Розділ 59 — Розділ 59. Плавне розширення впливу

— .......

Бурштинові очі Ів, що дивилися на Мікаеліса, злегка розширилися від подиву. Проте Мікаеліс, готуючись до своєї урочистої промови, важко відвів погляд, тож не бачив її реакції.

— Якщо я правильно все зрозумів, то відтепер... я це зроблю.

— Га? Що? Що ти зробиш?

Ів була розгублена. Але Мікаеліс, здавалося, не чув її шокованого голосу. Він вів далі:

— Буде корисно... якщо ви скажете про свої вподобання. Нас вчили, що члени імператорської родини люблять бути ніжними вище пояса, але грубими нижче пояса...

— .......

Кліп-кліп.

Лише кліпнувши очима разів сім, Ів нарешті збагнула слова Мікаеліса. Проте вона одразу пошкодувала про це, воліючи краще нічого не розуміти. Їй здавалося, що вона от-от збожеволіє.

«Чого вони взагалі вчать у тому розпліднику!» — подумки закричала вона.

Вона вирішила: цей розплідник треба не просто закрити, а підірвати вщент.

— Послухай, Мікаелісе.

— Наказуй... моя принцесо.

Найважче було самому Мікаелісу, який щосили намагався тримати себе в руках. Він сидів із похмурим обличчям, опустивши очі, і цей погляд був дивно збудливим. Особливо щоразу, коли він намагався прикусити губу, а потім стримувався — серце Ів у ці моменти болісно стискалося.

Ха-а.

Здавалося, та фатальна привабливість, яку він зазвичай ховав за маскою аскетичної байдужості, зараз проривалася крізь страдницький вираз обличчя. Це було вкрай небезпечне видовище. Його недарма називали красенем, що здатен губити держави.

«Ні, так не піде».

Щоб повернути втрачений спокій, Ів навіть довелося вдатися до магії. Тільки після застосування магії ментальної стабілізації вона змогла хоч трохи оговтатися від шоку після слів Мікаеліса та його чарівності.

— Мі... Мікаелісе. Для початку розслабся... Я думала, ти здогадаєшся, але, мабуть, помилилася. Вибач, що змусила тебе отак подумати.

— Отак подумати?

— Так. Коли я казала «відпочити в моїй кімнаті», я не мала на увазі те, про що ти подумав.

— Тоді що?

— Я хотіла, щоб ти просто поспав у моїй кімнаті. Справді лише поспав.

— .......

Тільки тоді до Мікаеліса нарешті дійшов справжній намір Ів.

Ів вирішила виправити свій імідж принцеси-нікчеми та почати боротьбу за владу в палаці. Для цього потрібно було дотримуватися імператорських традицій, але зовсім не обов’язково було втілювати їх у життя по-справжньому.

Ів ніяково всміхнулася:

— Нам потрібно лише пустити чутку. Я подумала, що якщо Мікаеліс залишиться на ніч у моїй кімнаті й вийде вранці, цього буде цілком достатньо. Оскільки ми вже разом повечеряли, це видалося гарною нагодою. Але... здається, наші думки розійшлися.

— …

Зрозумівши істину, Мікаеліс відчув справжній шок. Він навіть не і не подумав про таку просту й легку хитрість. Ба більше, він цілком серйозно міркував над тим, як саме йому варто надавати нічне служіння для Ів.

— А...

Мікаеліс закрив очі рукою, ніби потираючи обличчя.

«Що зі мною таке?».

Перше нічне служіння — справа серйозна, але це було те, чого його вчили в розпліднику до огиди. Ніколи в житті він не втрачав так здатність до тверезого судження. Подібна поведінка була зовсім не в його дусі.

«Це через таврування. Це все таврування...»

Поки Мікаеліс бурмотів це про себе, наче займався самонавіюванням, Ів стурбовано спостерігала за ним, бо він зовсім втратив самовладання.

«Йому, мабуть, так соромно. Мікаелісе...»

Вона розуміла: якщо зараз невдало пожартувати, її стосункам із Мікаелісом може прийти кінець. Ів почала обережно підбирати слова, зважаючи на його душевний стан:

— Надалі я буду чітко пояснювати такі речі, щоб між нами не було непорозуміння. Буде жахливо, якщо Мікаеліс знову щось не так зрозуміє і розчарується в мені.

— .......

Ів зовсім не мала цього на увазі, але Мікаеліс знову був приголомшений. Він усвідомив, що навіть коли вважав ситуацію однозначною, він не відчув до Ів жодного розчарування.

«Це якесь божевілля».

Охоплений муками, Мікаеліс не міг подивитися Ів у вічі.

Др-р-р.

Тоді Ів підвелася і підійшла до нього. Вона лагідно поклала руку йому на чоло, ніби вимірюючи температуру. Навіть від цього простого дотику Мікаеліс здригнувся, що видавало його повне сум’яття.

Ів гірко всміхнулася і наклала на Мікаеліса ту саму магію ментальної стабілізації, яку використала раніше для себе.

— Тепер тобі краще?

— ...Здається, вона діє добре.

— От і чудово.

