Розділ 34 — Розділ 34

— Ви кажете, що я недооцінюю їхню вартість?..

— Магічні кристали не з’являються з нізвідки. Просто ціна за них сплачується чиєюсь жертвою, якої ми воліємо не помічати.

— …

Ці слова явно стосувалися гомункулів, які тяжко працювали на копальнях. Це було так схоже на Івієнроуз, яку в імператорській родині недарма вважали бунтаркою. Проте, на свій подив, юна графиня Анаїс не відчула відторгнення. Навпаки, вона впіймала себе на думці, що погоджується з принцесою.

— Ох, я дещо відволіклася, — Ів схаменулася, зрозумівши, що надто щиро висловила свої потаємні думки, і поспіхом змінила тему. — Окрім пекарень, можна скористатися печами керамічних майстерень. Громадські лазні, які зараз зводять у 17-му районі, розташовані зовсім поруч із «Вулицею майстрів», де зосереджені ці цехи. Врахуйте це, коли будете вносити правки до креслень.

— А й справді! Температура в гончарних печах значно вища, ніж у хлібних.

Івієнроуз змахнула правою рукою, стираючи світлову проєкцію, що висіла в повітрі.

— Чи достатньою була моя допомога, юна графине?

— Слово «достатньо» тут недоречне. Ваша Високосте, Ви — наша рятівниця, що дарувала мудрість для порятунку нашого роду. Як спадкоємиця дому Лучіард, я висловлюю Вам свою найщирішу вдячність.

— Я рада це чути.

Ів усміхнулася — цього разу не ввічливо-світською, а справжньою, теплою посмішкою. Адже зараз вона виправила ще одну несправедливу й жахливу подію минулого.

У минулому житті дім графа Лучіарда не зміг уникнути банкрутства. Усе пішло за підступним планом Бріжіт: торговельні доми Лучіардів поглинула гільдія маркіза Ченслі. Разом із ними до рук маркіза перейшов і лазневий бізнес. Тоді Бріжіт, на противагу своєму ставленню до Лучіардів, не шкодувала підтримки для Ченслі — свого головного спонсора, — навіть послабила протипожежні норми.

Завдяки владній протекції бізнес маркіза Ченслі процвітав. Культура громадських лазень поширилася по всьому Хаделуну, ставши неймовірно популярною.

Дійшло до того, що цією модою пересічних містян захопилися не лише дворяни, а й сам імператор. Десмонд II навіть наказав прибрати мармурову ванну зі своєї спочивальні й збудувати для себе розкішну імператорську лазню. Відповідальним за будівництво, звісно ж, призначили маркіза Ченслі.

«Граф Лучіард, почувши ці новини, не витримав несправедливості й наклав на себе руки».

Якби все обмежилося цим, історія лазневої справи залишилася б просто трагедією однієї родини, що стала політичною жертвою. Але гріхи Бріжіт та маркіза Ченслі на цьому не закінчилися. Одна з найпопулярніших громадських лазень згоріла вщент під час масштабної пожежі.

Причиною стало нехтування правилами безпеки — наслідок того, що Бріжіт занадто пом'якшила норми на догоду маркізу. Катастрофа забрала життя понад трьохсот людей. Руїни лазні перетворилися на величезне кладовище.

«І навіть тоді Бріжіт не взяла на себе відповідальності й не покарала маркіза Ченслі».

Цього не можна було допустити знову. Важливо було не лише перекрити фінансові потоки Бріжіт і забезпечити власні, а й врятувати життя підданих, не залишаючи майбутнє на волю випадку. Саме тоді дзвінкий голос Анаїс повернув Ів до реальності.

— Ваша Високосте, Ви простягнули моїй родині руку допомоги, тож я маю віддячити Вам. Чи бажаєте Ви, щоб ми стали Вашими меценатами?

— О, я бачу, Ви знаєте про моє захоплення алхімічними дослідженнями. Дякую за пропозицію, але я прагну іншого.

— Прошу, скажіть, чого саме, Ваша Високосте.

— Я хочу вести з вами спільний бізнес.

— Бізнес? — Анаїс здивовано округлила очі.

Це була природна реакція, адже ще зовсім недавно «кімнатна мудреця», як називали Ів, уникала навіть світських заходів, а тепер заявляла про бажання зайнятися такою активною діяльністю.

— Мене дуже цікавить справа громадських лазень, — впевнено продовжувала Ів, як і планувала заздалегідь. — Я передбачаю, що гарячі купелі стануть для Хаделуна не просто гігієнічною процедурою, а частиною культури відпочинку. І якщо мої прогнози справдяться, неминуче постане потреба в супутньому бізнесі.

— В якому саме?

— У виробництві мила.

В очах Анаїс спалахнула цікавість. Заохочена цією реакцією, Ів продовжила ще завзятіше:

— Звичайне мило не підійде. Те, чим зараз користується простий люд, настільки низької якості, що майже не відрізняється від господарського мила дворян. Воно неприємно пахне, погано піниться, а людям із чутливою шкірою може навіть нашкодити.

