновку про успіх ритуалу.

— Відчуття дивні.

— В чому дивність?

— Тіло рухається саме собою. Щойно я усвідомлюю ситуацію, де ти можеш постраждати, тіло реагує швидше, ніж мозок встигає щось обдумати.

Це була типова реакція таврованого особистого лицаря. Зізнання Мікаеліса було найпереконливішим доказом того, що ритуал таврування вдався. Здавалося, він почувався ніяково через обов’язок, який став пріоритетнішим за його власну волю. Зі збентеженим обличчям він запитав Ів:

— Я почуваюся ось так, а ти хіба зовсім нічого не відчуваєш?

— Е-е... Здається, у мене нічого такого немає.

Ів відповіла з легким почуттям провини. Особливістю таврування було те, що воно мало величезний вплив на таврованого, тоді як той, хто таврує, майже не відчував змін. Мікаеліс, наче очікував на таку відповідь, продовжив байдужим тоном:

— Отже, лише я тепер змушений в односторонньому порядку бути прикутим до тебе увагою. Таврування — це справді найбільш несправедливий контракт. Мушу взяти свої слова назад щодо того, що порівнював особистих лицарів із рабами. Це гірше, ніж бути рабом. Господарка може лише пальцем поворухнути, а мені вже доводиться тремтіти від хвилювання, чи не пораниться вона.

— Господарка? Це ти про мене?

— Навіщо питати про очевидне?

Деякий час Ів дивилася на Мікаеліса очима, сповненими розчулення.

«Я справді отримала Мікаеліса Агніто як свого особистого лицаря».

Вона заклала наріжний камінь свого нового життя. Цим вона фактично заблокувала першу ж можливість заколоту.

«Мамо, я це зробила!..»

Оскільки вона досягла успіху завдяки таланту та ресурсам, успадкованим від матері, ця радість по праву належала і їй.

Невдовзі Ів відчула, як разом із полегшенням її накриває хвиля знемоги. Оскільки її фізична витривалість була вкрай низькою, а для успішного ритуалу вона вишкребла ману до останньої краплі, ноги в неї підкосилися. Вона просто безсило опустилася на підлогу.

Мікаеліс, помітно стривожений, підійшов до неї:

— Що таке? Що трапилося?

— Нічого особливого. Просто я виснажена.

— Виснажена? Невже сталося щось таке, що могло тебе виснажити?

— Проведення ритуалу потребує більше сил, ніж здається. До того ж цього разу я вклала всю свою магічну силу.

— А-а, я чув, що люди слабші за гомункулів. Візьму це до уваги.

Мікаеліс промовив це без жодної краплі злоби і простягнув Ів руку. Цей жест, коли він першим простягнув їй руку, здавався відповіддю на ту руку, яку вона пропонувала йому перед ритуалом. Ів лагідно всміхнулася і вхопилася за неї.

— З нетерпінням чекаю на співпрацю з тобою, сере Агніто.

— Ну, я також... принаймні на цей час.

Вдалечині було видно диск-планер, на якому наближалися віконт Ерка та Седелла. Настав час показати Мікаелісу світ.

***

Щойно Ів повернулася до імператорського палацу, її негайно викликав Десмонд II. Відправивши Мікаеліса та Седеллу до своїх покоїв, Ів сама увійшла до кабінету імператора.

— То як? Вдалося?

— Так, батьку.

— Гм-м.

Зітхання, яке вирвалося у Десмонда II, коли він погладжував підборіддя, було багатозначним. Ів напружилася. Те, що вона затаврувала Мікаеліса, могло бути розтлумачено як виклик авторитету самого імператора. Хоча Десмонд II дозволив їй спробувати, побачивши Ів, яка справді повернулася з успіхом, він міг відчути незадоволення.

Поки Ів тривожилася, чи не почне імператор шукати привід для покарання, але, на щастя, Десмонд II виявився не таким дріб'язковим. Він відклав документи, зустрівся поглядом з Ів і похвалив її за досягнення.

— Отже, ти впоралася. Ти справді моя донька, Ів. Дуже пишаюся тобою. Цим ти змила ганебну пляму з репутації імператорської родини. Я дуже задоволений.

— Ваші слова — велика честь для мене.

