Розділ 18

Задній двір Академії цього вечора неможливо було впізнати. Просторий майданчик, зазвичай призначений для тренувань і повсякденних справ студентів, тепер був відкритий нічному небу й набув незвичної для себе урочистості. Уздовж периметру м’яко мерехтіли магічні світильники, розливаючи тепле світло навколо й вихоплюючи з темряви обличчя присутніх. Трохи осторонь стояв фуршетний стіл із різноманітними закусками, фруктами та напоями, тож кожен міг підійти до нього в будь-який момент. Тепле повітря майже не ворушилося, а тиха ніч і м’яке освітлення створювали невимушену атмосферу, ніби сьогодні тут не мало відбутися нічого серйознішого за звичайну дружню зустріч.

Усі вже зібралися — семеро студентів і семеро Директорів. Алекс, Роґан, Ліанель та Каеліс обрали простий, але достатньо святковий одяг: чорні штани, а сорочки в кожного були різними. Алекс і Роґан залишилися у чорному, тоді як Ліанель і Каеліс віддали перевагу білому. Ліліт виглядала стримано й водночас елегантно в легкій чорній сукні. Елірія була одягнена в темно-зелену сукню, яка особливо добре підкреслювала її зелені очі, а Селія — у яскраво-жовту, що майже світилася в м’якому вечірньому освітленні. Директори також не залишилися осторонь і цього разу дозволили собі дещо відійти від звичного офіційного вигляду. Кожен одягнувся святково, нагадуючи всім присутнім, що цей вечір мав бути особливим.

Минуло лише кілька хвилин відтоді, як усі зібралися, коли легку розмову раптом перервав тонкий дзвін. Ложечка торкнулася краю келиха, привертаючи увагу присутніх. Погляди один за одним повернулися до Фенрікса, який спокійно стояв трохи осторонь, тримаючи келих у руці.

— Прошу хвилинку уваги, — із легкою усмішкою звернувся він до присутніх. — Обіцяю, я не заберу у вас надто багато часу своєю нудною промовою. — У його голосі звучала звична легкість, але разом із нею — упевненість. — Я радий, що сьогодні нам усім вдалося зібратися тут разом. Цей вечір ми влаштували для вас, щоб ви могли краще познайомитися між собою. Хоча, складається враження, що більшість із вас уже чудово знає, з ким їй доведеться працювати.

На його губах з’явилася хитра усмішка. Фенрікс окинув поглядом присутніх, затримавши його на чотирьох студентах, які стояли неподалік один від одного.

— І місце ми обрали теж не випадково. Наскільки мені відомо, кожен із тих, хто претендує на роль командира рейдової групи, виявив бажання перевірити свої сили один проти одного. Тож сьогодні у вас буде чудова можливість зробити це власноруч. Тут достатньо місця, ніхто вам не заважатиме, а ми, Директори, простежимо, щоб ваші маленькі змагання не перетворилися на щось серйозніше.

Серед чотирьох студентів майже одразу змінилася атмосфера. Алекс, Ліліт, Ліанель і Каеліс переглянулися. Ще секунду тому вечір здавався звичайною зустріччю, але тепер у поглядах кожного з них з’явився інтерес.

Першим не втримався Ліанель. Він перевів погляд на Алекса, і в його голосі прозвучала ледь помітна насмішка.

— То що, Алекс? Наскільки сильно ти хочеш перевірити мене?

Алекс лише знизав плечима.

— Насправді я хочу поборотися з кожним. Але ти вгадав. — Він на мить затримав на Ліанелі погляд, після чого усміхнувся. — З тобою найбільше.

— Це взаємно, — відповів ангел. У його голосі вже чітко відчувався виклик.

Каеліс спокійно перевів погляд з одного на іншого.

— Я також не проти поборотися з усіма. Буде цікаво перевірити не лише власні навички, а й зрозуміти, на що здатні інші.

Ліліт, яка до цього мовчки спостерігала за розмовою, нарешті заговорила.

— Особисто мене найбільше цікавить Ліанель. На що здатен Алекс, я вже бачила кілька разів. А з Каелісом ми вже встигли зіткнутися на тренуванні.

Алекс коротко кивнув. Він на кілька секунд задумався, після чого запропонував:

— Тоді зробімо все просто. Міні-турнір. Три поєдинки. Я беру на себе Каеліса, Ліліт — Ліанеля. Переможці зустрінуться у фіналі.

Ніхто не став заперечувати. Навпаки, пропозиція одразу знайшла підтримку. Здавалося, для тих, хто прагнув перевірити власні сили, кращого початку вечора годі було й придумати.

Елізабет, яка весь цей час спостерігала за студентами, тихо усміхнулася.

— Схоже, студенти вирішили розпочати вечір із боїв. Що ж, чим швидше ви з цим розберетеся, тим швидше ми зможемо перейти до святкової частини. Ті, хто буде битися, прошу вперед. Решта — відійдіть убік і дайте їм достатньо місця.

Гості почали розходитися, звільняючи простір у центрі майданчика. Ліанель і Ліліт залишилися одне навпроти одного. Ангел на мить усміхнувся й легко вклонився дівчині.

— Чи не надаси мені честь, Ліліт, розпочати цей вечір поєдинків разом?

