Розділ 91 — Розділ 91

— Ваша Високосте?!

— Це справді… ні, це правда, Ваша Високосте?

Ставлення Каделін та Мікаеліса миттєво змінилося. Їхні очі, які щойно виражали смирення перед неминучим, тепер засяяли так, ніби ввібрали в себе всю надію світу.

«З дамою Белкрам усе зрозуміло, але навіть Мікаеліс?»

Мікаеліс рідко виявляв такі сильні емоції. Очевидно, оскільки йшлося про його одноплемінників, він, як Король, не міг залишатися байдужим.

«Я не дарма прийшла до Притулку особисто».

Можливо, саме через реакцію Мікаеліса Ів відчула справжнє задоволення від того, що може допомогти.

«Хоча й соромно, що я прийшла до цього лише в цьому житті, а не в минулому…»

Ів відкинула зайві думки. Тим часом Мікаеліс та Каделін своїми поглядами дали зрозуміти, що готові уважно слухати пояснення.

— Це не отруєння магічними еманаціями, а хвороба, спричинена маною. В тілі тривалий час застоюється величезна кількість мани, яка забиває канали, а через те, що її накопичується більше, ніж може витримати ядро, організм не витримує.

Ів назвала справжнє ім’я «гарячкової задерев’янілості»:

— Моя наставниця називала це «Мана-інфаркт».

— Мана-інфаркт…

— Колись у селищі Ялинового лісу я бачила дитину, наділену аномально великою кількістю мани. На жаль, у неї не було можливості вчитися магії, тому вона не змогла сформувати мана-ядро всередині тіла. Через мана-інфаркт вона ледь не загинула, але, на щастя, моя наставниця змогла її вилікувати.

Коли Ів підкріпила пояснення переконливим прикладом із власного досвіду, Каделін різко підняла праву руку.

— Перепрошую, Ваша Високосте. Вибачте, що перериваю, але я не зовсім розумію.

— Яку саме частину?

— Хіба гомункули не народжуються вже з мана-ядром? Тоді чому вони страждають на таку хворобу?

Замість Ів відповів Мікаеліс, який сам був живим свідченням проблеми:

— Це через обмежувачі мана-контурів, дамо Белкрам.

— Ох, обмежувачі!

Коли гомункули перебувають у розпліднику, їхню магічну силу пригнічують за допомогою обмежувачів. Ба більше, якщо після виходу з розплідника гомункул отримує нижчий ранг і відправляється на копальні, він ніколи не зможе зняти ці кайдани. Стан, при якому величезна мана в тілі не може нормально циркулювати й застоюється, є ідеальним середовищем для розвитку мана-інфаркту.

Мана-інфаркт належав радше до сфери магії, ніж до медицини. Усвідомивши це, фіолетові очі Мікаеліса потемніли.

— Репутація імперії як осередку алхімії та магії здається тепер смішною. Зрештою, хіба нижчі гомункули для них не розхідний матеріал? Причину їхньої смерті імператорська родина, певно, ніколи не вважала вартою уваги.

Каделін здригнулася. Їй здалося, ніби Мікаеліс прочитав її власні думки. Зрозумівши, що це лише його думка, вона спершу заспокоїлася, але потім знову злякалася.

— С-сере Агніто, ви ж особистий лицар, чи не так? Якими б не були ваші почуття, такі зухвалі вислови в присутності Сьомої принцеси — це вже занадто.

— Все гаразд. Мої думки збігаються з його.

Ів не стала захищати імператорську родину, а натомість пристала на бік своїх супутників. У цей момент вона навіть подумала, що крах імперії в минулому житті був цілком закономірним. Невдовзі вона перейшла до пояснення методів лікування:

— Найпростіший спосіб — зняти обмежувачі магічних ланцюгів і дозволити їм використовувати магію.

— Це неможливо. Зняття обмежувачів із нижчих гомункулів, навіть якщо це зробите ви, Ваша Високосте, вважатиметься державною зрадою. Адже гомункули — це виключна власність Його Величності Імператора.

