Розділ 13

— Леді, вам подобається лише полуничний торт, чи є якийсь інший, який ви також любите?

— Леді, для кісок — що краще, бантик чи шпилька з перлиною? Ось, я принесла різних кольорів.

Клої відповідала на їхні питаннязапитання з дещо розгубленим виглядом, подумки знизуючи плечима.

Ну й непередбачувані ж ці служниці, право слово.

Утім, це тривало недовго.

Клої відвернулась від служниць, які виглядали надзвичайно щасливими, й знову набула серйозного виразу обличчя.

Тепер, коли вона закінчила складати договір — той, що покаже дядькові та запропонує двом родинам, які так прагнуть її виховувати, — настав час подумати про здібності.

Тепер треба подумати про здібності.

Мета Клої завжди залишалась незмінною.

Запобігти війні. І завдяки цьому жити довго і щасливо разом зі своєю родиною.

Щоб зупинити війну, мої ще не розкриті здібності можуть стати в пригоді.

Клої з серйозним поглядом пригадувала деталі світобудови роману.

Чотири роди — правляча верства кожної з територій — отримали унікальні здібності.

Рід вовків — бойові здібності, рід левів — вміння використовувати манувикористовуватиману .

А я…

Губи Клої, вкриті збитими вершками, злегка опустились донизу.

Я — ні лев, ні волквовк , а кролик……

Звично намацавши голову — чи не виросли часом вуха — Клої ще дужче опустила куточки рота.

Якби вона народилась левом чи вовком, то точно отримала б якусь здібність. Але оскільки вона виявилась кроликом, і цей шлях для неї виявився закритим.

Ні, стривай-но.

Проте Клої одразу розправила плечі й пригадала ще одну деталь світобудови.

Причина, чому чотири роди отримали здібності, була цілком зрозумілою.

Спочатку вони допомогли дракону і зробили внесок у збереження миру на континенті.

[ Мої давні друзі, прощавайте. Мені час повертатись у лоно своєї родини. Коли ми зустрінемось знову, прошу — притулитисяпритуліться щокою до моєї. ]

Дракон пішов одразу після того, як на континенті запанував мир, залишивши після себе загадкові слова. І залишивши чотирьом родам благодатну силу.

Споконвічна здібність, яку дракон дарував роду вовків, — це регенерація, здатність миттєво загоювати рани, а також видатні бойові здібності.

Роду левів дракон дарував здатність вільно використовувати магію через ману.

Але з плином часу кров розбавилась, і тепер від цього залишились лише бойові здібності та вміння переробляти магічне каміння.

Звісно, навіть послаблені, ці здібності були такими потужними, що ніхто не наважувався кидати виклик їхнім носіям.

Та все ж заперечувати, що сліди дракона поблідли, не можна було.

Але навіть у цій розрідженій крові часом прорвалисяпроривались здібності, схожі на мутацію.

Іздібності.

Аномальні здібності, що не належали ні до благодаті перших голів родів, ні до послаблених спадкових ліній, люди називали іздібностями.

Яскравими прикладами носіїв іздібностей у романі були головний герой і головна героїня.

Але носії іздібностей — не лише вони двоє.

Клої жвавіше пережовувала полуничний торт, примруживши очі.

Згідно з пророцтвом у романі, у часи великих потрясінь на світ з'являться троє дітей з іздібностями.

І ці діти, мовляв, неодмінно походитимуть з прямих нащадків правлячих родів.

Хоча в оригіналі я так і не зуміла розкрити свою іздібність і загинула безпорадною……

Клок, — торт проскользнувпрослизнув у горло.

Іздібність у мене точно є. Пророцтво ж чітко так і сказало. І хоч би що хто казав, я — пряма нащадка роду Арус, донька своєї матері.

Але що ж це таке? Яка вона — моя іздібність?

Клої, в якої вже зробили половину кісок, з серйозним виглядом удивляласьвдивлялась у простір.

Навіть якщо вона не пробудилась ані левом, ані вовком — якась особлива здібність у неї точно мала бути.

Можливо, не така потужна, як у головного героя чи головної героїні, але напевне корисна.

Зазвичай іздібності проявлялись одразу після пробудження.

Торік вона пробудилась кроликом, а отже, ознаки іздібності вже мали дати про себе знати.

Але як вона не перебирала спогади, жодного разу незвичайна здібність ніяк себе не виявила.

Хіба що — вона якимось чином потрапила на левову територію, незважаючи на безглузде непорозуміння щодо жорстокого поводження з нею.

Хоча дивним є те, що про мене взагалі могли подумати таке, — але ж «здатність викликати непорозуміння» не може бути іздібністю.

Що ж це може бути? Краще б щось на зразок нещадної атакувальної іздібності, як у головного героя.

Щоб можна було одним махом знищити всіх ворогів.

— Леді?

Клої, яка уявляла, як так само красиво, як мама, розправляється з ворогами — шух-шух — поспішно змінила вираз обличчя, почувши, що хтось її кличе.

— Так?

Ніби й гадки не мала про жодні лиходійські бажання, Клої дивилась на Ізабель якнай безтурботнимякнайбезтурботнішим поглядом.