Ліліт відповіла лише легкою усмішкою.

— Із радістю складу тобі компанію.

Вони відійшли на кілька кроків один від одного, тоді як решта студентів та Директори розташувалися навколо майданчика. Розмови стихли, а увага всіх присутніх зосередилася на двох учасниках першого поєдинку.

Ліліт спокійно оглянула суперника, після чого її погляд опустився на його пусті руки.

— А ти не плануєш скористатися списом?

— Не цього разу. Думаю, магії буде достатньо. — Ліанель ледь усміхнувся й похитав головою.

Між ними знову запала тиша. Обоє зайняли бойові позиції, і легка атмосфера святкового вечора в одну мить змінилася на напружене очікування.

Ірида підняла руку.

— Починайте.

Ліліт не змусила себе чекати. Щойно Ірида дала сигнал, як дівчина різко підняла руку, і з її долоні вирвалася густа стрічка темряви. Вона закрутилася в повітрі, витягнулася в довге вигнуте лезо й блискавично рвонула до Ліанеля. Ангел навіть не змінив позиції. Він лише змахнув рукою, і перед ним спалахнув напівпрозорий щит зі світла. Темне лезо врізалося в нього з глухим ударом, розсипавшись на клуби чорного туману.

Ліліт не дала йому часу на відповідь. Вона різко розвернула зап'ястя, і темрява навколо її руки стиснулася в десятки тонких голок. Наступної миті вони з шипінням розлетілися вперед широким віялом, перекриваючи Ліанелю майже весь простір для ухилення. Цього разу він відреагував миттєво: виставив долоню вперед, і з неї вирвався яскравий імпульс світла. Хвиля пройшла назустріч голкам, розбиваючи їх одну за одною. Кілька уламків темряви все ж пройшли крізь спалах, але Ліанель нахилив голову, дозволивши їм пролетіти над плечем.

— Швидко, — усміхнувся він.

Ліліт уже була в русі. Вона відштовхнулася від землі й ковзнула вбік, а навколо її тіла в ту саму мить сформувалися три темні кільця. Вони оберталися з різною швидкістю, створюючи рухливий щит. Дівчина різко виставила руку вперед, і з центру одного з кілець вирвався довгий спис із темної енергії. Він пролетів крізь простір, цілячись просто в плече Ліанеля.

Той відступив убік буквально на півкроку. Спис пройшов поруч, розірвавши край його сорочки, а Ліанель уже проводив рукою по дузі. Перед ним спалахнув тонкий промінь світла, який ударив у землю. Від місця зіткнення в різні боки розійшлися кілька світлових ліній, а наступної миті з них вирвалися вузькі променеві стовпи. Вони почали з'являтися один за одним, перекриваючи Ліліт шлях до нього.

Дівчина різко змінила напрямок, прослизнула між двома стовпами й відразу відштовхнулася від землі. Вона злетіла вгору, перевернулася в повітрі й на мить зависла над ареною. Її руки зійшлися перед грудьми, а навколо пальців почала згущуватися темрява. Вона швидко набирала щільності, поки не перетворилася на два довгі вигнуті леза.

Ліліт розвела руки. Леза рвонули вниз. Ліанель різко підняв голову. Навколо нього спалахнула сфера світла, а наступної миті вона розкололася на десятки блискучих частинок. Вони закрутилися навколо нього, мов маленький шторм, і кинулися назустріч темним лезам. Удар вийшов настільки сильним, що повітря навколо здригнулося. Темрява й світло зіткнулися, на мить утворивши сліпучий спалах, після якого обидва закляття розсипалися.

Ліліт приземлилася на одне коліно й одразу піднялася. Ліанель уже атакував. Він провів рукою вперед, і над його долонею виникло кілька світлових кілець. Вони одне за одним зірвалися з місця й полетіли до Ліліт, збільшуючись у розмірах. Дівчина відскочила назад, пропустивши перше кільце над головою, а друге пройшло просто перед грудьми. Третє вона зустріла рукою — навколо долоні спалахнула темрява, яка поглинула закляття.

Проте Ліанель використав це лише як відволікання. Він клацнув пальцями. Під ногами Ліліт спалахнуло світло. Спочатку ледь помітне, воно за секунду стало яскравішим. З-під землі вирвалися тонкі промені, що почали змикатися навколо її ніг, утворюючи своєрідну клітку.

Ліліт вчасно помітила пастку й різко відскочила. Один із променів пройшов буквально за кілька сантиметрів від її ноги. Вона приземлилася на край закляття, а потім вдарила долонею по землі.

Темрява розійшлася від неї широкою хвилею. Вона накрила світлову конструкцію, і промені один за одним згасли, наче хтось просто витягнув із них силу.

— Непогано, — спокійно сказала Ліліт, підводячись. — Але не настільки, щоб мене зловити.

Ліанель усміхнувся.

— Тоді спробуємо інакше.

Він різко підняв обидві руки. Над ним сформувалося кілька яскравих світлових списів. Вони зависли в повітрі, спрямовані вістрями вниз, і наступної миті почали падати один за одним.

