Розділ 83 — Розділ 83

Саме в ту мить, коли Евклід кусав губи від хвилювання, Івієнроуз вирішила втрутитися, щоб розрядити напружену атмосферу.

— Бачили, брате? Те, чого не може зробити навіть Евклід, — як я можу це зробити? Якщо ви справді хочете це побачити, то, можливо, самі навчите мене? Адже я не можу вчитися у своєї молодшої сестри, Розі.

— Гм, кхм... Я був неправий. Я більше так не буду, тож припини.

— Добре, брате.

Напруга зникла. Евклід подивився на Ів з подивом у погляді.

Невдовзі після того, як прибула Стефанія, з’явився Десмонд II. П’ятеро присутніх, наче хором, привітали його:

— Вітаємо сонце Хаделаміду, нашого батька!

— Так-так. Не стійте, щоб ноги не боліли, швидше сідайте на свої місця. Охо? А сьогодні з нами й Ів.

Помітивши Івієнроуз, Десмонд II зрадів.

— Чи все вже добре після того переляку на змаганнях з полювання? Не виснажуй себе і більше відпочивай.

— Це було ще два тижні тому, батьку. Я і минулого тижня під час ранкового візиту показувала вам, що я здорова, але ви так піклуєтеся про мене, що я навіть не знаю, як вам дякувати.

— Те, що тіло в порядку, не означає, що з духом усе гаразд. Тебе ж ледь не поневолив магічний дракон. Що, як будуть наслідки? І алхімія, і магія — все це справа духу. Треба дбати не лише про тіло, а й про розум.

— Я закарбую ваші теплі настанови у своєму серці, батьку.

Між батьком та донькою точилася тепла розмова. На обличчях інших членів імператорської родини, що спостерігали за цим, застигло здивування.

«Що це за сцена?!»

Вони вперше бачили Десмонда II таким турботливим батьком. Адже дитиною, яку він справді плекав, була Розеніт. Проте прихильність до Розі була радше милуванням її чарівністю та роздаванням нагород. А те, як він зараз метушився навколо Ів, розпитуючи про здоров’я та даючи поради, було зовсім не в його дусі.

— Може, мені наказати принести тобі магічний кристал із закладеною магією спокою?

Коли Десмонд II промовив це, Бріжіт навіть прикусила щоку зсередини. Вона згадала, як їй самій забороняли навіть заїкатися про магічні кристали.

— Але ж я і сама можу використовувати магію спокою. Я вважатиму турботу про себе вашим особистим завданням для мене і впораюся з ним якнайкраще. Не хвилюйтеся, батьку.

— Ох і дитина ж.

Обличчя Десмонда II, який дивився на Ів, світилося гордістю.

Тим часом блакитні очі Бріжіт, які й так випромінювали холод, з кожною хвилиною ставали дедалі крижанішими. Стефанія, яка з тривогою спостерігала за ситуацією, спробувала змінити тему:

— Я... я теж дуже хвилювалася за Ів. Досі втрачаю сон, коли згадую, як вона заціпеніла перед втіленням думок Галамута на змаганнях з полювання.

— Справді. Жахливо навіть уявити, яке лихо могло спіткати Ів.

— Власне, те, що Ів залишилася неушкодженою — це значна заслуга сестри Бетті, чи не так? Адже саме сестра Бетті тоді швидко зорієнтувалася і вибудувала лінію оборони, щоб мінімізувати втрати.

Тема розмови була навмисно спрямована на вихваляння Бріжіт, повністю викресливши існування Мікаеліса. Стефанія очима подала знак Евкліду, щоб той підтримав її.

— Та... так, це правда. Я теж бачив. Сестра Беті створила оборонний бар’єр у тилу, щоб ми могли витримати подих дракона.

— Я чув про це.

Відповідь Десмонда II була сухою, але Стефанія не здавалася:

— Це було схоже на справжнє упокорення магічного дракона. Я вважаю, що у сестри Бетті чудові здібності полководиці.

