Розділ 53 — Розділ 53

— Ох!

Влучила в саме яблучко. На лобах Стефанії та Дерека виступив холодний піт.

Івієнроуз повернулася до Мікаеліса. Він же, здавалося, від самої появи принцеси не зводив із неї очей, завмерши з прикутим до неї поглядом.

Ів підняла довгий меч, що так і залишився встромленим у землю разом із піхвами біля ніг лицаря. Тримаючи важку зброю обома тендітними руками, вона звернулася до Мікаеліса:

— Хіба личить лицареві випускати меча з рук?

— Прошу пробачення, Ваша Високосте.

— Візьміть.

— Слухаюся.

Вона простягнула йому меч руків’ям уперед. Мікаеліс перехопив зброю. Коли вага меча повністю перейшла до рук лицаря, Ів усе ще продовжувала триматися пальцями за піхви.

— Сере Агніто.

— Слухаю, Ваша Високосте.

— За час життя в палаці я засвоїла один важливий урок.

— Який саме?

— Те, що життя в імператорському палаці — це нескінченна вервечка чвар. І те, що не можна сприймати ці чвари як марну справу чи намагатися просто їх уникати. Ось ці дві речі.

— .......

Це був досвід, здобутий Ів у минулому житті, що закінчилося крахом, і її новий життєвий девіз у цьому втіленні. В її очах кольору бурштину спалахнув незвичайний вогник. У ту мить, коли Мікаеліс ледь не втратив самовладання під її прямим поглядом, пролунав різкий звук.

Ск-к-рг!

Під чистий металевий дзвін оголилося лезо довгого меча. Принцеса власноруч миттєво вихопила зброю з піхов. Знову повернувшись обличчям до противників, Ів наказала:

— Це мій наказ. Приборкайте двох лицарів, які насмілилися спрямувати на мене зброю.

— ...!

У Стефанії та Дерека очі ледь не вилізли з орбіт.

— Що-о?! Що ти збираєшся зробити?!

— Ти... ти зараз... що ти собі дозволяєш?!

Дама Снорет та сер Рітбер мовчки напружилися. Мікаеліс же, відчуваючи, як ситуація кардинально змінилася на його користь, ледь помітно всміхнувся. Він перехопив меч зручніше, готуючись до бою проти Снорет та Рітбера.

— Виконаю Ваш наказ, моя шляхетна принцесо.

Довгий меч миттєво оповила сяюча аура. Аура Мікаеліса була особливою: сріблясто-сіре світло з країв розсипалося темними іскрами, що нагадували чи то попіл, що розлітається за вітром, чи то вихор пелюсток у танці.

Перед самим початком сутички Ів тихо, щоб чув лише Мікаеліс, додала:

— Бийся так, щоб уникнути непотрібних поранень.

— Поранень?..

Мікаеліс подумав, що Ів хвилюється за нього через чисельну перевагу ворогів, адже йому доведеться битися одному проти двох. У такому разі він мав обов'язково довести їй, наскільки він могутній та вправний лицар.

— Ви, звісно ж, маєте на увазі поранення дами Вінт та сера Бермана?

Мікаеліс поставив це запитання з підступом, очікуючи на її вражену реакцію після завершення бою. Проте відповідь Ів виявилася не такою, як він сподівався.

— Так.

— .......

Вона підтвердила це миттєво, ніби йшлося про щось цілком очевидне. Мікаеліс на мить розгубився, але водночас відчув приємне тепло на душі: він сприйняв це як знак безмежної довіри принцеси до його сили.

— Це мій перший бойовий наказ відтоді, як я став Вашим лицарем. Я виконаю його з честю.

Тільки-но слова злетіли з його вуст, Мікаеліс рвонув уперед. Він стрімко вклинився між Рітбером та Снорет, обрушуючи на них свій меч.

Ква-ганг!

— Кх-х!

— Угх!

Рітбер та Снорет миттєво відскочили вбік. Сріблясто-сіра аура Мікаеліса глибоко зорала порожню землю, проте удар не був марним.

— А-а-а! Що це?! Моє волосся! Моя сукня!

— Пфу! Кха-кха! Земля в рот потрапила! Пфу!

Завдяки філігранному розрахунку кута удару, цілі купи землі полетіли прямо на Стефанію та Дерека. Поки імператорська пара брат і сестра були зайняті тим, що обтрушували голови та відпльовувалися, Мікаеліс уже притис сера Рітбера своїм гострим та небезпечним мечем. Аура його меча атакувала Рітбера одночасно з кількох сторін, ніби беручи в облогу. Це здавалося ілюзією, проте кожен удар був реальним. Рітбер відчув такий тиск, ніби бився проти кількох керованих мечів водночас.

«Як він може бути настільки сильним!»

Снорет намагалася прикрити Рітбера магією, щоб бодай якось перервати потік атак Мікаеліса, але все було марно.