Ліліт рвонула вперед. Перший спис ударив у землю позаду неї, другий — просто перед ногами. Вона змінила напрямок, ковзнула вбік, пропустила третій над плечем, а четвертий розбила ударом темної енергії. Останній спис вона не стала обходити — просто створила перед собою чорний щит, який прийняв удар і розсипався разом із закляттям.

Дівчина не зупинилася. Вона стиснула руку в кулак, і вся темрява навколо неї раптом почала збиратися в одному місці. За секунду перед Ліанелем виник величезний чорний півмісяць.

Ліліт різко махнула рукою. Закляття рвонуло вперед. Ліанель уперше за весь бій змінив вираз обличчя. Він виставив обидві руки перед собою, і перед ним миттєво розгорнулася багатошарова стіна світла. Перший шар тріснув від удару. Другий затремтів. Третій витримав лише кілька секунд, перш ніж темна хвиля змусила його відступити на кілька кроків.

Навколо розлетілися іскри світла й темряви.

— Оце вже цікаво, — тихо промовив Ліанель.

Але Ліліт уже скоротила відстань. Вона використала момент, коли він був зайнятий захистом, і рвонула вперед. Темрява зібралася навколо її правої руки, сформувавши коротке лезо. Дівчина зробила різкий випад, ціллячись у корпус.

Ліанель встиг відхилитися. Лезо пройшло поруч. Ліліт відразу змінила напрямок і завдала другого удару — цього разу знизу вгору. Ангел відступив, а потім різко підняв руку. Світло спалахнуло просто перед його обличчям. Ліліт інстинктивно прикрила очі й відскочила, але майже одразу зрозуміла, що це була лише приманка. Вона відчула спалах позаду себе. Дівчина різко обернулася.

— Що?..

Ліанеля перед нею вже не було. Наступної миті він стояв у неї за спиною. Вона навіть не встигла зрозуміти, коли саме він змінив позицію. Між його пальцями мерехтіла тонка смуга світла, яка витягнулася в довге лезо й зупинилася біля її шиї.

Ліліт завмерла. Кілька секунд вона дивилася на нього через плече, після чого повільно видихнула.

— Гаразд. Здаюся.

Світлове лезо одразу розсіялося. Ліанель відступив на крок, дозволяючи їй повернутися обличчям до нього.

— Ти чудово билася, — сказав він уже без звичної грайливості. — Якби я пропустив хоча б одну з твоїх атак, результат міг би бути зовсім іншим. Особливо остання.

Ліліт ледь усміхнулася, хоча в її погляді ще залишалося розчарування від поразки.

— А ти виявився хитрішим, ніж я очікувала. Я була впевнена, що після твого бою з Елізабет ти знову покладешся на спис і ближній бій. Не думала, що ти приховуєш стільки заклять.

— Я не приховував, — усміхнувся Ліанель. — Просто нечасто маю нагоду показати їх у бою.

Ліліт коротко засміялася.

— Що ж, тепер я знаю, чого від тебе очікувати.

— А я знаю, що недооцінювати тебе точно не варто.

Вони обмінялися короткими поглядами, після чого разом покинули центр майданчика, звільняючи місце для наступного поєдинку. Розмови навколо стихли майже самі собою, коли до арени один за одним вийшли Алекс і Каеліс. Після напруженого бою Ліанеля та Ліліт усім уже було цікаво, яким виявиться наступне протистояння.

Алекс зупинився навпроти Каеліса, спокійно дивлячись йому в очі. Ельф також не поспішав атакувати чи говорити. Кілька секунд вони просто оцінювали один одного, ніби ще до початку бою намагалися зрозуміти, чого чекати від суперника. Навколо них запала тиша, і навіть Директори уважніше придивилися до арени.

Нарешті Каеліс першим порушив мовчання.

— Я користуватимусь і магією, і мечем. Думаю, так буде справедливо.

Його права рука повільно здійнялася. Повітря навколо долоні здригнулося, закрутилося спіраллю й почало стрімко ущільнюватися. За кілька секунд потік вітру витягнувся в довге лезо, сформувавши двосічний меч із витонченим гардом. Металево-сріблястий клинок ледь помітно вібрував, а навколо нього постійно рухалися тонкі потоки повітря, ніби зброя була живою.

Алекс опустив погляд на меч ельфа, а потім трохи знизив підборіддя.

— Мене це влаштовує.

Кров у його жилах відгукнулася на поклик. Алекс простягнув руку вперед, і з-під шкіри вирвалися тонкі червоні жилки. Вони швидко сплелися між його пальцями, утворюючи руків’я, після чого витягнулися в довгий темно-червоний клинок. Поверхня меча пульсувала в такт його серцебиттю, а гостре лезо відбивало світло магічних світильників.

— Починайте, — пролунала команда Іриди.

Обидва рушили вперед одночасно.

Каеліс виявився трохи швидшим. Він ковзнув уперед майже безшумно, використовуючи потік повітря під ногами для різкого прискорення, і вже наступної миті його меч пішов знизу вгору, цілячись у плече Алекса. Алекс встиг підставити свій клинок. Мечі зіткнулися з різким металевим дзвоном, а між ними спалахнули іскри. Алекс одразу відвів лезо вбік і завдав короткого удару по корпусу, але Каеліс розвернувся на місці, пропустив клинок поруч із собою й відповів горизонтальним розрізом.

