Розділ 80 — Розділ 80. Спосіб розв'язання проблеми виснаження магічних кристалів

У незручній та бентежній атмосфері всі щосили намагалися оговтатися та зібратися з думками.

— О, ем... О, точно! Я створила ще кілька зразків перлової косметики, чи не бажаєте поглянути? — запитала Олівія.

— Та-так, із задоволенням.

Перлова помада та перлові тіні, які дістала панна Олівія Егрін, розтопили лід у розмові. Косметика, що виблискувала так гарно, наче в неї була закладена справжня магія, миттєво прикувала до себе увагу присутніх.

— Здається, ці тіні особливо гарні. Ви казали, що назва кольору — «попелясто-бежевий»?

— На вигляд вони просто бежеві, але після нанесення, залежно від кута падіння світла, вони грають ніжним фіолетовим відблиском, — пояснила Олівія.

— Колір холодний, тож він чудово пасуватиме людям із тоном шкіри «цвіт вишні», — зауважила інша гостя.

— У такому разі мені одразу спадає на думку сер Мікаеліс Агніто.

Навіть посеред жвавої розмови гості постійно зважали на присутність Івієнроуз. Час від часу вони крадькома зиркали в бік Ів або ж, вдаючи, що кашляють, зовсім оберталися до неї. Звісно, Ів удавала, що нічого не помічає, і смиренно стояла біля стіни.

Тема розмови перейшла до внутрішнього оздоблення спеціальних залів у громадських купальнях.

— Спеціальні зали за попереднім записом стануть для заможних верств чудовою можливістю випробувати культуру купання у лазні.

— Згодна. Побачивши спеціальні зали, знайдуться й ті, хто захоче замовити облаштування ванної кімнати у власному маєтку.

— Саме тому ми не шкодуємо перлової фарби та оздоблюємо все надзвичайно вишукано.

Рімона Рунд із цікавістю слухала розмову. На її обличчі читалося захоплення від думки, що колись і вона зможе скористатися таким особливим залом. Саме тоді Ів, не припиняючи розливати чай, раптом заговорила:

— Панночки, якщо дозволите, чи можу я також мовити слово?

— О? Про що ти! Звісно, можна! — вигукнули гості.

— Прошу, кажі... тобто, говори!

Рімона, спостерігаючи за цим, була трохи приголомшена. Усі аристократки були готові уважно вислухати те, що скаже служниця.

— Дякую, що дозволили. Панна Седелла нещодавно дала мені одне доручення, і я хотіла б відзвітувати про нього тут, — Ів спритно скористалася ім’ям Седелли як прикриттям. — Щоб створити розкішну атмосферу в особливих ванних кімнатах дому Лучіард, юна графиня Анаїс докладає багато зусиль, працюючи над перловою фарбою та ароматичними засобами. Панна Седелла зауважила, що до цих візуальних та нюхових елементів було б добре додати ще й слуховий складник.

— Як саме? — зацікавилися присутні.

— Йдеться про те, щоб у залах очікування для гостей спеціальних номерів лунала музика.

— Ви пропонуєте найняти оркестр для виступів?

— Варто спробувати дещо вишуканіше. Серед розробок големів-алхіміків є те, що називають «записуючим големом». Що, як записати туди пісню панни Рімони Рунд і вмикати її, сплачуючи певну винагороду за використання?

— О боже, невже це можливо? Це було б неймовірно!

— Після перевірки з’ясувалося, що наразі за допомогою алхімії можливий запис тривалістю близько 30 хвилин. Якість звуку дещо поступається живому виконанню, але для прослуховування цілком прийнятна. Я вже звернулася до пана Куна Ларго, власника театральної трупи «Пегас», з проханням написати окрему пісню для панни Рунд.

— Вигадати спосіб залучити людей і водночас популяризувати спів панни Рунд — це просто вражаюче.

Непомітно для всіх, головною дійовою особою в цій справі стала вже не Седелла, а сама Ів, і гості природно почали звертатися до неї в шанобливій формі. Проте Рімона, приголомшена змістом розмови, навіть не встигла помітити цієї дивини.

«У мене буде власна пісня? Це правда?» — думала вона.

Седелла, ніби спеціально для того, щоб Рімона це почула, промовила:

— Звісно, все це за вказівкою Її Високості Сьомої принцеси.

На цьому етапі Рімона вже не могла стримати своєї цікавості щодо справжньої благодійниці. Вона зі збудженим обличчям запитала Седеллу:

— Ч-чи можу я, можливо, зустрітися з Її Високістю Сьомою принцесою? Я обов’язково маю особисто подякувати їй. Будь ласка, дозвольте мені побачити її!

Сказати, що вони вже зустрілися, було неможливо. Через це за столом запала незручна тиша. І ця тиша породила хибне тлумачення.

— Ох, в-вибачте. Я повелася занадто зухвало, так? Її Високість принцеса — не та особа, яку можна так легко побачити... — затнулася Рімона, втративши впевненість.

Вона згадала, що в аристократичному суспільстві досі панує зневажливе ставлення до простолюдинів, а тим паче до вихідців із циган.

«Рімоно, справа зовсім не в цьому!» — Ів відчувала неспокій.

Саме тоді Седелла ніжно заспокоїла дівчину:

— Рімоно, замість того, щоб чекати на нагоду, хіба не краще було б тобі самій увійти до Імператорського палацу?