Після всіх цих перипетій до Мікаеліса нарешті певною мірою повернувся спокій. Завдяки цьому вони з Ів змогли нарешті нормально поговорити.

— Мені теж це не до душі, але щоб не давати приводів для пліток, я вважаю, що найкращий і найпростіший спосіб — зробити нічне служіння доконаним фактом. Зараз ми вдаватимемо, ніби дотримуємося традицій палацу, а коли наберемося сили — змінимо все. Це, може, й підступно, але це найшвидший і найлегший шлях.

— Я не вважаю це підступністю. Це практичність.

— Дякую. Тоді, Мікаелісе, ти згоден залишитися сьогодні в моїй кімнаті?

— Звісно.

Ів з усмішкою додала:

— Не лише сьогодні, тобі доведеться й надалі регулярно приходити до мене, вечеряти та залишатися на ніч.

— Як часто я маю залишатися?

— Думаю, одного разу на тиждень буде достатньо.

— Зрозумів.

— Виберемо день? Мені підходить середа. А тобі?

— Середа — це добре.

Згода щодо графіку «понаднормової роботи» була досягнута без перешкод. Ів пообіцяла, що до наступного тижня поставить у спальні велику кушетку, на якій Мікаелісу буде зручно спати.

Раптом Мікаеліс запитав:

— А як бути зі слугами? Ти розкажеш їм правду?

— Ні. Думаю, у цій справі треба спочатку обманути своїх, щоб вороги теж повірили. Спробуймо тримати це в таємниці.

— Тоді нам доведеться створити «сліди».

— А... ну... це... у цій справі я покладаюся на тебе.

— ...Я постараюся.

І Мікаеліс, який вивчав мистецтво покоїв у розпліднику, і Ів — обоє вони не були невігласами в питаннях інтимної близькості. На мить між ними запала ніяковість.

Ів поспішила змінити тему:

— Мікаелісе, завтра вранці, коли виходитимеш зі Східного палацу, ти маєш виглядати дуже втомленим.

— Не проблема.

Вони вирішили дотримуватися образу пристрасної принцеси та її улюбленого лицаря.

— Тоді розраховую на тебе.

Так відбулася перша пам’ятна спільна ніч Ів та Мікаеліса.

Усе пройшло за планом, і наступного дня палацом розлетілися чутки, що принцеса Ів усю ніч витискала з Мікаеліса соки, поки не задовольнилася.

***

Відкрилася громадська лазня торгового дому «Лучіард».

Купання у велетенській купелі, а не у вузькій ванні, викликало неабияку цікавість у підданих. Лазня була прекрасною, наче мармуровий палац, що тішило око, а купання в гарячій воді було не лише зручним, а й надзвичайно ефективним для зняття втоми.

Крім того, одноразове мило, яке пропонувалося за низькою ціною, було дуже високої якості, що не могло не вразити городян. Представники середнього класу Хаделаміда вихваляли громадську лазню «Лучіард», називаючи її «небесним термальним джерелом».

Про це навіть написали у «Хаделун Таймс», живій пресі імперії, звідки Седелла й дізналася новини для своєї господині.

— Одним словом, це справжній тріумф. Деякі відвідувачі настільки захопилися купанням у спільній залі, що приходять вранці та ввечері. Через обмежену місткість закладу довелося навіть запровадити видачу номерків у чергу.

— Номерки у чергу? Це справді неймовірно.

Це був навіть більший успіх, ніж у минулому житті.

— У такому разі, юна графиня, мабуть, збільшила замовлення на одноразове мило.

— Так, Ваша Високосте. Кажуть, багато клієнтів, вражених якістю мила, запитують, чи можна його придбати окремо. Тому юна графиня цікавилася вашою думкою, чи не варто виготовляти окреме мило для продажу.

— Я думала про це ще раніше. Тепер у майстерні «Зеленого зілля» роботи значно додасться.

— Оскільки пан Раман уже одужав, процес виготовлення має стати набагато легшим.

— Це справді чудова новина.

Одужання перед змаганнями з полювання на магічних звірів було дуже вчасним. Ів переглянула документи, де була вказана кількість відвідувачів лазні за останні три дні та витрати одноразового мила. Прибуток Ів виявився більшим, ніж вона очікувала.

Вже вдалося зібрати суму, еквівалентну вартості міського маєтку на найдорожчій землі столиці та витратам на найм двох служниць на пів року.

— Дякую за працю. Завдяки тому, що ти, Седелло, поруч зі мною, усе йде як по маслу.

— Я лише виконую свій обов'язок.

— Не будь такою скромною. Прошу тебе й надалі допомагати мені.

— Слухаюся. Покладіться на мене.

Ів замислилася, дивлячись на заголовки в пліткарській газеті, присвячені громадській лазні.

«Новини про успіхи юної графині Лучіард, мабуть, уже дійшли до сестри Бетті. Певно, вона аж кипить від люті».

Але що вона могла вдіяти?

При згадці про Бріжіт, яка, швидше за все, зараз лише роздратовано сопе, виготовляючи свої попурі, у Ів покращився настрій.