Алекс пригнувся, відчувши, як вітер від удару пройшов над головою, і різко скоротив дистанцію. Їхні мечі знову зустрілися. Один удар, другий, третій. Каеліс атакував точними короткими рухами, змушуючи Алекса постійно змінювати позицію, тоді як Алекс відповідав різкіше, намагаючись нав’язати власний ритм.

Каеліс раптово відступив на кілька кроків і вільною рукою провів по повітрю. Земля під ногами Алекса здригнулася. Наступної миті з неї вирвався вузький потік повітря, який миттєво перетворився на гостре лезо й рвонув просто йому в груди. Алекс різко змістився вбік, і вітряний клинок пройшов поруч, розірвавши край його сорочки. Не зупиняючись, Алекс махнув рукою у відповідь.

Кілька крапель його крові зірвалися з пальців і в польоті перетворилися на десятки тонких лез. Вони розлетілися широким віялом, перекриваючи Каелісу шлях для відступу. Ельф не став ухилятися. Він зробив крок уперед і різко повернув меч. Навколо його тіла вибухнув потужний потік повітря, який закрутився спіраллю. Кров’яні леза врізалися у вихор, одне за одним змінюючи траєкторію. Частину з них вітер відкинув убік, а решта розчинилися під тиском потоку.

— Непогано, — спокійно промовив Каеліс.

Він раптом зник із поля зору Алекса. Точніше, його рух був настільки різким, що на мить здався зникненням. Алекс інстинктивно розвернувся й заблокував удар просто біля свого обличчя. Мечі зіткнулися, а Каеліс використав силу контакту, щоб провернутися навколо Алекса. Його наступний удар ішов уже з іншого боку.

Алекс відступив, поставив блок, а потім різко вдарив ногою в землю. Кров’яна хвиля пройшла по поверхні майданчика. Вона вирвалася просто під ногами Каеліса, змусивши його підстрибнути. Алекс використав цей момент і кинувся вперед, завдавши двох швидких ударів. Перший ельф заблокував, другий відвів убік, але третій змусив його відступити.

Каеліс приземлився й одразу розвернувся.

— Ти не даєш мені навіть перевести подих, — спокійно зауважив він.

— Не люблю залишати супернику зайвий час, — відповів Алекс.

Каеліс ледь помітно усміхнувся.

— Тоді не ображайся.

Він різко опустив меч. Повітря навколо нього вибухнуло. Алекс виставив руку перед собою, але ударна хвиля все одно врізалася в нього, змусивши відлетіти на кілька метрів. Він прокотився по землі, швидко загальмував долонею й піднявся саме в той момент, коли Каеліс уже нісся до нього.

Ельф завдав удару зверху. Алекс заблокував. Другий — зліва. Відбив. Третій — прямий випад у груди. Алекс відхилився, пропустивши лезо буквально за кілька сантиметрів від тіла, і одразу відповів власним ударом. Каеліс відступив, але Алекс не зупинився. Кров’яний меч у його руці раптом витягнувся, перетворившись на довгий гнучкий клинок, що рвонув уперед, мов хлист.

Каеліс різко підняв руку. Перед ним сформувалося кілька шарів повітря. Кров’яний клинок пробив перший. Другий. Третій. Але на четвертому його траєкторія різко змінилася. Потік повітря відкинув лезо вбік.

— Гарний хід, — коротко сказав Алекс.

Він стиснув руку, і довгий клинок миттєво повернувся до нормальної форми. Каеліс не відповів. Він уже створював наступне закляття. Навколо Алекса з різних боків одночасно сформувалися невеликі вихори. Спочатку вони були майже непомітними, але за секунду почали набирати силу, стискаючи простір навколо нього. Алекс спробував зробити крок уперед — і його відразу відкинуло назад. Він різко змінив напрямок, але один із вихорів ударив збоку.

Алекс втратив рівновагу. Він майже впав, проте в останню мить створив тонку кров’яну опору, відштовхнувся від неї й перекотився по землі, уникаючи удару Каеліса, який уже падав згори. Ельф приземлився там, де секунду тому лежав Алекс.

Алекс скористався цим. Він різко рвонув уперед. Кров’яний меч розсік повітря зліва направо. Каеліс заблокував. Другий удар прийшов знизу. Ельф відбив його. Третій Алекс змінив у польоті, перетворивши частину леза на тонкий кров’яний шип, який полетів просто до плеча Каеліса.

Ельф ледве встиг відхилитися. Шип пройшов поруч із шиєю. Каеліс відразу відповів — його меч описав широку дугу, а разом із рухом клинка в бік Алекса рвонув концентрований потік повітря. Алекс поставив блок. Ударна хвиля все одно відкинула його назад. Обидва завмерли на кілька секунд, важко вдихаючи. Навколо них ще кружляли залишки магії, а земля під ногами була вкрита слідами від численних ударів.

Каеліс першим порушив тишу.

— Схоже, ми обоє вирішили не стримуватися.

— Схоже на те, — відповів Алекс.

