Розділ 88 — Розділ 88

— А, ні… що я щойно почула?.. — Каделін Белкрам була майже пригнічена.

Її свідомість, що блукала десь між шоком і жахом, повернулася до тями лише через довгий час. Вона люто вп’ялася поглядом у потилицю Алвена Редмона, а її кулаки затремтіли від гніву.

«Підступний чиновницький виродку, що лиже п’яти імператорській родині! То ось задля чого ти вивідував у мене інформацію!».

Їй стало гидко від самої себе через те, що вона бодай на мить плекала якісь сподівання. Каделін мучилася від душевного болю і кинула сповнений образи погляд на Івієнроуз.

«Ох, Сьома принцесо! Ви жорстока! Справді жорстока! Ви справжня представниця імператорської родини — не дарма витіснили Третю принцесу Бріжіт і перехопили завдання, пов’язане з магічними кристалами!».

Зміст розмови між Ів та Алвеном почули й гомункули, що стояли поруч. Навіть вони, ті, хто зазвичай майже не виявляли емоцій, зараз зблідли від страху. Вони збагнули, що житня каша з бобами, яку вони їли нещодавно, була їхньою «останньою вечерею». Їхні порожні очі вставилися в порожні миски в руках. Атмосфера жахливого відчаю, наче ворожа інкарнація думок, охопила все селище Лапіс.

Однак Івієнроуз та Алвен, вдаючи, ніби нічого не помічають, були повністю поглинуті обговоренням плану, схиливши голови один до одного.

— Я все переглянула. Це чудовий план, тож ми можемо негайно ставати до роботи.

Ів, як головна відповідальна за це відрядження, одразу почала віддавати накази. Звісно, це були розпорядження, що ґрунтувалися виключно на пунктах звіту.

— Перш за все, замість каші, потрібно створити інфраструктуру для забезпечення людей хлібом. Вже завтра встановіть млин та печі. Зв’яжіться з юною графинею Лучіард, і накажіть прислати архітекторів та майстрів із будівництва печей.

— Слухаюсь, Ваша Високосте! Я до глибини душі вражений тим, що Ви пристали на мою пропозицію!

— Заодно було б добре виправити цей непоказний архітектурний стиль селища. Накажіть поставити нормальні двері, щоб не було видно занедбаних інтер’єрів, замініть дахи, аби не заводилася черви, і нехай привезуть насіння та розсаду, щоб висадити на вулицях гарні квіти.

— О-о-о! Квіти! Ваша Високосте, Ви знаєтеся у справах! Адміністративні проєкти справді варто проводити так, щоб вони милували око!

Алвен підняв угору обидва великі пальці на знак схвалення. Ів відповіла на ці кокетливі лестощі легким жестом руки.

— Мені спокійніше, коли поруч є такий вірний підданий, як ти, пане Редмоне.

— Ох, Ваша Високосте! Будь ласка, кличте мене просто Алвеном!

— Добре, Алвене.

— Я служитиму Вашій Високості все життя!

Це були настільки міцні стосунки між володаркою та підданим, що Мікаеліс, який спостерігав за цим, відчув ревнощі.

Далі Ів повернулася до гомункулів, які стояли в черзі з порожніми мисками. Вона байдуже оглянула їх і тицьнула пальцем у кількох людей.

— Ти, ти, і ти. А ще ти.

Коли було обрано приблизно двадцять осіб, Ів проголосила:

— Віднині ви — старости копальні. Завтра по обіді розпочнеться навчання, тож зберіться на околиці селища.

Обрані гомункули вклонилися з понурими обличчями. Наостанок Ів наказала:

— Я деякий час перебуватиму в селищі, щоб наглядати за ситуацією. Підготуйте для мене тимчасове житло.

— Слухаюсь, Ваша Високосте!

Це була енергія, порівнянна з дією стінобитного тарана. Під керівництвом Івієнроуз почалася підготовка до того, що здавалося початком експлуатації копальні, і ніхто не встиг би цьому завадити.

«Ох, це кінець».

Перед свавіллям можновладної особи звичайна управителька була безсилою. Каделін подумки ковтала сльози розпачу.

