Розділ 47 — Розділ 47

Господиня була люб’язною, проте графік виявився нещадним.

Вибір суконь та прикрас, що розпочався ще рано-вранці, завершився лише після заходу сонця. Звісно, це сталося лише тому, що Джулія, бачачи, як сильно виснажилася Ів, зрештою зглянулася над нею.

Івієнроуз провела в маєтку маркіза цілий день. За цей час вона встигла скуштувати всі можливі десерти під час п’яти перерв на відпочинок, а також відвідати звану вечерю.

«Час починати розмову».

Насолоджуючись чаєм після вечері, Ів ненароком звернулася до Джулії з проханням:

— Я б хотіла замовити особливу прикрасу для вуха, яка б пасувала серу Агніто. Чи це можливо, панно?

— Прикрасу для вуха? Ви маєте на увазі сережку? — здивувалася Джулія. — Згідно з етикетом імператорського двору, чоловікам заборонено носити сережки.

— Це не зовсім сережка.

Ів поставила чашку і підняла руку в повітрі. Сріблясте чорнило, що витікало з її вказівного пальця, почало малювати в просторі. Перед очима постало зображення у формі маленького крила.

— Ця прикраса має охоплювати значну частину вушної раковини. Основа у формі крила буде відлита з металу та оздоблена дорогоцінним камінням. Я хочу, щоб вона трималася на вусі без проколів, просто за рахунок своєї форми.

Це була чоловіча прикраса, якій судилося стати надзвичайно популярною лише через три роки.

Джулія Амелос, єдина донька маркіза, чия родина володіла найкращими ювелірними домами столиці, миттєво збагнула цінність цього дизайну.

— О боже! Невже такі прикраси вже існують?

— Кажуть, кочові племена на півдні плетуть щось подібне з трави для своїх традиційних обрядів. Мені здалося, що у металевому виконанні це виглядатиме неймовірно. Називатиметься це... на наш манір, «каффи».

— Каффи!

Зелені очі Джулії заблищали. Вона миттю схопила альбом для ескізів. Її рука, що копіювала малюнок крила, створений Ів, рухалася зі швидкістю блискавки.

— Покладіться на мене! Я негайно покличу головного дизайнера, щоб він створив каффи, які ідеально пасуватимуть серу Агніто. Ви ж одягнете це на наступне святкування в палаці? Шкода, що полювання на монстрів відбуватиметься просто неба. Я впевнена, щойно ця прикраса з'явиться на людях, вона викличе фурор! Не менший, ніж колись ланцюжки для тіла!

— Я рада, що ви так завзято взялися за цю справу, панно Амелос. Повідомте мені ціну, і я згодом усе оплачу.

— Яка там оплата! Навпаки, це ми хочемо викупити у вас дизайн цієї каффи. Скільки ви за нього хочете?

— Ви занадто розхвилювалися, панно. Давайте спершу подивимося на реакцію, коли сер Агніто одягне її на наступне свято, а тоді вже вирішимо.

Ів заспокоїла Джулію, укладаючи угоду. Вона не хотіла одразу передавати права родині Амелос для масового виробництва. Ів бажала, щоб деякий час лише Мікаеліс носив цю прикрасу, особисто диктуючи моду.

Джулія неохоче погодилася, але взяла з Ів слово, що та не показуватиме цей дизайн іншим ювелірам.

Завершивши розмову, вона з захопленням промовила:

— Подумати тільки, що ви знаєте навіть про традиційні прикраси південних кочівників. Я вражена вашою обізнаністю, Ваша Високосте. Коли знань стає так багато, вони можуть затьмарити навіть відсутність вродженого смаку.

— ...

Хоча це і був комплімент, наприкінці Джулія знову натякнула на відсутність в Ів почуття стилю.

Вона відпустила Івієнроуз до палацу з явним сумом, навіть запропонувавши наступного разу обирати сукні протягом двох днів, зважаючи на слабку витривалість принцеси.

Здавалося, Джулія відчула до Ів набагато більшу симпатію, ніж Ів до неї. Принцеса була дещо приголомшена тим, що дівчина почала ставитися до неї як до близької подруги, проте з посмішкою пообіцяла зустрітися знову.

Повернувшись до свого палацу, Ів одразу ж провалилася в глибокий сон. Цілий день шопінгу виснажив її більше, ніж три доби безперервних алхімічних досліджень.

***

Наступного дня Ів дозволила собі добряче виспатися. Після важкого вчорашнього дня накопичена втома накрила її з головою.

Лише близько обіду Ів почала вмиватися у своїй гардеробній. Приймаючи допомогу слуг, вона запитала в Седелли про плани на сьогодні:

— Що у нас сьогодні за графіком?

— Ви маєте відвідати регулярне чаювання принцес, Ваша Високосте.

Ці зустрічі були офіційним майданчиком для обговорення політичних питань між принцесами, яким уже виповнилося вісімнадцять років. Проте насправді це була лише ширма. У колі найшляхетніших жінок імперії велися відверті розмови, де головною темою було обговорення особистих лицарів. Оскільки розмови часто ставали надто пікантними, за негласним правилом брати із собою лицарів на ці чаювання було неприйнято.