Наступної миті вони знову рвонули один до одного. Мечі зустрілися в центрі майданчика. Каеліс завдав удару справа, Алекс заблокував. Ельф змінив напрямок і вдарив знизу, але Алекс відвів клинок і одразу відповів ударом у корпус. Каеліс відступив, створивши між ними потік повітря, проте Алекс прорвався крізь нього, прикрившись шаром власної крові.

Каеліс спробував відступити, але Алекс уже був поруч. Ельф на мить змінив положення рук, готуючись до атаки. Саме цього Алекс і чекав. Він різко викинув уперед ліву руку. Невеликий кров’яний імпульс ударив Каеліса просто перед обличчям, змусивши того інстинктивно прикрити очі й відхилити голову.

Цього було достатньо. Алекс зник із його поля зору. За мить він уже стояв за спиною ельфа. Кров’яний меч зупинився біля шиї Каеліса. Лезо не торкалося шкіри, але відстань була настільки малою, що продовжувати бій уже не мало сенсу.

Каеліс завмер. Кілька секунд він мовчав, після чого повільно опустив меч.

— Твоя перемога.

Алекс також опустив зброю, і кров’яний клинок поступово розчинився, повертаючись у його тіло.

— Дякую за поєдинок, — сказав вампір. — Ти дуже добре поєднуєш ближній бій із магією. Через це важко зрозуміти, чого саме від тебе чекати в наступну секунду.

Каеліс подивився на нього вже без колишньої холодності.

— А ти змушуєш суперника постійно реагувати на тебе. Я кілька разів думав, що вже зрозумів твій ритм, але ти щоразу його ламав.

Алекс усміхнувся.

— Тоді, мабуть, нам обом є над чим працювати.

— Без сумніву, — відповів Каеліс. На його губах з’явилася ледь помітна усмішка. — І я не збираюся залишати цей результат без реваншу.

— Буду чекати.

Каеліс коротко кивнув і розвернувся до решти учасників. Алекс ще не встиг зробити й кількох кроків, як на майданчик неквапливо вийшов Ліанель. На його обличчі сяяла легка, захоплена усмішка, а в очах було помітно справжній інтерес.

— Цікаве видовище, — із легкою усмішкою промовив він, не зводячи погляду з Алекса. — Але, може, все ж даси собі кілька хвилин перепочинку? Після такого бою це було б цілком зрозуміло.

Алекс лише ледь усміхнувся й похитав головою.

— Дякую за турботу, але мені цього не потрібно. Я готовий продовжувати.

Посмішка Ліанеля стала ширшою. Він підняв руку, і навколо неї спалахнуло чисте біле світло. За мить воно витягнулося в довгий сріблястий спис, тонке лезо якого яскраво блиснуло під магічними світильниками.

— Тоді не стримуватимусь, — у його голосі прозвучав веселий виклик. — Сподіваюся, ти не передумаєш, коли бій стане трохи складнішим.

Алекс спокійно сформував у руці свій кров’яний меч і перевів його вістря на суперника.

— Не хвилюйся. Якщо я вийшов сюди, то вже точно не для того, щоб відступати.

Ліанель перехопив спис обома руками, а в його очах спалахнув азарт.

— Чудово. Тоді покажи мені, на що ти здатен.

Алекс ледь помітно усміхнувся.

— Із задоволенням.

Ірида підняла руку, на мить затримавши погляд на обох суперниках.

— Починайте!

Хлопці одночасно рвонули один одному назустріч. Простір між ними вибухнув світлом і червоними спалахами, коли сріблястий спис Ліанеля з глухим дзвоном зустрів кров’яний меч Алекса. Удар був настільки сильним, що по землі розбіглися тонкі хвилі магічної енергії. Ліанель одразу провернув спис у руках і завдав наступного удару — короткого, майже непомітного руху, який змінив напрямок в останню мить. Алекс ледве встиг відвести голову, і вістря пройшло за кілька сантиметрів від його щоки. Він відповів миттєво: кров’яний меч описав широку дугу, але Ліанель пригнувся, пропустивши лезо над головою, і тут же вдарив знизу. Алекс заблокував удар, проте сила зіткнення змусила його відступити на кілька кроків. Не даючи йому відновити рівновагу, ангел рвонув уперед і завдав цілої серії ударів — справа, зліва, прямий випад, ще один удар по ногах. Алекс відбивав кожен із них, рухаючись дедалі швидше. Мечі зустрічалися один за одним, а навколо їхніх рук спалахували світло й кров.

Алекс раптово змінив ритм. Він не став блокувати черговий удар, а ковзнув убік і провів мечем уздовж списа. Кров’яне лезо ковзнуло по сріблястій поверхні, а в наступну мить із нього вирвався червоний імпульс. Ліанеля відкинуло вбік, але він устиг розвернутися в повітрі й приземлитися на одну ногу. Ледь торкнувшись землі, він одразу зник із поля зору Алекса, прискоривши себе магією світла. Алекс різко розвернувся, і спис уже летів йому в груди. Він підняв руку, та перед ним миттєво сформувався щільний кров’яний щит. Вістря врізалося в нього з оглушливим ударом, пробивши зовнішній шар, але не пройшовши далі. Алекс стиснув пальці, і щит вибухнув назовні, відкидаючи Ліанеля назад.

