Розділ 81 — Розділ 81

Ів уже знала відповідь на питання, яке Мікаеліс через брак часу так і не встиг поставити Мудриці ялинового лісу. Сила Мікаеліса з часом пробудилася б і сама по собі, проте цей момент можна було значно наблизити через спілкування та встановлення зв’язку з його сородичами.

«Через імператорське промивання мізків гомункули перебувають у стані цілковитої покірності, попри тяжку працю. Їм потрібен лідер, який дасть їм волю та вестиме за собою».

Цю роль, безперечно, міг виконати лише Мікаеліс. Саме тому Ів вирішила, що його швидке пробудження є необхідним. Звісно, вона й гадки не мала, що це пробудження поверне йому спогади про минуле життя.

«Те, що тепер я можу здійснювати виїзди — це чудово... але, на жаль, нещодавнє доручення щодо перевірки стану видобутку магічних кристалів уже передали комусь іншому».

Такі перевірки зазвичай проводяться раз на сезон. Чекати три місяці було занадто довго.

«Треба щось придумати».

У Ів уже був певний задум. Вона неквапливо піднесла до губ чашку чаю з молоком.

— Пане Редмоне, як просуваються справи з проєктом на землях освоєння?

— Невдовзі ми розпочнемо відбір родин, яким доручимо будівельні роботи.

— Ох, тоді хіба вам із юною графинею Лучіард не варто уникати зустрічей? Що, як підуть чутки, ніби молода голова торгового дому та чиновник відділу церемоній обмінюються хабарями? — обличчя Ів стало серйозним.

Алвен тут же почав заперечувати:

— Що Ви, Ваша Високосте! Які жарти. Хабарі? Та за кого Ви маєте мене, Алвена Редмона, вірного охоронця доброчесності?

— Доброчесності...? — Ів кліпнула очима, подумавши, що недочула.

Замість нього відповів Кейден:

— Вам не варто хвилюватися, Ваша Високосте. Пан Редмон нещодавно викрив корупційну схему графа Санчеса з відділу церемоній, який брав хабарі за нехтування перевірками кадрів у палаці. Він — людина, яка швидше спіймає на корупції, ніж сама в неї вплутається. Ніхто й не подумає пов'язувати пана Редмона з хабарями.

Алвен гордо випнув груди після похвали Кейдена. Одночасно здійснивши помсту графу Санчесу та відновивши справедливість у відділі, він виглядав надзвичайно задоволеним. Поки Ів намагалася оговтатися від розбіжностей із її спогадами про минуле життя, Кейден та Алвен продовжували розмову.

— Дивовижно, як влучно ви їх викриваєте. У чому ваш секрет, пане Редмоне?

— Хе-хе, щойно я бачу прогалину в системі управління, мені одразу спадає на думку: «Ось як тут можна було б схитрувати». Якщо трохи знизити рівень моїх ідей, то вони точно збігаються з методами цих корупціонерів.

— Охо-хо, неперевершено. Ви говорите так, наче осягнули саму суть корупції.

— Ви мені лестите. Мені ще вчитися й вчитися. Буду вдосконалюватися, аж поки не піднімуся до рівня справжнього мудреця.

«Стати мудрецем у сфері корупції... Оце вже більше схоже на того Алвена, якого я знаю».

Ів подумки зраділа за нього та поставила наступне питання:

— План земель освоєння вже готовий?

— Так, з’явився вчора. Я якраз приніс копію, бо подумав, що Вашій Високості буде цікаво.

Алвен дістав сувій і почав пояснювати, вказуючи на малюнки:

— У центрі ми розташували Академію та головні установи, а навколо — житлові масиви для переселенців із бідних верств. На південній околиці плануємо звести окремі котеджі для лицарів-гомункулів. Загалом через кожні п'ять кварталів прокладено водні шляхи, які слугуватимуть каналами та системою водовідведення.

— Канали — це чудово. Це буде надійним захистом під час сезону дощів. А оскільки ми просуваємо сільське господарство як спеціалізацію, це також забезпечить полив.

— Саме так. Ви миттєво вловили суть!

— Але чому на макеті залишилися порожні ділянки?

— Ми залишили їх на випадок майбутнього розширення важливих об'єктів. Чим краще місце, тим дорожче ми згодом продамо право забудови аристократам.

Ів не втрималася від цікавості:

— Хто малював цей макет?

— Я.

— Ви, пане Редмоне?

— Коли я був у маєтку Редмонів, то вивчав управління землями разом із братом. Ці знання стали мені в пригоді.

Він справді був талантом. Ів подивилася на нього з надією: якщо він так добре працює сам, то яких результатів досягне, якщо його належним чином стимулювати? Алвен, відчувши на собі погляд довіри та прихильності, був на сьомому небі від щастя.

Тим часом Анаїс поділилася важливою інформацією:

— Кажуть, будівництво Академії та житлових будинків буде розділено. Маркіз Ченслі націлився саме на Академію.

— Ченслі? Схоже, він таки придбав якусь будівельну гільдію.

— Ходять чутки, що він також готує проєкт громадських купалень.

— Це невтішні новини.

Схоже, він вирішив стати конкурентом, заздрячи успіху родини Лучіард. Ів згадала, як у минулому житті Ченслі занапастив Хаделун через розпусту та велику пожежу, і її погляд потьмянів.