— Тож Ви хочете інвестувати у виробництво елітного мила?

— Саме так. Це також можливість забезпечити наших підданих якісним продуктом. Я планую викупити майстерню і виготовляти мило за рецептами, які розробила сама. Я впевнена в успіху.

Насправді ще в минулому житті, коли лазнева справа була на піку, Івієнроуз заради розваги почала виготовляти мило та зволожувальні креми, використовуючи свої знання з алхімії та мистецтва чаювання. Оскільки вона щиро цікавилася цією сферою, то досконало знала всі тогочасні популярні лінійки товарів. Це була інвестиція, приречена на успіх.

Анаїс, здавалося, теж відчула майбутній тріумф, побачивши рішучість у погляді принцеси. Вона серйозно кивнула:

— Згода. Почнемо з мила, і якщо відгуки будуть схвальними, розширимо асортимент на інші товари для купання.

— Дякую за позитивну відповідь, юна графине.

— Що Ви, не варто дякувати! Я сама щаслива, що знайшла такий перспективний проєкт.

Коли вони обмінялися посмішками, Ів згадала про ще дещо.

— Є ще одна справа, яка, ймовірно, почне процвітати разом із лазнями.

— Яка саме? — Анаїс знову зацікавилася, очікуючи на нові прибутки, але тон Ів став серйозним.

— Проституція.

— …

— Там, де чоловіки й жінки роздягаються, неминуче знайдуться ті, хто плекатиме подібні бажання. А такий бізнес зазвичай приносить величезні тіньові прибутки.

В пам'яті Ів знову промайнули спогади. Маркіз Ченслі за мовчазної згоди Бріжіт активно розвивав цей брудний промисел, накопичуючи для принцеси величезні суми «чорних» грошей.

Через це безпека в Хаделуні пішла шкереберть. Райони навколо громадських лазень перетворилися на осередки злочинності, почастішали викрадення та торгівля людьми, щоб постачати дівчат і хлопців для сексуальної експлуатації. Фактично, це було відродженням рабства.

Анаїс довго мовчала, пильно дивлячись на Ів, нарешті її губи затремтіли:

— Ваша Високосте...

— Кажіть, юна графине.

— Даруйте мені мою зухвалість, але наш рід Лучіардів ніколи, за жодних обставин не торкнеться цієї брудної справи.

— Гідна обіцянка. Саме тому я й хочу працювати з вами.

Почувши відповідь, Анаїс мимоволі полегшено зітхнула. На вустах Ів з'явилася легка усмішка.

— Ох. Ви, мабуть, перелякалися, подумавши, що я пропоную вам цим зайнятися?

— Я... так, благаю пробачити мені. Я мимоволі образила Вашу честь своїми підозрами.

— Не варто перепрошувати. Ви бачили достатньо людей, які втрачали людську подобу заради грошей, тож ваш сумнів був виправданим. До того ж ваша обіцянка була сміливим і чесним вчинком.

Завдяки цьому невеликому непорозумінню Івієнроуз та Анаїс змогли краще пізнати характери одна одної. Рівень довіри зріс.

«Кімната перлової скойки» була чудовим місцем для таємної розмови, але не підходила для тривалих детальних обговорень. Ів вирішила завершувати зустріч.

— Про деталі поговоримо під час окремої зустрічі, юна графине.

— Так, Ваша Високосте. Якщо Ваша ласка, я прибуду до палацу завтра вранці.

— Ні. У палаці надто багато очей та вух. Зараз ви маєте виглядати як людина, що з відчаєм чекає на лист від третьої принцеси. Ваш раптовий візит до мене не принесе нічого доброго.

— То як же нам бути?

— Я надішлю свою особисту служницю до вашого міського маєтку. Якщо до вас прийде дівчина з букетом жовтих рудбекій — прийміть її з пошаною.

У Седелли додалося роботи.

— Юна графине, ви, мабуть, зовсім не відпочивали через усі ці хвилювання. Я б хотіла відправити вас додому негайно, але щоб не викликати підозр у Бріжіт, вам доведеться ще трохи затриматися на балу.

— Слухаюся. Я якраз збиралася продемонструвати всім свою тривогу перед тим, як піти.

Відповідь Анаїс була сповнена рішучості. Хоча вона цього не прагнула, тепер її доля була нерозривно пов'язана з протистоянням Бріжіт. Щоб захистити дім та гільдію, їй потрібно було бути надзвичайно пильною.

— Це був безцінний час. Дозвольте відкланятися, Ваша Високосте.

— Бережіть себе, юна графине.

Зустріч пройшла успішно. Ів відчула, як напруга нарешті відпускає. Вона вмостилася на кушетці й заплющила очі, даючи собі хвилину відпочинку.

— Мікаелісе, ми закінчили.

Відповіді не було.

— Мікаелісе?

Передчуваючи недобре, Ів відхилила оксамитову штору й визирнула назовні. Але Мікаеліса, який мав чекати на неї зовні, ніде не було.