Розділ 54 — Розділ 54

— Що?.. — витиснула Стефанія, приголомшена зухвалістю сестри.

— Мій особистий лицар ледь не потрапив у велику халепу через ваші витівки. Ви справді думаєте, що я зараз при здоровому глузді? — голос Івієнроуз звучав сухо й гостро, без жодного натяку на посмішку.

Стефанія та Дерек здригнулися. Лише тепер до них почало доходити, що атмосфера навколо Ів змінилася — вона стала по-справжньому загрозливою. Через те, що сонце світило їй у спину, постать принцеси здавалася темною тінню, і лише її бурштинові очі яскраво виблискували, дивлячись на них згори вниз. Для Стефанії та Дерека, які сиділи в ямі, цей погляд здавався хижим сяйвом розлюченого звіра.

— Сестро, погляньте на її очі... — прошепотів переляканий Дерек.

— Що з нею сьогодні не так? Вона ніколи не була такою... — пробурмотіла Стефанія, не впізнаючи раніше лагідну сестру.

— Може, вона зовсім з глузду з'їхала, поки сиділа у своєму палаці над алхімічними дослідами?

— Навіть якщо так, це занадто. Влаштувати такий скандал лише через те, що ми трохи «повчили» її особистого лицаря...

Ів чула кожне їхнє слово. Вона мовчки підняла руку і знову зробила той самий жест, схожий на помах диригентської палички.

Ду-у-ум!

— А-а-а-а! — закричала Стефанія, коли невидима сила притиснула її до землі.

— Угх-а-а-а! — Дерек повалився долілиць, зариваючись обличчям у багнюку, наче чотиринога тварина.

Від їхньої імператорської гідності не залишилося й сліду.

— Я... я не можу підвестися...

— Тіло таке важке... Що це за магія?..

Івієнроуз знову дала свої «люб'язні» пояснення:

— Це другий рівень побутової садової магії. Вона дуже корисна, коли треба щільно утрамбувати землю після того, як її перекопали.

— Та це ж звичайна магія гравітації! — вигукнула Стефанія. — Ти не боїшся наслідків?!

Ів відповіла цілком спокійно:

— Хочете, щоб я зовсім засипала вас землею й утрамбувала так, щоб жодних «наслідків» не залишилося?

— …!

Від цієї крижаної щирості в голосі Стефанія та Дерек затремтіли всім тілом. Вони почали злякано перешіптуватися.

— Сестро, я бачу це по її очах... їй зараз абсолютно байдуже на все. Вона справді може це зробити...

— Здається, ти правий. Краще її зараз не провокувати…

Нарешті вони стали готові до нормальної розмови.

— Бачу, у вас з'явилося бажання спілкуватися, — зауважила Ів. — Тож відповідайте: навіщо ви заманили Мікаеліса сюди без мого відома?

Брат і сестра мовчали.

— Що, засипати землею? — перепитала принцеса, піднімаючи руку.

— Ні, ні! Ми просто... почули чутки, що твій особистий лицар нехтує своїм «обов'язком служіння», і вирішили провести йому виховну годину!

Ів мовчала близько трьох секунд, намагаючись осягнути почуте.

— Тобто... ви вирішили покарати Мікаеліса за те, що він нібито погано надає мені «тілесні послуги» вночі? — уточнила вона.

— Саме так! — в один голос вигукнули Стефанія та Дерек, ніби зрадівши, що сестра їх нарешті зрозуміла.

Але Івієнроуз зовсім не відчувала полегшення. Її бурштинові очі потемніли від гніву. Вона знову змахнула рукою.

Шу-у-ух!

— А-а-а-а! Що ти робиш?! — закричали вони, коли земля з країв ями почала сипатися на них, наче в пісочному годиннику.

— Ми ж відповіли! Навіщо ти це робиш?! — верещала Стефанія.

— Зупинися! Змилуйся, Ів! — благав Дерек.

Оскільки Ів не збиралася їх справді ховати живцем, вона зупинила потік землі, коли він сягнув їм до талії. Вона пильно подивилася на Стефанію.

— Хто вам це наказав? — холодно запитала вона.

— ...

— Не гайте мій час. Я щойно була на чаюванні, де чула такі самі розмови про нічне служіння.

— Якщо ти і так знаєш, то навіщо питаєш? — огризнулася Стефанія.

— Бо якщо в мене будуть лише підозри, мені доведеться покарати за весь цей злочин двох спійманих на місці нападників. Тобто вас, — пояснила Ів. — Як бачите, я дуже добре знаюся на «садовій магії».

— Ти... ти божевільна! — не втрималася Стефанія.

Принцеса ніяк не могла змиритися з тим, що сестра, яку вона завжди зневажала, тепер тримає її в повній владі. Вона спробувала наостанок вколоти її гордість.

— Івієнроуз, ти робиш велику помилку! Ти справді думаєш, що тобі це минеться?

— О, ви навіть у ямі продовжуєте мене повчати? Яка ж ви зразкова старша сестра, Ніє, справжній приклад для наслідування, — з сарказмом відповіла Ів.

