Розділ 151

***

<Де він так довго ходить?>

Місце, через яке неодмінно треба було проходити, щоб вибратись із протоки у ширше море, — вузький прохід, що вів і до замку русалок через потаємний тунель.

Русалки з списами сховалися за скелями, вкритими яскравими коралами й колючими їжаками, і пильно стежили за тим, що було по той бік.

<Кажуть, вона вирушила вже досить давно? Гей, пінгвіне. Ця жінка справді пливе сюди? Ти не переплутав?>

<Не переплутав! Я справді бачив!>

Пітер у відповідь на слова русалки затремтів кінчиками крил.

<Той зооморф із суходолу справді перевтілювався — з косатки на пінгвіна, з пінгвіна на левицю! Я сам бачив, яку неймовірну здібність вона має!>

Попри його заперечення, русалки навколо нього дивилися недовірливо.

<Хм. Хай там яка здібність, але щоб зооморф мав таку силу — не може бути...>

<Угу. Пінгвіне, ти не вигадав це, щоб не отримати від королеви? Пінгвіни ж відомі брехуни.>

<Ні, пінгвіни не брешуть! Що ти в цьому розумієш, щоб так казати!>

Пітер гучно закричав і швидко поплив колами навколо тієї русалки, що сказала образливе.

<Вибачся, вибачся негайно! Вибачся за те, що назвала пінгвінів брехунами!>

<Аа, добре. Вважай, що не так. Нехай не так.>

<Не «нехай не так», а справжня правда!>

І саме поки пінгвін Пітер сперечався з русалками, очі вологі від сліз,

Все-таки.

З протилежного боку, серед коралових заростей, сховався фальшивий зооморф-пінгвін — Клої — і теж пильно спостерігала за ними.

Все-таки той пінгвін і справді був зооморфом.

Клої дивилася на пінгвіна, що безупинно ворушив дзьобом і щось гарячково пояснював, плаваючи колами навколо русалки, — і кивнула подумки.

Щойно, перш ніж пірнути з вузької протоки у відкрите море.

Клої пливла, радіючи тому, що її справжній вигляд виявився левицею і що тепер вона може вільно обшукувати морські глибини, — та раптом зупинила крила, бо в голову закралася думка.

Пригадавши все докладно, вона зрозуміла: щось тут не те. Нещодавно косатка і пінгвіни, схоже, діяли злагоджено.

Тоді, у поспіху, вона відмахнулась від цього — ну і ладно. Але поміркувавши, зрозуміла: це ніяк не збігається зі здоровим глуздом.

Адже косатки — це тварини, що полюють на пінгвінів.

Та й узагалі — хай яке розумне морське створіння, воно не додумалося б до того, щоб перегризти шланг кисневого апарату як спосіб нападу.

Підозрілі речі в поведінці морських тварин, що напали на неї і лицарів, відкривалися одна за одною.

Головне ж — перетворюватись вона могла лише на тих, чиї тіла або здібності могла відтворити, а це виявлялися виключно зооморфи.

Як і перший кролик, і потім змія.

Клої злегка наморщила чоло, пригадавши кролика-зооморфа з багатьма дружинами й дітьми та предка роду Демос.

Тоді може, косатка і пінгвіни, на яких я перетворювалась, — теж...

Поміркувавши мить, Клої прийняла рішення і одразу попливла до поверхні. А вже звідти рушила далі — не під водою, а по воді.

Лише наблизившись до виходу з протоки в море, вона знову занурилася й якнайобережніше озирнулася довкола.

І незабаром виявила якусь групу, що зібралася перед одною печерою.

Здогадка Клої — що перетворюватись вона може лише на зооморфів, а не на звичайних тварин, а отже, і пінгвіни, і косатки теж були зооморфами — виявилася правдою.

У морі справді існували зооморфи.

О, боже.

Проте, хоч дорогою вона й приблизно до цього здогадувалась, Клої не могла не вразитися цій новині.

Бо на континенті існувала теорія — майже непорушний постулат, — що зооморфи можуть існувати лише на суходолі.

Існування морських зооморфів було настільки дивовижним і неймовірним, ніби перед нею постали мешканці іншого світу.

Боже, боже!

Але Клої, що вже широко відкрила очі від подиву, незабаром мусила відкрити й рота.

Бо поруч із пінгвіном вона помітила створіння — наполовину людину, наполовину рибу.

Р-русалка? Це справжня русалка?

Клої від здивування заляпала крилами, підтвердивши для себе існування русалок — тих, що, як вона думала, живуть лише в легендах.

До того ж та русалка, схоже, розмовляла з пінгвіном — вона ворушила ротом, ніби щось казала.

