Розділ 64 — Розділ 64. Змагання з полювання на магічних звірів

— Я маю дещо обговорити з юною графинею, тож ненадовго залишу вас. Побачимося пізніше, панночки.

— До зустрічі, Ваша Високосте.

Івієнроуз разом із Анаїс вийшли з натовпу. Вони попрямували туди, де за огорожею густо росли дерева. Старезні стовбури та чагарники утворювали ідеальну сліпу зону, що робило це місце чудовим для таємних перемовин. Наказавши Мікаелісу пильнувати, аби ніхто не наближався, Ів залишилася наодинці з Анаїс.

— Давно не бачилися, юна графине. Хоча завдяки Седеллі ми так часто обмінювалися звістками, що в мене таке враження, ніби ми й не розлучалися.

— Щиро кажучи, у мене такі ж відчуття. Я не наважувалася сказати про таку близькість першою, аби не видатися зухвалою, але мені надзвичайно приємно чути це від Вашої Високості.

— Справді, за цей час ви пройшли через чималі труднощі, юна графине.

— Усе це лише завдяки вашій опіці, Ваша Високосте.

Відчуття єдності після спільного успіху було особливим. Ів та Анаїс деякий час мовчки всміхалися одна одній.

Раптом Анаїс заговорила, ніби згадавши щось цікаве:

— Чи помітили ви, Ваша Високосте, як люто на вас позирала третя принцеса, поки ви розмовляли з іншими паннами?

— О так. Аж потилицю пекло від того погляду.

Серед тих, хто підслуховував їхню розмову раніше, була й Бріжіт.

— Тепер, коли третя принцеса дізналася секрет того, чому бізнес нашої родини не занепав, вона точно не сидітиме склавши руки. Я хвилююся, чи не обернеться її гнів проти вас, Ваша Високосте.

— Я до цього готова.

Ів уже проходила через її знущання. День, коли Мікаеліса ледь не вигнали з палацу, досі стояв у неї перед очима. Помітивши, як потьмянів погляд принцеси, Анаїс запитала:

— Вас уже намагаються усунути?

— Ви, як завжди, прониклива, юна графине.

Ів коротко розповіла про події:

— Її спіймали на спробі привласнити мої заслуги в проєкті освоєння земель. Це її так розлютило, що під час регулярного чаювання вона змовилася з іншими принцесами, аби зашкодити серу Агніто. Я ледь не втратила його. На щастя, я вчасно зрозуміла ситуацію і встигла його врятувати.

— Боже мій. То ось що сталося.

— Вам не варто так сильно переживати. Після тієї невдачі вона певний час не зможе зачіпати мене відкрито.

Тоді Ів продемонструвала різницю в їхніх силах за допомогою магії сну та здобула важіль впливу на Стефанію, яка зазвичай виконувала для Бріжіт усю брудну роботу. Однак, попри слова Ів, Анаїс не могла заспокоїтися.

«Третя принцеса вже сприймає кожен крок сьомої принцеси як виклик своїй владі».

До того ж Ів через Анаїс привселюдно оголосила, що допомогла торговому дому «Лучіард», який Бріжіт так прагнула поглинути. Таку поведінку Івієнроуз можна було витлумачити лише одним чином: як офіційне оголошення політичної війни Бріжіт.

«Вона ж не може не розуміти, наскільки це небезпечно».

Анаїс уважно вдивлялася в профіль Ів. Сьома принцеса Імперії Хаделамід, Івієнроуз Клоель Хаделамід, була дівчиною тендітної статури зі щирим і лагідним обличчям. Проте вона чомусь зовсім не здавалася слабкою.

Анаїс глибоко вдихнула. Нарешті вона наважилася поставити найважливіше запитання.

— Ваша Високосте.

— Так, юна графине.

— Тепер я просто зобов'язана запитати.

— Про що саме?

— Ви робите кроки, що йдуть у розріз із волею третьої принцеси, і при цьому зовсім не намагаєтеся бути обережною. Це… змушує мене думати, що у Вашої Високості є особливий намір.

— Цікаво. Тоді скажіть мені, юна графине, що ж це за намір.

Анаїс облизала пересохлі губи. Її голос тремтів від напруги:

— Чи не бажаєте ви…

— ……

— …посісти місце Сонця?

— ……

Минуло чимало часу, перш ніж Ів нарешті розвернулася до Анаїс. Усмішка зникла з її обличчя.

— А якщо так?

— ……

У ту ж мить серце Анаїс сповнилося нестримним захватом. Тут не було над чим роздумувати. Вона миттєво вхопилася за краї сукні обома руками й схилилася в найвищому поклоні. Не зважаючи на пилюку, вона опустилася на коліна і попросила Ів дозволити поцілувати її руку.

— Я, Анаїс Лучіард, до останнього подиху слідуватиму за Вашою Високостю Сьомою принцесою.

Дивлячись зверху вниз на Анаїс, яка торкнулася губами її руки, Ів відповіла:

— З часом ви переконаєтеся, наскільки мудрим був ваш сьогоднішній вибір.

— Це велика честь для мене, справжня честь.