— Що трапилось, Ізабель?

— Вам подобається ця оранжерея?

Від лагідного запитання Клої нарешті озирнулась і глянулапоглянула навколо.

Величезна купольна оранжерея, завелика навіть для того, щоб називатись просто оранжереєю, була вщерть заповнена прекрасними квітами.

Погляд Клої по черзі ковзнув по помаранчевих цинніях, кумедних півнячих гребінцях і пишних різнобарвних трояндах — і зупинився біля мармурового фонтану.

— Так, дуже подобається!

Біля фонтану буяли сніжно-білі ліхнісуси.

Найулюбленіші квіти мами.

Клої широко посміхнулась, вирішивши неодмінно привести сюди маму.

— Тут повно квітів, які мені подобаються. Наступного разу теж хочу тут гуляти. Ах, і щоб тоді теж були Кессі з Ізабель!

Від цих слів непроникні обличчя Кессі та Ізабель розтанули, мов цукрова вата у воді.

— Це честь для нас, леді.

Кессі додала з виразом щирого щастя на обличчі:

— Будемо дуже раді, якщо ви приведете нас сюди ще раз. Ми й самі не знали, що оранжерея досі так добре доглянута.

Не знали? Чому?

Клої здивовано зиркнула на неї, і Кессі, прибираючи геть очищенувичищену тарілку з-під торта, продовжила:

— Ця оранжерея була зачинена сім років тому, і відтоді, окрім великого герцога, сюди не мав права заходити ніхто. Тому, чесно кажучи, коли великий герцог наказав відвести леді Клої саме сюди, ми були дуже здивовані.

— Невже?

— Так. Мабуть, великий герцог зберігав цю оранжерею саме для вас, леді Клої.

Клої озирнулась ще раз, почувши загадкові слова.

Оранжерея сяяла, залита яскравим сонячним світлом. Водяний пил від фонтану над різнобарвними квітами іскрився, мов уламки діамантів.

Таке прекрасне місце сім років було під забороною.

Чому так?

— Леді……

Саме тоді, коли Клої поринула у важко відпускаючі думки, почувся вкрай обережний голос Ізабель.

— Щодо того, що ви нещодавно сказали. Про те, що рідні годували вас тортом, як це зробила Кессі……

Причіплюючи бантик до кісок Клої, Ізабель трохи помовчала й запитала:

— Це…… правда?

— Так!

Клої відповіла швидко, ніби кидаючи виклик цьому вагання. І старанно кивнула — ніби бажаючи переконати.

— Так само, як Кессі, годували мене тортом. Так само, як Ізабель, робили мені кіски! Ах, і ось такі кіски теж робили — ось так, зібравши волосся з обох боків в круглі пучки!

Клої прикрила кулаками обидва боки голови і старанно пояснювала, але краєм ока поглядала на служниць.

— Стрічок було так багато, що не влазиливлізали в комод. Кожного разу, як бачили щось гарне, купували і дарували. Не лише дядько й мама, а й наближені, і лицарі……

— Ось як! А яка стрічка вам сподобаласьподобалась найбільше? Я теж хотіла б подарувати вам таку саму.

— А яка зачіска з усіх, що вам робили, сподобалась найбільше? Скажіть — завтра саме таку й зроблю!

Служниці радісно кивали у відповідь на слова Клої.

Вони навіть запитували її про різне — недоречно-метушливо.

Але, на жаль, Клої вловила справжнє почуття, що ховалось за їхніми зусиллями.

Вони не вірять.

Дитина, яку кривдили, як ніхто інший, навчалась чутливо зчитувати погляди дорослих.

Реакція дорослих, які дізнавались, що дитина вдома не отримує належного догляду, зазвичай поділялась на три типи.

Співчувати. Ігнорувати.

Або вдавати, що співчуваєш, а насправді ігнорувати.

Ці двоє — перший випадок.

— Леді Клої, ось ще торт. Вам подобається монблан?

— Ось, зачіска готова. Показати вам дзеркало?

Клої, дивлячись на них, що так старались будь-що зробити для неї добро, понуро опустила плечі.

Чому вони так не вірять?

Наче під якимось чаклунством.

Клої зустрілась поглядом зі своїм пригніченим відображенням у дзеркалі, яке піднесла Ізабель, і гірко подумала:

Особлива здібність, що є у мене.

Здається, це — здатність будь-якими засобами викликати непорозуміння і заробляти співчуття.

Від цієї самоіронічної думки Клої раптово завмерла.

Викликати непорозуміння…… здатність заробляти співчуття?

— Леді Клої?

Клої, яка застигла від недоброго передчуття, поспіхом повернула посмішку на обличчя, почувши голос Кессі.

— Подобається! Правда ж, дуже мило!

Ні, та ні ж. Не така це здібність.

— Вау, монблан! Я його обожнюю!

Хай там що, а кролик є кролик. Здатність викликати співчуття — та що таке. Клої рішуче похитала головою, відкинувши власне припущення.

Такого не може бути.

Цього просто ніяк не може, ніяк не може бути.