«До того ж, Ченслі ще не мав би відкрити шлях постачання, щоб розпродати магічні кристали. Звідки в нього гроші на купівлю гільдії?»

Це було питання, яке потребувало розслідування. Саме тоді барон Раплієр перевірив годинник:

— Ой, мені пора на нараду відділу видатків.

— Звісно, йдіть, бароне Раплієре.

Проте Кейден затримався, щоб додати:

— Бюджет вашого палацу на цей квартал пройшов перше погодження у п’ятикратному розмірі порівняно з попереднім.

— Це дуже багато.

— Це доречно з огляду на Ваш статус, але я хвилююся, щоб не пішли плітки через стрімке зростання ваших особистих статків.

— Треба не шкодувати коштів на благодійність та пожертви.

— Саме так. І я б порадив вам не робити це таємно, як у випадку з Рімоною Рунд, а відкрито та з честю. На мою думку, найкраще було б заснувати стипендіальну програму в Академії «Гнозис» від імені Сьомої принцеси. Талановиті молоді люди будуть вдячні вам за можливість вчитися.

Порада Кейдена була надзвичайно турботливою, наче від дядька племінниці, проте Анаїс та Алвен аж здригнулися.

Ів, посміхаючись, поставила чашку:

— А що, як вони через цю вдячність присягнуть мені на вірність? Моя благодійність може перетворитися на політичну діяльність — чи Ви й справді хочете дати мені таку пораду, бароне?

Попри гостроту зауваження, Кейден не зніяковів:

— Гадаю, ці слова не були б неприємними для того, хто має певну мету.

— Ха-ха.

Ів розсміялася, розряджаючи обстановку, і відпустила його, запросивши згодом на каву. Коли Кейден пішов, Алвен незадоволено пробурмотів:

— Який же він хитрий лис. Так випробовувати Вас...

— Якщо будеш так скаржитися за спиною, це зробить тебе схожим на підлесливого інтригана, пане Редмоне.

— Ой, ні в якому разі! — Алвен тут же вирівнявся, щоб зберегти образ «охоронця доброчесності».

— А мені барон Раплієр до вподоби.

— Ваша Високосте, подивіться й на мене, я ж незмінно відданий Вам! — удавано заскиглив Алвен.

Ів спокійно відпила чай:

— Скоро я дам тобі знати, наскільки тобі довіряю.

— Справді?

— Чекай на це.

Очі Ів хитро блиснули, але осліплений відданістю Алвен цього не помітив.

***

Наступного дня Седелла розбудила Ів трохи раніше, ніж зазвичай.

— Ваша Високосте, сьогодні день ранкового привітання імператора.

— А... точно.

Весь учорашній день Ів провела в імператорській бібліотеці, вивчаючи нудні історичні хроніки двохсотлітньої давнини. Вона навіть не встигла все дочитати до закриття, тому за допомогою Мікаеліса принесла купу книг до свого палацу.

Седелла добре знала свою панну: напевно, та лягла спати лише на світанку. Навіть міцний чорний чай не допоміг Ів остаточно прокинутися.

— Сьогодні ж зустріч із Його Величністю, чому ж ви не лягли раніше?

— Саме тому, що сьогодні зустріч із батьком... — пробурмотіла Ів, чепурячись.

Коли сон трохи відступив, вона запитала:

— Хто ще сьогодні буде на привітанні?

Це питання миттєво прогнало залишки дрімоти.

— Третя принцеса Бріжіт, шоста принцеса Стефанія, перший принц Рубенс та восьмий принц Евклід.

— Ох.

Бріжіт була там. До того ж, окрім Рубенса, двоє інших також були на її боці.

«Сестра Стефанія та Евклід. Що ж, Стефанію я минулого разу поставила на місце, тож вона буде тихою, а Евклід — лише грубе хлопчисько, його можна ігнорувати».

Заспокоївши себе цими думками, вона завершила чепуріння. Ів обрала стриману сукню у коричневих та бежевих тонах, а своє волосся кольору лаймовий блонд зібрала у високу зачіску. Хоча образу бракувало розкоші, він підкреслював її інтелектуальність.

— Мікаелісе, вітаю. Сьогодні ти теж маєш чудовий вигляд.

— Вітаю сьому принцесу.

Разом із Мікаелісом Ів вирушила до Головного палацу. Коли вони вийшли зі Східного палацу і вдихнули тепле повітря, то зіткнулися з кимось біля входу.

Ця людина привітала її першою:

— Вітаю сьому принцесу.

— А, сере Мілларде.

Розеніт поруч не було. В таку ранню годину вона навряд чи могла прокинутися, якщо це не був день обов'язкового візиту до імператора. Сільвестіан Міллард помітно зніяковів під поглядом Ів і почав поправляти свій і без того охайний комірець.

— Ви теж ідете на привітання до Його Величності?

— Так, саме так.

— Зараз ми не на офіційному прийомі. Оскільки я служу імператорській родині, Високосте, прошу вас звертатися до мене на «ти».

— Тепер ви — особистий лицар члена родини, тож я маю виявляти належну повагу.

Звертання на «ти» також було ознакою близькості. Ів не хотіла давати приводів для ревнощів Розеніт, чий характер був надто запальним.