Розділ 78 — Розділ 78

— Що ти таке верзеш? Якщо так робити, Ів це швидко набридне. Одержимість та обмеження свободи нічим не відрізняються від насильства.

Ці слова завдали дошкульного удару по лицарській честі Мікаеліса. Він більше не міг залишатися в ролі.

Тим часом Івієнроуз, захищаючи честь Мікаеліса, поспішила на допомогу:

— Мікаеліс просто хвилюється, бо я дуже сором’язлива з незнайомцями.

— А, то проблема була в сором’язливості?

— Саме так.

— Ну, якщо так, то є один спосіб. Незабаром у громадських лазнях відкриються спеціальні кабінети. Якщо забронювати такий, то не доведеться перейматися через чужі погляди. Коли я стану відомою і зароблю багато грошей, ми підемо туди разом. Домовилися?

— Добре. Так і зробимо.

Ів з полегшенням зітхнула, знайшовши прийнятний компроміс: спеціальний кабінет — це був непоганий варіант.

Саме тоді Рімона вигукнула:

— До речі, твого хлопця звати Мікаеліс? Це ж ім’я таке саме, як і в особистого лицаря Сьомої принцеси!

— Це... це пестливе прізвисько! — випалила Ів. — Зараз так модно — називати коханих ім’ям найкрасивішого чоловіка столиці.

— Ой, то Ів теж із тих дівчат, що без вагань роблять такі солодкі речі?

— Е-е, так. Кохання — це ж за своєю суттю завжди щось солодке й трохи ніякове.

— Ех, золоті часи, — усміхнулася Рімона. — Це точно.

— То яке ж справжнє ім’я твого хлопця?

Знову настав час проявити винахідливість. Мікаеліс спокійно відповів замість неї:

— Ел Ліс.

Він просто назвав останні три літери свого імені. Завдяки такому кмітливому «перевикористанню» він створив не лише ім’я, а й натяк на прізвище.

— Елліс?

— Ні, Ел Ліс.

— Тоді пане Ліс?

— Саме так.

У цей момент карета зупинилася, і кучер оголосив, що вони прибули до місця призначення. Це був район, відомий своїми дорогими міськими маєтками. Серед них виділявся маєток із винно-червоним дахом, з якого відкривався чудовий краєвид на річку Рабелло.

— Ого, і справді написано «Дім Арпелів»!

Поки Рімона здивовано роззиралася, Ів із трепетом у серці зупинилася перед дверима. Мікаеліс прошепотів їй:

— Я передав інформацію через Амбера. Панна Арпель кмітлива, тож жодних проблем не виникне.

— Тоді я покладаюся на це.

Ів рішуче повернула ручку дверей.

«Поводься як служниця. Як звичайна служниця», — повторювала вона про себе план, який прокручувала в голові всю дорогу.

Спочатку вона заведе Рімону до вітальні, подасть легкі десерти. Потім під приводом того, що їй треба привітатися з господинею, вона залишить гостю і підніметься на другий поверх. Там вона зустріне Седеллу, пояснить ситуацію і зможе нарешті видихнути. Це означатиме, що першу кризу подолано.

«Чудово. План ідеальний».

Клац.

Однак, щойно двері відчинилися, усі розрахунки Ів пішли шкереберть. Вона зіткнулася носом до носа із Седеллою, яка саме проходила через хол.

— Ох... Ласкаво... просимо... Ів! — зам’ялася Седелла.

— Па... панно Седелло, я повернулася, — ледь спромоглася відповісти Ів, намагаючись не вийти з ролі.

На щастя, Рімона не помітила їхньої ніяковості, бо сама була до смерті налякана першою зустріччю зі своєю покровителькою. Вона чемно, хоч і сором’язливо, вклонилася:

— Вітаю вас, панно Седелло.

— Ви...

— Мене звати Рімона Рунд. Я акторка та співачка театральної трупи «Пегас». Для мене велика честь зустрітися з людиною, яка підтримала мене.

— А-а, панно Рунд.

— Пробачте, якщо мій раптовий візит вас налякав. Але я так хотіла особисто подякувати вам, що вблагала Ів дозволити мені піти за нею.

— Немає за що вибачатися... То ви прийшли за Ів? Ви, я бачу, вже називаєте одна одну на ім’я...

Ів із тривогою спостерігала за тим, як у Седелли збентежено бігають очі. Не помічаючи напруги, Рімона весело вигукнула:

— Так! Ми навіть збираємося разом піти до громадської лазні!

— Боже мій! Наша при... тобто Ів піде в місце, де сторонні люди зможуть побачити її оголеною?!

