Розділ 85 — Розділ 85

— Бароне Панелло!

— Ой, злякали, дамо Белкрам.

Молодий красень, барон Андрес Панелло, який переглядав документи, здригнувся від несподіванки. Замість того, щоб заспокоїти серце, він почав протирати свій монокль, зустрічаючи Каделін.

— Що сталося, дамо Белкрам? Чому ви знову так розгнівані?

— Кажуть, ще хтось з імператорської родини їде оглядати копальню?

— Я чув, що головне завдання — це розвідка в ущелині Зелькатос. Але, звісно, раз уже вони прибудуть, то захочуть оглянути й копальню.

Від відповіді Андреса Каделін люто заскрипіла зубами.

— І скільки ж вони планують «витиснути» цього разу?

— Стримайте... стримайте язика, дамо Белкрам.

— Але ж хіба це не правда? Членів імператорської родини цікавлять лише магічні кристали. Вони навіть не замислюються про жахіття на місці видобутку. Їм начхати на гомункулів, яких експлуатують!

— Гм-м-м...

Андрес не знайшов, що відповісти, і лише видав пригнічений звук. Насправді нещодавно тут у межах офіційного візиту побував перший принц Рубенс і говорив подібні речі. Його заява була примітивною: оскільки імператор дуже занепокоєний зменшенням видобутку, треба ще більше збільшити робочі години гомункулів, щоб порадувати його величність.

Здавалося, Рубенс не бачив ні гомункулів, виснажених важкою працею, ні жахливих умов у місцях їхнього проживання, ні дна копальні, яка вже була вирита на 500 метрів углиб і повністю вичерпана.

В Андреса теж виривалося з грудей важке зітхання. Проте як голова роду та начальник він мусив заспокоїти Каделін і застерегти її щодо висловлювань.

— Основна мета цього візиту — пошук нового родовища, тож вони зосередяться на цьому. І цього разу прибуде не третя принцеса і не перший принц. Моя дружина багато розповідала мені про характер сьомої принцеси з їхнього листування. Можливо, сьома принцеса трохи інша.

— Так, звісно, інша. Настільки, що зуміла обійти старших братів та сестер і отримати таке важливе доручення. Яким же лихим має бути серце, щоб перемогти навіть третю принцесу Бріжіт, яка тільки й думає про те, як би ще сильніше визискувати гомункулів?

— Ох, прошу вас... підбирайте слова...

Він благав її ледь не плачучи, але Каделін пропустила це повз вуха. Вона не збиралася змінювати своє ставлення до імператорської родини через кілька безсилих зауважень начальника. Каделін мовила уїдливо:

— Незалежно від того, чи буде успішним пошук нового родовища, імперський двір намагатиметься ще більше експлуатувати гомункулів, які працюють на старому місці.

— Мабуть, так. Адже збільшення обсягів праці вже не перший день вважається королівським шляхом до вирішення проблем у короткостроковій перспективі.

— А якщо нове родовище не знайдуть, буде ще гірше. Бо їй треба буде хоч якось відзначитися, щоб мати змогу повернутися до столиці з честю.

— Ха-а...

Саме тоді пролунав стукіт, і статний літній дворецький повідомив важливу новину:

— Розвідувальний загін сьомої принцеси ось-ось прибуде. Вам час виходити назустріч.

Андрес підвівся з крісла, відчуваючи важкість у всьому тілі.

— Ходімо зустрічати вельможну гостю.

***

Під керівництвом господині, баронеси Панелло, у замку прийняли почет Ів за найвищим розрядом. Хоча портали переміщення значно скоротили час у дорозі, землі Панелло були настільки віддаленими, що подорож сільськими дорогами в кареті та верхи все одно була тривалою. Тому вирішили сьогодні відпочити з дороги, а до виконання завдань приступити завтра.

Баронське подружжя запросило поважних осіб на святкову вечерю. За столом зібралися Ів, Алвен, граф Хосен Санчес та старша магиня Наталі Емрік.

Каделін Белкрам, як васалка барона та підлегла секретарка, також отримала дозвіл бути присутньою.

Івієнроуз посіла найпочесніше місце. Кухар замку доклав усіх зусиль, подавши качку, томлену з інжиром та вином для особливого аромату. З кожним шматочком відчувався насичений смак соковитого м’яса та солодкувато-гострого соусу.

