Розділ 50 — Розділ 50

«Ів не використовує мене як подібне знаряддя».

Мікаеліс проковтнув слова, які не наважувався вимовити вголос. Здавалося, у цьому розбещеному імператорському палаці єдиною розрадою для нього була лише Ів.

Тим часом Стефанія та Дерек на власний розсуд визнали Мікаеліса винним.

— Очевидно, що Мікаеліс Агніто не гідний бути особистим лицарем.

— Тримати в палаці гомункула з вадою — це ганьба для імператорської родини.

— Згідно з законом про утримання гомункулів, якщо вони не виконують роль, що відповідає їхньому рангу, має бути проведена повторна оцінка. Хіба не найперший обов'язок особистого лицаря — приносити вночі задоволення члену імператорської родини? Гомункул, який не виконує свій обов'язок належним чином, заслуговує на пониження в ранзі.

— Твоя правда, Дереку.

Від самого початку їхньою метою було створення приводу, щоб вигнати Мікаеліса з палацу.

— Додаймо ще й зухвалість і понизьмо його до найнижчого рангу, — запропонувала вона. — Було б чудово запечатати його магічні канали та навіки запроторити до копалень магічних кристалів.

— Охо! І справді, останнім часом видобуток магічних кристалів зменшився, що дуже непокоїть нашого батька-імператора. Це чудова думка.

Звісно, якими б членами імператорської родини не були Стефанія та Дерек, змінити ранг Мікаеліса лише через безпідставні чіпляння було важко. Тому вони вирішили вдатись до ще одного підлого засобу, що цілком відповідав їхній ницій вдачі.

— Чим швидше ми це владнаємо, тим краще, — мовив Дерек. — Створімо тут для Мікаеліса Агніто незаперечну причину для вигнання з палацу.

— Так і зробимо. Та сама Ів занадто переймається через дрібниці, тож ми маємо діяти замість неї.

Блакитні очі Стефанії, що дивилися на Мікаеліса зверху вниз, шалено зблиснули.

— Що ж, достатньо буде зробити його десь калікою.

— .......

Мікаеліс усвідомив, що настала найгірша ситуація з усіх, які він міг уявити.

«Це небезпечно».

Як гомункул, Мікаеліс перебував у становищі, де не міг чинити опір членам імператорської родини, незалежно від того, в якій насильницькій чи абсурдній ситуації він опинявся.

— Рітбере, Снорет.

Двоє особистих лицарів, здавалося, зрозуміли наказ лише за своїми іменами. Вони прибрали руки з плечей Мікаеліса. Тільки тоді він нарешті звільнився від сили, що давила на його коліно, проте часу для полегшення не було.

Сррринь — звук вихоплених із піхов мечів двох особистих лицарів різонув йому вуха.

Мікаеліс миттєво прийняв оборонну позицію. Інстинктивно потягнувши праву руку до руків'я меча, він на мить завагався. Ця розгубленість була мудрою. Доки поряд немає його господині Ів, якщо Мікаеліс зараз оголить меч, була висока ймовірність, що його звинуватять у тому, що він першим вихопив зброю перед членами імператорської родини та погрожував їхньому життю. Це означало б дати Стефанії та Дереку законний привід позбутися його.

«Мушу зосередитися на тому, щоб вижити».

Мікаеліс підвівся з понівеченого лівого коліна, напруживши все тіло.

***

У той самий час Івієнроуз потерпала від допитів своїх старших сестер-принцес на схожу тему.

— Я чула, що вже майже місяць твій особистий лицар не надає тобі тілесних послуг уночі? — запитала одна.

— Боже мій. Хіба це має сенс? Ти ж знаєш, наскільки гомункули корисні вночі.

— Ми вирішили втрутитися, бо здається, що ти не вмієш належним чином використовувати свого особистого лицаря.

— .......

Ів і уявити не могла, що їй доведеться вислуховувати такі відверті розмови про ліжко. Хоча тут були лише сестри, це було не просто безтактно, а вкрай вульгарно.

«Втім, це і є середній рівень членів імператорської родини, які використовують гомункулів як законних спальних рабів».

Імператорський палац — резиденція імператора, святиня алхімії та центр політичного й світського життя. Це місце було водночас найбільш священним та інтелектуальним, але також і хтивим та розбещеним.

Ів знову твердо пообіцяла собі домогтися скасування системи особистих лицарів.

— Навіть молодша за тебе Розі добре знає, як використовувати особистого лицаря. Івієнроуз, хіба ж так можна? — мовила Роксандра.

— .......

Після слів Роксандри Ів мигцем зиркнула на Розеніт. Розі виглядала гордою через отриману похвалу. Ів була збентежена: невже «Біла троянда імперії», символ чарівності та невинності, може поводитися таким чином?

У той час п'ята принцеса Айсель теревенила так, наче добре знала Ів:

— Якщо так подумати, Ів зовсім не цікавиться чоловіками. Якщо залишити все як є, вона може не мати нареченого навіть до двадцяти п'яти чи тридцяти років.

— Ой, хо-хо-хо!

За столом пролунав солодкий сміх. Навіть холодна Бріжіт сміялася, прикриваючи рот рукою.