— Згодна. Тож цей метод відкидаємо.

Ів швидко погодилася із зауваженням Каделін. Мікаеліс запитав:

— Ви хочете сказати, що є інший спосіб?

— Так. Це можна зробити як за допомогою магії, так і за допомогою зіллєваріння.

— Магія… — тихо повторив Мікаеліс. Це була сфера, яка була йому підвладна.

— Щоб пробити застій у каналах, найкраще буде вивести надлишок мани.

В голові Мікаеліса миттєво виникла назва потрібного закляття:

— Значить, потрібно використати «Поглинання мани».

— Влучно. Ти вмієш його застосовувати, Мікаелісе?

— Вмію.

— Це несподівано.

Гомункули від природи наділені колосальним запасом мани. Тому навіть якщо вони безперервно використовують вищу магію, мана в них майже ніколи не вичерпується. Оскільки вивчати «Поглинання мани» для них не мало сенсу, у розплідниках цьому закляттю спеціально не вчили. Мікаеліс і сам раптом відчув дивину:

— Я знав, як це робити, хоча спеціально не вчився.

— Природне опанування?

— Так.

Ів теж поставилася до цього з підозрою, але не стала заглиблюватися. Зараз слід було зосередитися на проблемі мана-інфаркту.

— Тоді, оскільки ти можеш не знати теорії точно, я поясню коротко. «Поглинання мани» — це магія, яка дозволяє витягувати ману іншої людини, щоб поглинути її самому або зберегти в магічному кристалі. Зазвичай це робиться за згодою сторін, але іноді процедуру проводять примусово, попри можливу віддачу. Останнє серед магів є негласно забороненим.

— Значить, для пацієнтів без свідомості доведеться діяти примусово.

— Так. Зважаючи на обставини, іншого виходу немає.

— Скільки мани я маю витягнути з пацієнтів?

— Якомога більше. Доведи їх майже до стану виснаження. Пам’ятай: ти можеш поглинати чужу ману лише до межі власного мана-ядра.

Вище власної місткості чужу ману поглинути неможливо. Саме тому Ів не проводила процедуру сама, а навчала теорії Мікаеліса.

«Запас мани у гомункулів настільки величезний, що я не зможу поглинути її всю. Мені стане важко вже від тієї частини мани, що рине в мене на початку».

Звісно, Мікаеліс і не збирався завдавати клопоту Ів.

Хоча він ніколи раніше не використовував «Поглинання мани», він інстинктивно відчував, що це досить небезпечна магія. Якщо різні типи мани змішаються й виникне конфлікт, мана-ядро може зруйнуватися.

«Я не можу дозволити принцесі так ризикувати».

Мікаеліс був глибоко вдячний Ів вже за те, що вона знайшла причину та спосіб лікування. Він вважав, що з рештою має впоратися з цим той, кого називають Королем гомункулів.

— На цьому теоретичне навчання завершено.

— Тоді можемо починати лікування?

— Так.

Під наглядом Ів та Каделін розпочалося лікування за допомогою «Поглинання мани». Мікаеліс підійшов і сів біля пацієнта, чий стан здавався найважчим. Поклавши руку на груди, де розташоване мана-ядро, він застосував магію. Невдовзі крізь його руку почала всмоктуватися червонувата енергія.

— Кххх… гххх…

Оскільки мана витягувалася з тіла примусово, виникли побічні ефекти. Гомункул, навіть перебуваючи без свідомості, безперестанку стогнав від болю. На щастя, Мікаеліс, який проводив процедуру, почувався цілком нормально.

Так минуло близько десяти хвилин. Мана в тілі хворого гомункула майже вичерпалася. Ефект був таким, ніби пацієнт щойно використав надпотужне закляття. Покращення настало миттєво: щойно застій зник, мана-контури відновили свою роботу, а температура почала падати.

— Ох… де… де я?

— Боже мій! Це працює!