— Непогано! — вигукнув ангел, ковзаючи по землі.

Він не зупинився. Підняв спис, і навколо нього спалахнуло кілька світлових кілець. Вони почали обертатися дедалі швидше, після чого з них вирвалися десятки тонких променів. Алекс рвонув убік. Перший промінь пройшов повз плече, другий ударив у землю, третій змусив його різко змінити напрямок. Він відскочив назад, а навколо нього вже формувалося кілька кров’яних лез. Алекс махнув рукою, і вони зірвалися з місця. Ліанель закрутив спис, створюючи навколо себе бар’єр зі світла. Кров’яні клинки один за одним врізалися в нього, розсипаючись червоними іскрами, але один із них змінив траєкторію просто в польоті й обійшов захист збоку. Ліанель ледве встиг відхилитися — лезо лише ковзнуло по його плечу, залишивши тонкий поріз на сорочці.

— А ти стаєш дедалі цікавішим, — усміхнувся він.

Алекс нічого не відповів. Він уже був поруч. Кров’яний меч знову зіткнувся зі списом, і протягом кількох секунд вони обмінялися цілою серією ударів. Раз, другий, третій — Ліанель відступав, блокуючи атаки, але Алекс не дозволяв йому відірватися. Кожен удар меча супроводжувався коротким вибухом кров’яної магії, а червоні хвилі розходилися від леза, змушуючи ангела постійно змінювати положення. Ліанель раптово підкинув спис у повітря, і Алекс на мить здивувався. Цього вистачило: навколо ангела спалахнуло світло, і в повітрі виникли ще три копії списа. Вони зависли навколо Алекса з різних боків, після чого одночасно рвонули вперед.

Алекс різко вдарив мечем об землю. Кров вирвалася навколо нього широкою хвилею, утворюючи круговий щит. Перший спис врізався в нього й розчинився, другий пробив зовнішній шар, але зупинився за кілька сантиметрів від Алекса, а третій і четвертий пройшли повз, коли він різко змістився вбік. Вирвавшись із захисту, Алекс одразу кинувся до Ліанеля. Ангел перехопив справжній спис, і їхні клинки знову зустрілися. Цього разу Алекс ударив сильніше: перший удар змусив Ліанеля відступити, другий — зігнути руку в лікті, а третій він прийняв на древко списа, після чого сила зіткнення змусила його прослизнути назад майже на метр.

— Ти справді не плануєш давати мені перепочинку? — видихнув Ліанель.

— Ти сам попросив не стримуватися.

— І не шкодую.

Ліанель усміхнувся й різко підняв руку. Над Алексом спалахнуло небо, і десятки світлових лез сформувалися просто в повітрі, зависнувши вістрями вниз. Наступної миті вони посипалися на арену дощем. Алекс рвонув уперед: перше лезо вдарило в землю позаду нього, друге — перед ногами, третє він розсік власним мечем, четверте пройшло біля плеча, а п’яте змусило його різко впасти на одне коліно. Навколо безперервно вибухали світлові спалахи, земля здригалася від ударів, а уламки магії розліталися в різні боки.

Алекс стиснув зуби. Кров навколо його руки почала збиратися все швидше, після чого він різко провів долонею перед собою. Червона хвиля вирвалася вперед і розсікла потік світлових лез, створивши вузький коридор. Алекс скористався ним і рвонув просто до Ліанеля. Ангел зустрів його списом, Алекс заблокував удар, Ліанель провернув зброю, але Алекс ухилився й відповів кров’яним мечем. Ліанель поставив світловий щит, проте удар розколов його. Наступний змусив ангела відступити, а ще один ледь не збив його з ніг. Та Ліанель устиг утримати рівновагу й відскочити назад.

Раптом обидва знову опинилися один навпроти одного. Їхні зброї перехрестилися посередині, і на кілька секунд усе навколо стихло. Навіть магічні світильники, здавалося, тьмяно відбивалися в уламках заклять, що ще повільно згасали в повітрі. Обидва важко дихали, не зводячи погляду один з одного.

— Саме такий бій я й уявляв, — першим озвався Ліанель, трохи задихаючись. На його обличчі все ще грала усмішка, але тепер за нею було щось більше — справжнє захоплення. — Ти змушуєш мене викладатися навіть більше, ніж у бою з міс Елізабет.

Алекс мовчки спостерігав за ним, намагаючись вирівняти дихання, а потім трохи звузив очі.

— І це ти ще не бачив усього, на що я здатен.

Посмішка Ліанеля стала ширшою. Він повільно прокрутив спис у пальцях, не зводячи погляду з Алекса.

— Тоді в мене є пропозиція. Турнір — чудова ідея. Але якщо ми вже зайшли так далеко, чому б не зробити ставку трохи вищою? Переможець цієї дуелі залишається кандидатом на голову рейдової групи. А той, хто програє… знімає свою кандидатуру.

Навколо майданчика одразу стало тихіше. Алекс стиснув руків’я меча й кілька секунд просто дивився на Ліанеля, після чого куточок його губ повільно піднявся.

— І ти справді готовий поставити все на один бій?

— Саме цього я й хочу.

— А якщо програєш?

Ліанель легко знизав плечима.