— Чи смакує вам їжа, Ваша Високосте?

— Я бачу, скільки душі було вкладено в цей прийом у баронському замку, пані баронесо.

Баронеса Панелло, Лінрісія, та Ів познайомилися під час святкування дня народження Розеніт. Завдяки їхньому світському спілкуванню розмова почалася природно.

— Ваша Високосте, для нас справжня честь приймати вас на землях Панелло.

— Я й сама не сподівалася, що під час свого першого офіційного відрядження знову зустрінуся з вами, пані баронесо.

— І справді, Ваша Високосте.

— Здається, наш зв'язок особливий.

— Ох, хо-хо-хо.

Ів із задоволенням спостерігала за романтичним блиском в очах Лінрісії, ретельно приховуючи той факт, що ця зустріч була спланована ще з часів балу.

— Пані баронесо, я отримала ваш лист про те, що дамби та огорожі в маєтку були впорядковані. Хотіла написати відповідь особисто, але ось випала нагода завітати.

— Цього разу ми також капітально відремонтували мости та каналізацію, щоб вони простояли щонайменше сто років. Після такої підготовки я вже майже з нетерпінням чекаю на розлив річки, що стається раз на п’ятдесят років.

— Я спокійна, раз ви говорите про це з такою впевненістю. У цьогорічний сезон дощів піддані баронства будуть у безпеці.

— Усе це завдяки вашій опіці, Ваша Високосте.

Приємна розмова між Ів та Лінрісією зробила атмосферу вечері невимушеною. Господар замку Андрес із полегшенням зітхнув і нарешті збирався скуштувати качку. Саме тоді втрутилася Каделін, якій було байдуже до травлення свого начальника:

— Як піддана імперії, я зворушена тим, наскільки Сьома принцеса переймається добробутом народу.

Андрес зблід. Ів теж відчула, що це втручання було дещо раптовим, і подивилася на неї із запитанням:

— Хто ви?

— Каделін Белкрам до ваших послуг. Я головна управителька на місці видобутку магічної руди.

— Охо, головна управителька?

В бурштинових очах Ів спалахнула цікавість. Вона вже чула про цю жінку, яка незвично довго трималася на посаді головного управителя. Більшість відгуків були такими, що викликали в Ів симпатію. Тому принцеса прихильно чекала на наступні слова Каделін.

Стримуючи антипатію, що вирувала всередині, Каделін заговорила:

— Навряд чи варто очікувати значних результатів від виснажливої праці на старій відкритій копальні, де після довгих розкопок ледь можна знайти бодай крупинку руди. Тому, замість того, щоб витрачати зусилля на справу, яка приносить мало плодів, чому б вам не зосередитися виключно на великій меті — відкритті нового родовища в ущелині? Саме пошук нової руди є тим, що справді потрібно для добробуту народу. Якщо ви досягнете цього, увесь народ буде прославляти вашу високість.

— Гм-м-м...?

Це означало: «Навіть не наближайтеся до старої копальні Галамута, а просто копайтеся собі в ущелині». Ів, зчитавши ці очевидні наміри, навмисно примружилася й усміхнулася.

— Да... да... дамо Белкрам... ох, прошу вас...

Обличчя Андреса виражало палке бажання негайно затулити Каделін рота. Лінрісія, давня подруга Каделін, теж продовжувала посміхатися, проте тримала столовий ніж зворотною стороною.

Поки баронське подружжя не знаходило собі місця від тривоги, несподівано різка реакція надійшла з іншого боку:

— Про це не може бути й мови!

Вигукнув чоловік, що нагадував мерзенного карлика. Це був граф Хосен Санчес.

— Хіба ми не повинні спочатку вжити короткострокових заходів?! Правильний порядок такий: спершу завітати на копальню і витиснути все з гомункулів... тобто, оглянути їх, а вже потім переходити до середньострокових планів!

— Хто визначає черговість за часом? Черговість визначається важливістю. Правильно буде зосередитися на справі, яка обіцяє велику винагороду.

— Хіба вже не було вирішено, що короткострокові заходи дадуть нам час для переходу до наступних кроків? Ми маємо спершу їхати на копальню!