Від такої негативної реакції Рімона злякано зщулилася. Ів зрозуміла, що якщо так піде далі, Седелла здобуде репутацію надто консервативної дворянки, тому швидко втрутилася:

— Панна Рунд пообіцяла відвести мене до спеціального кабінету, коли стане відомою і розбагатіє.

— Ох, якщо до спеціального кабінету, тоді добре, — пом’якшала Седелла.

Рімона з властивою їй щирістю додала:

— Я обов’язково стану відомою! Ні, я стану найкращою співачкою Хаделуна! Тоді ми з Ів підемо до спеціального кабінету, і я прославлю ім’я дому графів Арпелів, які повірили в мене.

— Хо-хо, мені подобаються ці слова.

— Дякую за вашу доброту. І... панно Седелло, будь ласка, звертайтеся до мене на «ти». Ви ж аристократка і моя покровителька.

Седелла кивнула, визнаючи слушність її слів:

— Тоді віднині я кликатиму тебе Рімоною.

— Так!

Ів із гордістю спостерігала за їхньою приємною бесідою. Вона відчувала себе так, ніби справді знайомить близьких подруг.

— Не варто стояти в холі, ходімо до вітальні.

— Слухаюсь, панно.

Седелла повела Рімону за собою. У цей час Ів помітила, як хтось махає їй рукою з коридору ліворуч. Це було знайоме обличчя.

«Ліан!»

Ів швидко попрямувала туди, Мікаеліс ішов слідом.

— Ваша Високосте...!

— Ліан, що ти тут робиш?

— Виникла термінова справа щодо постачання інгредієнтів для мила, тому я заскочила порадитися. І вже тут дізналася про ситуацію.

— О, як вчасно.

— Ваша Високосте, зараз не час розслаблятися!

— Га?

Ліан повідомила новини, які в нинішній ситуації були вкрай небажаними:

— Сюди їдуть юна графиня Анаїс Лучіард, панна Джулія Амелос та панна Олівія Егрін.

— Що? Чому всі троє?

— Здається, новина про те, що Ви сьогодні будете тут, дійшла до панни Амелос через юну графиню Лучіарда. Щойно вони надіслали звістку, що прибудуть разом.

— Ох...

За звичайних обставин це була б гарна новина, але зараз це створювало проблеми.

— Вони ж не знають про наші обставини? Треба негайно відправити Рімону додому, поки вони не приїхали.

Саме тоді Мікаеліс, дивлячись на вхідні двері, промовив:

— Здається, вже запізно, Ваша Високосте.

Його слова стали пророчими. Тієї ж миті до маєтку влетіли три розкішно вбрані молоді панни.

— Тут що, немає слуг? Гості прийшли, а нас ніхто не зустрічає.

— Ой, мабуть, уся прислуга вже пішла відпочивати.

— Так не піде. Треба подати голос. Панно Арпель, я прийшла! Юна графиня та панна Егрін теж зі мною!

Дзвінкий голос Джулії Амелос відлунив у холі. Поки Ів спостерігала за ситуацією, три аристократки увійшли до вітальні й побачили Седеллу та Рімону.

— Панно Арпель, ви тут. А хто це поруч із вами у чоловічому одязі? Ваша нова служниця?

— Стривайте, це обличчя мені знайоме... Ой, це ж не Рімона Рунд?

— Рімона Рунд? Та сама відома співачка, яка зараз виступає в салоні маркізи Сеєр? Боже мій!

— Панно Арпель, ви запросили панну Рунд спеціально для нас? Така нагода випадає нечасто.

— Яка ж ви майстерна господиня!

Атмосфера була такою, що ніхто й на мить не засумнівався: Рімона — запрошена зірка вечора. Рімона зрозуміла, що це чудовий шанс підтримати авторитет своєї покровительки. Хоч вона й страшенно нервувала перед титулованими особами, вона набралася хоробрості й зробила крок уперед:

— Мене звати Рімона Рунд. Я прийшла сюди, щоб заспівати для задоволення вельмишановних гостей.

— Ой, не варто так хвилюватися. Ми з нетерпінням чекаємо!

Здавалося, ситуація зайшла занадто далеко, щоб щось змінювати. Седелла вирішила, що раз уже так сталося, треба зробити все за правилами. Крім того, їй потрібен був час, щоб обговорити все з паннами.

— Рімоно, я проведу тебе до гардеробної. Скористайся допомогою... служниці, щоб перевдягнутися, і виходь.

— Слухаюсь, панно Седелло.

Коли Седелла повернулася, відправивши Рімону переодягатися, Джулія запитала її:

— До речі, а коли прибуде Її Високість?