«Не смійтеся, сестро Бетті. Що ви там кажете про двадцять п'ять чи тридцять? Якби ви не занапастили країну, я б прожила довге й здорове життя самотньою і в сорок, і взагалі все життя».

До того ж хіба не Бріжіт була тією самою людиною, яка намагалася видати Ів заміж за старого короля далекої країни лише тому, що та їй заважала? В Ів навіть прокинулося легке убивче бажання.

Наступною заговорила Хесія, четверта принцеса та рідна сестра Бріжіт. Прикриваючись турботою про сестру, вона почала ставити недоречні запитання:

— Можливо, твій гомункул має якісь вади у «цьому плані»?

— Ні, це не так.

— Охо, виходить, ти переконалася, що це не так? Отже, «перевірку» все ж таки провела.

— Ах, так.

Якби вона відповіла правду, вони б напевно здійняли галас про те, як вона могла пропустити таку важливу процедуру церемонії обрання. Ів дозволила їм лишатися в омані.

— Але чому ж ти після цього не дозволяла йому служити тобі? Він тобі не подобається?

— Він мені дуже подобається. Вам не варто турбуватися про мої стосунки з особистим лицарем.

— Ей, якби він тобі подобався, ти б не відсилала його щоночі назад.

Здавалося, вони збиралися чіплятися до неї, доки не почують бажану відповідь.

— Може, мені спочатку навчити його?

— .......

У мить з обличчя Івієнроуз зникли будь-які емоції. Ті слова вимовила Бріжіт, відома своєю пристрастю до чоловіків. Ів пильно подивилася на Бріжіт, гадаючи, чи розуміє та значення власних слів.

— Не дивися на мене так, Ів. Я ж просто пожартувала.

— ......Ось як?

Ів негайно перевела погляд на двох принцес, що були наближеними до Бріжіт.

— Але чому ж сестри Хесія та Айсель не сміються? Це ж жарт?

Помітивши зауваження, вони швидко глянули на Бріжіт і натягнули на обличчя посмішки.

— Хо-хо-хо! Це ж справді жарт. Яка ти вразлива.

— Та звісно. Не сприймай це серйозно. Ми просто хотіли повеселитися.

Було жалюгідно бачити, як вони підігрують цьому вульгарному жарту. Ів спостерігала за ними холодним поглядом, а потім заговорила:

— Сестри.

Це було звернення до всіх за столом. Вона мала намір поставити крапку, щоб вони більше не згадували цю ницу тему.

— Я вдячна за вашу щиру турботу, проте я вже не незріла дитина, тож сама впораюся зі своїм особистим лицарем. І доки сер Агніто не вчинить чогось, що порочить його гідність як лицаря, питання його навчання ніколи не буде підніматися. Тим паче, якщо це звучатиме не з моїх вуст, а від когось іншого. Прошу вашого розуміння.

Оскільки її слова були бездоганними, ніхто не зміг заперечити. Навіть Бріжіт кивнула на знак згоди.

— Подумавши, я теж вважаю, що це була не зовсім доречна тема.

— Якщо так каже сестра Бетті, то нехай. Знайдімо іншу тему.

— Тоді... нумо обговоримо способи збільшення видобутку магічних кристалів.

Раптова зміна теми на політичну була досить різкою, проте оскільки пропозиція надійшла від Бріжіт, реакція була схвальною. Її наближені, Хесія та Айсель, галасливо підтримали ідею.

— Ой, це чудово. Можливо, якщо ми всі обміняємося думками, знайдеться гарний спосіб.

— Це ж питання, над яким останнім часом ламає голову наш батько. Він неодмінно зрадіє, якщо ми знайдемо рішення.

Для Ів ця тема не була приємною. І не лише тому, що саме це питання стало причиною краху її життя в минулому. Вона вважала це темою, на яку взагалі немає відповіді.

Тут зібралося шість членів імператорської родини, які вважають, що скрізь, де потрібна робоча чи бойова сила, достатньо просто витискати все з гомункулів. Було очевидно, що обговорення перетвориться на нудну балаканину, де одне й те саме повторюватимуть по колу.

«Сестра Бетті не може не знати, що це марна трата часу. Навіщо їй хизуватися перед нами зараз, коли батька навіть немає поруч?»

Саме тоді, коли Ів відчула щось недобре, з північного балкона долинув пташиний спів. Дивний звук, схожий на суміш щебету горобця та жайворонка. Це був звук рога, який вона довірила своєму слузі Х'ю. Сигнал, який він мав подати, якщо з Мікаелісом щось трапиться.

«Я так і знала, вони справді націлилися на Мікаеліса!»

Через миттєве хвилювання вона мало не з гуркотом поставила чашку.

— .......

Хоча й не так сильно, як Мікаеліс, вона мала великий опосередкований досвід спостереження за приниженнями, яких зазнавали гомункули, втягнуті в боротьбу за владу. Лише від думки про те, яким ницим знущанням зараз може піддаватися Мікаеліс, їй ставало моторошно.

«Це божевілля».

Ким був Мікаеліс?

Тим, кому судилося в недалекому майбутньому панувати над усіма гомункулами та очолити найсильнішу армію. З ним треба поводитися якнайкраще, а якщо все триватиме так і далі, це призведе до загибелі не просто імператорської родини, а всієї імперії.