В імператорському палаці атакуюча магія під забороною, та й сама по собі магія зазвичай повільніша за меч. Мікаеліс фактично ігнорував присутність Снорет, легко уникаючи або відбиваючи її стримуючі закляття. Отримавши дозвіл на використання меча, він кардинально відрізнявся від того лицаря, який щойно лише оборонявся піхвами.

«Ого, а він і справді сильний».

Ів, яка вперше за довгий час побачила Мікаеліса в бою, була в захваті. Від думки, що цей могутній чоловік у цьому житті є її особистим лицарем, її навіть переповнювали емоції. Тим часом Стефанія та Дерек виглядали так, ніби потрапили в нічне жахіття.

— Ц-це неможливо. Як він може так домінувати проти двох?.. Він же просто грається з ними!

— Ч-чудовисько... Він справжнє чудовисько!

— .......

Через слова Дерека, який назвав Мікаеліса чудовиськом, захват Ів миттєво випарувався. Таким людям було шкода навіть показувати майстерність Мікаеліса. Ів різко заступила їм огляд, перекриваючи вид на бій лицарів. Вона рішучим кроком попрямувала до них. Стефанія, отямившись, люто закричала на Ів:

— Що ти виробляєш, Івієнроуз! Негайно накажи своєму лицарю зупинитися!

— Не хочу.

— Що?! Що-що-що?!

Стефанія та Дерек мало не задихнулися від обурення, ледь не кидаючись на неї.

— Ти зовсім з’їхала з глузду?! Ти хоч розумієш, яких бід накоїла?!

— Саме так! Ти б ніколи не наважилася на таке, якби не хотіла кинути виклик мені та моїй сестрі!

— Виклик? Може, сьогодні занадто спекотно? Я зовсім не розумію, про що ви.

Між словами вона ввічливо поцікавилася, чи не перегрілися вони на сонці. Від цього Дерек у розпачі почав гатити себе в груди.

— Яка господарка, такий і лицар! Тобі вже скільки років, а ти досі не знаєш законів палацу? В палаці особистий лицар — це водночас і довірена особа, і представник свого господаря!

— Так, я знаю.

— Тож твій наказ лицареві приборкати наших лицарів — це не що інше, як виклик авторитету старшої принцеси та принца!

Від цього удавано поважного повчання Ів ледь не розсміялася.

— Хіба ви забули? Саме особистий лицар сестри Нії першим спрямував на мене меч.

— Ох! Ні! Ц-це було непорозуміння...

— Авжеж. Вам було б дуже незручно, якби вас звинуватили у співучасті в замаху на вбивство члена імператорської родини. Тому я і відправила сера Агніто, щоб владнати все між особистими лицарями. Вважайте це моєю турботою — я просто не хотіла роздмухувати скандал, сестро, брате.

— ...

Оскільки її слова були цілком логічними, Стефанія та Дерек не знайшли що відповісти. Тоді Ів додала:

— І ще одне. Битися мають суперники однієї вагової категорії.

— Га?

— Тобто виклик вам, сестро та брате, я кину особисто.

— Що? Що ти збираєшся зробити особисто?..

Ів підняла руку в повітря і витончено змахнула нею, наче диригентка. Тієї ж миті земля під ногами принца та принцеси просто провалилася.

— А-а-а-а-а!

— У-у-у-а-а!

Це була магія обвалу землі. Стефанія та Дерек миттєво опинилися в пастці — у ямі завглибшки понад два метри. Ів подивилася на них згори вниз.

— Івієнроуз!

Стефанія була поза себе від люті, її ніздрі гнівно тріпотіли.

— Ти при своєму розумі? Насмілитися використати атакуючу магію в священному імператорському палаці?!

— Це не атакуюча магія. Це побутова магія.

— Не сміши мене! Де це ти бачила таку побутову магію! Я теж знаю теорію магії!

— Це правда. Це магія для викопування ям перед висадкою квітів. Можна сказати, перший рівень повсякденної садової магії.

— Ха... що... Ой, я не можу! Ну яка ж зухвалість!

Ів пропустила ці звинувачення повз вуха і за допомогою магії левітації сіла прямо в повітрі.

— Менше з тим, сестро, брате. Давайте поговоримо.

— Хіба так поводяться люди, які хочуть поговорити?! Негайно витягни нас звідси!

— Тільки після того, як ви відповісте на мої запитання.

— Ти думаєш, що тобі це минеться просто так... А-а-а! Земля! Мені в очі потрапила земля!

— Ой, перепрошую.

Ів вибачилася, хоча зовсім не відчувала провини за те, що «випадково» тупнула ногою, скинувши на них трохи землі.

— Ти... ти! Як ти смієш до сестри!.. Пфу! Кха! Знову земля в роті! Пфу-пфу!

— Ой, знову перепрошую.

— Та що з тобою! Івієнроуз, ти справді з’їхала з глузду?!

Відповідь Ів була лаконічною:

— Так. Ви тільки зараз це помітили?

Примітка: Ів тут така слей, як я сміялась з цієї землі аххахахаха