Побачивши, що хворий негайно опритомнів, Каделін скрикнула від подиву.

— Треба негайно повідомити про це іншим хворим та наглядачам!

— Передай, будь ласка, новини й Алвену.

— Звісно, Ваша Високосте! Вже біжу!

Невдовзі новина розлетілася, і надворі почувся гомін. Нарешті прибіг захеканий Алвен і вигукнув так, щоб усі чули:

— Неймовірно, Ваша Високосте! Кажуть, ви доклали стільки зусиль, щоб відновити власність Його Величності Імператора! Звісно, здоров’я якихось там нижчих гомункулів нас не обходить, але ваше серце так боліло через марнотратство імператорського майна, що ви вирішили вилікувати цей клятий мана-інфаркт! Я, Алвен Редмон, вражений глибиною вашої відданості Імператору, яка дозволяє зцілювати навіть невиліковні хвороби!

Його зусилля в дотриманні «образу» були варті похвали. Ів, як і завжди, залишалося лише сидіти й кивати.

— Саме так. Тож швидше підходь і подивися на це сам.

— Слухаюсь!

Під наглядом Алвена Мікаеліс вилікував ще одного пацієнта.

— О-хо!

Алвен витріщив очі, побачивши, як гомункул, що ще мить тому нагадував труп, прийшов до тями, почав розмовляти й навіть їсти.

— Це неймовірно, сере Агніто. Ви володіли такими здібностями?

— Я доклав зусиль, аби якщо не першим, то стати хоча б другим помічником.

— Ох?! Н-ні, так не піде. Я не можу програти, тому повертаюся до роботи.

В Алвені спалахнув дух суперництва. Ів віддала кілька наказів і помахала йому на прощання. Мікаеліс також підвівся.

— Перш ніж лікувати наступного пацієнта, мені потрібно скинути надлишок мани.

— Так. Розумію.

Мікаеліс змусив Амбер, який сидів у нього на плечі, перелетіти до Ів. Надворі в цей час гомункули вечеряли. Можливо, завдяки особливій вечері з житнього хліба та кукурудзяного супу, панувала незвично жвава атмосфера. Поява Мікаеліса природним чином прикувала до себе погляди гомункулів.

Проте він не звертав на це уваги. Сконцентрувавши ману в тілі, він злетів у небо. Це була магія польоту. Гомункули, тримаючи в роті дерев’яні ложки, ошелешено дивилися на постать Мікаеліса, що поступово перетворювалася на крапку вдалині.

«Тут буде достатньо».

Мікаеліс піднявся високо в небо, де хмари палали в променях заходу сонця. Пориви вітру на висоті нещадно розвівали його темно-червоний мундир.

«В такі моменти зігріваючий камінь принцеси справді стає в пригоді».

Температура на такій висоті була наче в розпал зими. Проте варто було стиснути руків’я меча, як холод, що намагався захопити тіло, швидко відступив.

Сррринь.

Мікаеліс витяг лезо Нічного променя із піхов. Коли він щосили сконцентрував ману в тілі, сріблясто-сіре лезо засяяло надзвичайно густим світлом. Хоча він уже був досить високо, Мікаеліс підняв голову, наче прагнув ще більшої висоти. Далеко вдалині виднілася величезна хмара, забарвлена в помаранчеві кольори. Саме в бік цієї хмари Мікаеліс спрямував свій меч.

Шшшух!

Меч у формі півмісяця полетів до хмар.

БУУУУУУУМ!

Величезний вибух, що супроводжувався громовим гуркотом, розірвав хмари на шматки. Проте Мікаеліс не вдовольнився лише знищенням хмари. Виникла потужна ударна хвиля, що розійшлася навсібіч. Потужні коливання повітря відчувалися навіть на землі. Це нагадувало землетрус, що стався прямо в небі.

— Непогано.

БУУУМ! БУУУМ!

Мікаеліс ще кілька разів завдав таких ударів по хмарах та порожнечі навколо.