***

Наступного дня Каделін Белкрам розпочала роботу після безсонної ночі, проведеної в роздумах. В першій половині дня вона виконувала обов’язки головної управительки на відкритій копальні Галамута, а по обіді, згадавши про «навчання старост копальні», поспіхом вирушила до селища.

«Старости… та це ж те саме, що й наглядачі!».

Це неминуче мало призвести до того, що гомункулів селища Лапіс почнуть вичавлювати ще й морально. Каделін не могла заспокоїтися, хвилюючись про те, яких саме лихих речей Івієнроуз навчатиме гомункулів.

Вона майже бігла, коли попереду з’явився вхід до селища. Зазвичай у цей час тут мало бути безлюдно через трудову повинність, але сьогодні в Лапісі було незвично людно.

«Сьома принцеса вже почала переоблаштовувати селище!».

Яка володарка, такі й піддані — майстерність молодої графині Лучіард у виконанні завдань була такою ж стрімкою, як і рішучість самої принцеси. Будівельна гільдія «Лучіард» лише за одну ніч прислала до селища фахівців із печей та різних будівельників. Будівельні матеріали також оперативно доставили з найближчих торгових домів.

«Може, вони підготували все заздалегідь?».

Дивлячись на те, як злагоджено працювали робітники, Каделін навіть відчула підозру. Будівельні роботи в Імперії Хаделамід проводилися з активним використанням магії та алхімії.

Магія застосовувалася на всіх етапах: від риття землі до перенесення матеріалів та встановлення колон. Розчини для скріплення, фарби та цегла створювалися за допомогою алхімії миттєво, за наявності інгредієнтів.

Такі розвинені технології вимагали менше робочої сили й значно скорочували час будівництва. Навіть процеси, що вимагали часу для висихання чи застигання, вирішувалися магією прискорення старіння.

Таким чином, млин і печі, будівництво яких розпочалося лише вранці, вже мали цілком пристойний вигляд. За такого темпу млин і печі будуть готові щонайпізніше післязавтра, а за тиждень старі халупи замінять цегляні будинки.

«Ху! Мерзенна показуха!».

Намір експлуатації був настільки очевидним, що Каделін не могла щиро радіти перетворенню селища. Вона подумки лаялася, прискорюючи крок.

Невдовзі Каделін Белкрам дісталася чагарників на околиці селища. Якраз у цей момент Івієнроуз разом зі своїми наближеними — Мікаелісом, Алвеном та Піоною — розпочинала навчання старост, що виглядало як залякування гомункулів.

Каделін сховалася за напівзруйнованою стіною і почала спостерігати за дійством.

Алвен зробив крок уперед і заговорив наче інструктор:

— Відтепер ми розпочинаємо спеціальне навчання для майбутніх старост. Програма включає три пункти: теорія та практика вирощування технічних культур, теорія та практика виготовлення деревного вугілля на зиму, а також теорія обмолоту та хлібопекарства. Практичні заняття з обмолоту та випікання хліба почнемо, коли млин та печі будуть готові.

— …Га? — Каделін кліпнула очима від слів, які повністю розійшлися з її очікуваннями.

«Що… що? Ви справді збираєтеся вчити їх такому?».

Вона не могла повірити в такий змістовний план навчання. Проте перед її очима розпочалося живе заняття. Алвен та Піона, які мали глибокі знання про життя в сільських маєтках, взяли на себе ролі основних викладачів. Вони з ентузіазмом навчали гомункулів, поєднуючи теорію з польовою практикою. Гомункули спочатку були розгублені, але невдовзі щиро взялися до навчання. Хоча їх і визнали непридатними, їхній мозок, загартований суворими тренуваннями в розпліднику, був винятковим. Завдяки цьому вони дуже швидко засвоювали знання.

Тим часом Івієнроуз та Мікаеліс Агніто також не байдикували. Ів за допомогою магії садівництва розчищала землю, сіяла насіння та висаджувала розсаду, а Мікаеліс тягав ґрунт, добрива та воду. Каделін спостерігала за кожною деталлю цієї сцени з великим подивом.

«Принцеса займається фізичною працею? І це навіть не квіти, а сільськогосподарські культури?». Раптом у її голові сяйнула здогадка.