— Хм... справді?

Десмонд II вирішив підіграти Стефанії, бачачи, як вона старається:

— Мабуть, для тебе це стало непоганим досвідом, Бетті.

— Так, батьку.

Нарешті Бріжіт отримала свою частку уваги в належному світлі. Рубенс, зчитавши наміри Десмонда II, підтримав розмову:

— Я теж це пам’ятаю. Те, як Бетті вела за собою людей, було вражаючим.

— Отже, і старший брат помітив звитягу сестри Бетті. Хіба вона не була неймовірно рішучою та мужньою?

— Ну, мабуть, так воно і було.

— Чи не так? Здається, навіть якби сестрі Бетті довелося протистояти справжньому магічному дракону, вона б здобула перемогу.

— Ой. Справжній магічний дракон? Ти робиш лячні припущення, Ніє.

— Пробачте, брате. Проте я вважаю, що не можна просто ігнорувати проблему лише тому, що вона лякає.

— Про що ти?

— Невдовзі запаси магічної руди Галамута вичерпаються. Потрібно готуватися.

Після довгих натяків нарешті прозвучала головна тема. Можна було б подумати, що зусилля Стефанії підвести до цього питання варті похвали, але Бріжіт замість подяки зробила вигляд, що докоряє їй:

— Ніє, припини. Батько не любить обговорювати політику під час ранкових візитів.

— Нічого, продовжуй.

Десмонд II дав свій дозвіл. В ту ж мить кутики губ Бріжіт вигнулися в усмішці. Побачивши це, Ів подумки зітхнула:

«Сестро, як же підло ви посміхаєтеся. Невже вас так тішить думка про те, щоб розтоптати мене?»

Схоже, нарешті прийшов час розібратися з питанням, яке в її першому житті змусило Ів впасти в немилість — питанням, яке вона відкладала з першого дня свого повернення в минуле.

Стефанія продовжила:

— Через скорочення видобутку ціни на магічні кристали злетіли до небес. Оскільки майже немає галузей, де б кристали не використовувалися як сировина чи паливо, якщо так триватиме й далі, ціни незабаром стануть неконтрольованими.

— Тож ти пропонуєш розробляти нове родовище?

— Саме так.

Стефанія говорила речі, зрозумілі навіть десятирічній дитині. Це був спланований хід, щоб дозволити Бріжіт продемонструвати свою компетентність. І Бріжіт, як і очікувалося, вступила в гру з виглядом експертки:

— Батьку, я, як і Нія, теж переймалася питанням цін. Я вважаю, що політика існує задля вирішення нагальних проблем, тобто заради економіки. Хіба стабілізація економіки не є найважливішим завданням вашого правління?

Сьогодні Бріжіт знову почала свій виступ з бездоганних політичних аксіом.

— Саме так, Бетті. Ти добре бачиш суть політики.

— Я щаслива, що мої думки збігаються з вашими, батьку. Тож, чи можу я висловити дещо більше думок щодо скорочення видобутку магічних кристалів?

— Кажи.

— По-перше, для стабілізації цін у короткостроковій перспективі ми повинні збільшити норму виробітку для нижчих гомункулів, щоб наростити обсяги видобутку. Це якщо й не зупинить ріст цін повністю, то принаймні стримає його.

— Вірно. Це дасть нам трохи часу.

— Так. І цей час ми маємо використати для формування карального загону з гомункулів середнього рангу. Оскільки магічні кристали утворюються з кристалізованої плоті магічного дракона, нам зрештою доведеться вбити дракона, щоб відкрити нове родовище. Якраз на півночі спить магічний дракон рівня Лорда, тож похід можна розпочинати, як тільки ми будемо готові. Що ви про це думаєте?

— Це правильне рішення. Я теж розумію, що вирішення цієї проблеми так чи інакше зведеться до походу проти магічного дракона.