Стефанія скрипнула зубами.

— Ти думаєш, ми тут сидимо, бо не можемо вибратися? Аж ніяк! Варто мені наказати дамі Снорет зняти бар'єр, і сюди миттю злетяться големи-наглядачі! Я просто не хочу здіймати галас через такі дрібниці!

— Не знала, що ви з братом так дбаєте про спокій у палаці, — зауважила Ів.

— Звісно! Мій рідний брат Дерек зараз веде переговори про заручини з Елпіс Гіленіон!

— Ого, виявляється, перед братом відкриваються такі блискучі перспективи. Я й не знала.

— Слухай серйозно!

Справа про шлюб із домом герцога Гіленіона справді була значущою. За статусом члени імператорської родини були вищими за аристократів. Однак, оскільки в імператора було аж 18 дітей, лише ті, хто входив до першої п’ятірки в черзі на престол, отримували належне ставлення як до імператорських осіб. Решта, особливо такі, як Ів, що не мали підтримки, перебували в гіршому становищі, ніж навіть другі доньки чи сини якись графів. Зазвичай вони просто залишалися в палаці до повноліття, а потім виходили заміж чи одружувалися, або ж залишали палац одразу після коронації когось із братів чи сестер.

Тому в Імперії Хаделамід вислів «якась там» принцеса чи принц часто вживався як жарт. Порівняно з членом імператорської родини, який нічого не мав, титул герцогині або її чоловіка, безперечно, був величним.

Якби цей шлюб відбувся, Дерек став би зразковим прикладом принца, який досяг успіху завдяки одруженню. Проте, на жаль для Стефанії та Дерека, у пам’яті Івієнроуз, яка вже прожила одне життя, не було ніякого «чоловіка герцогині Дерека».

«Гадаєте, чоловіком герцогині може стати будь-хто? До того ж, моя мета — стати кронпринцесою, а вони намагаються хизуватися переді мною якимось там чоловіком герцогині?»

Тож не дивно, що Ів це зовсім не вразило.

— Ти, наївне дівчисько, як ти можеш бути такою спокійною, зачепивши майбутнього чоловіка герцогині! Це ж навіть не просто герцогський рід, а дім Гіленіон! Якщо вже говорити про дім Гіленіон…

Ів перебила її, змахнувши рукою:

— Це чесний рід, що понад усе цінує принципи та честь. Цікаво, чи захоче така родина прийняти до себе зятя з такою зіпсованою вдачею?

— Що, що-о…?!

— Цікаво. Як відреагує герцогський дім, коли почує історію про те, як брат заманив лицаря своєї зведеної сестри в затишне місце та змусив битися, коли той був беззахисним? Чи зможуть після цього заручини брата та панни Гіленіон відбутися успішно?

— ......!

Це був влучний удар у відповідь. Стефанія роззявила рота, а її очі, здавалося, ось-ось випадуть із орбіт. Мабуть, навіть якби зараз їй у рот насипали землі, вона б не змогла його закрити.

— Се, сестрице.......

Дерек із розпачем у погляді подивився на Стефанію. Невдовзі вона опанувала себе й заговорила:

— Ти збираєшся розповісти про це герцогському дому?

— Побачимо.

— Смішно, Ів. Невже ти гадаєш, що герцог чи панна стануть тебе слухати? Ба більше, чи захочуть вони взагалі з тобою зустрітися? Ти — якась там принцеса без підтримки та зв’язків, і твої мрії надто зухвалі.

Вона натякала на те, щоб Ів знала своє місце. Ів цілком погоджувалася з тим, що герцог Гіленіон чи панна не стануть витрачати час на подібні речі. Вони б напевно сприйняли це як чергову міжусобну боротьбу в стінах палацу між членами імператорської родини, які не мають влади. Попри це, Івієнроуз безтурботно посміхнулася.

«Вона сміється?»

Стефанія відчула недобре передчуття. Невдовзі Ів промовила:

— Сестро Стефаніє, ви така дивна. Хто в наші часи передає новини особисто, витрачаючи на це сили?

Ів демонстративно засунула руку в пишний рукав, оздоблений мереживом. У правій руці вона витягла сріблясто-сірий предмет розміром із яблуко. Його природа була очевидною: він виляв довгим хвостом, ніби бажаючи злетіти в небо.

— Г-голем-наглядач!

Голем-наглядач, якого Ів принесла з собою, уже почав записувати відео, розцінивши ситуацію всередині бар’єра як «аномальне явище». Оскільки згодом магістр середнього рівня або вище зможе прочитати цю інформацію, вливши в нього ману, це був ідеальний речовий доказ.

Притиснувши голема-наглядача до себе, наче улюблену тваринку, Ів заговорила. Вона назвала перевірений шлях, через який можна було зв’язатися з домом герцога Гіленіона:

— Достатньо лише надіслати повідомлення до «Хаделун Таймс», найжвавішої газети імперії.

— ......!

— «Для цього не потрібні ні підтримка, ні зв’язки», — додала Ів, і її посмішка була ясною та променистою.