— Тоді визнаю поразку й відмовлюся від кандидатури. Без виправдань.

Алекс тихо засміявся.

— Сміливий.

— А ти хіба не такий самий? — Ліанель трохи нахилив голову. — Чи ти раптом передумав?

— Боятися мені нічого, — відповів Алекс, піднімаючи меч. — Але після цього не кажи, що я тебе не попереджав.

— О, я й не збираюся.

— Та скільки вас ще слухати? — раптом долинув голос Ліліт із боку арени. — Ви ще довго будете обмінюватися погрозами, чи нарешті закінчите цей бій?

Обидва одночасно повернули голови в її бік. Ліліт стояла, схрестивши руки на грудях, і дивилася на них із явним невдоволенням. Ліанель тихо засміявся, а Алекс похитав головою.

— Вона має рацію, — сказав він. — Час закінчувати.

— Повністю підтримую, — відповів Ліанель, знову міцніше перехоплюючи спис.

Ангел першим рвонув уперед. Сріблястий спис розсік повітря, але Алекс відхилився, пропускаючи вістря біля плеча, і одразу відповів ударом знизу. Ангел перехопив меч древком, провернувся навколо власної осі й завдав зустрічного удару. Алекс відступив на крок, заблокував, а потім різко вдарив рукою вперед. Кілька тонких кров’яних лез вирвалися з його долоні й полетіли просто в Ліанеля. Той розсік їх списом.

— Майже, — усміхнувся Ліанель.

Він різко тупнув ногою, і навколо нього спалахнуло світло. Наступної миті з землі вирвалися кілька світлових списів, змушуючи Алекса відскочити. Хлопець розвернувся в повітрі, приземлився на одне коліно й одразу вдарив долонею по землі. Кров’яні шипи вирвалися з-під ніг Ліанеля, але той підхопився вгору за допомогою світла й завис у повітрі.

Звідти він обрушив на Алекса цілу серію світлових променів. Алекс рвонув убік, один промінь пройшов над головою, другий вибухнув біля ніг, третій він розсік мечем. Не зупиняючись, Алекс створив навколо себе кілька кров’яних лез і відправив їх угору. Ліанель почав ухилятися, але Алекс використав це, щоб миттєво скоротити дистанцію.

Вони зіткнулися в повітрі. Спис і меч перехрестилися, після чого обоє відлетіли в різні боки. Алекс приземлився на ноги, а Ліанель м’яко опустився на землю за кілька метрів від нього. Обидва майже одразу знову кинулися вперед.

Цього разу їхня сутичка була ще швидшою. Удари сипалися один за одним, а між ними раз по раз спалахували закляття. Ліанель використовував світло, щоб різко змінювати напрямок і прискорювати власні рухи, тоді як Алекс перетворював кров на короткі леза просто під час атаки, змушуючи суперника постійно підлаштовуватися.

Нарешті Ліанель пішов на ризик. Він пропустив удар Алекса навмисно, дозволивши кров’яному мечу пройти поруч із корпусом, і в ту ж мить розвернув спис. Вістря зупинилося біля живота Алекса.

Алекс усміхнувся.

— Надто очевидно.

Його вільна рука вже була біля древка списа. Кров миттєво обвила зброю, зафіксувавши її, а наступної миті Алекс потягнув Ліанеля на себе. Ангел утратив рівновагу, але замість того, щоб упасти, випустив спис.

Зброя розчинилася у світлі. Ліанель ударив долонею просто в груди Алекса. Спалах. Алекса відкинуло на кілька метрів. Він прокотився по землі, але майже відразу піднявся. На його обличчі вже не було усмішки — лише зосередженість.

— Добре, — тихо сказав він. — Тоді без хитрощів.

Кров навколо його руки почала стрімко збиратися в довгий клинок. Ліанель також знову сформував спис. Вони одночасно рвонули вперед. Остання сутичка вийшла найкоротшою, але найжорсткішою. Алекс завдав серії ударів, Ліанель відбивав їх списом, відповідаючи світловими спалахами на кожен пропущений рух. Один удар пройшов біля плеча Алекса, другий розсік край його сорочки, але Алекс прорвався крізь захист і вибив спис із рук Ліанеля. Ангел одразу створив світловий клинок, однак Алекс уже був надто близько.

Кров’яний меч зупинився біля його шиї. Ліанель завмер. Кілька секунд вони мовчки дивилися один на одного. Потім ангел повільно видихнув і опустив руку.

— Досить. Цього разу ти переміг.

Алекс не поспішав прибирати меч.

— Ти точно не хочеш продовжити?

Ліанель усміхнувся, хоча в його погляді залишалася втома.

— Можу. Але тоді це вже буде не поєдинок, а спроба довести щось після того, як результат очевидний.

Алекс нарешті розчинив кров’яний клинок.

— Гаразд.

— Чудово, — сказав Ліанель, простягаючи руку. — Дякую тобі за цей поєдинок. Якщо вже мені доведеться вирушати в підземелля під командуванням когось із вас, то я не проти, якщо цим кимось будеш ти.

Алекс потиснув його руку й усміхнувся у відповідь.

— Дякую. Це був бій, який я точно не забуду. Але, — він кивнув у бік решти студентів, — навіть після нашого поєдинку залишаються ще два кандидати.