Ів відповіла скромно, а подумки з полегшенням видихнула. Десмонд II запитав:

— Але де ж твій новий особистий лицар, чому ти прийшла одна? Якщо він чекає за дверима, клич його сюди.

— Прошу вибачення, батьку. Через тривале перебування у в'язниці він має занедбаний вигляд, тож я не наважилася привести його перед ваші очі. Дайте мені один день, і я приведу його належним чином підготовленим.

— Хотів би я сам у цьому переконатися... Хай буде так. Роби як знаєш.

— Дякую за дозвіл. До того часу я також приготую чай, що допомагає полегшити головний біль.

Десмонд II знову повернувся до паперів і додав:

— Поспішай. Зараз він лише затаврований тобою. Той хлопець — чудовисько. Оскільки це надзвичайно небезпечний гомункул, він має якомога швидше скласти присягу на вірність, аби ніколи не мати змоги зашкодити жодному члену імператорської родини, включно зі мною.

Голос його був байдужим, але це був наказ, що мав велику силу примусу.

Насправді саме через присягу на вірність Ів відкладала знайомство Мікаеліса з імператором. Оскільки таврування пройшло успішно, складання присяги, яка вважалася ритуалом нижчого рівня, не мало б бути проблемою. Однак ніхто не міг гарантувати, що Мікаеліс, який відчував глибоку відразу до імператорської родини, поводитиметься сумирно під час примусового ритуалу перед імператором.

Порівняно з Мікаелісом із її минулого життя, який пройшов через усе і досконало володів своїми емоціями, теперішній Мікаеліс ховав бунтарську натуру під маскою холоднокровності та раціональності. Виграний час був для неї мінімальним заходом безпеки.

Ів шанобливо схилила голову:

— Слухаюся, батьку. Я підготую все якнайшвидше, аби ритуал пройшов без жодних перешкод.

— Те, як чітко ти дотримуєшся процедур... Ів, ти справді стала справжньою імператорською принцесою.

— Надалі я також показуватиму себе лише як гідна донька Вашої Величності.

— Так і має бути. Вірю в тебе.

Десмонд II задоволено всміхнувся і торкнувся дзвоника на столі. На його чистий звук з'явився головний управитель палацу, який чекав зовні. Він приніс витончено оздоблену скриньку і відкрив її перед Ів.

Вона була вщент заповнена золотими монетами. Ця сума дорівнювала річному бюджету повнолітньої принцеси.

— Це нагорода, яку я дарую тобі з нагоди призначення особистого лицаря.

— Невже... Ви справді віддаєте це все мені?

— Звісно. Хіба я став би давати лише частину? Що ти думаєш про імператорську щедрість?

— Ого!...

Для Ів, яка в минулому житті завжди жила лише на базові виплати, така премія була справжнім відкриттям. Вона навіть забула, що стоїть перед імператором, і вигукнула від захвату. Усвідомивши свою нетактовність, вона швидко прикрила рот рукою, але Десмонда II така щира реакція лише розсмішила.

Ів не могла відірвати погляду від золота.

«Скільки ж це грошей?».

Хоча її й називали «кімнатною мудрецею», вона добре розумілася на грошах. Навіть можна сказати, була до них чутлива, адже її головна спеціалізація — алхімія — потребувала величезних витрат. Тільки вона знала, скільки головного болю їй завдавали спроби викроїти кошти на дослідження з мізерного бюджету.

«Треба буде ще підзаробити. Для світського життя знадобляться чималі кошти».

Ів додала ще один пункт до свого списку справ. Вона вже збиралася прощатися, але у Десмонда II була ще одна справа.

— До речі, Ів, я чув, що у твоїх покоях лише одна особиста служниця. Це правда?

— Так. Седелла з дому графа Арпеля вже давно опікується моїм побутом.

— Гм. Хоч та дівчина і здається кмітливою, як може одна служниця допомагати представниці імператорської родини? Навіть зараз її не видно поруч. Я накажу третій імператриці прислати тобі двох фрейлін та одну служку.

Збільшення штату було справді необхідним. До того ж третя імператриця не мала дітей, тому трималася політично нейтрально і була відома своєю справедливістю та доброчесністю.

— Я безмежно вдячна Вашій Величності за таку турботу.

— Добре. Ти виглядаєш стомленою після такого складного ритуалу. Йди і відпочинь.

— Тоді я піду, батьку.