Десмонд II схвально відгукнувся на пропозицію Бріжіт. Бріжіт використала це як можливість для нападу і вчепилася в Ів:

— Ів, чому б і тобі не висловити свою думку?

У її холодних блакитних очах спалахнув вогник зловісного очікування. Було чітко видно її палке бажання, щоб Ів знову почала захищати гомункулів і тим самим накликала на себе гнів Десмонда II.

«Ось знову настав поворотний момент мого життя».

Поки Ів опановувала почуття, Бріжіт почала підганяти її ще відвертіше:

— Споконвіку наша Імперія Хаделамід процвітала завдяки гомункулам. Я вважаю, що і цього разу вони мають пожертвувати собою і проявити свою шляхетну вірність. Ти ж, звісно, теж погоджуєшся з розробкою нового родовища?

Усі погляди зосередилися на Ів, яка тримала чашку обома руками й повільно попивала чай. Десмонд II також з надією чекав на відповідь.

Навіщо вагатися?

Поставивши чашку, Ів з усмішкою промовила:

— Я вважаю ваші слова про необхідність розробки нового родовища цілком слушними.

— Ти згодна?

— Так. Як і казав наш батько — це те, що рано чи пізно доведеться зробити.

— Це... зовсім не схоже на тебе.

Погляд Бріжіт здригнувся. Схоже, оскільки Ів протягом тривалого часу захищала гомункулів, Бріжіт навіть не сумнівалася у протилежному результаті.

Ів повернулася до Десмонда II. Настав час озвучити слова, які вона підготувала:

— Сестра Бетті дуже влучно розповіла про короткострокові та довгострокові шляхи вирішення проблеми. Тому я хотіла б запропонувати середньострокове рішення, яке заповнить проміжок між ними.

— О? І у тебе є рішення, Ів? Що ж це?

— Насправді я знайшла спосіб отримати магічну руду негайно, навіть не вдаючись до військового походу.

— Що?!

Усі присутні були приголомшені. Навіть Десмонд II широко розплющив очі від подиву. В ту ж мить з боку Бріжіт почувся гучний звук чашки, яку та з силою поставила на стіл.

— Що за пусті теревені...!

— Це не пусті теревені.

Ів різко обірвала її, не приховуючи роздратування. Навіть знаючи майбутнє, щоб переконати інших, вона мусила власноруч знайти докази для своєї позиції. Саме тому вчора вона не лише весь день провела в бібліотеці, а й фактично заночувала у своєму кабінеті.

Ів підняла праву руку і почала писати в повітрі сяючим чорнилом. Перелічуючи назви різних історичних, географічних та військових документів, які вона переглянула вчора, вона промовила:

— Згідно з моїми дослідженнями, під час упокорення Галамута, коли точилася повітряна битва, хвіст Галамута відірвався і впав на землю.

— Що? Це правда?

— Так. Я кажу це лише тому, що неодноразово перевіряла факти й тепер впевнена у цьому. Цей хвіст, найімовірніше, кристалізувався в місці падіння і утворив окреме від основного тіла родовище. Узагальнивши дані з 56 книг та 237 архівних записів, які я вивчила вчора, найбільш імовірним місцем розташування є ущелина Зелькатос. Це зовсім недалеко від основного родовища Галамута.

У минулому житті це родовище було випадково знайдене мандрівником, що заблукав. Тоді про його існування дізналися занадто пізно, вже після завершення походу проти дракона, тому його так і не розробили. Але зараз цінність цього невеличкого родовища була астрономічною, тож не було жодних причин відмовлятися від його розробки.

— Це варто перевірити. Негайно принеси всі документи, які ти бачила, до мого кабінету...

Десмонд II на мить замислився і змінив наказ:

— Ні. Я вірю тобі. Треба негайно організувати розвідувальну групу. Гей, камергере! Негайно готуй Вищу раду і скликай міністрів!

Десмонд II прокричав це на повен голос. А потім знову повернувся до Ів і збуджено запитав:

— Чи маєш ти якісь припущення щодо обсягів покладів?