— То й добре, — Ліанель кивнув. — Подивимося, хто зрештою забере цю роль.

До них одразу підійшли інші учні. Ліліт зупинилася поруч, схрестивши руки на грудях, і кілька секунд мовчки дивилася на них обох. На її губах з’явилася ледь помітна усмішка.

— Не враховуючи вашої досить довгої розмови посеред бою, вийшло непогано, — з легкою іронією промовила вона. — Навіть я не очікувала, що ваше протистояння буде настільки серйозним. — Вона перевела погляд на Алекса й на мить замислилася. — Якщо говорити про те, що я побачила сьогодні… думаю, серед нас ти зараз найкраще підходиш на цю роль. Тому я теж знімаю свою кандидатуру на командира.

Алекс здивовано моргнув.

— Ти впевнена?

— Цілком, — спокійно відповіла Ліліт. — Якщо вже довіряти комусь свою спину під час рейду, то я хочу бути впевнена, що ця людина зможе прикрити мене у відповідальний момент. І після всього, що я сьогодні побачила, сумнівів у мені не залишилося.

Алекс на мить замовк, але перш ніж встиг щось відповісти, до розмови долучився Каеліс. Ельф стояв поруч із незмінно спокійним виразом обличчя, хоча цього разу в його погляді вже не було колишньої холодності.

— Мій поєдинок із тобою багато що мені показав, Алекс. Я теж знімаю свою кандидатуру, — сказав він, трохи нахиливши голову. — Сподіваюся, ти не змусиш мене пошкодувати про це рішення.

Алекс перевів погляд із Каеліса на Роґана, Селію та Елірію.

— А ви що скажете?

Роґан лише знизав плечима.

— Я згоден із Ліліт. Командиром має бути той, кому інші зможуть довірити свої життя. І після того, що я сьогодні побачив, я не маю нічого проти того, щоб цим командиром був ти.

Селія хмикнула й склала руки на грудях.

— Якщо навіть такий нарцис, як Ліанель, визнав твою силу, — сказала вона, кинувши на ангела короткий погляд, — то, думаю, і мені немає сенсу сперечатися. Я теж за тебе.

— Ей, я все чую, — обурено вставив Ліанель.

Селія лише махнула рукою, не звертаючи на нього уваги. Елірія весь цей час мовчала, але тепер зробила крок уперед.

— Я теж за те, щоб командиром став Алекс, — спокійно сказала вона. — Він це заслужив.

Алекс повільно обвів поглядом усіх присутніх. На мить він ніби не знав, що відповісти. Він очікував суперництва, можливо, ще одного бою, але точно не того, що всі четверо так просто відмовляться від своїх кандидатур.

— Дякую вам, — нарешті сказав він. У голосі прозвучала щира вдячність. — Я… обіцяю виправдати вашу довіру.

— Не сумніваюся, — тихо відповіла Елірія.

У ту ж мить Ліанель підійшов ближче й із широкою усмішкою закинув руку Алексу на плече.

— Але якщо колись втомишся від цієї ролі, просто скажи. Я завжди готовий тебе замінити.

Алекс скоса глянув на нього.

— Якщо вже колись і вирішу передати командування, то, мабуть, швидше Ліліт, ніж тобі.

Ліанель одразу прибрав руку з його плеча й театрально схопився за груди.

— Що?! Після всього, що між нами було?!

— Між вами був лише один бій, — сухо уточнив Каеліс.

— І що? — обурено відповів Ліанель.

Селія весело штовхнула Ліанеля ліктем у бік.

— Змирись. Схоже, твоя кар’єра командира закінчилася ще до того, як почалася.

— Ви всі змовилися проти мене, — пробурмотів Ліанель, хоча сам уже усміхався.

Цього разу засміялися всі семеро. Напруга, яка ще кілька хвилин тому висіла над майданчиком, остаточно зникла, поступившись місцем легкій і майже дружній атмосфері.

Саме в цей момент до них підійшли Директори. Крул ішла попереду, а за нею решта наставників, які до цього мовчки спостерігали за всім, що відбувалося на арені. Її погляд ковзнув від одного до іншого, після чого на обличчі з’явилася усмішка.

— Схоже, з питанням щодо командира ви розібралися самі. — Вона зробила кілька кроків уперед і зупинилася навпроти Алекса. Коротко кивнувши йому, вона уже без жартівливого тону промовила: — Вітаю, Алекс. Відтепер саме тобі доведеться вести цю компанію в підземеллях.

Навколо одразу пролунали оплески. Студенти й Директори вітали Алекса, а на обличчях багатьох з’явилися щирі усмішки. Алекс на мить розгубився від такої реакції, але швидко опанував себе й теж усміхнувся.

— Дякую вам усім.

Коли оплески стихли, з боку фуршетного столу почувся голос Діоніса:

— Ну що ж, якщо з поєдинками ми вже закінчили, пропоную нарешті перейти до тієї частини вечора, заради якої ми тут зібралися. Думаю, після такого видовища кожному не завадить трохи відпочити.

Його слова зустріли кількома схвальними вигуками, і напруження, що досі відчувалося в повітрі після боїв, остаточно зникло.