Ів важко зітхнула. Цього разу серед присутніх мала бути і Розеніт. Сама думка про те, що доведеться провести кілька годин у компанії старших сестер та Розі, змушувала її почуватися втомленою ще до початку зустрічі.

Натомість Седелла та інші служниці були сповнені ентузіазму.

— Це важлива подія, тож сьогодні ми маємо вбрати вас максимально розкішно, Ваша Високосте!

— Е-е, ну добре.

Знову настав час «праці над образом», аби відповідати вимогам життя в палаці.

Для Ів обрали м’ятну сукню, пишність якої підкреслював паньє, оздоблену ніжно-рожевим турнюром та мереживом. Її волосся кольору лаймового блонду елегантно зібрали та закріпили зверху. Коли з макіяжем та прикрасами було покінчено, Ів постала перед дзеркалом, а служниці не могли натішитися результати своєї роботи.

— Сер Агніто знову буде вражений!

Ці слова підбадьорили Ів, і вона віддала особливий наказ:

— Кхм, до чаювання ще є час, чи не так? Тож давайте влаштуємо невелике чаювання для мешканців мого палацу.

— Слухаюся, Ваша Високосте. Я зараз же покличу сера Агніто.

Слуги з посмішкою заходилися виконувати прохання, чудово розуміючи намір своєї панни, яка збиралася пити чай ще щонайменше три години на офіційній зустрічі.

Для спільного чаювання обрали найгарнішу вітальню «Смарагдової кімнати». Мікаеліс увійшов до зали разом зі помічником Х’ю. Побачивши Ів, він на мить завмер, через що його вітання пролунало трохи пізніше, ніж зазвичай.

— Вітаю, Ваша Високосте. Ви сьогодні надзвичайно прекрасна.

— Я чула, що особистий лицар пишається, коли його господиня виглядає гарно. Тож я старалася заради твого натхнення, Мікаелісе.

Ів пожартувала, цитуючи слова, які колись чула від Піони.

— Здається, це діє, — абсолютно серйозно відповів Мікаеліс, викликавши щирий сміх у присутніх.

Ів запросила всіх до столу. Сьогодні подавали чистий трав’яний чай. Переїхавши до «Смарагдової кімнати», Ів отримала балкон, де було багато сонця, і за допомогою Піони влаштувала там маленький садок. Завдяки цьому вона почала вивчати магію садівництва та алхімію для створення добрив.

Ів, Мікаеліс та четверо слуг взяли свої чашки. Мікаеліс, якого ще з порогу дивувало вбрання Ів, запитав замість того, щоб пити чай:

— Я не чув нічого про плани на сьогодні. Невже в палаці відбудеться якийсь важливий бенкет?

Замість принцеси відповіла Седелла:

— Сьогодні відбудеться регулярне чаювання принцес. Це зібрання найшляхетніших дам Хаделаміда, тож воно вимагає не меншої підготовки, ніж будь-який бал.

— Ось як.

— На такі чаювання зазвичай ходять без особистих лицарів. Схоже, Х’ю забув передати серу Агніто зміни у графіку. Прошу вибачення замість нього.

Проте увагу Мікаеліса привернула інша деталь.

— Панно Арпель, я вдячний за пояснення, але мені це не зрозуміло. Охорона — це найважливіший обов’язок особистого лицаря.

— Це зустріч для зміцнення сестринських зв’язків. Спілкування має бути щирим і відкритим, тому присутність охорони може стати незручним бар’єром.

— Розумію.

Хоча в очах Мікаеліса все ще читався сумнів, він не став сперечатися. Ів вирішила змінити тему:

— Отже, на сьогодні твій робочий день закінчено, Мікаелісе. Можеш повертатися до свого гуртожитку, щойно доп’єш чай.

— Слухаюся.

Ів часто відпускала Мікаеліса раніше, аби він мав більше часу для тренувань.

— Я буду на «Арені Колосо». Кличте мене, як тільки знадоблюся.

— Добре.

Після невеликої бесіди стіл прибрали. Ів відправила Мікаеліса до тренувального майданчика і почала підправляти макіяж. Проте слова лицаря про те, що вона може кликати його в будь-який момент, чомусь здалися їй серйознішими, ніж зазвичай.

«Бріжіт, напевно, дуже розлючена через питання з переселенням бідноти. Вона навряд чи залишить це просто так. Невідомо, коли і як вона спробує помститися».

Але Ів хвилювалася не за себе. Вона звернулася до юного Х’ю:

— Х’ю.

— Так, Ваша Високосте!

— Ти ж не забув мій наказ і виконуєш його?

Хлопець енергійно кивнув.

— Ви наказали негайно повідомити вам, якщо щось трапиться, поки сер Агніто тренується. Звісно, я пам’ятаю!

— Добре. Сьогодні будь особливо уважним.

Вона не могла вічно ховатися в стінах свого палацу, тож це була єдина можлива підготовка. Ще раз нагадавши про обережність, Ів підвелася:

— Ну що ж, ходімо.

У супроводі Седелли та Піони Івієнроуз вирушила до місця проведення чаювання.