Розділ 21 — Розділ 21. Меч і квітка імператорського палацу

— Так.

Мікаеліс із безпристрасним обличчям став перед Десмондом II. Його погляд і вираз обличчя не видавали жодної емоції — він був схожий на голема, що просто виконує роль за вказаним йому командним словом.

— Стань на коліна.

— ....

Вимога Десмонда II не була звичайним лицарським етикетом, що передбачав схиляння лише лівого коліна. Він наказав опуститися на обидва, і Мікаеліс мовчки підкорився навіть цьому.

Імператор закатав рукав на правій руці. Його важка долоня грубо й різко лягла на чоло Мікаеліса. Багато митців імперії змальовували ритуал присяги на вірність як священне хрещення благословенням монарха, проте реальність була зовсім іншою.

Рука, що міцно затисла голову Мікаеліса, наче якусь річ, не благословляла, а чинила явне насильство — як фізичне, так і ментальне. Попри це, біле світло, що виходило з долоні Десмонда II, було святим і сліпучим. Це було оманливе сяйво.

За допомогою магії слова Десмонд II впроваджував у свідомість Мікаеліса вірність імператорській родині:

— Іменем Десмонда Домініка Каллісто Хаделаміда, шістнадцятого імператора Імперії Хаделамід, наказую. Мікаелісе Агніто, творіння королівської алхімії, від цієї миті ти коритимешся кожному, в кому тече кров династії Хаделамід. Ти не смієш суперечити волі благородної родини і не смієш заподіяти їм шкоди. Ця неволя має пріоритет одразу після таврування і діятиме до кінця твого життя.

— Наказ буде виконано.

— Тоді поцілуй мої ноги.

— ....

Це була принизлива вимога, яку триста років тому ставили лише рабам. Мікаеліс, чиє обличчя тепер здавалося зовсім мертвим, покірно виконав і це. Він схилився і торкнувся губами підлоги, вкритої килимом. Його розпатлане чорне волосся торкнулося кінчиків білих черевиків імператора.

Десмонд II задоволено всміхнувся, дивлячись на чорну маківку Мікаеліса. Йому було надзвичайно приємно бачити, як цей гомункул, що завдавав стільки клопоту, тепер сумирно лежить біля його ніг.

— Скінчено. Можеш іти.

Імператор омив руки в тазу, який підніс головний управитель. Тим часом Мікаеліс, не зустрічаючись поглядом з Івієнроуз, зійшов із помосту і повернувся на своє місце.

«Мікаелісе ...»

Навіть Ів було боляче спостерігати за цим, тож вона могла лише уявляти, що відчував сам Мікаеліс. Щоб якнайшвидше завершити аудієнцію, вона виступила вперед:

— Дякую за проведення ритуалу, батьку. Мені ніяково забирати ваш дорогоцінний час і надалі, тому я дозволю собі відкланятися. Чай, що допомагає при мігрені, я залишу головному управителю.

— Добре, іди.

Дозвіл було отримано. Лише тоді Ів змогла забрати Мікаеліса із задушливої зали аудієнцій. Вони попрямували до Східного палацу незвичним шляхом. Хоча це було коло, вони обрали дорогу через сад гортензій — там було безлюдно, що дозволяло уникнути зайвих очей.

Там, де два розлогі дерева сніжноцвіту створювали затишну затінь, Ів зупинилася. Вона вперше озирнулася на Мікаеліса після того, як вони покинули Головний палац.

— Ти в порядку?

— ...

Мікаеліс усе ще зберігав безпристрасний вираз обличчя, тож на перший погляд здавалося, ніби він нічого не відчуває. Проте Ів помітила його глибокі фіалкові очі. Цей похмурий, застиглий погляд говорив про його справжній стан краще за будь-які слова.

Ів хотілося тяжко зітхнути. Ким був цей чоловік? Майбутнім Королем гомункулів. Думка про те, що такі приниження в імператорському палаці лише збільшують ймовірність майбутнього заколоту, сповнювала її серце тривогою.

Мікаеліс розімкнув щільно стиснуті губи:

— Це було зовсім не так, як з тобою.

— Га?

— Коли ти таврувала мене... я не відчував такої огиди.

— ....

Це було раптове зізнання. Воно було настільки щирим і прямим, що в Ів перехопило подих. Раптом вона помітила чубчик Мікаеліса, розкуйовджений руками Десмонда II. Вона обережно простягнула руку до його обличчя.

— Можна я торкнуся?

— ...Я твій особистий лицар. Дозвіл не потрібен.

— Тоді вибач.

Вона торкалася його волосся так ніжно, наче воно було з кришталю. Він, ніби приручений звір, мовчки приймав її пестощі. Закінчивши приводити його до ладу, Ів опустила руку і мовила:

— Ти добре впорався. Дякую, що витерпів це, Мікаелісе.