— Я ж кажу вам, що на копальні нічого не вийде, скільки її не муч! Треба спершу їхати в ущелину!

— Спершу копальня!

— Спершу ущелина!

Каделін та Хосен запекло сперечалися, прикриваючи свої таємні цілі благородними намірами.

— Ви перед лицем Її Високості. Прошу всіх стримуватися, — зауважила Лінрісія щодо їхньої неналежної поведінки.

Тоді своє слово нарешті сказала Наталі, старша магиня Слонової Вежі, яка досі мовчала:

— Чому ви двоє сваритеся через такі дивні речі? Її Високість, звісно ж, буде займатися цими справами паралельно.

— ......!

Хоча це було очевидним фактом, на обличчях Каделін та Хосена з’явилося глибоке розчарування. Було зрозуміло, наскільки високі ставки для кожного з них.

Ів відпила ковток сангрії й підтримала слова Наталі:

— Саме так. Завтра ми спершу оглянемо ущелину і завершимо необхідні підготовчі роботи, а після цього я огляну відкриту копальню Галамута.

Вираз обличчя Каделін, що затьмарився відчаєм, викликав жаль. Ів хотіла б її заспокоїти, але, на жаль, тут було забагато зайвих вух, зокрема Хосена. Тому Ів підняла підборіддя і промовила з імперською гідністю:

— Я, як членкиня імператорської родини, також підтримую позицію моєї сестри Бетті. Виконуючи цю розвідувальну місію, я також отримала повноваження в короткий термін підвищити продуктивність старої копальні. Батько довірився мені й охоче дав на це згоду.

На цих словах Ів надала своєму обличчю максимально холодного виразу, на який була здатна.

— Збільшення видобутку — це питання, яке цілком залежить від праці гомункулів. Тому я досконально перевірю систему управління гомункулами на наявність прогалин чи марнотратства, щоб неодмінно порадувати батька-імператора.

Після цієї заяви Ів Каделін похнюпила голову.

«Ах! Усе пропало...!»

Одразу після цього приєднався Алвен:

— Охо-хо, витискати все до останньої краплі без жодних прогалин — це моя спеціалізація! Я докладу всіх зусиль, щоб допомогти вам, Ваша Високосте.

— Розраховую на тебе, пане Редмоне. Витисни з них усе як слід.

Ів та Алвен навмисно демонстрували огидний союз господині та підлеглого. Каделін, не знаючи справжніх намірів, страждала, кусаючи губи.

***

Наступного дня Ів, залишивши Алвена, повела решту загону до ущелини Зелькатос. Ущелина Зелькатос, яку називали «місцем, де розкололася земля», була відома своїми глибокими й темними прірвами, що нагадували безодню.

Наталі та двадцятеро магів спустилися під землю на глибину одного кілометра. Там вони, починаючи з краю ущелини, почали встановлювати големів для пошуку мани. Десятки големів, схожих на білі куби, розлетілися в повітрі ущелини, наче спори.

Магічні кристали — це коштовне каміння, в якому сконцентрована мана. Тому вони порушують нормальні потоки мани й перешкоджають магії, що твориться поруч. Звісно, на великій відстані цей вплив дуже слабкий. Големи для пошуку мани були створені на основі охоронних големів, що використовуються в палаці, але з максимально посиленою здатністю відчувати ману, щоб подавати сигнал навіть на найслабшу реакцію.

Ів не спускалася на дно ущелини, а залишилася нагорі. Милуючись величчю ущелини під блакитним небом, вона розмовляла з Наталі:

— Досі не було жодних повідомлень про явища, які зазвичай виникають поблизу родовищ. З огляду на це, руда має залягати дуже глибоко всередині стін ущелини.

— Мабуть, так. Скільки на континенті допитливих магів, невже ніхто з них не пробував тут магію польоту? Це означає, що звичайне відчуття мани не вловлює жодних перешкод.

— Наважуся сказати, але мені подобається, що Ваша Високість розуміється на магічних шляхах, з вами приємно спілкуватися.

— А мені подобається твоя прямолінійність.

Оскільки Ів прибула сюди як головна відповідальна особа, вона зверталася до Наталі як до підлеглої, відповідно до свого статусу.