Розділ 62 — Розділ 62

Через три дні відбулися змагання з полювання на магічних звірів, організовані імператорською родиною.

Місцем проведення став острів Галапагон, що розташований на значній відстані від столиці імперії. На цьому острові, вкритому дикими горами та лісами, магічних звірів не винищували, а навмисно утримували всередині бар’єра. Фактично сам острів був величезним розплідником для цих істот.

Частини тіл магічних звірів були цінними інгредієнтами, що використовувалися в усіх галузях алхімії. Тому мисливські змагання на острові Галапагон були для алхіміків чимось на кшталт свята врожаю.

В імперії Хаделамід, де алхімія мала велике значення, це свято було особливою подією. Про це свідчило й те, що понад сотня дворян прибула на змагання разом зі своїми сім’ями, попри те, що острів був далеко від столиці.

Звісно, це стало можливим завдяки винаходу порталів для переміщення на великі відстані. Івієнроуз також прибула на острів Галапагон через портал, встановлений в імператорському палаці.

Дзижчання!

На левітаційному камені, де був встановлений портал, з'явилися Ів та Мікаеліс.

— Просторе місце, — зауважив Мікаеліс, розглядаючи з висоти левітаційного каменя панораму острова Галапагон, що відкривалася перед ними як на природному оглядовому майданчику.

Він окинув поглядом велетенські гірські піки та густі ліси. Це був справжній первісний дикий острів. Слідів людської цивілізації не було видно взагалі, окрім самого левітаційного каменя та дерев’яної огорожі навколо прилеглої території.

Кія-а-ак! Кія-а-ак!

— То в небі літають не ворони, а гарпії, — промовив сер Мікаеліс.

— Так. Усе, що живе на острові Галапагон — це магічні звірі, — відповіла Ів.

У небі кружляли гарпії та виверни, а на землі за територію билися бегемоти й гаргул’ї. Навіть рослини на острові Галапагон були особливими. Дерева з рухливим корінням збиралися в групи в болотистих місцях і ніби танцювали, а велетенські хижі рослини розпускали пелюстки, яскравіші за хвіст павича, заманюючи не надто розумних звірів. Тутешня екосистема повністю відрізнялася від зовнішнього світу.

— Якщо загубитися на такому острові, вижити буде важко.

— Це правда. Кажуть, колись навіть існував такий вид страти, коли політичних ворогів висилали сюди у вигнання.

Івієнроуз та Мікаеліс у супроводі охоронців спустилися на землю за допомогою левітаційного диска. Вони опинилися на пустирі, оточеному частоколом, який для зручності називали «аванпостом».

Біля дерев'яної огорожі на Ів уже чекав чоловік.

— Ваша Високосте, ласкаво просимо!

— Рада бачити вас, пане Редмоне, — привітала його принцеса.

Алвен Редмон був направлений сюди як службовець департаменту церемоній, щоб допомагати в організації змагань.

— Я чекав на вас. Чи можемо ми коротко переговорити?

Ів кивнула й відійшла за аванпост. Знаючи, про що йтиметься, вона запитала першою:

— Чи вдалося владнати те, що я доручала раніше?

— Так. Я найняв Рамана Хевіола для робіт з утилізації магічних звірів. Він відповідатиме за сортування здобутих матеріалів.

Раман, справжній власник алхімічної майстерні «Зелене зілля», нарешті одужав. Настав час дати йому справжню роботу для алхіміка замість виготовлення мила.

— Бажаєте зустрітися з ним?

— Так.

Невдовзі привели чоловіка років тридцяти п'яти з густою бородою. Він виглядав як боязкий науковець і здригався від кожного реву магічних звірів.

— Ох, пане Алвене? Навіщо ви мене кликали...

— Це Її Високість Сьома принцеса. Привітайся, Рамане.

— Що-що?! Сьома принцеса? Та сама знаменита...

— Спочатку привітання.

— Ох! Пробачте мою нетактовність! Ва-Ваша Високосте, вітаю Вас. Мене звати Раман Хевіол.

Ів усміхнулася, дивлячись на розгубленого Рамана.

— Рада знайомству. Я — справжня власниця майстерні. Седелла — лише моя представниця.

— ...!

Очі Рамана округлилися. Оскільки Седелла, молода аристократка, була жінкою непересічною, він здогадувався, що за нею стоїть хтось впливовий. Але він і уявити не міг, що це представниця імператорської родини. Раман поспіхом упав долілиць.