— О! — Рімону наче осяяло. — Ви праві, панно. Я сама маю прийти до неї.

Для неї це стало чудовим моментом мотивації. У такому піднесеному настрої розмова природно перейшла до того, щоб послухати спів Рімони, яка незабаром мала стати достатньо відомою, щоб виступати в палаці.

Невдовзі вітальня перетворилася на сцену, де залунала пісня. Голос був солодким, але водночас настільки потужним, що здавалося, він торкається самого серця. Амбер, який перебував на кухні разом із Мікаелісом, почав кружляти в повітрі, наче в танці. Це був прекрасний спів, що зворушував навіть самосвідомість голема.

***

Чаювання закінчилося. Троє гостей по черзі поїхали у каретах своїх родин.

— Це був чудовий та корисний час.

— Тоді до наступної зустрічі.

Перед тим як сісти в карету, Анаїс Лучіард тихо прошепотіла на вухо Ів:

— Побачимося в Імператорському палаці, Ваша Високосте.

— Так. Ви добре попрацювали, юна графине.

— Що ви, про яку працю йдеться. Для мене було честю отримати чай з рук Вашої Високості, тож яка тут втома?

— Душевна втома.

— ...Так, — погодилася Анаїс.

Настав час прощатися і з Рімоною.

— Ів, сьогоднішній чай був справді смачним.

— Рімоно, твій спів також був неймовірним. Будь обережна, коли повертатимешся.

— Тоді до зустрічі!

Обов'язок провести Рімону до місця, де можна було найняти екіпаж, поклали на Мікаеліса. Рімона з таким обличчям, ніби вона бачить щасливий сон, ділилася враженнями з Мікаелісом:

— Я думала, що всі ці панночки з величних дворянських родин будуть страшними, але виявилося зовсім не так.

— Можливо, це тому, що тебе дехто захищав, — відповів він.

— О.

Рімона одразу зрозуміла, що він має на увазі її покровительку, Сьому принцесу.

Мікаеліс поставив питання:

— Ти знаєш повне ім'я Сьомої принцеси?

— Звісно! Це Івієнроуз Хаделамід.

— ...Схоже, ти не знаєш середнього імені. А як щодо пестливого імені Сьомої принцеси?

— Оскільки вона Івієнроуз... можливо, Івієн?

— Хм, зрозуміло.

Він припинив розпитування, ніби й не очікував іншої відповіді, і пришвидшив крок.

Тим часом у міському маєтку родини Арпель Ів стояла, спершись на поруччя тераси, і поринула в роздуми, підставивши обличчя нічному вітру.

«З талантом Рімони вона дуже швидко потрапить до палацу».

У душі Івієнроуз Клоель Хаделамід змішалися очікування та тривога. Вона подумала, що вже зараз варто почати готуватися до того моменту, коли доведеться розкрити правду.

***

Це був пообідній час із мальовничими хмарами та теплим вітром. Вперше за довгий час Ів насолоджувалася чаєм на свіжому повітрі.

Сад вигравав містичними відтінками фіолетового завдяки поєднанню розквітлого бузку та лаванди. За чайним столом, облаштованим у цьому затишному місці, окрім самої Ів, були присутні ще троє запрошених гостей: юна графиня Анаїс Лучіард, управитель відділу церемоній пан Алвен Редмон та управитель відділу видатків барон Кейден Раплієр.

— Справді, коли Її Високість принцеса раптом почала наливати мені чай, у мене ледь серце не зупинилося — я подумала, що бачу двійника! — вигукнула Анаїс.

— Ха-ха-ха! Це, мабуть, була неабияка честь для вас, юна графине — отримати чашку з рук самої Її Високості принцеси.

— Честь — це правда, але мені було не до сміху. Вам обом теж варто було б опинитися на моєму місці.

— Ха-ха-ха-ха!

Анаїс, яка щойно прибула до палацу, розповідала про пригоду, що трапилася тиждень тому в міському маєтку Седелли. Барон Раплієр, досхочу насміявшись, підняв свою чашку. Аромат міцно завареної кави лоскотав його ніс та вуса.

— Оскільки документи, що підтверджують заступництво, уже подані до відділу церемоній, невдовзі всі дізнаються, що таємною покровителькою панни Рімони Рунд є саме Ваша Високість. Тоді знайдуться ті, хто почне ставити питання щодо походження коштів для фінансування. Було б мудро заздалегідь задекларувати ваші особисті активи, щоб уникнути проблем у майбутньому.

— Я вже доручила цю справу пану Редмону.

Відчувши таку довіру з боку Ів, Алвен просяяв від гордості. Саме тоді він згадав про гарну новину.

— Ваша Високосте, маю привітати Вас.

— З чим саме, пане Редмоне?

— Завдяки успіхам панни Рімони Рунд Ваші імперські бали за заслуги значно зросли, тож тепер Ви маєте право на здійснення виїзної діяльності.

— Ого, невже? Дякую, що повідомив.

Все йшло згідно з планом: тепер вона отримала право відвідати копальні магічних кристалів.

«Я зможу покращити жахливі умови життя гомункулів, які там тяжко працюють. І також...»

Ів крадькома зиркнула на Мікаеліса, який виконував обов'язки її охоронця.

«Можливо, це стане шансом пробудити справжню силу Мікаеліса».