«Невже Сьома принцеса від самого початку планувала вирощувати не квіти, а їжу?».

У Каделін відвисла щелепа. Серйозна розмова між Ів та Алвеном лише підтвердила її припущення.

— Ваша Високосте, з селищного колодязя ледве вистачає води для пиття.

— Потрібно знайти спосіб підвести технічну воду для сільського господарства, заодно вирішивши проблему з питною водою. У звіті йшлося про озеро неподалік.

— За дві години пішки звідси є велике озеро. Оскільки воно розташоване вище за селище, можна збудувати акведук і провести воду сюди.

Акведук був мостом, що підтримував шлях для води — фактично водопровідною трубою, розташованою в повітрі.

— Акведук довжиною 5 кілометрів… Навіть якщо я витрачу власні кошти, для такого масштабу будівництва потрібен дозвіл Його Величності.

— Не хвилюйтеся, Ваша Високосте. Я підготую належне обґрунтування!

— Довіряю тобі, Алвене. Я негайно дам доручення молодій графині Лучіард готувати все необхідне.

Тепер Каделін остаточно зрозуміла, що «показушна адміністрація» була лише прикриттям.

«Ох, Ваша Високосте справді на боці гомункулів».

Сором за те, що вона так помилялася щодо Ів та Алвена, змішувався з нестримним зворушенням від того, як принцеса всіма силами дбає про гомункулів селища Лапіс. Каделін стояла непорушно, а її очі наповнилися слізьми. Саме тоді пролунав голос:

— Дамо Белкрам.

— Так, Ваша Високосте! …Ой.

На поклик Івієнроуз Каделін відповіла неочікувано гучно навіть для себе.

Ів покликала її з усмішкою:

— Я знала, що ви там переховуєтеся. Сер Агніто мені підказав.

— Пере-перепрошую, Ваша Високосте. Прошу пробачити мені мою зухвалість.

Каделін поспіхом вийшла і вклонилася перед Ів.

Ів жестом наказала їй підвестися і передала маленьку записку.

— Це?...

— Травень скоро закінчується. Це кількість магічного каміння, яку необхідно видобути до наступних вихідних.

— Що? Це значно менше, ніж було вказано на початку місяця. — розгублено запитала Каделін.

Ів спокійно пояснила ситуацію:

— Досі вимоги до обсягу видобутку формувалися з урахуванням того, що частину розкрадуть по дорозі до столиці. Оскільки видобуток був легким, вигідніше було змушувати видобувати більше, ніж ловити тих, хто привласнює кристали.

— Так… Я знала, що маркіз Реймкаль, який завідує митницею, чимало наживається на проходженні магічного каміння до столиці….

Маркіз Реймкаль був дядьком Бріжіт. Тобто він був родичем по материнській лінії впливової кандидатки на престол. Поки Каделін гнівно схиляла голову, Ів повідомила добру новину.

— Цього разу Його Величність розлютився через спекуляцію магічним камінням і видав імператорський указ про ретельний нагляд за маршрутами розповсюдження. Тож тепер ані ті, хто вже скупили товар, ані корумповані чиновники не наважаться зазіхати на кристали.

— Ох!.

— До того ж, коли я повертатимуся до столиці, я особисто візьму на себе контроль за митним оформленням. Обіцяю, що втрат не буде.

Ів одразу додала:

— Взагалі-то, це не так важливо, адже невдовзі буде відкрито нове родовище. Але я подумала, що для вас, дамо Белкрам, для якої щоденний видобуток і виконання плану є вкрай важливими, це буде гарною звісткою.

— Ваша… Ваша Високосте….

Каделін не могла вимовити й слова. Соромлячись того, що зараз розридається, вона опустила голову до землі. Ів, із жалем спостерігаючи за нею, захотіла підтримати Каделін. Вона підвелася і міцно обійняла її.

— Ви, мабуть, дуже мучилися цими днями. Вибачте, що розповіла лише зараз. І дякую вам за вашу важку працю.

Іноді щире співчуття найлегше розбиває серце. Всупереч намірам Ів, Каделін Белкрам зайшлася плачем, а принцеса розгублено поплескувала її по плечу. Це була маленька метушня, яка виявилася зовсім не поганою.