— Я безмежно вдячний за милість Її Високості Сьомої принцеси. Ви врятували моїх трьох дітей та їхнього хворого батька від злиднів на вулиці. Я ніколи не забуду цієї доброти.

— Це була не я, а Седелла.

— Кажуть, що васал схожий на свого сюзерена. Я знаю, що панна Седелла виявила милосердя, діючи від імені Її Високості. Тому я маю подякувати і Вам також.

Мікаеліс та Алвен перезирнулися з виразом «цей чоловік знає, що каже». Ів більше не заперечувала.

— Тоді працюй на мене, Рамане.

— Що я маю робити, Ваша Високосте?

— Ти ж алхімік, що спеціалізується на зіллях. Для початку, після завершення сьогоднішніх змагань, збери окремо залишки магічних звірів, які викинуть.

— Які саме побічні продукти мені збирати?

— Найкраще підійдуть слиз слаймів та туші піщаних червів.

Слайми, які розчиняли все своєю кислотою і лише розмножувалися, коли їх різали мечем, та піщані черви, чию тверду шкіру не брав клинок і які збиралися в огидні зграї, вважалися лише паразитами, що підлягали знищенню. Вони не мали жодної цінності як дослідницький матеріал. Раман щиро здивувався, навіщо їй цей непотріб, але наступний наказ Ів дав відповідь.

— Я надам тобі їх як матеріали для досліджень. Часу на розробку дам достатньо.

— Зі слизу слаймів та піщаних червів? Що саме Ви задумали?

— По-перше, зі слизу слаймів потрібно створити універсальний розчинник. В алхімії часто виникає потреба щось розчинити. Досліди екстракт цього слизу і зроби його.

— Розчинник зі слизу...

Раман погладив свою жорстку бороду, і раптом його очі засвітилися від ідеї.

— Я спробую це зробити!

— Вірю, що тобі вдасться.

Ів перейшла до наступного завдання.

— Коли за допомогою готового розчинника ти розчиниш тверду оболонку піщаного черв’яка, то зможеш дістати його свіжі нутрощі. Життєздатність піщаних червів завжди була об'єктом досліджень. Отже, з цих нутрощів ти маєш створити...

Ів мигцем глянула на Мікаеліса. Зустрівшись із ним поглядом, вона зніяковіло кашлянула і нарешті промовила:

— Я б хотіла, щоб ти створив зілля витривалості.

— .......

«Зілля витривалості» було лише ввічливою назвою для чоловічих засобів для покращення потенції.

Мікаеліс та Алвен одночасно здригнулися. Лише очі Рамана запалали науковим азартом.

— Предмет першої потреби для ночі! Це саме та галузь, яку я давно хотів дослідити! Будь ласка, дозвольте мені це зробити! Я Вас не підведу!

— Схоже, я справді знайшла підходящу людину. Можеш іти.

— Слухаюсь, Ваша Високосте!

Сповнений ентузіазму Раман пішов. Коли вони знову залишилися втрьох, Алвен пробормотав:

— Гм, гм. Не очікував, що Вашій Високості знадобляться такі ліки...

— .......

Алвен скосив погляд на Мікаеліса. Ів вирішила, що мусить втрутитися заради честі свого лицаря.

— Хіба рід Хаделамідів не славиться своєю пристрастю? Я ж бо дитина свого батька.

— О! Справді. Потужна енергія Його Величності — справжній приклад для наслідування.

Авторитет імператорської родини був беззаперечним. Навіть таке пояснення Алвен прийняв без вагань. Він навіть звернувся до Мікаеліса з «добрим» словом:

— Мати таку прихильність — велика честь для вас, сер Агніто.

— ...Безумовно.

Коли вони розійшлися з Алвеном і нарешті залишилися наодинці, Мікаеліс висловив своє легке незадоволення:

— Не знав, що моя принцеса збирається зробити такий внесок у нічну культуру імперії.

— Ха-ха...

Івієнроуз лише ніяково посміхнулася. Насправді ж у минулому житті засіб для потенції, створений Раманом Хевіолом, мав ефект покращення кровотоку. Його можна було використовувати як ліки проти хвороб серця. Саме такий результат був справжньою метою Ів.

«Медицина в Хаделаміді надто відстала» .

Навіть якби вона просто замовила ліки від серця, Раман би впорався. Проте, щоб змусити його працювати з більшим натхненням і скоротити термін розробки, було краще подати це як зілля витривалості.

— Що ж, ходімо всередину.

Ів та Мікаеліс увійшли до аванпосту.