— ....

Напруга в очах Мікаеліса трохи спала. Слова Ів стали для нього своєрідною винагородою, і темрява в його погляді трохи розсіялася. Він довго дивився на неї і нарешті відповів:

— Дякую за твою доброту... принцесо Івієнроуз.

Вперше за добу він назвав її на ім'я. Перш ніж Ів встигла щось відповісти, Мікаеліс зробив крок уперед, наче нагадуючи, що має йти попереду для охорони.

Ів дивилася на його пряму спину. Чомусь у неї з'явилося передчуття, що під час цієї довгої та тернистої подорожі на цю спину вона точно зможе покластися.

***

Мікаеліс Агніто увійшов до палацу.

Ця новина миттєво поширилася серед гомункулів, і за п'ять днів, що минули, про це знав уже кожен. Мікаеліс був відомий ще з часів перебування в розпліднику: він завжди випромінював дивну владність і, на відміну від звичайних гомункулів, був налаштований вороже до імператорської родини.

Хоча гомункули зазвичай байдужі, чимало з них відчували до Мікаеліса ворожість. Вони неприхильно сприйняли його появу в палаці:

— «Чудовисько повітряної в'язниці» стало особистим лицарем сьомої принцеси?

— Раніше він тільки те й робив, що вдавав із себе особливого. Схоже, в'язниця вправила йому мізки?

— Якби він із самого початку підкорився Його Величності Імператору, то не опинився б за ґратами.

Гомункули, яким промили мізки задля вірності, запекло гудили Мікаеліса. Вони були занадто дурними, щоб усвідомити, наскільки важливим для них є гомункул, здатний чинити опір волі імператора.

Проте Мікаелісу було байдуже. Оскільки гомункулам із дитинства вживляли дух екстремального суперництва заради виживання, будь-яка солідарність між ними була відсутня. Погана репутація чи відверте ігнорування не завдавали йому жодної шкоди.

Дзень! Дзяз-зень!

Сьогодні Мікаеліс знову був на тренувальному майданчику з дозволу Івієнроуз.

Тренувальний майданчик гомункулів розташований трохи північніше від гуртожитку особистої гвардії. Ця будівля у формі амфітеатру, похмура й стара як для частини палацу, називалася «Арена Колосо».

На її зовнішніх стінах заввишки у сім поверхів було накладено десятки шарів магічних бар'єрів. Їхньою метою був не захист арени зовні, а захист самого імператорського палацу від руйнівних тренувань, що відбувалися всередині.

Грюк! Дзень! Трісь!

Всюди на арені гомункули проводили бойові тренування проти міфрилових големів. Мікаеліс робив те саме.

— Х-х-х...

Він глибоко вдихнув, дивлячись на велетенського голема посеред левітаційного каменю. Мікаеліс підняв довгий меч, ледь оповитий аврою меча, на рівень плеча і спрямував його на голема. Потім різко відштовхнувся від землі й миттєво кинувся вперед.

Ба-бах!

Вибух із гуркотом сколихнув повітряний тренувальний майданчик. Хмара сірого пилу заповнила простір «Арени Колосо». За мить із диму вийшов Мікаеліс і без вагань стрибнув униз. Коли він приземлився, на ньому не було жодної подряпини. Гомункули, що спостерігали за ним знизу, дивилися на нього як на справжнє чудовисько. Звісно, Мікаелісу було байдуже до їхніх поглядів.

— Ху-у...

Він злегка послабив комір лицарського мундира й похитав головою, намагаючись охолонути, але не втрачаючи охайності. У цей момент до нього хтось підійшов.

— Хочеш пити?

— ....

Перед його обличчям несподівано з'явилася фляга з водою. Мікаеліс підняв погляд і побачив того, хто виявив люб'язність.

«Срібне волосся?»

Це був Сільвестіан — гомункул із характерним довгим сріблястим волоссям. Його блакитні очі були настільки чистими, що в них не відчувалося жодного лихого наміру. Мікаеліс вирішив прийняти цей жест.

— Дякую.

Вода потекла по горлу, поки його кадик ритмічно рухався. Забравши порожню флягу, Сільвестіан мовив:

— Вражаюче, що ти зміг самотужки знищити міфрилового голема за такий короткий час. Але наступного разу раджу трохи стримувати силу. Буде неприємно, якщо рахунок за ремонт тренувального голема виставлять на ім'я Її Високості сьомої принцеси.

— Отже, їх не можна ламати. Дякую, що попередив.

Хоча Сільвестіан зайвий раз згадав його принцесу, це була корисна інформація, і в словах не відчувалося злості. Мікаеліс сумирно прийняв цю пораду.