Завершивши цей непорушний обряд присяги між сюзеренкою та васалкою, Ів допомогла Анаїс підвестися. Знову ставши тією самою принцесою з лагідною усмішкою, вона промовила:

— Наші таємні перемовини затягнулися. Повертаймося, юна графине.

— Слухаюся, Ваша Високосте.

Наче нічого й не сталося, Ів та Анаїс пліч-о-пліч рушили назад до інших гостей.

***

Ось-ось мало розпочатися полювання на магічних звірів. За звичаєм, кожен учасник мав отримати благословення на удачу та безпеку від свого сюзерена, коханої людини або родини. Івієнроуз також вирішила дотриматися цієї процедури й вирушила на пошуки Мікаеліса серед учасників, що вишикувалися для огляду.

— Бережіть себе, сере Агніто.

— Не хвилюйтеся, Ваша Високосте.

Ів розв’язала синю стрічку, що прикрашала її зачіску, і прив’язала її до піхов «Нічного променя». Мікаеліс на знак подяки поцілував її руку. Поки вони обмінювалися теплими поглядами, повз них, шелестячи подолом розкішної сукні, пройшла чиясь постать.

Це була Розеніт, яка прийшла до Сільвестіана.

— Сільвестіане.

— Так, Ваша Високосте.

Видовище того, як срібноволосий лицар цілує руку принцеси, прикувало до себе погляди всіх присутніх.

— Ви — Лицар Білої Троянди Імперії. Я вірю, що ви принесете мені найбільшу славу.

— Я пам’ятатиму це, Ваша Високосте.

Це було фактичне оголошення того, що вона не потерпить нічого, крім перемоги. Зазвичай Розеніт старанно демонструвала своє милосердя, проте до власного особистого лицаря вона була надзвичайно суворою. Ів та Мікаеліс стояли зовсім поруч із ними. Розеніт, звісно, помітила Ів, але пішла геть, удавши, ніби не бачить її.

«Вона так тремтить від думки, що Мікаеліс може відібрати у неї перемогу».

Дріб’язковість сестри навіть не викликала в Ів гніву. Натомість її більше непокоїв Сільвестіан, який залишився стояти, так і не почувши від своєї володарки жодного слова про безпечне повернення. Ів не могла не звернутися до нього, бачачи, що до нього ставляться лише як до інструмента для здобуття перемоги.

— Сере Мілларде, молю, ви також бережіть себе.

— Це велика честь, Ваша Високосте.

Коли Ів залишила зону для учасників, Мікаеліс звернувся до Сільвестіана:

— Тобі пощастило отримати благословення моєї принцеси.

Сільвестіан лише гірко посміхнувся. Дивлячись на нього, Мікаеліс, якому сьогодні було навіть трохи шкода колегу, додав:

— Я знаю, що ти так просто не здасися, але все ж не перенапружуйся без потреби.

— Не найкращі слова від головного суперника.

Мікаеліс та Сільвестіан знову стали до лав. Навколо них вишикувалися понад сотню учасників-аристократів. Членів імператорської родини серед них не було, адже за правилами вони не беруть безпосередньої участі в полюванні.

Імперія Хаделамід здавна була державою, де цінувалися алхімія та магія — науки «технічного» спрямування. Справи, що вимагали тримати в руках меч, як-от полювання чи дуелі, вважалися на щабель нижчими за наукові здобутки. Тому всі члени імператорської родини виставляли замість себе гомункулів.

Мікаеліс дивився вперед. Перед ним розкинувся вхід до лісів Галапагону, де кишіли магічні звірі, що видавали моторошні звуки. Темрява лісу нагадувала роззявлену пащу величезного чудовиська.

Пу-у-у-у!

Звук велетенського рогу, виготовленого з рога першого магічного дракона, прокотився островом Галапагон. Полювання розпочалося. Мікаеліс разом із іншими учасниками покинув межі бар’єра, і вони розійшлися лісом.

Ів спостерігала за цим із зони для глядачів разом із Джулією та Анаїс. Позаду них було чути шепотіння групи панночок:

— Як гадаєте, хто здобуде перемогу?

— Мабуть, знову хтось із особистих лицарів?

— Це ж очевидно.

Усі вони відчували благоговійний трепет перед бойовою міццю гомункулів. Питання про те, хто стане переможцем, цікавило кожного. Анаїс та Джулія також обговорювали цю тему:

— Минулого року це був сер Хальштен. Але цьогоріч багато хто вважає, що ситуація зміниться через участь сера Мілларда та сера Агніто.

— Сер Міллард і так був відомий у палаці як неперевершений майстер, а тепер він ще й обраний особистим лицарем восьмої принцеси. Що ж до сера Агніто, то через його прізвисько «Чудовисько повітряної в’язниці» всі з нетерпінням очікують на демонстрацію його сили.

Ів мовчки заглибилася у свої спогади.

У минулому житті це змагання стало блискучим дебютом для Сільвестіана, який щойно став особистим лицарем. Тоді він розгромив лігво бегемотів і вполював їхнього ватажка. Після цього Сільвестіан приносив Розеніт перемогу в усіх змаганнях, дуелях та турнірах палацу.

Хоча через два роки, коли до палацу прибув Мікаеліс, йому довелося поступитися титулом найсильнішого.