Це було доказом того, що морські істоти, як і мешканці суходолу, теж утворили власне суспільство.

Як це могло залишатися невідомим для континенту досі?

Клої заворушила ротом від здивування, а потім, прижмуривши очі, уважно подивилася на них — вони явно між собою спілкувалися.

Якщо вони не ховалися навмисне, це аж ніяк не могло залишитися таємницею. Хоча б рибалки — і ті мали б помітити русалок.

Але роздумувати над цим вона дозволила собі лише мить.

Клої зупинила думки й навострила вуха — вона прагнула почути, що відбувається по той бік коралів.

З якої б причини вони не приховували досі своє існування від мешканців суходолу — зараз важливіше було зрозуміти, про що вони думають.

Хоч трохи, бодай крихту — почути б їх...

Проте, як вона не прислухалася, їхні голоси долинали лише глухим гулом — нічого не можна було розібрати.

Треба було взяти перекладацький магічний камінь для передачі думок.

Клої на мить пошкодувала про магічний пристрій, який так і не взяла — адже він не тримався ні на короткій шиї, ні на гладеньких крилах.

Але вона одразу ж згадала: навіть тоді, коли носила його та спілкувалася під водою з лицарями, вона так і не зрозуміла жодного слова в розмові зооморфів-косаток і пінгвінів. І змінила думку.

Схоже, морські зооморфи спілкувалися через передачу думок зовсім інакше, ніж сухопутні тварини.

Якщо мова не діє — як тоді краще до них підійти?

Клої, яка хотіла налагодити дружні стосунки з морськими зооморфами, напружено думала — і саме тієї миті з боку, де зібралися русалки, долинув гучний звук.

Що таке?

Клої, що на мить опустила погляд, розмірковуючи, як познайомитись, знову підвела голову й подивилася в той бік.

Судячи з того, як русалки з списами закричали, а пінгвіни кинулися навтіки, — з боку печери за їхніми спинами вистрибнуло щось небезпечне.

Якщо вони так відчайдушно намагаються зупинити це — мабуть, дуже сильна тварина.

Міцно вчепившись у корали, Клої дивилася на ворога, якого намагалися зупинити русалки.

Кого ж вони бояться? Кита? Акули? Чи, може... китової акули?

Саме тієї миті, коли Клої подумала: може, допомогти їм і завдяки цьому заслужити симпатію?

Її очі нарешті побачили того, хто нападав на русалок.

Це була та сама особа, яку вона так прагнула знайти, заради якої вона навіть збиралася здобути прихильність русалок і влаштувати пошуки.

...Сіон?

Це був її дорогий друг — Сіон Демос.

Клої не могла повірити, що зустріне його тут, у такому вигляді, — і від здивування протерла очі крилом.

Але й подивившись ясніше, вона бачила тільки те саме.

Він однозначно був тим Сіоном, якого вона шукала.

<Сіоне!>

Клої побачила, що в одній руці він тримає спис, а в іншій — тримає в полоні русалку, — і злетіла стрілою вперед, вражена до глибини душі.

<Сіоне, що ти робиш!>

Клої швидко закричала в бік Сіона, що розмахував списом перед русалками.

<Навіщо так! Припини, кажу тобі припини!>

<...Що таке.>

Але Сіон не міг упізнати Клої, що перевтілилась на пінгвіна. А оскільки вона — не його вид, він не міг зрозуміти й передачі її думок.

Пінгвін, що кружляв навколо і безупинно кричав, явно дратував його — він повернув голову і поглянув на Клої.

Ох.

Зустрівшись із ним поглядом на такій близькій відстані, Клої мимоволі затамувала подих.

Вперше. Вперше Сіон дивився на неї такими порожніми очима.

Такими очима, якими дивляться на того, кого можна вбити прямо зараз — і нічого не зміниться.

Лише отримавши цей крижаний погляд, з якого, здавалося, вийшло все до краплі живе, — Клої парадоксально зрозуміла.

Наскільки теплим поглядом він дивився на неї весь цей час.

Скільки живих почуттів було в його очах, коли він дивився на неї.

Сіон, що дивився на Клої, яка розгублено завмерла, ніби ось-ось убʼє, — трохи примружився, ніби щось заважало. Відвернувся й поглянув на русалку.

І попередив низьким голосом у бік тих, хто тримав списи:

<Відійди. Якщо не хочеш, щоб голова королеви відокремилась від тіла.>

Ко-королева? Відокремилась від тіла?

Клої, що трохи розгубилась від слів, вирвалися у Сіона, знову підняла голову.

Невже він узяв у полон не просто якусь русалку, а саму королеву?

Ні, ні, ні! Тільки не моя стратегія дружби!

Клої притулила обидва крила до щік і випустила беззвучний крик.